Справа № 159/2037/25
Провадження № 2/159/978/25
20 жовтня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шишиліка О.Г.,
з участю секретаря судового засідання Сабецької К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама ОСОБА_3 . Позивач та відповідач прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , подавши до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Між сторонами був укладений договір про поділ спадщини, який посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Олєйніковою О.В. На частину спадкового майна позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів. Позивач зазначає, що за вказаних обставин реалізація його спадкових прав можлива лише в судовому порядку, шляхом визнання за ним відповідного права.
Ухвалою судді від 08.04.2025 відкрито провадження у справі, яку ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 16.06.2025 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримують повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та просять його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справиу її відсутності, позовні вимоги визнає повністю та не заперечують проти задоволення позову.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 вказано, що за таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Отже за таких умов датою рішення суд зазначає дату складання повного тексту рішення.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про таке.
Згідно з ч. ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 доводиться та обставина, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 79 років.
Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли її діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які у встановлений ст. 1270 ЦК України строк подали до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
Інші спадкоємці першої черги - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 від прийняття спадщини, яка відкрирлась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовились, про що подали відповідні заяви, які місяться у спадковій справі № 204/2024.
З копії спадкової справи № 204/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка заведена приватним нотаріусом Ковельської районного нотаріального округу Олєйніковою О.В. вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини.
Також, як слідує з копії спадкової справи, 13.03.2025 між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ спадщини.
Згідно укладеного договору, позивачу ОСОБА_1 перейшло у спадщину наступне майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,7036 га. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0725085000:06:000:0411, земельна ділянка площею 0,3544 га. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0725085000:06:000:0240, земельна ділянка площею 1,0087 га. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0725085000:05:000:0373.
На вказані земельні ділянки ОСОБА_1 нотаріусом були видані свідоцтва про право на спадщину за законом.
До складу спадкової маси увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .
Належність до складу спадкового майна зазначеного житлового будинку підтверджується витягом з погосподарської книги № 8 за 2024 рік, виданої виконкомом Смідинської сільської ради Ковельського району.
Згідно довідки з погосподарської книги, в АДРЕСА_1 був зареєстрований ОСОБА_8 , 1932 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з ним в будинку проживала дружина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку був також зареєстрований син ОСОБА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_3 сільською радою не посвідчувався.
З наданої суду інформації з комунального підприємства «Волиньпроект» від 24.09.2025 № 4843/01-04 встановлено, що на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності не зареєстроване.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна та містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).
З копії технічного паспорту вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , 1962 року побудови. Житловий будинок не містить ознак самочинного будівництва.
У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).
Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача права на спадкування.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 10 жовтня 2018 року в справі № 557/1209/16-ц.
Постановою приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Олєйніковою О.В. від 13.03.2025 № 108/02-31 спадкоємцю ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 через відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Така відмова нотаріуса узгоджується з положеннями ст.67 Закону України «Про нотаріат» та п.4.14, п.4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
За таких обставин, спадкове право позивача може бути реалізоване лише в судовому порядку.
Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача ОСОБА_1 , в спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України, а саме шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.
Керуючись ст.ст.200, 206, 259, 264, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складене 20.10.2025.
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН