Справа № 523/21532/25
Провадження №2-о/523/564/25
"17" жовтня 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Мурманова І.М., розглянувши заяву та додані до неї документи, надійшли на адресу суду через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Козятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПОУ 21725764 22100, Хмільницький р-н, Вінницька обл., м.Козятин, вул. Орлика П., будинок 5 е-mail: dracs.kz.vn@justicekyiv.gov.ua) про встановлення факту тотожності особи та належності до польської національності, встановлення особи з польською національністю, встановлення факту родинних відносин,-
Від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Пересипського районного суду м. Одеси з заявою про встановлення факту тотожності особи та належності до польської національності, встановлення особи з польською національністю, встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа Козятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), звернувся адвокат Будилко Едуард Дмитрович.
В обґрунтування поданої заяви в порядку окремого провадження представник зазначив, що мати заявника ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Козятин і її батьками є ОСОБА_3 (мовою оригіналу ОСОБА_3 , національність зазначена українець та ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19 січня 1952 року РБ РАГС м.Козятин.
Дід заявника ОСОБА_3 (мовою оригіналу ОСОБА_3 ), народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і його батьками були ОСОБА_5 (мовою оригіналу ОСОБА_5 ) за національністю поляк та ОСОБА_6 (мовою оригіналу ОСОБА_7 ), за національністю українка, що підтверджується Свідоцтвом (відновлене) про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , виданого Козятинськми РБ РАГС 04 квітня 1950 року, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію.
Дід заявника, як і її прадід - ОСОБА_5 мали польське походження, завжди позиціонували себе як поляки, однак лише члени родини знали їх національність.
У зв'язку з чим виникла необхідність встановити факт, що ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , 1895 року народження, є однією і тією ж особою польської національності, а ОСОБА_9 та ОСОБА_6 1892 року народження, є однією і тією ж особою польської національності для доведення польської національності ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є правнучкою ОСОБА_5 , за національністю поляк та правнучкою ОСОБА_6 , полькою за національністю, щоб мати можливість відновити свої етнічні зв'язки, в подальшому мати змогу звернутися до Консульства республіки Польща для підтвердження свого польського коріння та отримання на підставі цього карти поляка, а також самій чи її дітям скористатись пільгами або гарантіями, які надає уряд етнічним полякам, які проживають на території інших держав.
З урахуванням викладеного представник заявника просить:
Встановити факт, що ОСОБА_8 , 1895 року народження, який зазначений у витягу погосподарської книги №1 с.Москалівка (Том 3, за 1953-1955 роки) виданого виконавчим комітетом Браїлівської старостинського округу Жмеринської міської Ради Вінницької області 16 липня 2025 року та ОСОБА_5 , зазначений у Свідоцтві (відновлене) про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , виданим Козятинськми РБ РАГС 04 квітня 1950 року є однією і тією ж особою польської національності;
Встановити факт, що ОСОБА_9 , 1892 року народження, яка зазначена у витягу погосподарської книги №1 с.Москалівка (Том 3, за 1953-1955 роки) виданого виконавчим комітетом Браїлівської старостинського округу Жмеринської міської Ради Вінницької області 16 липня 2025 року та ОСОБА_6 , зазначена у Свідоцтві (відновлене) про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , виданим Козятинськми РБ РАГС 04 квітня 1950 року є однією і тією ж особоюпольської національності.
Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особоюпольської національності.
Встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є правнучкою ОСОБА_5 , 1895 року народження, який був за національністю поляк та правнучкою ОСОБА_6 , 1892 року народження, яка була за національністю полячкою.
Дослідивши матеріли справи щодо можливості відкриття провадження у справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Тлумачення ч.1 ст.293 ЦПК свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
У постанові ВП ВС від 10.04.2019 в справі №320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішення спору про право.
Статтею 315 ЦПК визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Порядок внесення змін в записи актів громадянського стану передбачений законом «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1.07.2010 та правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Вказані норми передбачають, що внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану. Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду.
Відповідно до стст.4, 26 закону «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1.07.2010 (в редакції закону від 12.02.2015 №191-VІІІ) органи державної реєстрації актів цивільного стану (центральний орган, відділи державної реєстрації актів цивільного стану головних управлінь юстиції в областях, районних у містах, міськрайонних управлінь юстиції належать до органів виконавчої влади. Дії або бездіяльність працівника органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерства закордонних справ та/або до суду.
Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень зазначеної норми. При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, що ОСОБА_8 , 1895 року народження, який зазначений у витягу погосподарської книги №1 с.Москалівка (Том 3, за 1953-1955 роки) виданого виконавчим комітетом Браїлівської старостинського округу Жмеринської міської Ради Вінницької області 16 липня 2025 року та ОСОБА_5 , зазначений у Свідоцтві (відновлене) про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , виданим Козятинськми РБ РАГС 04 квітня 1950 року є однією і тією ж особою польської національності;
Встановити факт, що ОСОБА_9 , 1892 року народження, яка зазначена у витягу погосподарської книги №1 с.Москалівка (Том 3, за 1953-1955 роки) виданого виконавчим комітетом Браїлівської старостинського округу Жмеринської міської Ради Вінницької області 16 липня 2025 року та ОСОБА_6 , зазначена у Свідоцтві (відновлене) про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , виданим Козятинськми РБ РАГС 04 квітня 1950 року є однією і тією ж особою польської національності.
Відповідні дані факти не підлягають розгляду в порядку окремого провадження.
Щодо вимоги про встановлення факту, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою польської національності, суддя зазначає наступне.
Вказані норми не передбачають можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності.
Хоча зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік справ, не є вичерпним, про те, за змістом вищенаведених норм процесуального права суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Згідно із пунктом 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793 (далі - Правила), відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
В даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.
Проте, відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Аналізуючи вказане, суддя вважає, що поставлені заявницею питання не можуть бути розглянуті у порядку окремого провадження, оскільки у даному випадку вимагається факт підтвердження того, що її прадід та прабаба належать до польської національності на підставі того, що вони себе відносили до цієї національності.
Вважаю, що до переліку, визначеному у частині першій ст. 315 ЦПК України, юридичний факт, який просить встановити заявник, не відноситься.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, не зазначених у частині першій статті 315 ЦПК України, в судовому порядку можливо лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
При цьому, заявниця не позбавлена права звернутися для вирішення питання про приналежність її родичів до польської національності до органів реєстрації актів цивільного стану як суб'єкта владних повноважень, з метою внесення змін до актового запису щодо їх національності, а у разі відмови такого суб'єкта - оскаржити її в судовому порядку. Справи про оскарження рішень органів реєстрації актів цивільного стану відносяться до компетенції адміністративних судів.
Щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є правнучкою ОСОБА_5 , 1895 року народження, який був за національністю поляк та правнучкою ОСОБА_6 , 1892 року народження, яка була за національністю полячкою.
Судом встановлено, що заява про встановлення факту родинних відносин подана заявником в порядку ст. 11 ЗУ «Про національні меншини в України».
Згідно пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду за захистом свого порушеного права в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та повернути заявниці судовий збір у розмірі 484,48 гривень згідно квитанції ID: 7645-2741-0577-7733 від 13.10.2025 року.
Керуючись ст.ст. 255, 258-261, 293, 315 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Козятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту тотожності особи та належності до польського національність, встановлення особи з польською національністю, встановлення факту родинних відносин.
Повернути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, Одеська область, місто Одеса, вул. Садова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі: 484,48 гривень згідно квитанції ID: 7645-2741-0577-7733 від 13.10.2025 року.
Роз'яснити заявнику, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету , або випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: