17.10.2025 Справа №607/8872/25 Провадження №1-кп/607/1455/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження №12024210000000556 від 13.12.2024 щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Красилівка Броварського району Київської області, громадянина України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, неодружений, має на утриманні одну малолітню дитину, працює водієм ТОВ «Нова пошта», раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 (бере участь дистанційно),
потерпілої ОСОБА_6 (бере участь дистанційно),
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 (бере участь дистанційно),
встановив:
12.12.2024 приблизно о 20:00 водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним вантажним автомобілем «MAN 12000», р.н. НОМЕР_1 , рухався без пасажирів із вантажем масою 3 тони, автомобільною дорогою М-30 «Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине (через мм. Вінницю, Кропивницький)» через с. Смиківці Великобірківської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області.
Керованим автомобілем водій ОСОБА_3 рухався у бік м. Хмельницький по правій смузі свого напрямку із швидкістю 81,0...89,6 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), згідно з яким, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Окрім того, він не був уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3 (б, д) ПДР та вимоги, які наведенні у абз. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХII від 30.06.1993).
Так, в цей час, на ділянці вказаної автодороги в частині КМ 158+900, що в межах с. Смиківці Великобірківської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, в порушення вимог п.п. 4.7 та 4.14 (а, б, г) ПДР, поза пішохідним переходом, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «MAN L2000» перебігала проїзну частину пішохід ОСОБА_8 , яка перебувала у стані сильного алкогольного сп'яніння.
Рухаючись в порушення вимог п. 12.4 ПДР із перевищенням дозволеної у населеному пункті швидкості, водій автомобіля «MAN L2000» ОСОБА_3 не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що з моменту виникнення небезпеки для руху (настання конкретної видимості пішохода), при швидкості 81,0...89,6 км/год був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинитися до місця наїзду на пішохода і тим самим уникнути наїзду на останню, однак мав таку можливість, при умові руху транспортного засобу із дозволеною швидкістю 50 км/год, а також виконуючи вимоги п. 12.3 ПДР, які полягали в застосуванні водієм в момент виявлення небезпеки для свого руху, екстреного гальмування без зміни напрямку його руху.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 вказаних пунктів ПДР на узбіччі, яке прилягає справа до правої смуги руху транспортного потоку до м. Хмельницький, передньою частиною керованого ним автомобіля «MAN L2000» був вчинений наїзд на пішохода ОСОБА_8 , якій спричинено масивну поєднану травму грудей, живота та тазу, з численними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, що обумовило зовнішню та внутрішню кровотечі, призвело до масивної крововтрати, від чого настала її смерть на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Порушення водієм автомобіля «MAN L2000» ОСОБА_3 вимог п.п. 1.10 (в частині визначення терміну «небезпека для руху»), 2.3, 12.4 та 12.3 ПДР, а також вимог, які наведені у абз. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_8 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах викладених вище, визнав повністю. Погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Будучи допитаним, надав суду показання про те, що 12.12.2024 приблизно о 20:00 він кермував автомобілем «Ман» в сторону м. Хмельницький із м. Тернополя. Було темно і падав сніг. На ділянці дороги в с. Смиківці, яка була неосвітленою, під час руху побачив пішохода, який перебігає дорогу поза пішохідним переходом, на нього відбувся наїзд. Швидкість його автомобіля була така, яка зазначена в обвинувальному акті. Щиро кається.
Також, на запитання захисника, обвинувачений повідомив, що допомагає військовим, зокрема надав для їх проживання батьківську хату.
У судових дебатах та в останньому слові обвинувачений дуже шкодував про вчинене, просив вибачення в потерпілої. Також, просив суд не позбавляти його права керування, тому що це його єдиний заробіток.
Захисник в судових дебатах просив суд взяти до уваги те, що обвинувачений із самого початку провадження щодо нього активно сприяв досудовому розслідуванню, зокрема відтворив подію, надавши інформацію про дорожню пригоду, яка знайшла своє підтвердження при проведенні експертиз. Також ОСОБА_3 добровільно відшкодував завдану потерпілій шкоду. Просить суд призначити мінімальне покарання згідно санкції статті обвинувачення у виді трьох років позбавлення волі зі звільненням від його відбування згідно із ст. 75 КК України з однорічним іспитовим строком та не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами.
У судових дебатах прокурор просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на три роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Потерпіла, підтримана представником, подала 19.09.2025 суду заяву, яку підтримала також в судових дебатах, про те, що вона не має до обвинуваченого ОСОБА_3 жодних матеріальних чи моральних претензій та в подальшому мати не буде, оскільки з ним примирилася. Щодо покарання йому покладається на розсуд суду. Також просить суд не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, вчиненим із необережності; фактичні обставини кримінального правопорушення - смерть потерпілого; конкретні обставини кримінального провадження, а саме визнання вини обвинуваченим та його відмова від дослідження доказів, зібраних на досудовому слідстві, позиція сторін щодо покарання; особу винного - який вперше вчинив кримінальне правопорушення та раніше не судимий; відсутність обставин, які б обтяжували покарання.
Також, суд враховує обставину, яка пом'якшує покарання та яку визнає відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, - порушення ПДР самою потерпілою, згідно фактичних обставин кримінального правопорушення, наведених вище.
Таким чином, беручи наведені обставини у сукупності, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк згідно санкції статті обвинувачення.
Також, беручи до уваги: інші відомості про особу обвинуваченого - те, що позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, працює, під спостереженням у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітнього сина (цю обставину підтвердив також прокурор) та матір - пенсіонерку, бере участь в допомозі військовим ЗСУ, стан його здоров'я згідно консультаційного висновку спеціаліста від 05.06.2025; обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання, а тому приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України.
Крім цього, суд вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме характер порушення ПДР (зокрема суттєве перевищення дозволеної швидкості руху) та його наслідок у вигляді смерті потерпілої, свідчать про те, що для досягнення мети призначення ОСОБА_3 покарання, яка передбачена ч. 2 ст. 50 КК України, - його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, йому слід призначити також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, можливість призначення якого передбачена санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
І цей висновок не спроможні спростувати доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_3 працює водієм.
Згідно з ст. 76 КК України на ОСОБА_3 слід покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 цієї статті.
Процесуальні витрати за проведення експертиз в кримінальному провадженні слід стягнути з обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України (згідно поданих прокурором довідок про вартість експертиз).
Арешт майна слід скасувати, як того вимагає ч. 4 ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Цивільні позови не заявлялися.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до з ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_3 в період дії іспитового строку покласти на уповноважений орган пробації за місцем його проживання.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати на залучення експертів:
- 3 183,60 грн - вартість експертизи «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №CE-19/120-24/14440-IТ;
- 5 969,25 грн - вартість судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» №CE-19/120-24/14618-IТ;
- 1 193,85 грн- вартість судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №CE-19/120-25/229-IT;
- 3 979,50 грн - вартість інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» №CE-19/120-25/638-IT;
- 2 387,70 грн - вартість судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №CE-19/120-25/1588-IТ;
усього на суму 16 713,90 грн (шістнадцять тисяч сімсот тринадцять гривень 90 коп).
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.12.2024 (справа № 607/27078/24) на автомобіль «MAN 12000», р.н. НОМЕР_1 , - скасувати повністю.
Речовий доказ - автомобіль «MAN 12000», р.н. НОМЕР_1 , який повернутий власнику ОСОБА_9 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.03.2025, справа № 607/5782/25), - залишити останній.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуюча суддяОСОБА_1