24 вересня 2025 року м. Київ
Справа № 753/15243/22
Апеляційне провадження №22-ц/824/3511/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
за участю секретарів Федорчук Я.С., Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Якусика О.В. 17 травня 2024 року у м. Києві, повний текст рішення складений 20 січня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
У грудні 2022 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати:
за нею, ОСОБА_2 право, особистої приватної власності на:
- 1/2 частину майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 36, 6 кв.м., жилою площею 17,00 кв.м., розташовану на 7-му поверсі 25-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 226074880000.
за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:
- 1/2 частину майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 36, 6 кв.м., жилою площею 17,00 кв.м., розташовану на 7-му поверсі 25-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 226074880000.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 20 червня 2013 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 був укладений шлюб, і за час перебування в шлюбі, ними були набуто у власність вказані об'єкти нерухомості. Зокрема, на підставі договору №72024 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція» від 16 жовтня 2015 року та додаткової угоди до зазначеного договору про уступку майнових прав від 17 липня 2017 року, на ім'я відповідача набуті майнові права на однокімнатну квартиру загальною площею 36,6 кв.м., жилою площею 17,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Інша квартира була придбана у період перебування позивача і відповідача у шлюбі, за спільні кошти подружжя. Шлюбний договір, або будь-які інші договори щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини та чоловіка, а також щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, не укладалися. Позивач вважає доведеним режим спільної сумісної власності подружжя на це майно, а тому вважає, що спільне майно підлягає розподілу в рівних частинах. Однак відповідач відмовляється здійснювати поділ спільного майна подружжя у позасудовий, договірний спосіб, а відтак позивач вимушена звернутися з позовом до суду для захисту своїх прав.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено.
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнано за ОСОБА_2 право власності на:
- 1/2 частину майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 36,6 кв.м., жилою площею 17,00 кв.м., розташовану на 7-му поверсі 25-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 226074880000.
У порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, визнано за ОСОБА_1 право власності на:
-1/2 частину майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 36,6 кв.м., жилою площею 17,00 кв.м., розташовану на 7-му поверсі 25-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 226074880000.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) гривень.
Рішення суду мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_2 , та майнові права на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 були придбані під час перебування сторін у шлюбі, за кошти, які є об'єктом права спільної сумісної власності, тобто є їх спільним сумісним майном. Відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на вказані об'єкти. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо розбіжностей у адресах квартири, майнові права на яку є предметом поділу, оскільки вони спростовуються технічним паспортом на квартиру № 83 від 27 квітня 2018 року, виготовленим на замовлення забудовника ТОВ «Будеволюція». Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Не погодився із рішенням суду відповідач ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість судового рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач вказує на те, що судом не були встановлені позовні вимоги, з якими позивач звернулась до суду, що є порушенням вимог п.1 ч.1 ст. 189 ЦПК України. Так, перебуваючи у шлюбі з відповідачем позивач просила визнати право власності на майно, а не про поділ майна. Суд розглянув справу без урахування того, що презумпція спільного майна після розірвання шлюбу не могла бути застосована, оскільки розірвання шлюбу та поділ майна відбувались не одночасно і у різних провадженнях.
Щодо майнових прав на квартиру по АДРЕСА_4 , відповідач вказує на те, що він не є належним відповідачем у справі про визнання права власності на 1/2 частини майнових прав, оскільки його право власності на майнові права на квартиру не зареєстровані, що також встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили від 04 березня 2024 року, справа №753/1324/24. З огляду на вказане, суд не може визнати право власності на майнові права за особою, за якою вони ніколи не були зареєстровані, відомості про спірний об'єкт - майнові права - у відповідних реєстрах відсутні, і відсутні законні підстави для здійснення такої реєстрації відносно ОСОБА_1 . Отже майнові права на квартиру по АДРЕСА_4 не є спільною сумісною власністю і не підлягають визнанню за позивачем та відповідачем.
Щодо квартири по АДРЕСА_2, відповідач вказує на те, що позивач просила визнати за нею права власності на 1/2 квартири АДРЕСА_2 , придбану під час шлюбу на підставі договору купівлі- продажу. Квартира за договором належіть позивачу, однак була придбана за грошові кошти ОСОБА_1 .
Суду було надано докази, які доводять, що грошові кошти, за які придбано квартиру, належать повністю ОСОБА_1 , і сама позивач не заявляла про наявність у неї власних заощаджень, які вона витратила на купівлю.
Презумпція права спільної сумісної власності не відміняє і не спростовує правило, закріплене у п.3 ч. 1 ст. 57 СК України відносно права приватної власності на майно набуте у шлюбі, але за кошти, які належали особисто комусь з подружжя.
Щодо визнання права власності на 1/2 частини квартири по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідач вказує на те, що судове рішення про визнання права власності на 1/2 частини квартири за позивачем за умови того, що квартира повністю належіть позивачу є незаконним. Визнання права власності на частину квартири, якщо такі права у 100% розмірі належать позивачу і ніким не оспорюються - є неналежним способом захисту. Позивач фактично відмовилась від половини квартири, а суд визнав право власності на квартири за відповідачем, який з такою вимогою не звертався та заперечував проти задоволення позову.
Щодо незаконного арешту майнових прав, відповідач зазначає, що суд арештував майнові права за відсутності в матеріалах справи доказів наявності такого права у відповідача.
Щодо порушення норм процесуального права, то відповідач вказує на те, що 08 червня 2023 року судом прийнято «заяву позивача про збільшення позовних вимог», а не клопотання, і змінено статус документу з процесуального на заяву по суті. Крім того, позовні вимоги стосуються визнання права власності на майно, а вимоги про поділ кожного об'єкта нерухомого майна у рівних частках позивачем не заявлені ані у позові, ані у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог. Таким чином, судом, під час прийняття клопотання про збільшення розміру позовних вимог, грубо порушено принцип верховенства права та принцип змагальності сторін, проявлено упередженість.
У позові ОСОБА_2 просила визнати право власності на частину майнових прав, набуті під час перебування позивача у шлюбі за спільні грошові кошти, а у клопотанні з новими позовними вимогами просила визнати право власності на частину майнових прав та права власності на квартиру, які є спільною сумісною власністю. Відтак заявлені вимоги є новими окремими самостійними позовними вимогами. Якщо до суду подається заява про збільшення позовних вимог, то така заява розглядається разом з поданою раніше позовною заявою, а в разі подання заяви про зміну предмету позову або підстав позову, така заява є по суті новим позовом, і попередній позов судом не розглядається. При цьому, збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Суд розглянув позов з однією вимогою та клопотання з чотирма вимогами із порушенням правил збільшення розміру позовних вимог, подання нового позову, зміни предмету та підстав позову.
Щодо належного та ефективного способу захисту, відповідач зазначає про те, що ОСОБА_2 у позові та у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог не вказувала на існування спору між нею та між відповідачем відносно порядку поділу майна, а також не подала доказів існування відповідного спору. Відтак, на час звернення до суду з вимогами про визнання права власності, права позивача ніхто не порушував, не заперечував, не оспорював, підстави для звернення до суду були відсутні.
Крім того, звертає увагу, що позивач не заявляла позовні вимоги про поділ майна та про визначення частки майна, і суд не може вийти за межі позовних вимог. Таким чином, позивачем обрано не ефективний і неналежний спосіб захисту.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вирішити розподіл судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Сібірцева О.С. вказує на те, що доводи наведені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не спростовують рішення суду першої інстанції, яке є законним, обґрунтованим, та ухваленим за повного з'ясування всіх обставин справи, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ткаленко А.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про задоволення заявлених ними вимог.
Представник відповідача - адвокат Сібірцева О.С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду про відмову у задоволенні позову без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.
Першим питанням, яке підлягає до вирішення апеляційним судом є питання про прийняття судом першої інстанції заяви про зміну позовних вимог, оскільки відповідач в доводах апеляційної скарги вказує на порушення норм процесуального права.
Так з матеріалів справи вбачається, що при звернені до суду з позовом позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 36, 6 кв.м., жилою площею 17,00 кв.м., розташовану на 7-му поверсі 25-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . /т.1 а.с.1-6/
Ухвалою суду першої інстанції від 23 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. /т.1 а.с.53/
09 травня 2023 року представник позивач - адвокат Сибірцева О.С. подала клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого позивач просила:
(1) у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на:
- 1/2 частину майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 36, 6 кв.м., жилою площею 17,00 кв.м., розташовану на 7-му поверсі 25-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 226074880000.
(2) у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на:
-1/2 частину майнових прав на однокімнатну квартиру загальною площею 36, 6 кв.м., жилою площею 17,00 кв.м., розташовану на 7-му поверсі 25-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 226074880000. /т.1 а.с.58-63/
Ухвалою суду першої інстанції від 08 червня 2023 року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, оскільки вона подана до закінчення підготовчого засідання та сплачена судовим збором, при цьому суд також зазначив, що розцінює подану позивачем заяву, як заву про зміну предмету позову. /т.1 а.с.136-137/
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з предметом й підставами позову.
Відповідно до ч. 1 ст.175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з п.п. 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З викладеного слідує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Положеннями ч.ч. 2,3 ст. 49 ЦПК України серед прав учасників справи, визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи наведене вище апеляційний суд приходить до висновку, що позивач в порядку визначеному процесуальним законом звернулась до суду із заявою про зміну позовних вимог, оскільки нею було доповнено позовні вимоги ще однією матеріально-правовою вимогою до відповідача, стосовно якої позивач просила прийняти судове рішення. А отже у процесуальних діях суду першої інстанції щодо прийняття заяви про зміну позовних вимог не вбачається порушення норм процесуального права, тому відповідні доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, та апеляційний суд здійснює перегляд справи з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги відповідач також вказує на порушення норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову.
Так, ухвалою суду першої інстанції від 01 квітня 2024 року була задоволена заява позивача та вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майнові права на квартиру загальною площею 36, 6 кв.м., жилою площею 17,00 кв.м., розташовану на 7-му поверсі 25-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . /т.3 а.с.27-30/
В порядку визначеному п. 3 ч.1 ст. 353 ЦПК України вказана ухвала суду першої інстанції підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Згідно з матеріалами справи та за даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала суду не була оскаржена в порядку і строки визначені процесуальним законом. А отже при розгляді апеляційної скарги вказане питання не підлягає перевірці і не є таким, що впливає на законність і обґрунтованість рішення, ухваленого по суті спору.
По суті спору апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 20 червня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис 823. /т.1 а.с.11/
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року у справі №753/5975/22 розірваний шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 20 червня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 823. /т.1 а.с.13,103-105/
10 грудня 2013 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 226074880000, що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П., зареєстрованим в реєстрі за № 1319 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №14299769 від 10 грудня 2013 року. /т.1 а.с.64-69/
Так, згідно з умовами цього договору ТОВ «Лівобережжя Плюс» як продавець продав, а ОСОБА_2 як покупець купив належну продавцю на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 226074880000.
Пунктом 5 цього договору визначено, що покупець на день нотаріального засвідчення цього договору повністю виконав зобов'язання з оплати ціни квартири, а саме оплатив суму у розмірі 125255,49 грн, а продавець підтверджує зарахування суми коштів на його рахунок.
Згідно з пунктом 18 договору, він укладається за згодою чоловіка покупця, з яким він перебуває у зареєстрованому шлюбі, що викладена у заяві, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р.П. від 10 грудня 2013 року за реєстровим № 1318
Згідно з вказаною заявою від 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 надав свою згоду на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 його дружиною - ОСОБА_2 за ціною та на умовах на її розсуд, зазначивши, що такий правочин відповідає інтересам їх сім'ї і укладення цього договору відповідає їх спільному волевиявленню. Заява містить застереження, що зміст ст.ст. 60, 65, 74 СК України нотаріус йому роз'яснив. /т.2 а.с.209/
Згідно із Звітом про оцінку майна від 05 травня 2023 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП «Актив Інвест» на замовлення ОСОБА_2 , ринкова вартість житлової 2-кімнатнної квартири, загальною площею 84,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 станом на 05 травня 2023 року складає 7759184 грн. /т.1 а.с.70-102/
За Звітом про експертну оцінку ринкової вартості нерухомого майна від 17 липня 2023 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість житлової 2-кімнатнної квартири, загальною площею 84,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 станом на 17 липня 2023 року складає 5119704,00 грн. /т.2 а.с.20-71/
16 жовтня 2015 року між ПАТ АКБ «Аркада» (управитель) та ОСОБА_1 (довіритель) укладено договір № 72024 про участь у фонді фінансування будівництва, за умовами якого довіритель зобов'язався передати управителю в обсягах і на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування, визначеного у пункті 6 цього договору, а саме: квартира, будівельна або поштова адреса будівництва: між АДРЕСА_4 , номер об'єкта будівництва: складова частина об'єкта будівництва житловий будинок №13 , номер об'єкта інвестування 83, поверх 7, кількість кімнат 1 , загальна площа об'єкта інвестування відповідно до проекту 36,5 кв.м. /т.1 а.с.14-17/
Згідно з квитанцією № 1 від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 на виконання цього договору сплатив на рахунок ПАТ АКБ «Аркада» кошти у сумі 507562,60 грн. /т.1 а.с.18/
19 жовтня 2015 року ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 уклали договір №7204 про уступку майнових прав, відповідно до умов якого ПАТ АКБ «Аркада» уступив довірителю, а довіритель прийняв від банку майнові права на об'єкт інвестування, закріплений за довірителем на підставі Договору про участь у ФФБ. Сторонами визначено що під об'єктом будівництва вони розуміють житловий будинок №13 у складі Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами торгівельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення, що споруджений за адресою між АДРЕСА_4 , а під об'єктом інвестування - квартира №83, поверх 7 , кількість кімнат 1, загальна площа 36,5 кв.м., вартість об'єкта інвестування 497918,91 грн. /т.1 а.с.19/
07 травня 2018 року ПАТ АКБ «Аркада» видало ОСОБА_1 . Довідку №53865 про право довірителя на набуття у власність об'єкта інвестування, якою підтвердило його право на набуття у власність об'єкта інвестування, будівництво якого було проінвестовано у повному обсязі на 100% згідно Договору № 72024 від 16 жовтня 2015 року про участь у ФФБ. Довідка видана для державної реєстрації за довірителем права власності на об'єкт інвестування: а саме квартира №83, житловий будинок №13 у складі Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення, що споруджений за адресою між АДРЕСА_4 та АДРЕСА_11 , загальна площа 36,5 кв.м. /т.1 а.с.20 на звороті/
07 травня 2018 року сторонами також підписано Акт приймання-передачі об'єкта інвестування, а саме квартири у житловому будинку №13 у складі Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення, що споруджений за адресою між АДРЕСА_4 , номер квартири визначений 83, поверх 7, кількість кімнат 1 , загальна площа 36,5 кв.м. /т.1 а.с.24/
Згідно з розпискою ПАТ АКБ «Аркада» № 53865 від 07 травня 2018 року у ОСОБА_1 було вилучено свідоцтво про участь у ФФБ. /т.1 а.с.25/
Також 07 травня 2018 року ПАТ АКБ «Аркада» видало ОСОБА_1 довідку № 53865 про право на набуття у власність об'єкта інвестування, будівництво якого було проінвестовано у повному обсязі 100% згідно договору № 72024 від 16 жовтня 2015 року, а саме квартири у житловому будинку № 13 у складі Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення, що споруджений за адресою між АДРЕСА_4 , номер квартири визначений 83, поверх 7, кількість кімнат 1, загальна площа 36,5 кв.м. /т.1 а.с.26/
Станом на дату вирішення спору державна реєстрація цього об'єкта не проведена.
Матеріали справи містять копії технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Проекттехсервісбуд»27 квітня 2018 року, наданих як стороною позивача ОСОБА_2 , так і стороною відповідача ОСОБА_1 , в якому адреса квартири визначена: АДРЕСА_1 , а замовником технічної інвентаризації визначено ТОВ «БУДЕВОЛЮЦІЯ». /т.1 а.с.27-28, 41,245-250/
Згідно із Звітом про оцінку майна від 17 листопада 2022 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ПП «Актив Інвест» на замовлення ОСОБА_2 , ринкова вартість майнових прав на 1-кімнатну квартиру загальною площею 36,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 станом на 17 листопада 2022 року складає 2027692 грн. /т.1 а.с.29-45/
Згідно із Звітом про експертну оцінку ринкової вартості майнових прав на нерухоме майно від 17 липня 2023 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість майнових прав на 1-кімнатну квартиру загальною площею 36,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 станом на 17 липня 2023 року складає 1892541 грн. /т.1 а.с.207- т.2 а.с.19/
Матеріали справи містять копію Договору № 242/07-13 від 05 липня 2013 року про оренду індивідуального сейфа в депозитарному сховищі ПАТ «ПУМБ» із визначеним строком до 06 серпня 2013 року та додаткову угоду №5 від 28 січня 2016 року про продовження строку дії договору від 05 липня 2013 року до 29 липня 2016 року. /т.2 а.с.88-92/
Також в матеріалах справа наявна копія першої сторінки договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2006 року, за умовами якого ОСОБА_4 продав квартиру у м. Путивіль, Сумської області за ціною 25000 грн. /т.2 а.с.94/
В матеріалах справи наявна копія рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року у справі №753/1324/24 зроблена з Єдиного державного реєстру судових рішень без повного доступу. /т.3 а.с.16-21/
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, з повним доступом, було встановлено, що вказана справа була за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: АТ «АКБ «Аркада» про визнання права власності на квартиру.
З тексту рішення вбачається, що позивачі вказували на те, що 11 жовтня 2006 року ОСОБА_4 продав свою однокімнатну квартиру в м. Путивіль, Сумської області за 25000 грн на підставі договору купівлі-продажу квартири. Крім того, позивачі мали власні заощадження на суму 23500 доларів США. Бажаючи переїхати для подальшого проживання в м. Київ, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали своєму синові ОСОБА_1 23500 доларів США для придбання останнім на їх ім'я квартири в м. Києві. Вказані обставини були визнані у судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 .
У цій справі суду також була надана копія технічного паспорту від 27 квітня 2018 року ТОВ «Проекттехсервісбуд», квартира АДРЕСА_13 , загальною площею 36,6 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., є однокімнатною, ізольованою квартирою, розташованою на 7 поверсі 25-типоверхового будинку і складається з однієї житлової кімнати площею 17,0 кв.м., кухні площею 8,6 кв.м., санвузла площею 4,4 кв.м., коридора площею 3,8 кв.м. Сторони стверджували, що будинок АДРЕСА_4 введений у експлуатацію, однак будь-яких доказів в розумінні ст.76-80 ЦПК України судові не надали, тому вказана обставина не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.
У цій справі судом вказано на те, що в судовому засіданні достеменно встановлено, що ОСОБА_1 , уклавши зазначений договір з ПАТ «АКБ «Аркада», не отримав від останнього необхідні документи для оформлення і реєстрації права власності на спірну квартиру. При цьому він вважає, що право власності на об'єкт нерухомості необхідно зареєструвати саме за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що оскільки набуття права власності на об'єкт інвестування має окрему процедуру оформлення та реєстрації права власності як новостворене нерухоме майно, що закріплено законом, та має бути виконано сторонами договірних відносин, при цьому інвестору дозволено скористатись своїм правом на укладення договору уступки (відступлення) права вимоги, а спору між сторонами щодо вказаного предмету спору немає, і відповідач не оскаржує і визнає таке право позивачів, за захистом якого вони звернулись до суду, тому підстав для визнання права власності на спірну квартиру як об'єкту інвестування за позивачами на даному етапі дії договору немає. За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року у справі № 753/1324/24 в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.
