справа № 372/485/25 Головуючий у суді І інстанції: Потабенко Л.В.
провадження № 22-ц/824/12597/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Болотов Є.В.
08 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Болотова Є.В.,
суддів: Сушко Л.П., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Ганжалі С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Потабенко Л.В., -
В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом про відшкодування шкоди заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого, зазначив, що 28.06.2024 року о 18 год. 15 хв. у с. Підгірці Обухівського району в СТ «Мрія» на перехресті будинків № 134/123/145 водій електровелосипеда «Dorozhnik» б/н ОСОБА_2 не був уважним, здійснюючи маневр повороту на перехресті, не впорався з керуванням та допустив наїзд на транспортний засіб «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Відповідно до постанови Обухівського районного суду Київської області від 18.07.2024 у справі № 372/3837/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Позивачем здійснено відновлювальний ремонт належного йому автомобіля, який був пошкоджений з вини відповідача, що підтверджується нарядом- замовленням № Б000523935 від 21.10.2024, який є актом виконаних робіт, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту склала 20500,00 грн. Відповідно до платіжної інструкції позивач сплатив за відновлювальний ремонт, а тому у нього виникло право на відшкодування шкоди, завданої діями відповідача, в добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати шкоду позивачу, тому він був змушеним звернутися до суду за захистом своїх прав.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2025 року у задоволенні названого позову відмовлено.
03 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Полуніна Л.А. звернулась до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою на заочне рішення суду, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також просила вирішити питання судових витрат.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору посилався на норми ЦПК України, що регулюють порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Однак, на думку позивача, ці норми суд застосував помилково, оскільки пошкодження автомобіля були завдані власником велосипеда, який не є джерелом підвищеної небезпеки відповідно до чинного законодавства.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неспівпадіння пошкоджень, зазначених в протоколі з деталями відновлювального ремонту автомобіля. Також висновок суду щодо відсутності відомостей про проведення огляду пошкодженого транспорту за участі винної особи не відповідає матеріалам справи, оскільки, як зазначалося вище, відповідач підтвердив дані щодо пошкоджень транспортного засобу власноручним підписом.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Саме наряд-замовлення, який є актом виконаних робіт, і підтверджує вартість виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тому висновок суду першої інстанції, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вартості відновлюваного ремонту, не відповідає фактичним обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що наданий позивачем наряд замовлення не є документом, що підтверджує факт спричиненої шкоди, оскільки пошкодження транспортного засобу зазначені в додатку до протоколу не співпадають з деталями відновлювального ремонту автомобіля, крім того позивачем не надана оцінка вартості відновлювального ремонту автомобіля, відомості про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу за участі винної особи. Інших доказів, які б засвідчували факт заподіяної матеріальної шкоди, вартості відновлювального ремонту суду не надано.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу автомобіля марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
28.06.2024 року о 18 год. 15 хв. у с. Підгірці Обухівського району в СТ «Мрія» на перехресті будинків № 134/123/145 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю електровелосипеда «Dorozhnik» б/н та транспортного засобу автомобіля марки «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №020076 від 28.06.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи згідно постанови Обухівського районного суду суду Київської області від 18 липня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до наряду-замовлення №Б000523935 від 21.10.2024 року та платіжної інструкції № @2PL967821 від 28.11.2024 року позивачем було сплачено 20500,00 грн за ремонт автомобіля.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зі змісту постанови суду від 18.07.2024 року (справа № 372/3837/24) вбачається, що відповідач керував саме електровелосипедом (а.с. 14-15), який відповідно до практики Верховного Суду вважається джерелом підвищеної небезпеки.
Так, Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 року у справі №127/5920/22 зробив наступний висновок: «Перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у частині першій статті 1187 ЦК України, не вичерпний (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що: джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншім залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення немає.»
Враховуючи викладене на правовідносини, що виникли між сторонами, окрім загальної норми по відшкодуванню шкоди (ст. 1166 ЦК України), поширюються також спеціальні норми, які регулюють порядок відшкодування шкоди у разі її заподіяння джерелом підвищеної небезпеки (ст.ст. 1187,1188 ЦК України).
Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
На підтвердження факту здійснення відновлюваного ремонту та його вартості позивач надав копію наряду-замовлення № Б000523935 від 21.10.2024 року, який одночасно є актом виконаних робіт з відновлювального ремонту (а.с. 16).
Відповідно до наряду-замовлення встановлено такі види робіт щодо відновлювального ремонту автомобіля: двері передні ліве зняти/встановити, ремонт вартістю 7800 грн; крило переднє ліве зняти/встановити, ремонт вартістю 6900 грн; дзеркало ліве (нове) зняти/встановити, ремонт вартістю 4600 грн (а.с. 16).
Вартість цього відновлювального ремонту була сплачена позивачем відповідно до платіжної інструкції № @2PL967821 від 28.11.2024 року позивач сплатив за відновлюваний ремонт 20 500 грн (а.с. 17).
Вказана вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача відповідачем не оскаржувався та його розмір не спростовано.
Як вбачається з додатку до протоколу автомобіль зазнав таких пошкоджень: «Дзеркало на водійській двері, лако-фарбове покриття передньої лівої двері». На цьому ж документі є власноручний підпис відповідача під фразою «Дані про пошкодження транспортного засобу підтверджую» (а.с. 8).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем доведено факт завдання шкоди саме з вини відповідача, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними.
Висновки суду першої інстанції про те, що наданий позивачем наряд-замовлення не є документом, що підтверджує факт спричиненої шкоди, оскільки пошкодження транспортного засобу зазначені в додатку до протоколу не співпадають з деталями відновлювального ремонту автомобіля, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки наявні в матеріалах справи описані пошкодження, а саме дзеркало на водійській двері, лако-фарбове покриття передньої лівої двері співпадають з ремонтними роботами та заміненими деталями, крім того наряд-замовлення та платіжна інструкція про оплату вартості виконаних робіт на ремонт автомобіля, підтверджують вартість та розмір відновлювального ремонту та понесені позивачем витрати на його проведення.
Тому, на думку суду апеляційної інстанції, на підтвердження розміру шкоди позивач надав належні та допустимі докази, а відповідач не заперечував проти вказаного розміру та не надав доказів на його спростування.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суд першої інстанції у повному обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та відповідними нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надав невірну оцінку доказам наявним у матеріалах справи, в результаті чого ухвалив помилкове рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до положень статті 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Що стосується судових витрат в частині судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги представник позивача зокрема просила стягнути з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 судові витрати, здійснені під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 5211,20 грн, у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Також просила стягнути судові витрати пов'язані з переглядом справи в апеляційному суді, у розмірі 3816,80 грн у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1816,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи звертаючись з позовом позивач сплатив судовий збір за його подання у розмірі 1211,20 грн, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
З урахуванням положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, та з огляду на те, що суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн.
Що стосується витрат на правову допомогу, які позивач поніс в суді першої та апеляційної інстанціях, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Встановлено, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1 здійснювала адвокат Полуніна Людмила Анатоліївна, на підставі договору про надання правничої допомоги № 10/2024 від 05 липня 2024 року (а.с. 18).
Відповідно до п. 4.1. Договору сторони досягли згоди, що за цим договором послуги надаються за домовленістю, яка має викладена у додатковій угоді до цього договору.
Так, до позовної заяви на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу було долучено додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 10/2024 від 05 липня 2024 року, з якого встановлено, що загальний розмір гонорару адвоката за ведення цивільної справи становить 4000 грн (а.с. 19).
В суді першої інстанції також стороною позивача було надано акт приймання-передачі послуг від 30 квітня 2025 року відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката складала - 4000 грн (а.с. 34).
Водночас, на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в заявленому розмірі - 2000 грн, стороною позивача доказів не надано.
Згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18 необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Таким чином, позивачем надано докази понесення витрат на правничу допомогу лише в суді першої інстанцій, які підлягають відшкодуванню.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правову допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 4000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення суду.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 20 500 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено «20» жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко