Копія:
"19" жовтня 2025 р. Справа № 608/287/25
Номер провадження2/608/309/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря с/з Южди Л.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Онищук М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Чорткова в режимі відеоконференції з застосуванням власних технічних засобів зв'язку представником позивача адвокатом, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління освіти молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1054259 гривень 58 копійок,
Позивач ОСОБА_1 04 лютого 2025 року звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до Управління освіти молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1054259 гривень 58 копійок.
В позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказав, що він працював на посаді директора Білівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чортківської міської ради Тернопільської області (наказ Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області № 33-к від 26.06.2020 року).
07.12.2021 року відповідачем Управлінням освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області його було звільнено з посади директора Білівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником, без поважних причин обов'язків, покладених на нього Контрактом №7 від 30.06.2021 року, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного впливу, про що начальником управління ОСОБА_3 було видано наказ № 68-к від 07 грудня 2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 »
Із вказаним наказом він був не згідний та оскаржив його до Чортківського районного суду Тернопільської області.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року у справі № 608/5/22 (головуюча суддя Коломієць Н.З.) позовну заяву було задоволено та :
Скасовано, як незаконний наказ № 04-с від 30.11.2021 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 », яким директору Білівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чортківської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1 оголошено догану.
«Скасовано, як незаконний, наказ № 68 від 07.12.2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 - директора загальноосвітньої школи І-ІП ступенів Чортківської міської ради Тернопільської області, 08.12.2021 року, відповідно до п. 3 ст.40 КЗпП, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього Контрактом №7 з керівником закладу загальної середньої освіти комунальної власності Чортківської міської ради від 30.06.2021 року, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, звільнено з посади директора Білівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чортківської міської ради Тернопільської області.»
Будучи не згідним із вказаним рішенням суду, відповідач - Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області подав апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року по справі №606/5/22, у задоволенні апеляційної скарги відповідача - Управління освіти молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області відмовлено, а рішення суду першої було залишено без змін.
Будучи не згідним із постановою Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року відповідач - Управління освіти молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільсько області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати, як незаконне рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року - справа №608/5/22 та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду винесено постанову від 15.10.2024 року по справі №608/5\22, якою касаційну скаргу Управління освіти молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області залишено без задоволення.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року залишено без змін.
Вказану постанову Верховного Суду представник позивача - адвокат Бакалець І.Г. отримав поштою 23.10.2024 року.
22.05.2023 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою до Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості, в якій просив здійснити перерахунок належних йому виплат матеріального забезпечення, за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року, протягом його він перебування на обліку у Чортківській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості, на підставі рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року у справі №608/5/22 та постанови Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року.
Відповідно до листа-відповіді Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 16.06.2023 року вих. №15-3/543, з метою дотримання прав і гарантій зареєстрованих осіб, Чортківська філія Тернопільського обласного центру зайнятості, 25.05.2023 року надіслала запит №15-3/469 в Управління освіти, молоді і спорту Чортківської міської ради Тернопільської області щодо результатів виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року, що набрало законної сили 26.04.2023 року, у частині наказу №68 від 07.12.2021 року.
Чортківська філія Тернопільского ОЦЗ одержала відповідь №01-08/159 від 04.06.2023 року у якій зазначено, що Управлінням освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області подана касаційна скарга до Верховного Суду на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року, що набрало законної сили 26.04.2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року.
Враховуючи вищенаведе, Чортківська філія Тернопільського ОЦЗ не вбачала законних підстав для перерахунку матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) ОСОБА_1 , тому у задоволенні його заяви відмовлено.
Крім цього, на підставі заяви від 23.05.2023 року, ОСОБА_1 звертався до начальника Управляння освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області Поліщук Л.М., в якій просив повідомити його про стан та форму виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року у справі № 6022 (номер провадження 2/608/148/2023) та постанови Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року (провадження №22-ц/817/376/23).
На вказану заяву, позивач ОСОБА_1 отримав відповідь за вих. №01-08\159 від 14.06.2023 року, відповідно до якої Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради подало касаційну скаргу до Верховного Суду на вказані судові рішення.
24.10.2024 року, позивач ОСОБА_1 в черговий раз звернувся із заявою до Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради, в якій просив повідомити про стан та форму виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року у справі №608/5/22 (номер провадження 2/608/148/2023) та постанови Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року (провадження №22-ц/817/376\23), на що отримав відповідь від 25.11.2024 року за вих. №01-08/453 відповідно до якої, у справі № 608/5/22 Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2024 року розглянуто вимоги в межах заявлених вимог, інших вимог від позивача не надходило.
Крім цього, на письмову заяву позивача ОСОБА_1 від 24.10.2024 року, Чортківська філія Тернопільського обласного центру зайнятості надіслала відповідь від 23.12.2024 року, за вих. №1100, в якій зазначено, що на адресу Управління освіти, молоді та спорту Чорптківської міської ради було надіслано письмовий запит про результати виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року.
19.12.2024 року на адресу Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості надійшов лист №01-08/458 від 02.12.2024 року від Управляння освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради, у якому відсутня інформація про результати виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2024 року та відсутня інформація про скасування наказу №68 від 07.12.2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », а саме: п. 3 ст.40 КЗпПУ, що свідчить про те, що Управляння освіти, молоді та спорту Чорптківської міської ради добровільно не виконало рішення суду.
На підставі вищенаведеного у Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості відсутні правові підстави для проведення ОСОБА_1 перерахунку допомоги по безробіттю з грудня 2021 року.
Йому - ОСОБА_1 , було рекомендовано, задля забезпечення виконання рішення суду, звернутися до органів державної виконавчої служби або до суду, на підставі ст. 382 КК України (не виконання рішення суду).
Відповідно до Акту № 9 від 20.12.2024 року Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості, розглянула заяву позивача ОСОБА_1 від 24.10.2024 року, про перерахунок матеріального забезпечення на випадок безробіття з грудня 2021 року (вх. №15-3/955) на підставі рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року, що набрало законної сили 26.04.2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року.
Від Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради на поштову адресу Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості надійшов лист 19.12.2024 року № 01-98/458 від 12.12.2024 року, у якому відсутня інформація про результати виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2024 року, що набрало законної сили 26.04.2023 року, а саме: відсутня інформація про скасування наказу № 68 від 07.12.2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », з посади директора закладу загальної середньої освіти, підстава п. 3 ст. 40 КЗпПУ (систематичне невиконання службових обов'язків), що свідчить про те, що рішення суду, яке набрало законної сили 15.10.2024 року не виконане та проігнороване Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області.
На підставі викладеного, у Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості відсутні правові підстави для проведення перерахунку допомоги по безробіттю з грудня 2021 року ОСОБА_1 , згідно поданої ним заяви від 24.10.2024 року.
Все вищенаведене, на думку позивача та його представника адвоката доводить ту обставину, що позивач ОСОБА_1 , після набрання законної сили рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року, неодноразово із письмовими заявами звертався до відповідача та Чортківської філії Тернопільського ОЦЗ щодо виконання рішення суду та проведення перерахунку його матеріального забезпечення, які відповідачем були проігноровані та вказане доводить, що були поважними причини пропуску строку звернення до суду.
В постанові Верховного Суду від 15.10.2024 року по справі №608/5/22, яка винесена за наслідками розгляду касаційної скарги Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради (а.с.10) зазначено : «Доводи касаційної скарги про те, що позов заявлено за відсутності зацікавленості позивача у поновленні на роботі, оскільки він не просить поновити його на роботі, тому задоволення заявлених вимог не призведе до поновлення порушеного права, а породить правову невизначеність у правовідносинах між сторонами, є необгрунтованими, адже скасування оскаржуваних позивачем наказів теж, відновлює його порушене право на працю на займаній посаді.»
Це рішення Верховного Суду підтверджує ту обставину, що роботодавець зобов'язаний з власної ініціативи поновити працівника на роботі, після скасування незаконного наказу про його звільнення.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бакалець І.Г. посилаються на норми ст. 43 Конституції України, ст.ст. 5-1, 235 КЗпПУ та вказують також, що у Постанові Верховного Суду від 05.01.2024 року у справі № 204/8655/21, із посиланням на частину 9 статті 235 Кодексу законів про працю України, встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Належним виконання судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов'язок полягає в тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2016 року у справі № 6-511 цс 16 зроблено правовий висновок про те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бакалець І.Г. в позовній заяві також звертають увагу суду на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, сформульовано правовий висновок про те, що заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію, з незалежних від нього причин.
Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.
Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов'язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.
Отже, у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають, як час, протягом якого працівник, з вини роботодавця, був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором.
Середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Згідно з пунктом 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому, з пункту 2 Порядку вбачається, що у розрахунок беруться останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна, після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Згідно виписки індивідуальних відомостей про застраховану особу ( ОСОБА_1 ) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування пенсійного фонду України від 09.12.2024, середньоденний заробіток позивача ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 по 08.12.2021 становить 1026,35 гривень.
Відтак, позивач ОСОБА_1 вважає, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 31.01.2025, становитиме 837 501 гривень 60 копійок, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, де 1026,35 гривень (середньоденний заробіток) х 816 (робочих дні за час вимушеного прогулу: 09.12.2021 по 31.01.2025). Розмір середнього заробітку ОСОБА_1 доводиться довідкою Пенсійного Фонду України, в якій зазначено його середній заробіток в період з 2016 по 2024 рік.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бакалець І.Г. вважають, що з урахуванням суми індексації зарплати, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 31.01.2025, становитиме 1 054 259 гривень 58 копійок, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, які просить стягнути з відповідача, в тому числі посилаючись на рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» (справа № 1-13/2013), аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бакалець І.Г. позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задоволити.
Представник відповідача Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області адвокат Онищук М.Б. подала суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити у повному обсязі, виходячи із того, що у даному випадку має місце вимога позивача ОСОБА_1 про поновлення на роботі, на підставі ст. 235 Кодексу законів про працю Украі?ни.
У контексті наведеного представник відповідача адвокат Онищук М.Б. вказує, що позивач ОСОБА_1 був звільнении? з посади директора Білівськоі? ЗОШ І-ІІІ ступенів на підставі наказу від 07.12.2021 № 68-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 »
Не погодившись з вказаним наказом ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогою про и?ого скасування, зокрема, в межах справи № 608/5/22 ним було заявлено вимогу: «Скасувати, як незаконнии? Наказ №68 від 07.12.2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 ?ловича - директора Білівськоі? загальноосвітньоі? школи І-ІІІ ступенів Чортківськоі? міськоі? ради Тернопільськоі? області 08.12.2021 року, відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП Украі?ни, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього Контрактом №7 з керівником закладу загальноі? середньоі? освіти комунальноі? власності Чортківськоі? міськоі? ради від 30.06.2021 року, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, було звільнено з посади директора Білівськоі? загальноосвітньоі? школи І-ІІІ ступенів Чортківськоі? міськоі? ради Тернопільськоі? області» (вимога процитована із позовноі? заяви у справі №608/5/22 дослівно).
Як підставу позовних вимог у справі №608/5/22 позивачем ОСОБА_1 було зазначено: п.1 ч.1 ст. 40, ст. ст. 147, 148 КЗпП Украі?ни, тоді, як вимога про поновлення на роботі ним не заявлялася.
Окрім цього, під час розгляду справи №608/5/22 Чортківським районним судом Тернопільської області позивач ОСОБА_1 неодноразово зазначав про відсутність у нього інтересу щодо поновлення и?ого на заи?маніи? посаді.
Натомість за змістом позовноі? заяви у справі №608/5/22 та під час надання пояснень останніи? вказував, що «трудовии? договір з директором Білівськоі? загальноосвітньоі? школи І-ІІІ ступенів Чортківськоі? міськоі? ради Тернопільськоі? області Яровим Ю.М., ( Документ сформовании? в системі 2 «Електроннии? суд» 18.02.2025), мав бути розірвании? з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП Украі?ни, у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства, установи, організаціі?, чого зроблено не було» (цитата із позовноі? заяви у справі №608/5/22).
Таким чином, наведене на думку представника відповідача адвоката Онищук М.Б. підтверджує, що позивачу ОСОБА_1 ще 28.12.2021 був достеменно відомии? зміст наказу від 07.12.2021 № 68-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », і він був ознаи?омлении? із таким наказом, також и?ому була передана на руки трудова книжка.
Однак, позивач ОСОБА_1 , в межах справи №608/5/22, не скористався правом на заявлення вимоги про поновлення на роботі, та не бажав продовжувати трудові відносини із відповідачем.
Більш того, як на момент винесення рішення у справі №608/5/22, так і на момент звернення до суду із позовною заявою у ціи? справі, позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах із іншим роботодавцем (а саме: з 01.09.2022, що підтверджується Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття № 9 від 20.12.2024, оформленим Чортківською філією Тернопільського обласного центру заи?нятості).
Разом з цим, реалізація права на судовии? захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Так, згідно зі статтею 233 КЗпП Украі?ни працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячнии? строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячнии? строк з дня вручення копіі? наказу (розпорядження) про звільнення.
Встановлении? статтею 233 КЗпП Украі?ни строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Відповідно до частини четвертоі? статті 263 Цивільного процесуального кодексу Украі?ни, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, в контексті правозастосування норми статті 233 КЗпП Украі?ни варто звернути увагу на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 26.03.2024 у справі № 593/1158/21, де у п.37 Постанови Верховнии? Суд цитує та погоджується із правовою позицією Верховного Суду Украі?ни, яким у постанові від 05.07.2017 у справі № 758/9773/15-ц вказано, що: «строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП Украі?ни.
Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.
Так, частина перша статті 233 КЗпП Украі?ни підтверджує визнання тримісячного строку, як загального строку для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників.
Разом з тим, виняток ця стаття встановлює для спорів про звільнення. Спір про звільнення - це спір за заявою про поновлення на роботі.
Для звернення з позовами про поновлення на роботі встановлено місячнии? строк... якщо строк звернення до суду, установлении? статтею 233 КЗпП Украі?ни, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку».
У п.п. 50, 51 постанови Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №593/1158/21 виснується, що «Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється за правилами, визначеними нормами статті 233 КЗпП Украі?ни.
Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здіи?снюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовноі? давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовноі? давності судом здіи?снюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК Украі?ни) (див., зокрема: постанови Верховного суду: від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18, від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 757/62971/19-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 240/19150/20, від 09 травня 2023 року у справі № 398/1985/22).
Судова практика щодо застосування вказаноі? норми права у подібних правовідносинах є сталою та сформованою, а колегією суддів не встановлено підстав для відступлення від вищенаведених висновків Верховного Суду/Верховного Суду Украі?ни».
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду Украі?ни від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язании? перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущении? строк. Якщо місячнии? чи тримісячнии? строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Строк є проміжком часу, протягом якого може бути здіи?снена певна дія. Положення статті 233 КЗпП Украі?ни є імперативними та передбачають конкретнии? строк звернення до суду. У зв'язку з цим, у випадку недотримання вимог, передбачених статтею 233 КЗпП Украі?ни щодо строку звернення до суду, що має місце у даному випадку, суд відмовляє у задоволенні позову.
Отже, відповідач вважає, що позивач ОСОБА_1 звернувся із вимогою про поновлення на роботі зі спливом більш, як чотирирічного строку, з моменту вручення копіі? наказу про звільнення, що навіть, з урахуванням п. 1 глави XIX Прикінцевих положень КЗпП Украі?ни, щодо продовження строків, визначених статтею 233 цього Кодексу на строк діі? карантину, свідчить про звернення ОСОБА_1 до суду з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП Украі?ни та, як наслідок, є обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні вимоги про поновлення на роботі.
Таким чином, представник відповідача адвокат Онищук М.Б. вважає, що позивач ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з даним позовом з неповажних причин, що останнім не спростовано, та що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1054259 гривень 58 копійок, представник відповідача адвокат Онищук М.В. у відзиві зазначає наступне:
Іншою вимогою заявленою в межах даноі? справи є вимога про стягнення заробітньоі? плати за час вимушеного прогулу.
Аналіз приписів КЗпП Украі?ни, а саме: ст. 235, дозволяє стверджувати, що саме застосування такого способу захисту як поновлення на роботі має наслідком вирішення питання відшкодування звільненому працівнику середнього заробітку.
Фактично вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною і взаємопов'язаною вимогою від вимоги про поновлення на роботі, а відтак теж повинна бути оцінена на предмет дотримання строку звернення до суду відповідно до приписів частини другоі? статті 233 КЗпП Украі?ни.
Як наведено вище, у даному випадку немає підстав для задоволення вимоги про поновлення на роботі у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, якии? є істотним і тривалим, а відтак відсутні підстави і для вирішення питання відшкодування середнього заробітку.
Отже, вбачається, що визнання незаконними та скасування наказів про притягнення дисциплінарноі? відповідальності та про звільнення, без поновлення працівника на посаді, проте з одночасним стягненням з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було б неправильним застосуванням норми статті 235 КЗпП Украі?ни.
Поряд з цим, що право працівника на звернення із вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не було обмежене жодним строком у редакціі? ст. 233 КЗпП Украі?ни до 19.07.2022 року.
Тоді як, з часу набрання чинності Закону Украі?ну «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі?ни щодо оптимізаціі? трудових відносин» від 01 липня 2022 року (набрав чинності 19 липня 2022 року, працівник має право звернутися до суду із такою вимогою в тримісячнии? строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Також у контексті заявленоі? вимоги представник відповідача адвокат вважає, що така має ознаки зловживання правом.
Так, учасники судового процесу та і?хні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип добросовісності - це загальноправовии? принцип, якии? передбачає необхідність сумлінноі? та чесноі? поведінки суб'єктів при виконанні своі?х юридичних обов'язків і здіи?сненні своі?х суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власноі? сумлінності та чесності при здіи?сненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізаціі? прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституціи?них положень, означає, що здіи?снення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своі?м діям повну видимість юридичноі? правильності, використовуючи насправді своі? права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що, на переконання відповідача, і має місце у даніи? справі, зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_1 заявлено до стягнення заробіток за час вимушеного прогулу з 09.12.2021 по 31.01.2025, тобто за період протягом якого вимога про поновлення на роботі та похідна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не були заявлені та не розглядалися судом саме з вини ОСОБА_1 . Подання даного позову саме про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має на меті завдати шкоди відповідачу у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У свою чергу, зловживання правом може мати наслідком застосування негативних заходів впливу. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав пропуску ним строку, визначеного законодавцем для звернення до суду.
Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Бакальця І.Г., представника відповідача адвоката Онищук М.Б., дослідивши зміст позовної заяви, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, дослідивши письмові докази та надавши їм правову оцінку, приходить до висновку, що в поновленні позивачу строку подачі позовної заяви про поновлення на роботі, стягнення та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1054259 гривень 58 копійок слід відмовити, та в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1054259 гривень 58 копійок, слід відмовити у зв'язку із пропуском строку, визначеного законом для звернення до суду, виходячи із наступного:
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді директора Білівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чортківської міської ради Тернопільської області (наказ Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області № 33-к від 26.06.2020 року).
07.12.2021 року відповідачем Управлінням освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області його було звільнено з посади директора Білівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником, без поважних причин обов'язків, покладених на нього Контрактом №7 від 30.06.2021 року, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного впливу, про що начальником управління Поліщук Людмилою було видано наказ № 68-к від 07 грудня 2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 »
Із вказаним наказом позивач ОСОБА_1 був не згідний та звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області про скасування як незаконних наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення .
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року у справі № 608/5/22 (головуюча суддя Коломієць Н.З.) позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено повністю та вирішено:
«Скасувати як незаконний наказ №04-с від 30.11.2021 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 », яким директору Білівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чортківської міської ради Тернопільської області ОСОБА_1 оголошено догану.
Скасувати як незаконний наказ № 68 від 07.12.2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 - директора загальноосвітньої школи І-ІП ступенів Чортківської міської ради Тернопільської області, 08.12.2021 року, відповідно до п. 3 ст.40 КЗпП, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього Контрактом №7 з керівником закладу загальної середньої освіти комунальної власності Чортківської міської ради від 30.06.2021 року, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, звільнено з посади директора Білівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чортківської міської ради Тернопільської області.»
Стягнути з Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області в користь ОСОБА_1 - 1816 гривень судових витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 січня 2023 року Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області звернулось до Тернопільського апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Проте, Тернопільський апеляційний суд постановою від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області, залишив без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області, без змін. Стягнув з Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області, судові витрати, понесені на апеляційний розгляд справи, в розмірі 10000 гривень.
При цьому суд вказує той факт, що рішення Чортківського районного суду Тернопільської області 26 квітня 2023 року набрало законної сили та про це було відомо позивачу та представнику, про що вони підтвердили у судовому засіданні.
Судом встановлено, та вказаний факт не заперечував і сам позивач ОСОБА_1 , в період часу з грудня 2021 року по вересень 2022 року він перебував на обліку у Чортківській районній філії Тернопільського обласного центру зайнятості.
22.05.2023 року позивач ОСОБА_1 звертався до директора Чортківської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості щодо здійснення перерахунку належних йому виплат матеріального забезпечення за період перебування його на обліку.
16.06.2023 року заступник директора Чортківської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості адресував на ім'я позивача ОСОБА_1 надав відповідь на заяву, з якої вбачається, що Чортківська філія Тернопільського ОЦЗ повідомила позивача ОСОБА_1 про те, що станом на 16.06.2023 року стаття його звільнення п. 3 ст. 40 КЗпПУ (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення) роботодавцем - відповідачем у справі - Управлінням освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області -не змінена, а рішення суду залишається не виконаним.
Таким чином, вже після набрання законної сили після розгляду справи Тернопільським апеляційним судом 26.04.2023 року, рішення суду так і не було виконане та про це було достеменно відомо позивачу ОСОБА_1 , в тому числі і з листів Чортківської філії Тернопільського ОЦЗ.
Майже через місяць після набрання рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 січня 2023 року -26.04.2023 року, а саме: 23.05.2023 року позивач ОСОБА_1 звертався також до начальника Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області Поліщук Л.М. щодо повідомлення про стан та форму виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області. Однак, відповідь про виконання не надійшла.
В той же час, з листа начальника Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області від 14.06.2023 року № 01-08/159, адресованого Чортківській філії Тернопільського обласного центру зайнятості вбачається, що відповідач оскаржив в касаційному порядку рішення Чортківського районного суду Тернопільської області.
Проте, оскарження рішення в касаційному порядку не зупиняє виконання рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили та відповідно позивач ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що в добровільному порядку рішення відповідачем тривалий час не виконується, не звернувся до суду з заявою про виписку виконавчого листа та передачі його на примусове виконання рішення до відділу ДВС.
В подальшому, не погоджуючись з рішенням Тернопільського апеляційного суду Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду та добровільно не бажало і надалі виконувати рішення суду першої інстанції - Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 січня 2023 року, яке набрало законної сили 26.04.2023 року, а позивач ОСОБА_1 не бажав, щоб скористатись процедурою примусового виконання рішення суду через виписку виконавчого листа та передачу його для виконання до Чортківського відділу ДВС, про що не заперечував у судовому засіданні та не міг пояснити, чому цього не зробив.
Так, після розгляду касаційної скарги відповідача, Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного Цивільного суду від 15 жовтня 2024 року вирішено:
«Касаційну скаргу Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області залишити без задоволення. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 січня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає».
Таким чином, з дати винесення Верховним Судом 15 жовтня 2024 року постанови у справі №608/5/22 (провадження № 61-8386ск23) у відповідача вже не існувало жодних підстав для не виконання в добровільному порядку, навіть без видачі виконавчого листа щодо примусового виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 січня 2023 року. Тим більше, що зміст постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року відповідачу був відомий, про що не заперечувала представник відповідача адвокат Онищук М.Б. в судовому засіданні та в мотивувальній частині постанови (аркуш постанови 10 абзац третій), зокрема також було зазначено наступне:
« Доводи касаційної скарги про те, що позов заявлено за відсутності зацікавленості позивача у поновленні на роботі, оскільки він не просить поновити його на роботі, тому задоволення заявлених позовних вимог не призведе до поновлення порушеного права, а породить правову невизначеність у правовідносинах між сторонами, є необгрунтованим, адже скасування оскаржуваних позивачем наказів теж відновлює його порушене право на працю на займаній посаді».
Таким чином, із змісту постанови Верховного Суду чітко вбачалось, і додаткового роз'яснення чи трактування не потребувало, що відповідач - Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області був зобов'язаний виконати рішення суду, яке набрало законної сили, пройшло всі інстанції від першої до касаційної, та було залишене в силі касаційною інстанцією, а саме: скасувати незаконні накази та поновити позивача на роботі і сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак, цього в добровільному порядку не зробив.
Крім того, 24.10.2024 року, позивач ОСОБА_1 , в черговий раз звернувся із заявою до Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради, в якій просив повідомити про стан та форму виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року у справі №608/5/22 (номер провадження 2/608/148/2023) та постанови Тернопільського апеляційного суду від 26.04.2023 року (провадження №22-ц/817/376\23), на що отримав відповідь від 25.11.2024 року за вих. №01-08/453 відповідно до якої, у справі № 608/5/22 Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2024 року розглянуто вимоги в межах заявлених вимог, інших вимог від позивача не надходило.
Крім цього, на письмову заяву позивача ОСОБА_1 від 24.10.2024 року, Чортківська філія Тернопільського обласного центру зайнятості надіслала відповідь від 23.12.2024 року, за вих. №1100, в якій зазначено, що на адресу Управління освіти, молоді та спорту Чорптківської міської ради було надіслано письмовий запит про результати виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року.
19.12.2024 року на адресу Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості надійшов лист №01-08/458 від 02.12.2024 року від Управляння освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради, у якому відсутня інформація про результати виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10.01.2024 року та відсутня інформація про скасування наказу №68 від 07.12.2021 року «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », а саме: п. 3 ст.40 КЗпПУ, що свідчить про те, що Управляння освіти, молоді та спорту Чорптківської міської ради добровільно не виконало рішення суду.
В той же час, позивач ОСОБА_1 , знаючи про те, що рішення суду, яке набрало законної сили, тривалий час, роками не виконується, як після набрання ним законної сили - 26.04.2023 року, так і в подальшому, після розгляду та винесення постанови касаційною інстанцією - 15 жовтня 2024 року, продовжував з письмовими заявами звертатись до відповідача, в тому числі, отримавши лист № 01-08/453 від 25.11.2024 від начальника управління Людмили Поліщук, легковажно розраховував, що рішення буде виконане добровільно, не звертався до Чортківського районного суду Тернопільської області з заявою про видачу виконавчого листа, в частині скасування незаконних наказів та звернення виконавчого листа до ДВС для примусового виконання рішення суду, при цьому звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області аж 04 лютого 2025 року з позовною заявою про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1054259 гривень 58 копійок, та просив в резолютивній частині поновити йому строк подачі позовної заяви до суду, як пропущений з поважних причин.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України свідчить про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким необхідно розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Відповідач, посилаючись на те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, вважає, що відповідно до статті 233 КЗпП України позивачем порушено строки звернення із заявою до суду.
Суд вважає, що аргументи відповідача заслуговують на увагу з огляду на таке.
Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи визначені законодавцем у статті 235 КЗпП України.
Разом з тим, згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України. Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.
Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
У статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц зазначено, що установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При вирішенні питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.
Згідно з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пункті 4 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Якщо строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Оскільки при пропуску строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця щодо звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин. Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які зобов'язують оточуючих, органи державної влади та інших суб'єктів, з урахуванням норм моралі, виявити повагу та поблажливість до працівника.
Під час вирішення питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.
Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі.
Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Отже, правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права, а забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду.
Від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно акту про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом від 08 грудня 2021 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 відмовився ставити свій підпис про ознайомлення з Наказом Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради від 07.12.2021 року № 68-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », однак при подачі позову до суду в січні 2022 року подав суду, як доказ копію цього наказу та копію трудової книжки, та в судовому засіданні не спростував тих фактів, що він ознайомився зі змістом наказу та що йому відповідачем було повернуто трудову книжку.
Суд вважає, що легковажне очікування позивачем ОСОБА_1 остаточного рішення у справі, не може бути визнане судом поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі, оскільки саме у спорах про звільнення, перебіг строку звернення до суду пов'язаний виключно з датою ознайомлення з наказом про звільнення, і дана норма є імперативною.
При цьому, суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 хоч і був вправі очікувати добровільного виконання рішення суду відповідачем - Управління освіти, молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області, однак таке очікування мало тривати в межах розумного строку, та в даному конкретному випадку, всі дії відповідача вказували на той факт, що в добровільному порядку рішення суду виконане не буде, а позивач ОСОБА_1 , ні після розгляду апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі - 26.04.2023 року, ні в подальшому, через тривалий проміжок часу, після розгляду касаційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції в силі Верховним Судом - 15.10.2024 року, не звернувся з заявою до суду про примусове виконання рішення та видачу відповідно виконавчого листа в частині скасування незаконних наказів, а тільки звернувся про видачу виконавчого листа про стягнення судового збору, чим на думку суду пропустив строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, та про стягнення середнього заробітну за час вимушеного прогулу, та не довів перед судом поважності причин такого пропуску, а тому питання поновлення пропущеного строку до задоволення не підлягає, та в задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі слід відмовити у зв'язку із пропуском строку, визначеного законом для звернення до суду.
Позивачем ОСОБА_1 , без поважних причин, було пропущено строк звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі, та наведені ним обставини та факти, не свідчать про наявність причин та обставин, які б об'єктивно перешкоджали йому, чи створювали труднощі для нього, своєчасно звернутись до суду з позовною заявою про поновлення на роботі.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш, як за один рік.
Таким чином, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягується тільки в разі поновлення на роботі, як взаємозв'язаної вимоги.
Оскільки вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу безпосередньо залежить від вимоги про поновлення на роботі, така вимога є похідною від вимоги поновлення на роботі, а тому в цій частині позовна заява також не підлягає до задоволення.
У справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху в судовому процесі.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду з вказаною позовною заявою, не підтвердив поважність причин належними доказами, це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском строку, визначеного законом для звернення до суду.
Крім того, відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики ЄСПЛ, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, з метою належного обгрунтування позиції суду.
Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, та в судовому засіданні, окрім проаналізованих вище, грунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді та спростування зі сторони суду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в даній категорії справ, судовий збір за подання позовної заяви належить компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 43, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 47, 51, 233, 234, 235 Кодексу Законів про працю України, ст.ст. 4, 5, 13, 76, 139, 175-177, 184, 187, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про поновлення йому строку подачі позовної заяви про поновлення на роботі, стягнення та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1054259 гривень 58 копійок - відмовити.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління освіти молоді та спорту Чортківської міської ради Тернопільської області про поновлення на роботі, стягнення та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1054259 гривень 58 копійок, відмовити у зв'язку із пропуском строку, визначеного законом для звернення до суду.
Суд, відповідно до вимог ст. 259 ЦПК України, у даному вийнятковому випадку (Закон № 4173-ІХ), з врахуванням складності справи, відклав ухвалення та проголошення рішення на строк 10 днів, з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення.
Проголошення рішення відбудеться о 11 годині 15 хвилин 20 жовтня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя/підпис/
Копія вірна:
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/287/25
Рішення набрало законної сили " " _________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію рішення видано " " __________________ року.
Секретар: