Ухвала від 20.10.2025 по справі 523/17363/25

Справа №523/17363/25

Провадження №1-кс/523/6817/25

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року

Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

секретаря - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

слідчого - ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_5

законного представника - ОСОБА_6

підозрюваного - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі клопотання слідчого СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22025160000000469 від 14.08.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_4 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025160000000469 від 14.08.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, звернувся до Пересипського районного суду міста Одеси з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_7 .

Відповідно до даного клопотання, в кінці липня - на початку серпня 2025 року до громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який постійно проживав в м. Подільську Одеської обл., в ході спілкування в месенджері (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) "Telegram" звернувся невстановлений представник розвідувального органу держави-агресора Російської Федерації, який знаходився у невстановленому місці на території Російської Федерації або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України (точне місце не встановлене), з пропозицією і вказівками здійснювати з метою ослаблення держави на території м. Одеси і Одеської області підпали релейних шаф сигнальних установок та інших засобів управління рухомим складом Одеської залізниці, яка має важливе народногосподарське та оборонне значення.

На вказану пропозицію і вказівки ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан, відповів згодою, тим самим вступив із зазначеним невстановленим представником розвідувального органу Російської Федерації у злочинну змову, направлену на вчинення диверсій.

На виконання спільного злочинного умислу, в кінці липня - на початку серпня 2025 року ОСОБА_8 звернувся з пропозицією спільно вчиняти з метою ослаблення держави на території м. Одеси і Одеської області підпали релейних шаф сигнальних установок та інших засобів управління рухомим складом Одеської залізниці, яка має важливе народногосподарське та оборонне значення, за завданням невстановленого представника розвідувального органу Російської Федерації, до знайомого йому громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживав в м. Подільську Одеської обл. На вказану пропозицію ОСОБА_7 відповів згодою, тим самим ОСОБА_8 вступив з ОСОБА_7 у злочинну змову, направлену на вчинення диверсій.

В кінці липня - на початку серпня 2025 року ОСОБА_8 і ОСОБА_7 самостійно обрали об'єкт диверсії: релейні шафи предвхідного світлофора НР2 та покажчика нагріву букс на ділянці залізниці: 1327 км, ПК9, перегону Подільськ - Чубівка (ШЧ-2 Подільськ) регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», за координатами: 47.7073333, 29.5479167, поблизу м. Подільська Одеської обл., яка має важливе народногосподарське та оборонне значення. У цей же період часу ОСОБА_8 і ОСОБА_7 підшукали засоби для вчинення диверсії: придбали запальничку, автомобільний бензин у пластиковій пляшці, після чого ОСОБА_8 , перебуваючи у використовуваному ним гаражному приміщенні, розташованому в м. Подільську Одеської обл. за координатами: 47.7202314, 29.5519057, шляхом додавання до придбаного автомобільного бензину наявного у його володінні моторного мастила, приготував засіб ініціювання горіння - суміш автомобільного бензину і моторного мастила у пластиковій пляшці, з метою ефективнішого підпалу обладнання, яке знаходилось в релейних шафах.

У подальшому, в кінці липня - на початку серпня 2025 року (точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлена), в темний час доби, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , маючи при собі засоби для вчинення диверсії: запальничку і суміш автомобільного бензину і моторного мастила у пластиковій пляшці, рухаючись пішки, прийшли з м. Подільська Одеської обл., де вони постійно проживали, до ділянки залізниці - 1327 км, ПК9, перегону Подільськ - Чубівка (ШЧ-2 Подільськ) регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», за координатами: 47.7073333, 29.5479167, поблизу м. Подільська Одеської обл., де визначили на місцевості місцезнаходження релейних шаф предвхідного світлофора НР2 та покажчика нагріву букс.

Завершуючи спільні протиправні дії по вчиненню диверсії в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту України з Російською Федерацією, цього ж дня, в кінці липня - на початку серпня 2025 року (точні дата і час досудовим розслідуванням не встановлена), в темний час доби, ОСОБА_8 , діючи умисно, на виконання завдання невстановленого представника розвідувального органу Російської Федерації, спільно з ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ним, будучи обізнаним щодо розпочатої у 2014 році збройної агресії Російської Федерації проти України, яка 24.02.2022 набула характеру широкомасштабного військового вторгнення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді загрози національній безпеці в економічній і воєнній сферах, а також державній власності, переслідуючи мету ослаблення держави в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, вчинив дії, спрямовані на зруйнування та пошкодження об'єкта, який має важливе народногосподарське та оборонне значення, а саме - здійснив підпал релейних шаф предвхідного світлофора НР2 та покажчика нагріву букс на ділянці залізниці: 1327 км, ПК9, перегону Подільськ - Чубівка (ШЧ-2 Подільськ) регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», за координатами: 47.7073333, 29.5479167, поблизу м. Подільська Одеської обл., які мають важливе народногосподарське та оборонне значення. При цьому, ОСОБА_8 засобом ініціювання горіння - сумішшю автомобільного бензину і моторного мастила у пластиковій пляшці облив обладнання, яке розміщувалось у релейних шафах, і підпалив його за допомогою запальнички, після чого розміщене в релейних шафах обладнання спалахнуло та загорілось.

У свою чергу, ОСОБА_7 , діючи згідно з розробленим спільно з ОСОБА_8 планом вчинення злочину, за допомогою відеокамери належного ОСОБА_8 мобільного телефону марки Nubia Focus Pro 5G, модель Z2351N, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , номери телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , знімав весь процес підпалу на відеозапис, після чого ОСОБА_8 , використовуючи месенджер "Telegram", направив невстановленому представнику розвідувального органу Російської Федерації вказаний відеозапис в якості звіту за вчинену диверсію.

У подальшому, ОСОБА_8 одержав від невстановленого представника розвідувального органу Російської Федерації грошові кошти у невстановленій сумі на власний банківський рахунок в якості оплати за вчинену диверсію, після чого перерахував частину одержаних грошових коштів ОСОБА_7 .

При цьому, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але їхні протиправні дії по вчиненню з метою ослаблення держави підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчиненому в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, не були закінчені з причин, які не залежали від їхньої волі, оскільки полум'я пожежі згасло під впливом природніх чинників, внаслідок чого розміщене в релейних шафах обладнання пошкоджено не було, збій в його роботі і шкідливі наслідки - не настали.

У зв'язку з викладеними фактичними обставинами, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України - диверсія, за ознаками: закінчений замах на вчинення з метою ослаблення держави підпалів, спрямованих на зруйнування та пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, вчинений в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, за попередньою змовою групою осіб.

23.08.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.

24.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- повідомленням Подільського РВ Управління СБ України в Одеській області про вчинення кримінального правопорушення № 65/29/946 від 14.08.2025 (рапортом уповноваженої особи № 65/29/945 від 14.08.2025) про обставини вчинення кримінального правопорушення;

- протоколом огляду місця події від 14.08.2025, згідно з яким оглянуто ділянку залізниці - 1327 км, ПК9, перегону Подільськ - Чубівка (ШЧ-2 Подільськ) регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», за координатами: 47.7073333, 29.5479167, поблизу м. Подільська Одеської обл., зафіксовано сліди підпалу релейних шаф;

- актом про пожежу від 14.08.2025, згідно з яким зафіксовано сліди підпалу релейних шаф;

- показами підозрюваних ОСОБА_8 і ОСОБА_7 від 23.08.2025 про детальні обставини вчинення ними кримінального правопорушення;

- протоколом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_8 від 23.08.2025, в ході якого він на місцевості уточним детальні обставини вчинення ним спільно з ОСОБА_7 кримінального правопорушення;

- протоколом слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_7 від 23.08.2025, в ході якого він на місцевості уточним детальні обставини вчинення ним спільно з ОСОБА_8 кримінального правопорушення;

- протоколом обшуку від 23.08.2025 за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з яким вилучено належний ОСОБА_8 мобільний телефон марки Nubia Focus Pro 5G, модель Z2351N, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , номери телефонів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , в пам'яті якого збережено листування ОСОБА_8 з невстановленим представником розвідувального органу Російської Федерації в месенджері "Telegram";

- протоколом обшуку від 23.08.2025 у використовуваному ОСОБА_8 гаражному приміщенні, розташованому в м. Подільську Одеської обл. за координатами: 47.7202314, 29.5519057, в ході якого вилучено моторне мастило у двох пляшках, металеву каністру із залишками автомобільного бензину, лійку, трилітрову банку із залишками суміші ацетону, електроліту і прального засобу «Vanish», який, згідно з показами ОСОБА_8 , наданими в ході обшуку, він виготовив як засіб для стійкого і сильного горіння;

- протоколом обшуку від 23.08.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки REALME C61, модель RMX3939, ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , номер телефону НОМЕР_7 , в пам'яті якого збережено листування ОСОБА_7 з іншими особами про вчинення ним кримінального правопорушення;

- іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання, зазначивши при цьому, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, може переховуватися від органів досудового розслідування; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, у зв'язку з чим, просив задовольнити клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою.

Захисник просила відмовити в клопотанні прокурора, обрати відносно її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, долучила до матеріалів клопотання позитивну характеристику підозрюваного, а також документи, які підтверджують участь родичів підозрюваного у захисті України від російської агресії.

Представник неповнолітнього підозрюваного та підозрюваний підтримали думку захисника.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши долучені матеріали, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню на підставі наступного.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує ризики передбачені ст.177 КПК України, обставини передбачені ст.178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання (за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі), той факт, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Фокс Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 (п. 32 справи), а також рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п. 175 справи), що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Таким чином, підстави обрання виключного запобіжного заходу підозрюваному є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій.

При цьому, КПК України, не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак належить з'ясувати реальну можливість здійснити їх в майбутньому.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, що, згідно ст. 183 ч. 2 п. 4 КПК України, дозволяє обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На даний час встановлено лише частину свідків, які можуть дати конкретні покази відносно підозрюваного, однак досудове розслідування відносно нього ще триває та проводиться збір доказової бази, у зв'язку з чим він має виконувати процесуальні обов'язки, які мають забезпечити об'єктивне та всебічне досудове розслідування в найкоротші строки.

ОСОБА_7 вчинив злочин в умовах агресії російської федерації та вчинив диверсію, а саме злочин який негативно впливає на життя, здоров'я та благополуччя людей, суспільства, у зв'язку з чим відносно нього не може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Також, вказані обставини не дозволяють застосувати відносно підозрюваного запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки. Крім цього, у разі визнання підозрюваного винним, йому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років позбавленням волі або довічне позбавлення волі, що надає підстави вважати, що він, перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити здійснювати злочинну діяльність, чим може зашкодити виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.

Крім того, необхідно прийняти до уваги, що підвищена суспільна небезпека злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , полягає в тому, що в Україні введено воєнний стан в умовах агресії російської федерації, а останній підозрюється у вчиненні диверсії в умовах воєнного стану та знаходячись на свободі зможе вчинити агресію в умовах воєнного стану та продовжити вчиняти диверсії на території м. Одеси та Одеської області в цілому.

Підозрюваний ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість злочину у вчиненні якого він на цей час підозрюється, а саме у вчиненні особливо тяжкого злочину за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження.

Також може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки в ході проведення слідчих дій були залучені поняті та підозрюваному надано копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних та будучи обізнаною про хід досудового розслідування може незаконно впливати на зазначених свідків, експертів, інших учасників кримінального провадження з метою дачі ними завідомо неправдивих показань/висновків, а також перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином.

Зазначені обставини, відповідно до ст. 177 КПК України, є підставою до обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо з причин, які зазначені вище. Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо у зв'язку з наявністю вищевказаних обставин, зазначених у ст.178 КПК України.

Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

У зв'язку з чим, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд на непідконтрольну Україні території Херсонської, Запорозької, Луганської, Донецької областей чи АР Крим, або за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон, взагалі виїхати до іншої країни.

Одночасно з цим, з огляду на військову агресію російської федерації проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску, а тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, не виключають такої можливості.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.

Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначений ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтовується тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії; що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені.

Застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, може надати можливість підозрюваному вчинити зазначені дії з такими речами у кримінальному провадженні, з огляду на викладені обставини.

Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.

Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_7 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваним на таких осіб.

Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_7 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Стосовно вказаного ризику (як підстави застосування запобіжного заходу, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК), слід зауважити, що застосування запобіжного заходу, який оптимально відповідає конкретним обставинам кримінального провадження, багато у чому визначається характером (властивостями вчиненого злочину), одним з важливіших серед яких є тяжкість пред'явленого обвинувачення. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від неї (тяжкості) залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним). Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.

Вказане свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Взявши до уваги вище викладене, можна дійти висновку, що у разі обрання відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, це не забезпечить виконання ним як підозрюваним, а в майбутньому, вірогідно, й обвинуваченим, покладених на нього ст. 42 Кримінального процесуального кодексу процесуальних обов'язків, та він матиме змогу вчиняти інші злочини.

Також, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Кожен з вищезазначених ризиків, знаходить своє підтвердження у зібраних матеріалах, які додані до клопотання та обґрунтовують доводи органів досудового розслідування та прокуратури.

Наявність же ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити одну чи кілька із наведених дій як другу складову підстави обрання запобіжного заходу, означає наявність даних, які свідчать про обґрунтовану ймовірність вчинення ним таких дій.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що на даний час більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 - 442-1 КК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 181, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_4 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою у відношенні ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 18.12.2025 року включно.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 18.12.2025 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя

Попередній документ
131101726
Наступний документ
131101728
Інформація про рішення:
№ рішення: 131101727
№ справи: 523/17363/25
Дата рішення: 20.10.2025
Дата публікації: 22.10.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Пересипський районний суд міста Одеси
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (20.10.2025)
Результат розгляду: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Дата надходження: 16.10.2025
Предмет позову: -
Учасники справи:
головуючий суддя:
ШКУРЕНКОВ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
суддя-доповідач:
ШКУРЕНКОВ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