Судом першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказали, що передали своєму синові ОСОБА_1 грошові кошти для придбання однокімнатної квартири в м. Києві. Також вказували, що інша двокімнатна квартира була придбана за кошти їх сина. Свідок ОСОБА_6 повідомила, що квартири були придбані у шлюбі, одна квартира була зареєстрована на її дочку, що було спільним рішенням.
Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою привальною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є особистою приватною власністю.
За правилом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В силу положень ст.ст.63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
В порядку визначеному ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Усталена судова практика вказує на те, що конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843 цс 17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325 цс 18; у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц,; від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 08 лютого 2021 року у справі № 712/11098/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наведених обставин справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 червня 2013 року, який був розірваний рішенням суду Дарницького районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року.
Під час перебування у шлюбі, ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири від 10 грудня 2013 року, за умовами якого вона набула у власність квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 84,4 кв.м.
В п.18 договору вказано на те, що договір укладено зі згоди ОСОБА_1 , яка викладена у нотаріально посвідченій заяві. В самій заяві ОСОБА_1 зазначено, що правочин відповідає інтересам їх сім'ї і укладення цього договору відповідає їх спільному волевиявленню. Заява містить застереження, що зміст ст.ст. 60, 65, 74 СК України нотаріус роз'яснив.
Беручи до уваги зміст цієї заяви, суд першої інстанції вірно вказав на те, що надання відповідачем згоди позивачу на укладення договору купівлі-продажу і придбання цієї квартири свідчить про мету набуття такого майна подружжям у спільну сумісну власність і більш переконливо свідчить про набуття її за кошти, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.
Належних і допустимих доказів про наявність у відповідача особистих коштів на придбання цієї квартири матеріали справи не містять. Посилання відповідача на те, що з метою зберігання коштів, які призначалися на купівлю квартири, він уклав договір оренди сейфа у відділенні банку, видав ОСОБА_2 довіреність на користування банківським сейфом суд відхиляє, оскільки відповідач не надав доказів зберігання у сейфі банківського відділення коштів у такій сумі.
Вартість квартири визначена судом першої інстанції в розмірі 5119704,00 грн, тобто згідно зі Звітом про експертну оцінку ринкової вартості нерухомого майна від 17 липня 2023 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , з яким погодилась позивач ОСОБА_2 .
У позовних вимогах позивач заявила про поділ вказаного майна шляхом визнання за кожною стороною права власності на частину цього майна. Відповідач зустрічних вимог не заявляв, як і не заявляв про інший поділ спільно набутого сторонами майна.
В доводах апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 вказує про відсутність порушеного права позивача, оскільки вказана квартира зареєстрована на її ім'я, а ним вимоги щодо цієї квартири не висувались.
Апеляційний суд вважає вказаний довід безпідставним, оскільки позивачем заявлені вимоги про поділ спільного майна подружжя, тому при здійснені поділу має враховуватись все майно набуте подружжям, незалежно від того на чиє ім'я воно придбано. А отже при зверненні до суду з вимогами про поділ майна подружжя позивач, діючи добросовісно, повинен надати всю інформацію про майно набуте сторонами під час перебування у шлюбі.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав на те, що презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, зокрема, на вказану квартиру, не спростована. Апеляційний суд в повному обсязі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що діючи в межах заявлених позовних вимог, суд зробив вірний висновок про поділ цього майна шляхом визнання права власності на частину за кожною із сторін у справі.
Відносно майнових прав на іншу однокімнатну квартиру, судом встановлено, що ОСОБА_1 16 жовтня 2015 року бувукладений договір № 72024 про участь у фонді фінансування будівництва. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 були виконані взяті фінансові зобов'язання 19 жовтня 2015 року, а 07 травня 2018 року ПАТ «АКБ «Аркада» видало ОСОБА_1 . Довідку № 53865 про його право на набуття у власність об'єкта інвестування. У довідці вказано, що вона видана для державної реєстрації за довірителем права власності на об'єкт інвестування. Проте станом на час розгляду цієї справи право власності на новостворене майно не оформлено у встановленому законом порядку.
В доводах апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 вказує на те, що він не є належним відповідачем у справі про визнання права власності на частину майнових прав, оскільки його право власності на майнові права на квартиру не зареєстровані, що також встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили від 04 березня 2024 року, справа № 753/1324/24. Проте у зазначеній відповідачем справі № 753/1324/24 позивачами були батьки відповідача, які висували вимоги до відповідача про визнання за ними права власності на спірну квартиру як об'єкт інвестування і суд відмовив у задоволені заявлених вимог з підстав відсутності порушеного права позивачів. Тобто у цій справі підставою для відмови у позові стала не відсутність зареєстрованого права відповідача, а відсутність порушеного права позивачів, які б підлягали б захисту в судовому порядку, оскільки їх вимоги визнавались відповідачем і чинне законодавство містить способи позасудового врегулювання цих правовідносин.
У справі №753/1324/24 також були встановлені обставини, що ОСОБА_1 , уклавши зазначений договір з ПАТ «АКБ «Аркада», не отримав від останнього необхідні документи для оформлення і реєстрації права власності на спірну квартиру.
У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_1 був виданий пакет документів необхідний для здійснення державної реєстрації права власності. Проте станом на час розгляду цієї справи право власності на новостворене майно не оформлено у встановленому законом порядку. Даних про наявність перешкод у реалізації цього права незалежних від волі ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
В апеляційній скарзі відповідачем зазначається про неправильно визначену адресу об'єкта, майнові права на який визнані за сторонами у справі.
Дійсно у Договорі про участь у фонді фінансування будівництва від 16 жовтня 2015 року, у договорі про уступку майнових прав від 19 жовтня 2015 року та інших додаткових угодах та довідках об'єкту інвестування визначений як квартира у житловому будинку №13 у складі Багатоповерхові житлові будинки з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення, що споруджений за адресою між АДРЕСА_4 , номер квартири визначений 83, поверх 7, кількість кімнат 1 , загальна площа 36,5 кв.м. Тобто вказана будівельна адреса об'єкту нерухомості.
Натомість кожною із сторін у цій справі, а також у справі №753/1324/24, була надана копія технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Проекттехсервісбуд» 27 квітня 2018 року, на квартиру АДРЕСА_13 , загальною площею 36,6 кв.м., що відповідає технічним характеристикам квартири, що була предметом договору від 16 жовтня 2015 року. Зокрема, відповідачем даний технічний паспорт був наданий суб'єкту оціночної діяльності при замовленні оцінки цього майна, що міститься в додатках до Звіту про експертну оцінку ринкової вартості майнових прав на нерухоме майно від 17 липня 2023 року, виконаним суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 . Інших даних стороною відповідача суду представлено не було. А отже доводи відповідача про відсутність здійснення судом належної перевірки адреси об'єкту інвестування вказують на наявність суперечливої поведінки самого відповідача.
У позовних вимогах позивач заявила про поділ вказаного майна шляхом визнання за кожною стороною права власності на частину цього майна. Відповідач зустрічних вимог не заявляв, як і не заявляв про інший поділ спільно набутого сторонами майна.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав на те, що презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, зокрема, на вказану квартиру, не спростована. Апеляційний суд в повному обсязі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що діючи в межах заявлених позовних вимог, суд зробив вірний висновок про поділ цього майна шляхом визнання права власності на частину за кожною із сторін у справі.
Таким чином, наведені відповідачем у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який на думку відповідача свідчить про відсутність необхідності здійснення поділу їх спільного майна. Проте вказані доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі є аналогічними аргументам наведеним в суді першої інстанції, яким суд дав належну оцінку, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи. Тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, відсутні і підстави для перегляду питання розподілу судових витрат та компенсації відповідачеві понесених ним витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2025 року.