Справа №: 686/17498/25
20 жовтня 2025 року Волочиський районний суд
Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
з участю секретаря судового
засідання Кошонько Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Волочиську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість яка виникла за договором № 333248047 від 09.09.2021 року в розмірі 33313 грн. 05 коп., судовий збір 2422 грн. 40 коп. та 7000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 09 вересня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 333248047 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора МNV94UZ6.
Вказує, що згідно умов кредитного договору, кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в розмірі 28000 грн. 00 коп. 09 вересня 2021 року на банківську карту № НОМЕР_1 .
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладались додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1. На виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 197 від 04.10.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 33313 грн. 05 коп. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.
Відповідач не виконував умов Договору належним чином, не повністю сплачував платежі у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість.
Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором становить 33313 грн. 05 коп., яка складається з: - 20280 грн. 59 коп. заборгованість по тілу кредиту; - 13032 грн. 46 коп. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість та судові витрати.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Представник позивача у позові просив проводити розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, в силу ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений про час та місце слухання справи належним чином, суд вважає за можливе справу слухати у його відсутності.
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 09 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 333248047. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий через особистий кабінет відповідача (а.с. 41-43).
Пунктами 1.1, 1.2, договору передбачено, що сума кредиту складає 28000 грн. 00 коп. Кредит надається на 84 дні.
Згідно із графіком платежів з розрахунку застосування Дисконтної процентної ставки протягом всього строку дії договору, загальна вартість кредиту складає 38190 грн. 46 коп. (а.с. 44).
Згідно із п. 1.4, 1.5 нарахування процентів здійснюється в розмірі 251,85% річних. На умовах викладених в п. 1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50% річних.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови договору про надання споживчого кредиту та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача кошти в розмірі 28000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 09 вересня 2021 року (а.с. 16).
28 листопада 2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим Договором (п.2.1.).
Згідно п. 4.1. Договору Право вимоги переходить від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався, що підтверджується копіями додаткових угод до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020 (Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції), № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 (а.с. 86-98).
Таким чином, до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 333248047 від 09 вересня 2021 року на загальну суму 33313 грн. 05 коп.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 05/0820-01 у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим Договором (п.2.1).
Згідно із п. 4.1 Договору право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.
Строк дії договору факторингу продовжувався, що підтверджується копією додаткової угоди № 2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с. 76-80).
Таким чином, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 333248047 від 09 вересня 2021 року на загальну суму 33313 грн. 05 коп.
Далі, 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е згідно умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт, ціна продажу) за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «ФК «ЕЙС» Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору (п.1.1.).
Таким чином, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 333248047 від 09 вересня 2021 року на загальну суму 33313 грн. 05 коп.
Сума заборгованості відповідача становить 33313 грн. 05 коп., яка складається із: 20280 грн. 59 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 13032 грн. 46 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, що підтверджено копією розрахунку заборгованості від ТОВ «Таліон Плюс» та копією виписки ТОВ «ФК «ЕЙС» з особового рахунка за Кредитним договором № 333248047 від 09 вересня 2021 року (а.с. 51-55).
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідач з власної волі уклав договір позики на визначених умовах кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами.
Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582ск18).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно вказаної норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виходячи зі змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.
Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, яке відповідає зазначеним вимогам та надане відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 75/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», в силу укладених договорів факторингу, набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 333248047 від 09 вересня 2021 року в розмірі 33313 грн. 05 коп.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи містять розрахунки заборгованості за договором, а також підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів у загальній сумі 28000 грн. 00 коп. 09 вересня 2021 року.
Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 28000 грн. 00 коп.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано, а відтак суд вважає доведеною наявність заборгованості відповідача, у зв'язку із чим відповідно до вимог наведеного чинного законодавства ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» вправі ставити вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 333248047 в розмірі 33313 грн. 05 коп.
Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов'язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422 грн. 40 коп. (а.с. 1).
У зв'язку із тим, що позов задоволено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 2422 грн. 40 грн. сплаченого судового збору.
Разом з тим, відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
29.05.2025 року між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 (а.с. 48-50).
За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги наданої адвокатом.
Згідно із нормами ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, серед іншого, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
Згідно із актом прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року, розмір витрат на правову допомогу складає 7000 грн. 00 коп. (а.с. 47).
Адвокат Тараненко А.І. діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 (а.с. 46).
Тож, враховуючи вищевикладене, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 128, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 610, 1048-1050, 1054 ч.1 ЦК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором № 333248047 від 09 вересня 2021 року в розмірі 33313 грн. 05 коп. (20280 грн. 59 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 13032 грн. 46 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом), а також судові витрати в розмірі 2422 грн. 40 коп. судового збору та 7000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу,а всього - 42735 грн. 45 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відомості про учасників справи:
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02175, м. Київ, Харківське шосе, 19, оф. 2005; код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя О.М.Бабій