24 вересня 2025 року м. Київ
Справа № 355/479/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/9207/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
за участю секретарів Цюрпіти Д.О., Федорчук Я.С., Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні за апеляційні скарги Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Баришівський районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Червонописького В.С., 26 квітня 2023 року у селищі Баришівка Київської області, повний текст рішення складений 28 квітня 2023 року, та апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Баришівського районного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Троценко Т.А. 21 лютого 2025 року у селищі Баришівка Київської області, за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_2 до Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «ПриватБанк» приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Позднякова Надія Миколаївна про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу ведення електронних торгів та акту на реалізацію предметів іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про прибирання майна з електронних торгів та скасування запису про державну реєстрацію власності на квартиру,
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд:
§ визнати недійсними електронні (прилюдні) торги з реалізації однокімнатної квартири, проведені 12 лютого 2021 року ДП «Сетам», під час примусового виконання виконавчого напису, виданого 23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А. А.;
§ визнати недійсними протокол проведення електронних торгів від 12 лютого 2021 року та акт про реалізацію предмета іпотеки від 17 лютого 2021 року;
§ визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна із електронних торгів № 370, видане 23 березня 2021 року та скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо, що належна їй квартира АДРЕСА_1 , продана на електронних торгах 12 лютого 2021 року. Позивач вважала, що електронні торги з реалізації квартири були проведені з порушеннями норм чинного законодавства України, оскільки у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази про направлення ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повідомлення про проведення опису квартири, опис квартири проведений без її присутності, постанова про опис та арешт майна боржнику не направлялась. Вона не отримувала і постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності, результати про визначення вартості нерухомого майна, а тому не мала змоги висловити свої заперечення щодо результатів оцінки, позбавлена права на її оскарження. Публікація про реалізацію квартири не була розміщена в жодних місцевих друкованих засобах масової інформації, що не узгоджується з вимогами Порядку про реалізацію арештованого майна. Також зазначала, що звернення стягнення на вказану квартиру відбулось за виконавчим написом, який станом на дату розгляду справи по суті визнано таким, що не підлягає виконанню за рішенням суду.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року позов задоволено.
Визнано недійсними електронні (прилюдні) торги, проведені 12 лютого 2021 року ДП «Сетам», з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності, під час примусового виконання виконавчого напису № 12306, виданого 23 листопада 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А.
Визнано недійсними протокол проведення електронних торгів від 12 лютого 2021 року № 525646 ДП «Сетам» з організації та проведення торгів і реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності, та акт про реалізацію предмета іпотеки від 17 лютого 2021 року.
Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна із електронний торгів від 23 березня 2021 року №370 та скасовано запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Баришівського РНО Поздняковою Н. М.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обов'язок організатора прилюдних торгів друкувати в місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів з реалізації предмета іпотеки та письмове сповіщення, у тому числі іпотекодавця, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна закріплено у пункті 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна. Проте ДП «Сетам» не здійснило публікацію оголошення про реалізацію спірної квартири в місцевих друкованих засобах масової інформації.
Суд першої інстанції вважав, що наведені порушення проведення електронних торгів призвели до порушення прав позивача як боржника, адже її інтерес полягає в продажу майна за якомога вищою ціною з метою погашення заборгованості, а порушення порядку розміщення інформаційного повідомлення про торги в засобах масової інформації зменшило можливість участі в торгах потенційних покупців, що вплинуло на формування ціни реалізації.
Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки звіт про оцінку майна проведено Товариством з обмеженою відповідальністю «АН Константа-Груп» (далі - ТОВ «АН Константа-Груп») станом на 22 липня 2020 року, тому реалізація іпотечного майна на електронних торгах 12 лютого 2021 року відбулась за недійсним звітом.
Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про її неповідомлення про призначені торги, зазначивши, що виконавче провадження триває із 2019 року, матеріали справи містять направлення таких повідомлень державним виконавцем Гетіній В. В. Крім того, боржник у виконавчому провадженні не був позбавлений можливості дізнатися про дату проведення електронних торгів із загальнодоступного веб-сайту щодо реалізації майна.
У зв'язку з цим, прийшов до висновку, що сам собою факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів чи втрата чинності звітом про оцінку майна не можуть бути підставою для визнання таких торгів недійсними.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що Баришівський районний суд Київської області рішенням від 13 січня 2022 року у справі № 355/555/21 визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 12306, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А., на підставі якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 та реалізовано на електронних торгах спірну квартиру.
Отже, підлягають визнанню недійсними електронні торги, проведені на підставі виконавчого напису нотаріуса, який надалі визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки зі скасуванням виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які були передбачені ним.
Вказане рішення суду першої інстанції вже було предметом перегляду суду апеляційної та касаційної інстанцій.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Баришівського ВДВС та АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вказав на те, що суд апеляційної інстанції у своїх висновках обмежився лише посиланням на рішення суду, яким визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, як на беззаперечну підставу задоволення позову, водночас інших доводів апеляційної скарги не перевірив і не зазначив мотивів їх відхилення.
Верховний Суд вказав на необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21, тому висновок апеляційного суду про те, що рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, може породжувати правові наслідки щодо недійсності торгів, які відбулися до набрання таким рішенням законної сили, визнав помилковим.
Всупереч вимогам ч. 1 ст.382 ЦПК України апеляційний суд не надав жодної оцінки вказаним доводам відповідача ОСОБА_1 , зазначивши лише, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки фундаментальною підставою для задоволення позовних вимог є відсутність виконавчого документа, який не підлягав виконанню з моменту його вчинення.
Верховний Суд вважав, що такі висновки апеляційного суду зроблено передчасно за невстановлених у повному обсязі фактичних обставин справи та не дослідження усіх доказів, поданих на підтвердження або спростування вказаних відповідачем обставин.
Колегія суддів суду касаційної інстанції також звернула увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), про те, що публічні торги з продажу майна, що є правочином, підлягають оскарженню за певних умов, зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача, проте не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.
Апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції були подані відповідачами Баришівський ВДВС, ОСОБА_1 , та третьою особою АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідач Баришівський ВДВС в апеляційній скарзі зазначав, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Також вказував на те, що строк чинності звіту про оцінку майна боржника закінчився вже після передачі майна на реалізацію, а тому повторна оцінка не передбачається нормами чинного законодавства. Сам по собі факт недотримання вимог щодо строків опублікування оголошення про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
На підставі викладеного відповідач Баришівський ВДВС просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_1 у апеляційній скарзі посилався на те, що примусова реалізація спірної квартири відбулася у зведеному виконавчому провадженні, до складу якого, окрім виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, який визнано таким, що не підлягає виконанню, входило також інше виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 29 січня 2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 439634,12 грн. А тому за рахунок реалізації майна боржника було здійснено погашення заборгованості і за рішенням суду. Зазначав, що доводи позивача про необізнаність зі звітом про оцінку майна та про реалізацію належного їй майна на електронних торгах спростовуються матеріалами справи. Також вказував на те, що рішенням суду першої інстанції здійснено втручання держави у мирне володіння майном та порушення його права власності, що суперечить вимогам статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
На підставі викладеного відповідач ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Третя особа АТ КБ «ПриватБанк» у апеляційній скарзі посилалося на те, що позивач не оскаржила дії державного виконавця щодо отримання та подання документів для проведення електронних торгів у межах виконавчого провадження; на організатора торгів не покладається обов'язок письмово повідомляти боржника у виконавчому провадженні про призначення торгів, а також пересвідчуватися в отриманні таких повідомлень боржником, оскільки таке повідомлення здійснюється через веб-сайт організатора торгів. Також зазначало, що на час реалізації майна на електронних торгах виконавчий напис був чинним.
На підставі викладеного третя особа АТ КБ «ПриватБанк» просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Крім цього, предметом оскарження є ухвала Баришівського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року, якою задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову.
Скасовано заходи забезпечення позову, накладені постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі № 355/436/21, у вигляді арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 .
Зобов'язано Баришівський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , накладений постановою заступника начальника відділу Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бердник Анастасією Олексіївною від 01 липня 2021 року, який зареєстрований Державним реєстратором реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції Київської області Бердник А.О. 01 липня 2021 року о 09:26:17 та внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №42757385 (спеціальний розділ) на підставі документів, поданих для державної реєстрації: постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 65934365, виданий 01 липня 2021 року, видавник: Баришівський РВ ДВС. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59032004 від 01 липня 2021 року 09:26:53, ОСОБА_3 , Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ). Київська область. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .
Ухвала суду мотивована тим, що позов, в межах якого застосовувались заходи забезпечення позову, було задоволено, а отже необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову відпала.
Не погодилось із вказаною ухвалою суду АТ КБ «ПриватБанк», представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що рішення Баришівського районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року були оскаржені в касаційному порядку, та постановою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року постанову Київського апеляційного суду було скасовано та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Тобто, на час ухвалення оскаржуваної ухвали, рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, і буде переглядатись в апеляційному порядку, тобто, підстав для застосування ст. 158 ЦПК України у суду першої інстанції не було. За таких обставин, скасування заходів забезпечення позову є передчасним.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки, відповідно до положень ч.ч.7,9 ст. 158 ЦПК України, питання про скасування заходів забезпечення позову прямо залежить від результату розгляду спору по суті, колегія суддів вважала за доцільне здійснити спільний розгляд апеляційних скарг, поданих на рішення суду та на ухвалу суду щодо скасування заходів забезпечення позову.
В судовому засіданні представник третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» - Хитрова Л.В. підтримала подані ними апеляційні скарги з підстав викладених у них, просила про їх задоволення.
Позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Литвиненко О.Л. заперечували проти доводів всіх апеляційних скарг, вважають рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції законними і обґрунтованими, просили залишити їх без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому їх неявка, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Апеляційним судом по суті спору встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
09 вересня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 355000,00 грн. Договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом Баришівського РНО Малиновською Н. В., зареєстрований у реєстрі 09 вересня 2008 року за № 1-4973. /т.1 а.с.17-18/
12 вересня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Київське головне регіональне управління «Закритого акціонерного товариства» Комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № K3YWGK15006820 про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 270099 грн із цільовим призначенням для придбання нерухомості, з кінцевим строком повернення до 12 вересня 2028 року. /т.1 а.с.19-25/
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12 вересня 2008 року сторони уклали договір іпотеки № K3YWGK15006820, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належну їй на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 11 договору іпотеки вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 355000 грн. /т.1 а.с.26-33,249-т.2 а.с.5/
Баришівський районний суд Київської області рішенням від 14 листопада 2012 року у справі № 1001/883/2012 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором від 12 вересня 2008 року задовольнив частково. Стягнув 485825,12 грн боргу, з яких 227255,76 грн - заборгованість за тілом кредиту, 178666,62 грн - заборгованість за процентами, 33711,74 грн - заборгованість з комісії, 46191 грн - пеня. Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось. /т.1 а.с.34-35/
23 листопада 2017 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А. А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за №12306, про стягнення в безспірному порядку з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року № K3YWGK15006820 станом на 20 червня 2017 року у сумі 2264802,55 грн. /т.1 а.с.36,248/
14 червня 2019 року постановами Баришівського ВДВС відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису від 23 листопада 2017 року, зареєстрованого у реєстрі за № 12306, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 2261802,55 грн, накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника. /т.1 а.с.37-40, т.2 а.с. 11-12/
02 липня 2019 року постановою Баришівського ВДВС у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 об'єднані виконавчі провадження НОМЕР_5, № НОМЕР_6, НОМЕР_7 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_8. /т.2 а.с.23/
08 липня 2020 року постановою Баришівського ВДВС у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 /т.1 а.с.42-44, т. 2 а.с.32-33/
14 липня 2020 року постановою Баришівського ВДВС у виконавчому провадженні НОМЕР_4 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «АН Константа-Груп». /т.1 а.с.45-46, т 2 а.с.35/
Відповідно до звіту про оцінку майна від 22 липня 2020 року № KG22072020-1, складеного ТОВ «АН Константа-Груп», ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 , становить 251500 грн. /т.2 а.с.36-59/
Згідно з супровідним листом від 27 липня 2020 року Баришівський ВДВС повідомив ОСОБА_2 про результати визначення вартості майна. Вказане повідомлення було направлено на дві адреси ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 /т.1 а.с.48,60/
За даними поштового відділення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 04 серпня 2020 року був вручений лист Баришівського ВДВС направлений рекомендованим повідомленням. Лист направлений ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5 доставлено 30 липня 2020 року, проте дані особисто чи довіреній особі у поштовому повідомленні відсутні. /т.1 а.с.95-96,110-111 т.2 а.с.61/
12 жовтня 2020 року Баришівський ВДВС надіслав ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_3. /т.1 а.с.49, т.2 а.с.64/
З листів ДП «СЕТАМ» від 16 жовтня 2020 року, від 27 листопада 2020 року, від 14 січня 2021 року адресованих всім учасникам виконавчого провадження, вбачається, що електронні торги щодо продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 призначались на 12 листопада 2020 року, 28 грудня 2020 року, 12 лютого 2021 року. /т.2 а.с.65-71/
12 лютого 2021 року ДП «Сетам» провело електронні торги з продажу іпотечного майна, квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 12 лютого 2021 року № 525646 стартова ціна продажу квартири була визначена в розмірі 176050 грн, участь приймало 4 учасники, переможцем торгів став ОСОБА_1 , ціна продажу - 167247,50 грн. /т.1 а.с.51-52, т.2 а.с.72-73,92-93/
15 лютого 2021 року на депозитний рахунок Баришівський ВДВС надійшли грошові кошти в сумі 167247,50 грн /т.2 а.с.74/
Згідно з розпорядженнями Баришівським ВДВС 15053,75 грн перераховано на користь АТ КБ «ПриватБанк», а інша сума коштів на витрати виконавчого провадження. /т.2 а.с.75-78/
17 лютого 2021 року Баришівський ВДВС склав акт про реалізацію предмета іпотеки. /т.1 а.с.53, т.2 а.с.91/
23 березня 2021 року приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Позднякова Н. М. видала свідоцтво про право власності, відповідно до якого ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за № 370. /.1 а.с.55-56/
05 квітня 2021 року та 13 квітня 2021 року ОСОБА_2 ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження. /т.2 а.с.95-98/
29 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису від 23 листопада 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А., таким, що не підлягає виконанню.
Баришівський районний суд Київської області рішенням від 13 січня 2022 року у справі № 355/555/21 визнав таким, що підлягає виконанню, виконавчий напис від 23 листопада 2017 року, зареєстрований у реєстрі за № 12306, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А. А. /т.1 а.с.167, 219-223/ За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до частини першої, другої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
Положеннями частини четвертої, п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
У частині шостій ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.
Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Частиною п'ятою статті 61 також визначено, що не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
У пункті 1 розділу І чинного Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 вказано, що веб-сайт реалізації майна (далі - Веб-сайт) - електронний торговий майданчик оператора, через який прямо або опосередковано відображаються технічні процеси центральної бази даних системи електронних торгів арештованим майном, а саме: розміщення організаційно-методичних матеріалів, інформаційних повідомлень про електронні торги (торги за фіксованою ціною), результатів їх проведення, здійснення реєстрації користувачів, подання заяв на участь в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною), забезпечення доступу спостерігачів та проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною). Веб-сайт функціонує у цілодобовому режимі та є доступним усім користувачам мережі Інтернет. Інформація на Веб-сайті розміщується державною мовою, за винятком випадків, коли використання літер та символів українською мовою призводить до спотворення розміщуваної інформації (зокрема при написанні адрес сайтів у мережі Інтернет, зазначенні реєстраційних номерів тощо). На Веб-сайті одночасно відображаються всі електронні торги (торги за фіксованою ціною), що проводяться центральною базою даних системи електронних торгів.
У п. 1 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).
Верховний Суд України у постанові від 26 серпня 2014 року у справі № 3-36гс14 вказав на те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (див. постанову).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №678/301/12 вказано, що державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення, - статті 58, 62 Закону № 606-ХІV, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції № 74/5). Дії (бездіяльність) державного виконавця щодо порушень, допущених при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статті 55, 85 цього Закону). Отже, незаконність дій державного виконавця під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV щодо проведення оцінки майна, визначення його вартості чи оцінки (уцінки) до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.
Ці правові висновки підтримані Верховним Судом у постанові від 10 січня 2025 року у справі № 501/1836/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 дійшла висновку про те, що з огляду на правову природу процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №367/6231/16-ц зазначено, що для застосування наслідків недотримання вимог закону під час вирішення спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Подібний за змістом висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22.
Велика Палата Верховного Суду, викладені у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 вказала на те, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 45-47).
Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (пункти 103, 104 цієї постанови).
Оскільки за змістом частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, то підставами для визнання торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил їх проведення. При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог щодо порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. При цьому наявність підстав для визнання торгів недійсними має встановлюватися судом на момент їх проведення.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, від 23 квітня 2025 року у справі № 209/47/23.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 у пункті 9.66 вказано на те, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32)). Оскільки продаж права оренди на публічних торгах є правочином (купівлею-продажем), то за певних умов оспорити можна такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів чи самих торгів є неналежними та ефективними способами захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 (пункт 104)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18 у пункті 35 вказано на те, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 зазначено, що свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує вчинення сторонами дій, спрямованих на передання нерухомого майна у володіння покупцю. Таке свідоцтво вичерпує свою дію із здійсненням державної реєстрації права власності на придбане нерухоме майно, а його видача не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Ані задоволення вимоги про скасування чи визнання недійсним акта виконавця, ані задоволення вимоги про визнання дій державного виконавця неправомірними не призвели б до захисту прав позивача, а такі вимоги не відповідають належному способу захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі №914/2618/16 вказано, що «видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22)). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту».
Разом з тим, відповідно до пункту 274 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №910/2592/19 відступлено від висновків, сформульованих у наведеній постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону як способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.
Верховний Суд у постанові від 10 січня 2025 року у справі № 501/1836/19 врахував, що у статті 48 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника та будь-якого учасника електронного аукціону оскаржити його результати в суді. При цьому в практиці Верховного Суду відсутні висновки щодо неналежності такого способу захисту прав боржника у виконавчому провадженні (власника реалізованого майна), якщо підставами цього позову є порушення порядку їх проведення.
У постановах від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) вказано, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. З огляду на правову природу процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Наведене узгоджується з правилами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Тож правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо дотримання визначених правил про процедуру, порядок проведення торгів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24) вказано, що за усталеною практикою суду касаційної інстанції, для визнання судом електронних торгів недійсними обов'язковими умовами є наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи вплинули ці порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Отже, проведення електронних торгів з порушенням вимог законодавства є підставою для визнання таких торгів недійсними винятково за умови доведення порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, та у разі якщо такі порушення вплинули на результати торгів. Доведення такого порушення прав покладається на особу, яка оспорює торги.
У постанові від 10 січня 2025 року у справі № 501/1836/19 Верховний Суд також вказав на те, що позивач у позовній заяві лише констатував певні порушення Порядку №2831/5, проте не зазначав, як саме неповідомлення про день та час проведення електронних торгів, а також не надсилання протоколу порушило його права та інтереси та як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, які саме права й законні інтереси боржника порушено його неналежним повідомленням про проведення торгів та як це вплинуло на їх результати.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі №587/2230/21 сформулював такі правові висновки.
Наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За своєю суттю публічні торги мають бути найбезпечнішою підставою набуття майна, оскільки публічна процедура реалізації майна має гарантувати невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, набутого у такий спосіб. Очевидно, що використання як підстави для оспорення торгів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суттєво підриває стабільність обороту та характеристику власне торгів як найбезпечнішої підстави набуття майна, за умови, що такої підстави недійсності не існувало в момент проведення публічних торгів.
Оцінці підлягають інші обставини справи, які можуть свідчити про порушення правил проведення торгів.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В силу частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
З наведених обставин справи вбачається, що виконавче провадження в ході якого була проведена реалізація майна позивача було відкрито 14 червня 2019 року. Матеріали справи містять дані про направлення і отримання позивачем, зокрема, 04 серпня 2020 року повідомлення державного виконавця про проведену оцінку майна позивача, як боржника у виконавчому провадженні. Тобто з 04 серпня 2020 року позивач була обізнана про хід виконавчого провадження. Крім того дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними (див. постанову). А отже в цій частині слід визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача Баришівського ВДВС та апеляційної скарги третьої особи АТ КБ «ПриватБанк».
Виходячи з наведеної вище судової практики, процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу і позивач, як боржник у виконавчому провадженні, і власник майна, що було реалізовано має право на оскарження цього правочину, у разі наявності порушення його прав чи законних інтересів.
В позовній заяві позивач вказувала на те, що на момент проведення торгів звіт про оцінку майна втратив чинність. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що звіт про оцінку майна був складений 22 липня 2020 року. 12 жовтня 2020 року Баришівський ВДВС надіслав ДП «Сетам» заявку на реалізацію спірного майна.
З листів ДП «СЕТАМ» від 16 жовтня 2020 року, від 27 листопада 200 року, від 14 січня 2021 року адресованих всім учасникам виконавчого провадження, вбачається, що електронні торги щодо продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 призначались на 12 листопада 2020 року, 28 грудня 2020 року, 12 лютого 2021 року.
Таким чином, враховуючи, що строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, то в силу ч. 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» повторна оцінка такого майна не проводиться. А тому твердження позивача і висновок суду першої інстанції про те, що на момент проведення торгів закінчився строк чинності звіту про оцінку майна слід визнати безпідставними. Натомість слід визнати обґрунтованими в цій частині доводи апеляційної скарги відповідача Баришівського ВДВС та апеляційної скарги третьої особи АТ КБ «ПриватБанк».
Позивач при зверненні до суду з позовом вказувала про порушення її прав внаслідок відсутності здійснення повідомлення про проведення торгів, їх організатором, в порядку визначеному законом, а саме в друкованих засобах масової інформації.
Суд першої інстанції вказав на те, що матеріалами справи підтверджено, що організатор аукціону не здійснив публікацію оголошення про реалізацію квартири позивача в місцевих друкованих засобах масової інформації і суд враховує, що наведені порушення призвели до порушення прав позивача як боржника, адже її інтерес полягає в продажу майна за якомога вищою ціною з метою погашення заборгованості, а порушення порядку розміщення інформаційного повідомлення про торги в засобах масової інформації зменшило можливість участі в торгах потенційних покупців і, відповідно, вплинуло на формування ціни реалізації. Разом з тим суд першої інстанції також вказав на те, що позивач не був позбавлений можливості дізнатися про дату проведення електронних торгів із загальнодоступного веб-сайту реалізації майна та навівши судову практику зазначив, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Вказані висновки суду першої інстанції є суперечливими самі по собі, що вказує на невизначеність правової позиції суду.
Оцінюючи ці підстави позову апеляційний суд враховує, що 04 серпня 2020 року позивач отримала повідомлення державного виконавця про проведену оцінку майна, а отже діючи добросовісно мала можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та інформацією, що оприлюднюється для загального доступу, в тому числі і з інформацією щодо проведення прилюдних торгів з реалізації майна в порядку примусового виконання судових рішень.
Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач не зазначала, як саме неповідомлення про день та час проведення електронних торгів порушило її права та інтереси та як це вплинуло на результати торгів, що є найважливішим. У зв'язку з цим сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними.
Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача Баришівський ВДВС та апеляційної скарги третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині слід визнати обґрунтованими.
В ході розгляду справи позивач вказувала на те, що виконавчий напис на підставі якого здійснювалось виконавче провадження був визнаний таким, що підлягає виконанню.
Суд першої інстанції навівши практику Верховного Суду за 2018-2019 роки вказав про можливість визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому визнаний в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, так як зі скасуванням виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які були передбачені.
Верховний Суд у справі, що переглядається, вказав на необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21.
У зазначеній постанові судом касаційної інстанції наведений правовий висновок, що рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ураховуючи фактичні обставини, які склалися у цій справі, рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалено 13 січня 2022 року, набрало законної сили 13 лютого 2022 року, а електронні торги з реалізації належного позивачу нерухомого майна проведені 12 лютого 2021 року, тобто на час проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинним. А отже оскільки оспорювані торги були проведені до ухвалення рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вказана обставина не може впливати на їх чинність.
Крім цього слід погодитись з твердженнями осіб, що подали апеляційні скарги про те, що оспорювані електронні торги були проведена в ході зведеного виконавчого провадження, а тому за рахунок реалізації майна боржника було здійснено погашення заборгованості і за рішенням суду де стягувачем є також ПАТ КБ «ПриватБанк», що в свою чергу вказує на відсутність порушеного права позивача.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що наведені позивачем підстави для визнання недійсними проведених 12 лютого 2021 року електронних торгів щодо продажу належної позивачу квартири не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.
Позовні вимоги про визнання недійсним протоколу про проведені електронні торги, акта виконавця про реалізацію майна та вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого за результатами проведених електронних торгів мають похідний характер від вимоги про визнання недійсними електронних торгів, а отже до задоволення не підлягають. Крім того, суд першої інстанції задовольняючи вказані вимоги не звернув уваги на усталену судову практику про те, що такі вимоги не відповідають належному способу захисту, тобто є неналежним та неефективним способом захисту.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи наведені відповідачами Баришівським ВДВС, ОСОБА_1 , та третьою особою АТ КБ «ПриватБанк» знайшли своє підтвердження. Суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим і на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Предметом оскарження у справі є також ухвала Баришівського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року, якою задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про скасування заходу забезпечення позову, скасовані заходи забезпечення позову, накладені постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі №355/436/21, у вигляді арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 та зобов'язано Баришівський ДВС зняти арешт з квартири, що є предметом спору. Ухвала суду мотивована тим, що позов, в межах якого застосовувались заходи забезпечення позову, було задоволено, а отже необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову відпала.
Проте апеляційний суд не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1, 7-9 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Уразі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Так з матеріалів справи вбачається, що заходи забезпечення позову були вжиті постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «ПриватБанк» приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Позднякова Надія Миколаївна про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу ведення електронних торгів та акту на реалізацію предметів іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про прибирання майна з електронних торгів та скасування запису про державну реєстрацію власності на квартиру. Номер справи визначений № 355/436/21, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень за вказаним номером містяться судові рішення виключно щодо заходів забезпечення позову, зокрема, ухвала суду першої інстанції від 21 квітня 2021 року про відмову у забезпеченні позову, постанова апеляційного суду від 08 червня 2021 року щодо забезпечення позову та ухвала суду касаційної інстанції від 05 серпня 2021 року про відмову у відкритті касаційного провадження. Всі інші судові рішення і в тому числі щодо скасування заходів забезпечення позову ухвалені у справі із визначеним номером № 355/479/21.
Рішення суду першої інстанції по суті спору було ухвалено 26 квітня 2023 року і цим рішенням позовні вимоги були задоволені.
Впорядку визначеному частиною 1,2 статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційним судом постановою від 20 грудня 2023 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
В силу статті 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Ухвалою Верховного суду від 22 лютого 2024 року було відкрито касаційне провадження у даній справі.
Стороною позивача був поданий відзив на касаційну скаргу, який датований 18 березня 2024 року.
Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2025 року постанову Київського апеляційного суду було скасовано та направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Позивач звернулась із заявою про скасування заходів забезпечення позову 14 лютого 2025 року.
Суд першої інстанції розглянув вказану заяву і скасував заходи забезпечення позову ухвалою від 21 лютого 2025 року.
Таким чином на час постановлення оскаржуваної ухвали, рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а тому були відсутні підстави для застосування судом першої інстанції положень статті 158 ЦПК України, і скасування заходів забезпечення позову є передчасним.
А отже слід погодитись з доводами апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», що суд першої інстанції при вирішенні вказаного питання допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду.
Оскільки, відповідно до положень частини 7,9 статті 158 ЦПК України, питання про скасування заходів забезпечення позову прямо залежить від результату розгляду спору по суті, і апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовні вимог, апеляційний суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
В порядку визначеному частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а також наявність підстав для задоволення всіх поданих апеляційних скарг, судові витрати понесені відповідачами Баришівським ВДВС, ОСОБА_1 , та третьою особою АТ КБ «ПриватБанк» підлягають компенсації за рахунок позивача.
Так при звернені з апеляційною скаргою відповідачем Баришівським ВДВС був сплачений судовий збір в розмірі 4086,00 грн /т.2 а.с.203/
Відповідачем, ОСОБА_1 при звернені з апеляційною скаргою сплачений судовий збір в розмірі 4086,00 грн та при зверненні з касаційною скаргою 5448 грн, що разом становить 9534,00 грн. /т.2 а.с.210, т.3 а.с.127/
Третьою особою АТ КБ «ПриватБанк» був сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 4086 грн та на ухвалу суду першої інстанції в розмірі 3028,00 грн, а разом 7114,00 грн. /т. 2 а.с.171, виділене провадження а.с.46/
Про інші судові витрати учасниками справи заявлено не було.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційні скарги Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 та Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Баришівський районного суду Київської області від 26 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «ПриватБанк» приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Позднякова Надія Миколаївна про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним протоколу ведення електронних торгів та акту на реалізацію предметів іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про прибирання майна з електронних торгів та скасування запису про державну реєстрацію власності на квартиру - залишити без задоволення.
Заходи забезпечення позову вжиті постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року - скасувати.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року - задовольнити частково.
Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Клопотання позивача ОСОБА_2 про скасування заходу забезпечення позову - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4086,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4086,00 грн та касаційної скарги в розмірі 5448,00 грн, а разом 9534,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення в розмірі 4086,00 грн та на ухвалу в розмірі 3028,00 грн, а разом 7114,00 грн.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (07500, Київська обл., Баришівський р-н., смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 19-А, код ЄДРПОУ 34976875).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 16 жовтня 2025 року.