Справа № 161/17512/25
Провадження № 2/161/5705/25
13 жовтня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Споживчий центр» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги, враховуючи відповідь на відзив, обґрунтовує тим, що 01.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01.03.2025-100001582, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 28000 грн. терміном на 98 календарних дні, з фіксованою процентною ставкою - 1% від суми кредиту за день. Згідно з умовами даного договору, позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
Однак, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором.
Станом на дату подання позовної заяви заборгованість за кредитним договором становить - 73640 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 28000 грн., заборгованості по процентах - 27440 грн., комісії - 4200 грн., неустойки - 14000 грн.
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 73640 грн. та понесені судові витрати по справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача визнає позов частково, а саме тіло кредиту та відсотки в розмірі 23587,65 грн., оскільки, умовами договору та розрахунком вартості кредиту в межах терміну кредитування, визначені загальні витрати за споживчим кредитом, де відсотки розраховані за денною процентною ставкою 0,86%., а відтак підлягають стягненню саме в такій сумі. Також вказує, що згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», встановлена комісія умовами договору не є банківською послугою, яку замовив відповідач, а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають лише економічним потребам самого банку, тому погіршує становище споживача, а відтак є нікчемним. Щодо стягнення неустойки в розмірі 14000 грн., то відповідно до внесених змін до деяких законодавчих актів щодо дій норм на період воєнного стану, нараховані за відповідними договорами платежі у вигляді неустойки включно з 24.02.2024 року підлягають списанню, відтак таке стягнення не підлягає до задоволення.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у прохальній частині заяви просив слухати справу у його відсутності.
Представник відповідача до судового засідання подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, просила суд позов задовольнити частково.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.
Відповідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 01.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 01.03.2025-100001582, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 28000 грн. терміном на 98 календарних дні, з фіксованою процентною ставкою - 1% від суми кредиту за день. Згідно з умовами даного договору, позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом (а.с. 15-23).
Кредитний договір № 01.03.2025-100001582 від 01.03.2025 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору.
Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Згідно п. 3.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (а.с. 15 зворот).
Відповідно до п. 7 Кредитного договору, комісія пов'язана з наданням кредиту - 4200 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів (а.с. 18 зворот).
Відповідно до п. 15 Заявки Кредитного договору, в договорі передбачена неустойка: 280 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного зобов'язання (а.с. 19).
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит на умовах та у розмірі, встановленому договором, що підтверджується інформацією про переказ коштів від 01.03.2025 за допомогою платіжної системи iPAY в сумі 28000 грн. (а.с. 24).
Судом встановлено, що у порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Станом на день звернення до суду з позовом заборгованість за кредитним договором становить - 73640 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 28000 грн., заборгованості по процентах - 27440 грн., комісії - 4200 грн., неустойки - 14000 грн. (а.с. 13).
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» щодо нарахування суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28000 грн., по процентам в розмірі 27440 грн. та комісії в розмірі 4200 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо розміру відсотків та нікчемність пункту договору про нарахування комісії, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Як вбачається з кредитного договору № 01.03.2025-100001582 від 01.03.2025 року, а саме п. 6 вказує, що процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (а.с. 18 зворот).
Таким чином, проводячи розрахунок процентів за користування кредитними коштами, позивач керувався виключно умовами договору та в межах строку кредитування, а саме: 1% (денна процентна ставка) = (27440/28000)/98 х 100%.
Щодо відсутності підстав для стягнення комісії за надання кредиту, то посилання сторони відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17, є нерелевантими, оскільки, спір який був предметом розгляду Великої Палати стосувався визнання недійсним договору споживчого кредиту через встановлення несправедливих умов, а саме, встановлення умовами договору щомісячної плати за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно.
При цьому, відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим, як зазначалося вище, п. 7 Кредитного договору, встановлено, що комісія пов'язана з наданням кредиту - 4200 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.
Будь-яких інших комісій, в тому числі щомісячних за обслуговування та надання інформації про стан кредиту, умовами договору не передбачено, а тому є правомірними і підлягають до стягнення з відповідача.
Що стосується нарахування позивачем неустойки в розмірі 14000 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором (офертою) № 01.03.2025-100001582 від 01.03.2025 року в розмірі 14000 грн.
З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 01.03.2025-100001582 від 01.03.2025 року, у розмірі 59640 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 28000 грн., заборгованості по процентах - 27440 грн., комісії - 4200 грн.
Отже, ОСОБА_2 істотно порушив умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України не повернув суму простроченого кредиту, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача кредитну заборгованість в сумі 59640 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1961,87 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість в розмірі - 59640 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп., згідно кредитного договору № 01.03.2025-100001582 від 01.03.2025 року, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 28000 грн., заборгованості по процентах - 27440 грн., комісії - 4200 грн.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 1961 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна) грн. 87 коп.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;
Відповідач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.