Справа №672/1127/25
Провадження №2/672/831/25
про залишення позовної заяви без руху
20 жовтня 2025 року м.Городок
Суддя Городоцького районного суду Хмельницької області Рибачук О.Г., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
встановила:
Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позовна заява не відповідає вимогам ст. 175,177 ЦПК України.
Так, відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, серед іншого, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Необхідність обґрунтування вимог обумовлена тим, що відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, в заяві повинні міститися не лише вимоги, а й бути викладені обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Процесуальний закон покладає саме на позивача обов'язок обґрунтувати підстави звернення до суду шляхом викладення у позовній заяві фактів, які свідчать про порушення його прав, а також на підтвердження зазначених обставин зазначити докази.
Так, позивачка ОСОБА_1 пред'являє вимогу про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, однак не надає доказів в підтвердження того, що син дійсно проживає з нею, що має істотне значення для вирішення спору та визначення наявності у неї права на звернення до суду з даним позовом в інтересах повнолітнього сина.
Одночасно, зі змісту позовної заяви встановлено, що син навчається на другому курсі денної форми навчання ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) на безоплатній (державній) основі.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Тобто, умовою для наявності у одного з батьків права на звернення з таким позовом про стягнення аліментів відповідно до ст. 199 СК України є спільність мешкання з повнолітньою дитиною, що є ознакою ведення ними спільного господарства та презумпції утримання своєї повнолітньої дитини відповідно до згаданої норми ст. 199 СК України. Проживання окремо іншого з батьків свідчить про те, що він не веде спільного господарства з повнолітньою дитиною, а тому відносно цього з батьків презумпція утримання повнолітньої дитини відповідно до згаданого норми СК України не діє.
При цьому, суд звертає увагу, що адреса місця реєстрації особи та адреса її проживання це не тотожні поняття,і ці дві адреси можуть не збігатися..
З огляду на викладене, відсутність інформації щодо місця проживання дитини з одним із батьків виключає, відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України, право одного з батьків дитини на звернення до суду з відповідним позовом та наділяє таким правом повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Крім того, досягнення повноліття дитиною означає, що її батьки втрачають статус законного представника (ст. 59 ЦПК України передбачає такий статус батьків лише щодо дітей віком до 18 років). Отже, матір може звертатися з позовом в інтересах повнолітнього сина за умови дотримання двох умов: надання суду довіреності на представництво інтересів сина та доведення обставини її спільного проживання разом з сином (описано вище в цій ухвалі).
Окрім цього, звертаючись до суду з позовом позивачкою не обґрунтовано, які саме витрати, пов'язані із навчанням сина, вона додатково несе та не зазначено відповідні докази на підтвердження цієї обставини.
За вказаного, позивачці слід виконати вимоги частини 3 статті 175 ЦПК України, виклавши обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що їх підтверджують. Зазначення цих обставин впливає на визначення сторін у справі (належного позивача та відповідача) і відповідно на можливість прийняття позовної заяви до провадження судом.
При цьому, з положень ч.5 ст.177 ЦПК України слідує, що позивач зобов'язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та, відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України, такі докази мають бути подані разом з поданням позовної заяви.
Також, в порушення абз.10 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачкою в позовній заяві не зазначено підтвердження про те, що нею не подано іншого позову.
Частиною 1 ст.185 ЦПК України передбачено: суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки подана заява не відповідає вимогам закону, то в силу ч.1 ст.185 ЦПК України, її слід залишити без руху і надати строк заявнику для виправлення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 185, 260 ЦПК України,
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків тривалістю п'ять днів з дня отримання копії ухвали.
Позивачу роз'яснюю, що у разі неусунення недоліків упродовж визначеного судом строку, позовна заява вважатиметься не поданою та буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Олена РИБАЧУК