Справа № 161/9705/25
Провадження №2/157/721/25
14 жовтня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося у Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 79989877 від 04 червня 2024 року у розмірі 27 584 грн, з яких: 8 000 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 3 600 гривень - заборгованість за відсотками, 15 984 гривні - заборгованість за пенею, а також стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Пахолюка А.М. від 13 серпня 2025 року постановлено справу передати на розгляд до Камінь-Каширського районного суду Волинської області за місцем реєстрації відповідачки.
З протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 вересня 2025 року вбачається, що для розгляду справи визначено суддю Антонюк О.В.
Ухвалою судді від 15 вересня 2025 року у справі відкрито провадження і постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Лохман С.О. просить відмовити у задоволенні позову ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та провадження у справі закрити. В обґрунтування вимог зазначає, що станом на 24.09.2025 в Україні продовжено військовий стан до 05.11.2025, а тому неустойка, штрафи, пеня в розмірі 15 984 грн за договором позики підлягають списанню. Заборгованість за процентами була нарахована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за процентною ставкою 1,5% як передбачено умовами договору. Проте, умови договору в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки є нікчемними. Договір позики укладений 04.06.2024, тому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний позичальник) не мало права визначати проценту ставку у розмірі 1,5%, адже максимальний розмір такої ставки не може перевищувати 1% на день. Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Договір позики укладено 04.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5% є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв'язку з цим зазначена процентна ставка є неправомірною. Умову кредитного договору щодо денної процентної ставки є нікчемною, такою що не відповідає нормам закону, а отже такою, яка не тягне за собою ніяких правових наслідків, тобто нарахування процентів за денною процентною ставкою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Волинського апеляційного суду України від 06.06.2025 по справі № 161/23026/24 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Враховуючи положень законодавства, проценти за користування кредитом повинні були б бути розраховані таким чином: 1% від тіла кредиту 8 000 грн дорівнює 80 грн, 30 діб (строк позики) множимо на 80 грн дорівнює 2 400 грн нарахованих процентів за користування коштами. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.06.2025 відкрито провадження у справі № 903/544/25 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 , керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Рабана Микиту Тарасовича; заборонено боржнику ОСОБА_1 вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна. Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №922/928/17). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Окрім того, оскільки позивач звернувся до Камінь-Каширського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості з умовою відкритої справи про неплатоспроможність в Господарському суді Волинської області боржника ОСОБА_1 , звернення стосовно відповідачки, пред'явлення та розгляд такої вимоги можуть відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, а тому справа за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що відповідачкою факт укладення кредитного договору у відзиві не спростовано. До того ж, відповідачка безпосередньо визнає укладення нею кредитного договору з первісним кредитором, а відповідно, визнає отримання за даними договорами коштів та визнає свою обізнаність щодо умов кредитних договорів. Відповідачка не надала суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, кредитний договір є дійсний та ніким не скасований. Позивачем доведено факт укладання відповідачкою кредитного договору в електронній формі, а тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими. Укладеним договором передбачено умови та строки нарахування відсотків. Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого договору та на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов договору та додатків до нього. Відповідачка при підписанні кредитного договору не висловлювала жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження нею всіх умов нарахування відсотків. Також, згідно з кредитним договором, підписаним відповідачкою, остання підтвердила, що ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті кредитодавця, а також отримала від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». У випадку неповного розуміння умов договору у відповідачки була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою вона не скористалася. Отже, підписавши договір, відповідачка посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів. Жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені). Відповідачкою умови вищевказаного договору не виконувались відповідно до ст. 526, ст. 1046, ст. 1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаного договору є правомірним і відповідачка жодним чином не позбавляється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі. Доводи відзиву на позовну заяву про те, що умови договору щодо встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов'язання за договором є несправедливими, не повинні братися до уваги, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідачка розуміла розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів. Відсотки, які просить стягнути позивач, нараховані за понадстрокове користування позикою/кредитом, за відсотковою ставкою, передбаченою договором, саме за понадстрокове користування кредитом. Отже, підписавши договір, відповідачка посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідачка з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Щодо клопотання відповідачки про закриття провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, що воно є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство. Дана позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц (провадження №14- 404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 також зазначила, що закриття провадження у справі є недоцільним, оскільки такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення. Отже, при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об'єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної). Отже, статтею 7 КУзПБ як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника (юридичної чи фізичної особи). У цій ситуації відсутні підстави для закриття провадження у справі. Представник відповідача не заперечує проти передачі справи за підсудністю до Господарського суду Волинської області для розгляду по суті згідно з встановленими законом (ч. 3 ст. 7 КУзПБ) правилами юрисдикції та підсудності.
Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, із змісту відповіді на відзив вбачається, що вона просить справу розглянути у її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, причину неявки не повідомили, подали відзив на позовну заяву.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що справу належить передати для розгляду до Господарського суду Волинської області,а у клопотанні представника відповідачки про закриття провадження у справі - відмовити, зважаючи на таке.
Суд встановив, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі № 903/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, призначено керуючого реструктуризацією боргів боржника, заборонено боржнику вчиняти заходи, спрямовані на відчуження майна.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Крім того, у цій постанові зазначається, що закриття судом провадження у справі у випадку, коли спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлює захист його прав у господарському процесі у повному обсязі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для закриття провадження у цій справі відсутні та справу про стягнення заборгованості за договором позики належить передати до Господарського суду Волинської області, у провадженні якого перебуває справа № 903/544/25 про неплатоспроможність відповідачки ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 19, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
постановив:
У задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Лохмана Сергія Олександровича про закриття провадження у справі, - відмовити.
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики передати для розгляду до Господарського суду Волинської області, на розгляді якого перебуває справа № 903/544/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.
Дата складення повного тексту ухвали - 16 жовтня 2025 року.
Головуючий: О.В. Антонюк