Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/464/25
Провадження № 2-о/670/25/25
(повне)
07 жовтня 2025 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Голуба О.Є.
за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.
заявника - ОСОБА_1
представник заінтересованої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Зіньківська сільська рада, про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
Короткий виклад поданої заяви.
24.06.2025 до Віньковецького районного суду Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Зіньківська сільська рада, про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у якій заявник просить встановити факт постійного проживання однією сім'єю спадкодавця ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 у його будинку АДРЕСА_1 з березня 2001 року по час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дану заяву обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим від 10 грудня 2007 року Зіньківською сільською радою Віньковецького району Хмельницької області. Зареєстрована ОСОБА_2 на день смерті була в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Зіньківської сільської ради № 363 від 04.06.2025 року, однак з початку 2001 року вона фактично проживала у будинку заявника АДРЕСА_1 разом з його родиною однією сім'єю і до самого дня смерті, оскільки в силу свого похилого віку уже не могла собою опікуватись. А враховуючи те, що вона була одинокою, дітей своїх не мала, з чоловіком не проживала ще з молодих років, той допомогти їй було нікому.
Матір покійної ОСОБА_2 була рідною сестрою бабусі заявника по лінії батька. Тому усе життя вони родичалися, а на старості років він не міг залишити тітку без догляду та допомоги, тому й забрав її до себе жити.
Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй за життя майно, зокрема, на право на земельну частку (пай), яка перебувала у селянській кооперативній спілці «Промінь» на території села Зіньків Віньковецького району (сьогодні Хмельницького) Хмельницької області, відповідно до сертифікату серії ХМ № 0133332 зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за № 827 від 20.03.1997 року виданого на підставі розпорядження Віньковецької райдержадміністрації № 80-р від 17.04.1996 року на ім'я ОСОБА_2 . Коли заявник звернувся до нотаріуса з метою прийняти спадщину, як спадкоємець четвертої черги за законом, листом приватного нотаріуса Кухарської Л.А. № 149/01-16 від 05.06.2025 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно належне спадкодавцю. Причиною відмови стала неможливість документального підтвердження родинних зв'язків із ОСОБА_2 , оскільки у заявника не збереглися відповідні підтверджуючі свідоцтва, адже вони були далекими родичами. Тому він змушений звернутися до суду із даною заявою.
Рух справи в суді та позиція сторін у справі.
Ухвалою суду від 27.06.2025 дану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами окремого провадження, призначено судове засідання. Також даною ухвалою за клопотанням заявника витребувано в приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кухарської Л.А. копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , та інформаційну довідку по складених заповітах.
Витребувані документи надійшли до суду 01.07.2025.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що померла ОСОБА_2 приходилась рідною сестрою його бабусі. Все життя вони з нею родичалися, ОСОБА_2 відносилась до нього як до сина. Так як власних дітей у неї не було, була одружена, але з чоловіком розійшлася рано, він виїхав до росії, тому на старості літ він забрав бабку жити до себе, здійснював за нею догляд до самої смерті. Оскільки вони разом проживали, покійна допомагала їм в силу своїх можливостей, а також спільними коштами вони разом придбали різні необхідні для проживання побутові речі. Крім того, так як у ОСОБА_2 були пільги, родина ОСОБА_1 отримувала дрова для опалення будинку в зимовий період, згодом за спільні кошти вони газифікували будинок. На підтвердження понесення спільних витрат під час спільного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавицею ОСОБА_2 надав суду квитанції від 2002-2004 років на придбання побутової техніки та здіснення газифікації будинку за адресою заявника, квитанцію на придбання деревини. Крім того, як доказ спільного проживання та наявності документів померлої надав копії свідоцтва про народження та одруження ОСОБА_2 , які у нього збереглися.
Також зазначив, що за життя покійна працювала в колгоспі та отримала пай, який би він хотів успадкувати. Вказав, що встановлення даного факту необхідно йому для можливості володіти, користуватися та розпоряджатися своїм правом на майно.
Представник заінтересованої особи Зіньківської сільської ради Кедись А.І. у судове засідання не з'явився, подав до канцелярії суду заяву від 29.09.2025, у якій просить розгляд справи проводити за відсутності представника селищної ради, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що проживає в с. Станіславівка, була сусідкою померлої ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 з дружиною постійно опікувалися останньою, так як власних дітей у неї не було. А згодом, коли ОСОБА_2 захворіла, вони забрали бабку жити до себе. Померла проживала сама, власних дітей немала, з чоловіком розійшлася ще за довго до своєї смерті. Поховання ОСОБА_2 також здійснив ОСОБА_1 . Чи цікавився ще хтось з рідних померлою - не знає.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що проживає в с. Станіславівка, є сусідкою ОСОБА_1 . Вона дружила з дітьми ОСОБА_1 , тому часто бувала у них в дома. Десь з 2000-2001 року ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_1 однією сім'єю, вони опікувалися нею, бо остання хворіла. Чи були ще люди, які могли б бути родичами ОСОБА_2 не знає і не бачила такого. Поховання ОСОБА_2 також здійснив ОСОБА_1 . Підтвердила факт ведення спільного господарства та проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення заявника, показання свідків, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Фактичні обставини встановлені судом та зміст правовідносин.
Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 10.12.2007 Зіньківською сільською радою Віньковецького району Хмельницької області ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 років в с. Станіславівка, Віньковецького району Хмельницької області, актовий запис № 52 (а.с.10).
Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №0133332 ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) розміром 1,67 га, яка перебуває у колективній власності селянської кооперативної спілки «Промінь», як учаснику даної спілки на підставі рішення Віньковецької райдержадміністрації від 17 квітня 1996 року (а.с.14).
Згідно копії договору оренди земельної частки (паю) № 282 від 31.03.2005 вбачається, що вищевказана земельна ділянка була передана в оренду СТОВ «Берегиня» (а.с.15).
З копії довідки СТОВ «Берегиня» від 08.08.2006 вбачається, що пайовику СТОВ «Берегиня» с. Зіньків Дяковській Р.А., яка проживає в АДРЕСА_1 видано орендну плату в натуральній формі 300 кг зерна пшениці (а.с.16).
Згідно довідки Зіньківської сільської ради № 363 від 04.06.2025 ОСОБА_2 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 на по-господарському номері одна (а.с.24).
Згідно довідки Зіньківської сільської ради № 359 від 03.06.2025 ОСОБА_2 з березня 2001 року і до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 , який здійснював за нею догляд (а.с.22).
Відповідно до довідок виконкому Зіньківської сільської ради № 1425 від 10.12.2007 та №363 від 04.06.2025 ОСОБА_1 за власні кошти здійснив поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23, 25).
На підтвердження витрат на поховання ОСОБА_2 до матеріалів справи додано накладну б/н від 05.12.2007 із переліком придбаних товарів на ім'я ОСОБА_1 (а.с.26).
Суду також надано накладну з переліком матеріалів для встановлення в 2009 році пам'ятника ОСОБА_2 (а.с.27).
Листом приватного нотаріуса Кухарської Л.А. від 05.06.2025 № 149/01-16 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів на підтвердження факту родинних відносин (а.с.9).
Згідно відповіді приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Кухарської Л.А. від 01.07.2025 спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилася (а.с.50).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) заведена спадкова справа відсутня (а.с.51).
Відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 25.06.2025 ОСОБА_1 10.12.2007 було виплачено допомогу на поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.55)
Застосоване судом законодавство. Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» № 4451/70).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільного процесуального кодексу України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), суд враховує правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім'ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов'язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 (провадження № 61-9511 сво 19) зроблено висновок, що «усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є розуміння відкриття спадщини як настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.
При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин».
ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тлумачення статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п'ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом (Постанова КЦС ВС від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).
Такий висновок відповідає й роз'ясненням, наданим судам у пунктах 1, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Аналізуючи дослідженні судом письмові докази наявні у матеріалах справи, а також надані у судовому засіданні пояснення заявника, показання свідків, які є чіткими, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи, надавши встановленим обставинам належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведено факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю не менш як п'ять років - з березня 2001 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом під час розгляду справи не було встановлено наявність спору про право, що виключає розгляд справи в порядку окремого провадження.
Суд вважає за доцільне зазначити, що існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним. висновок про наявність спору про право не має ґрунтуються на припущеннях. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов'язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Подібні висновки викладені у постанові КЦС Верховного суду від 20.11.2024 №179/986/23 (61-10086св24).
Аналогічні ним висновки також викладені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18); від 07 жовтня 2020 року у справі № 297/2485/19 (провадження № 61-10472св20); від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19 (провадження № 61-872св21).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даній справі спір про право відсутній та встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З огляду на наведене, з урахуванням умов розумності та справедливості, суд вважає заяву ОСОБА_1 доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Згідно вимог ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення під час розгляду справ окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України ст. 4, 13, 81, 76, 258, 259, 268, 293, 294, 315, 319, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю не менш як п'ять років - з березня 2001 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа - Зіньківська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04402965, адреса місцезнаходження: вул. Писаренка, буд. 46, село Зіньків, Хмельницький район, Хмельницька область.
Повне рішення суду складено 17.10.2025.
Суддя О.Є. Голуб