справа №381/929/24 Головуючий у І інстанції - Фінагеєва І.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/12706/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації та такою, що принижує честь, гідність, порушує презумпцію невинуватості та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію,
установив:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського районного суду Київської області (який в свою чергу ухвалою від 28 лютого 2024 року передав справу за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області) із позовом до ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації та такою, що принижує честь, гідність, порушує презумпцію невинуватості та зобов'язання спростувати недостовірну інформацію, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 червня 2002 року позивач була призначена на посаду завідуючої дитячим дошкільним закладом «Іскорка» м. Боярка.
Боярською міською радою VIII скликання 09 лютого 2023 року на черговій 32 сесії прийнято Рішення 32/1962 «Про реорганізацію шляхом злиття Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Іскорка» Боярської міської ради та Закладу дошкільної освіти «Бджілка» Боярської міської ради», яким вирішено реорганізувати шляхом злиття заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Іскорка» Боярської міської ради та Заклад дошкільної освіти «Бджілка» Боярської міської ради з припиненням юридичних осіб, створивши на їх матеріальній базі Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Котигорошко» Боярської міської ради.
Згідно пункту 4, 5 Рішення створено комісію з припинення, визначено її персональний склад, у тому числі голову ОСОБА_2 .
Крім того, Відповідач з 02 січня 2023 року і по теперішній час є начальником управління освіти Боярської міської ради.
Таким чином, Відповідач до 19 вересня 2023 року був безпосереднім керівником Позивача, а остання його підлеглою.
Так, 23 листопада 2023 року відбулась чергова 45 сесія Боярської міської ради VIII скликання, на засіданні якої загалом перебувало 40 людей.
Під час свого виступу у сесійній залі Відповідач, на думку позивача, розповсюдив серед вищевказаних 39 присутніх інформацію, яка не відповідає дійсності, є неправдивою та порочить її честь і гідність, а саме наступні висловлювання на адресу ОСОБА_1 : «вона супротив чинила», «вона робила тисячу, десять тисяч правопорушень», «як би не перешкоджання які чинила постійно», «викрадення документів», «викрадення ноутбуків», «не пускала з поліцією на територію комунального закладу».
Як зазначає позивач, відповідач порушив принцип презумпції невинуватості, звинуватив її у вчиненні злочинів, яких вона не вчиняла та на неодноразові звернення до ОСОБА_2 з проханням пояснити зміст вищевказаних висловлювань, останній відмовлявся пояснити позивачу, чому він так вважає та навіщо так висловлювався.
На підставі викладеного, з метою захисту своєї честі та гідності, позивач просила суд визнати недостовірною інформацію та такою, що принижує честь, гідність ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 23 листопада 2023 року під час проведення чергової 45 сесії Боярської міської ради VIII скликання.
Зобов'язати ОСОБА_2 , на найближчій черговій сесії Боярської міської ради, після набрання рішенням суду законної сили, спростувати недостовірну інформацію, поширену ОСОБА_2 , наступного змісту: «вона супротив чинила, вона робила тисячу, десять тисяч правопорушень», «як би не перешкоджання які чинила постійно, викрадення документів, викрадення ноутбуків, не пускала з поліцією на територію комунального закладу».
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його у апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд дійшов помилкового та хибного висновку, що висловлені відповідачем вирази є оціночними судженнями, які містять суб'єктивну думку відносно подій, що колись відбувалися, а виокремлення із загального тексту вказаних позивачем висловів призводить до викривлення думки відповідача та є втручанням у його право на свободу вираження поглядів.
Вважає, що вона довела факт поширення інформації відповідачем ОСОБА_2 23 листопада 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 під час чергової 45 сесії Боярської міської ради VIII скликання, серед 39 присутніх людей, надала суду CD-диск із відеозаписом, на якому зафіксовано і аудіо і відеодокази неправомірних дій відповідача, а також веб посилання на запис трансляції сесії.
Вважає також, що вона довела факт порушення її особистих немайнових прав, адже відповідач, розповсюдив серед 39 присутніх інформацію, яка не відповідає дійсності, є неправдивою та порочить честь і гідність позивача, а саме допустив наступні висловлювання на адресу ОСОБА_1 :
- «вона супротив чинила»;
- «вона робила тисячу, десять тисяч правопорушень»;
- «як би не перешкоджання які чинила постійно»;
- «викрадення документів» - ст. 357 КК України;
- «викрадення ноутбуків» - ст. 185 КК України;
- «не пускала з поліцією на територію комунального закладу».
Судом першої інстанції при розгляді позовної заяви безпідставно не враховано:
1. Інформація поширена відповідачем є твердженням про факти, а не оціночним судженнями, порушує особисті немайнові права позивача на повагу до честі, гідності та ділової репутації, порушує принцип презумпції невинуватості. Відповідач не довів достовірність такої інформації.
2. У діях відповідача є склад цивільного правопорушення. Позивач довела факт поширення інформації саме відповідачем, а також порушення внаслідок цього особистих немайнових прав.
3. Поширення ОСОБА_2 , як відповідачем, негативної інформації щодо позивача порушує право останньої на повагу до честі, гідності, ділової репутації. Вона полягає у приниженні честі, гідності, престижу та ділової репутації. Це відобразилося на стосунках з оточенням, рідними, випускниками ЗДО «Іскорка», їх батьками, колективом з яким працювала ОСОБА_1 , будучи на посаді директора ЗДО «Іскорка» понад 21 рік - з 10 червня 2002 року.
ОСОБА_1 вважає, що вказані висловлювання ОСОБА_2 не є оціночними судженнями, адже він звинуватив її у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачено КК України, чим порушив принцип презумпції невинуватості.
Позивач також вважає, що відповідач заздалегідь готувався до свого виступу, його висловлювання не були спонтанними суб'єктивними судженнями, емоційними висловлюваннями.
Вважає, що відповідач навмисно хотів образити позивача, адже має давні неприязні стосунки з останньою, які у тому числі пов'язані із намаганням ОСОБА_1 повернутись на своє останнє місце роботи - на посаду директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Іскорка» Боярської міської ради, але у зв'язку з ліквідацією останнього на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Котигорошко» Боярської міської ради - повного правонаступника.
Просила суд скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2025 року, та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу ОСОБА_2 подав відзив, вказуючи, що суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, дослідив всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, та оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з чим відповідач повністю погоджується.
Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , відбулось засідання депутатів чергової 45 сесії VIII скликання Боярської міської ради.
Згідно Протоколу засідання депутатів чергової 45 сесії VIII скликання Боярської міської ради №01-1/46 від 23 листопада 2023 року на початок пленарного засідання присутні 28 депутатів, Боярський міський голова та члени виконавчого комітету Боярської міської ради.
Дослідивши відеозапис вказаного засідання за посиланням, яке було надано позивачем на допис у соціальній мережі «Facebook», а також диск із відеозаписом, який долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, суд встановив таке.
23 листопада 2023 року близько 10 год. 13 хв., слово було надано начальнику управління освіти Боярської міської ради ОСОБА_2 , який під час свого виступу повідомив присутнім наступне:
«Доброго дня шановні депутати, шановний голово, шановні присутні. Прошу внести на розгляд сесії проект рішення «Про притягнення до кримінальної та цивільно-правової відповідальності колишнього директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Іскорка» Боярської міської ради» ОСОБА_3 ». Це рішення викликано тим, що ліквідаційна комісія, як ви знаєте, припинила свою роботу. Була проведена акт податкової комісії, де виявлено порушення податкового законодавства, нанесення збитків, я думаю, громаді, Боярській міській раді на загальну суму 880000. Крім того, у неї виявлено ще низку всяких порушень: вона супротив чинила, вона викликала поліцію, вона робила тисячу, десять тисяч правопорушень... Дивіться, я прошу сесію підтримати пропозицію про звернення до відповідних органів для притягнення даної особи до відповідальності»;
«Я вам хочу ще раз сказати, що ні управління освіти, ні ліквідаційна комісія, рішенням сесії якої вона прийшла працювати. Я як голова ліквідаційної комісії, який проводив реорганізацію, по перше мушу звітувати перед сесією за дорученням, яке ви мені дали. Правильно? Вот дивіться, дане рішення і передбачає свого роду звіт. Це перше, ну це не стосується. А саме головне ще ми маємо розібратися, якщо тільки по трьом податкам: ПДФО, ЄСВ, військовому збору людина не сплатила вісімсот вісімдесят тисяч. Що буде дальше, ми не компетентні в тому, щоб достеменно розбиратися... Як би не перешкоджання які чинила постійно, викрадення документів, викрадення ноутбуків, перешкоджання, не пускала з поліцією на територію комунального закладу, прям до бійок чуть не доходило...».
Під час свого виступу у сесійній залі ОСОБА_2 , на думку позивача, розповсюдив серед присутніх інформацію, яка не відповідає дійсності, є неправдивою та порочить її честь і гідність, а саме наступні висловлювання на адресу ОСОБА_1 : «вона супротив чинила», «вона робила тисячу, десять тисяч правопорушень», «якби не перешкоджання які чинила постійно», «викрадення документів», «викрадення ноутбуків», «не пускала з поліцією на територію комунального закладу».
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висловлені відповідачем вирази є оціночними судженнями, які містять суб'єктивну думку відносно подій, що колись відбувалися, а виокремлення із загального тексту вказаних позивачем висловів призводить до викривлення думки відповідача та є втручанням у його право на свободу вираження поглядів.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 28 Конституції України, ст. 270 ЦК України, фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі.
Статтею 32 Конституції України проголошено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності, честі та недоторканність своєї ділової репутації.
Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
Так, ст. 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про її захист.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 за №1).
За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами в цих правовідносинах є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам фізичних чи юридичних осіб.
Відповідно до роз'яснень викладених у пп. 6, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 за №1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
При цьому негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Пунктом 18 вищезазначеної постанови роз'яснено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, в тому числі гіпербол, алегорій, сатири.
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Саме тому не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Більше того, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28.03.2013 р. у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.
Згідно до ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки інформація та висловлювання відповідача, які були озвучені у сесійній залі відносно позивача носять характер оціночних суджень, що виключає можливість доведення їх правдивості.
Більш того, недоведеним є факт, що поширена недостовірна інформація завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача, або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право; позивач посилається на висловлювання, які містять оціночні судження, стверджуючи, що це фактичні дані, які підлягають спростуванню; позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння шкоди її честі та гідності.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 травня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 20 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба