12.10.2025 Справа №607/5853/25 Провадження №2/607/2469/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
без участі сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
20 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 04.11.2023-100001093 від 04 листопада 2023 року у розмірі 9 900 грн (а.с. 1 - 8).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 листопада 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04.11.2023-100001093 (далі - Договір) за допомогою електронного цифрового підпису, на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 42 дні, зі сплатою процентів.
У пункті 3.1. Договору вказано, що кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до пункту 4.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Згідно Договору та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 5 000 грн строком на 42 дні, ОСОБА_1 04 листопада 2023 року отримано кредитні кошти. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі. Водночас ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 9 900 грн, яка складається з наступного: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 900 грн - заборгованість за процентами.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на відзив, передбачений статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористався.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 35, 36).
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялося належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 37, 41, 45, 49), однак в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі позивача чи його представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечив (а.с. 7).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0610245897840, № 0610252623526, № 0610266473667, № 0610276408111, де вказано «адресат відсутній зав казаною адресою», довідками про доставку електронного документа, а також оголошеннями про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме (а.с. 39, 42, 43, 46, 47, 50).
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 128 ЦПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою (частина перша); судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята); у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (пункт 2 частини сьомої); днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 1 - 4 частини восьмої).
Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року, справа № 760/25978/13-ц).
Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було зазначено, представник позивача скористався вимогами зазначеної норми.
Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа № 361/8331/18).
Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий центр» про укладення Договору та пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) в розмірі 5 000 грн, строком на 42 дні, які підписані одноразовим ідентифікатором «А435» (а.с. 16 - 24).
В пункті 3.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) вказано, що за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 4.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача
№ НОМЕР_1 .
Крім того, позивачем долучено додаток до анкети позичальника, де вказана інформація ОСОБА_1 , сума кредиту та на який строк беруться кредитні кошти, та підписане одноразовим ідентифікатором «А435» (а.с. 26, 27).
Згідно підтвердження укладання Договору між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником погоджено його умови. Сума кредиту: 5 000 грн. Строк, на який надається кредит: 42 дні з дати його надання. Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (первинний період). Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дати закінчення первинного періоду (черговий період). Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене. У позичальника та кредитодавця відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит, окрім первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту у розмірі 5 000 грн сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит (а.с. 15).
Також до позову долучено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором із сумою кредиту 5 000 грн, проценти за користування кредитом 4 900 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) становить 9 900 грн, реальна річна процентна ставка - 174 052,35%, який підписано одноразовим ідентифікатором «А435» (а.с. 25).
Як вказано в квитанції «Liqpay» № 2387233256 від 04 листопада 2023 року, сума 5 000 грн, призначення платежу: видача за договором №04.11.2023-100001093 (а.с. 14).
Як вказано у довідці-розрахунку про стан заборгованості за Договором, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору складає 9 900 грн, з яких: 5 000 грн - основний борг;
4 900 грн - проценти. Проценти за кредитом нараховані за період з 04 листопада 2023 року
по 15 грудня 2023 року (а.с. 13).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).
За статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша); правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори) (частина друга).
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (абзац перший). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (абзац другий).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851).
Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина тертя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).
Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ (далі - Закон № 675).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).
Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону № 675).
Відповідно до частини шостої статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За частиною дванадцятою статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наявні в матеріалах справи докази, досліджені судом у судовому засідання, дають підстави для висновку про дотримання всіх встановлених законодавством вимог при укладенні договору між позивачем та відповідачем у електронній формі, пропозиція (оферта) укласти електронний договір та її прийняття (акцепт) здійснені з дотриманням вимог статей 11 та 12 Закону № 675, що не дає підстав для сумніву в існування вільного волевиявлення сторін на укладення відповідного правочину.
2.2. У статті 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша).
У зв'язку з цим Конституційний Суд України зазначив: «одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є «pacta sunt servanda» (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов'язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629)»
(абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 22 червня 2022 року
№ 6-р(II)/2022).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Судом встановлено, що при укладенні між сторонами цієї справи кредитного договору було дотримано його письмової форми.
2.3. Згідно із частиною першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в аспекті цієї справи ТОВ «Споживчий центр»).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач надав суду необхідні докази, які підтверджують доведення до відома відповідача основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача кредиту ОСОБА_1 , інформації щодо процентної ставки (фіксована незмінна процентна ставка), денної процентної ставки, порядку повернення кредиту, іншу необхідну інформацію, що зазначена у заявці Договору та пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 04 листопада 2023 року, підтвердження укладання кредитного Договору (а.с. 15 - 25), підписані останнім відповідно до вимог законів № 851 та № 675.
Тож надані позивачем докази, наявні в матеріалах справи та досліджені судом, свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України, а підписання відповідачем договору. Водночас відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовував; будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів від позивача та користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач до суду не надав.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи наведене вище суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку, що позові вимоги слід задовольнити у повному та стягнути з відповідача кошти на загальну суму 9 900 грн, з яких: 5 000 грн - сума основного боргу,
4 900 грн - сума процентів.
Таким чином, суд констатує, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є підставовими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи той факт, що позов задоволений в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00008291 від 20 березня 2025 року (а.с. 32), обов'язок щодо сплати судового збору на користь ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 2422,40 грн слід покласти на ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 2, 4, 12 - 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 247, 258 - 268, 273 - 274, 280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором
№ 04.11.2023-100001093 від 04 листопада 2023 року у розмірі 9 900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень, з яких: 5 000 гривень - сума основного боргу, 4 900 гривень - сума процентів.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
4. Відповідачу направити копію заочного рішення суду.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
11. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
12. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 12 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: місто Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець