Справа № 466/365/25
Провадження № 1-кп/466/483/25
20 жовтня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
у складі : головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю прокурора ОСОБА_4
бвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження №12024141380001597 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Львівської області, Жовківського району, с.Мокротин, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, без місця реєстрації, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , дані про судимість відсутні
-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.263, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_5 07.11.2024, приблизно 00 год. 15 хв., перебуваючи на проїжджій частині, неподалік Міського Палацу культури ім. Гната Хоткевича, що за адресою: м. Львів, вул. Кушевича, буд. 1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинену в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно, з барсетки потерпілого ОСОБА_7 викрав портмоне чоловіче чорного кольору вартістю 340 грн., футляр для окулярів та окуляри для зору «WOC» «409-56-18/140 А46», окуляри з металевою оправою, сонцезахисні окуляри торговельної марки «Cheysler» вартістю 544 грн. 17 коп., мобільний телефон «Iphone 11» чорного кольору із Sim-картою оператора «Vodafone» вартістю становить 3816 грн. 66 коп., портативний зарядний пристрій (Power Bank) марки «Usams» модель «US-CD212» вартістю 550 грн. 00 коп., а всього майна на загальну суму 5 250 грн. 83 коп. Після цього місце події покинув та розпорядився викраденим на власний розсуд.
Окрім цього, ОСОБА_5 07.11.2024, приблизно 00 год. 15 хв., перебуваючи неподалік Міського Палацу культури ім. Гната Хоткевича, що за адресою м. Львів, вул. Кушевича, буд. 1, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на незаконне привласнення приватного документу переконавшись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправний та спільно небезпечний характер вчинюваних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання привласнив паспорт громадянина України ОСОБА_7 № НОМЕР_1 , який є документм, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а також з корисливих мотивів, таємно привласнив банківську картку «KredoBank» НОМЕР_2 , видану на ім'я ОСОБА_8 , банківську картку універсальну «ПриватБанк» НОМЕР_3 та банківську картку «мonobank» НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «HONDA CIVIC», видане на ім'я ОСОБА_9 , посвідчення водія, видане на ім'я ОСОБА_10 серії НОМЕР_5 , які згідно Постанови КМУ “Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» № 340 є документами, що посвідчують особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права на керування транспортними засобами, що за функціональним призначенням є різновидом офіційних документів.
Окрім цього, ОСОБА_5 07.11.2024 приблизно 00 год. 15 хв., не маючи передбаченого законом дозволу на поводження з холодною зброєю, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки носіння холодної зброї, носив без передбаченого законом дозволу кастет, який належить до холодної зброї ударно-дробильної дії, та зберігав за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні обвинувачений вину свою у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та суду пояснив, що 07.11.2024 р. біля 00 год. перебував біля Палацу культури ім.Хоткевича, зауважив там потерпілого, у якому таємно викрав телефон, окуляри, зарядні пристрої, а також портмоне, у якому були банківські картки та особисті документи потерпілого. Після викрадення залишив місце події. Викраденим майном розпорядився на свій розсуд. Розумів, що привласнює особисті документи потерпілого, міг йому повернути, але не зробив цього. Крім цього, при затриманні у нього був виявлений кастет, який він колись знайшов, носив при собі без дозволу і зберігав за місцем свого проживання. У вчиненому розкаюється , просить суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст. 349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі.
З огляду на наведене, суд дійшов переконання, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновано, доведена повністю. Кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає вірною: -за ч.4 ст.185 КК України, оскільки ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану ; -за ч.2 ст.263 КК України, оскільки ОСОБА_5 вчинив носіння холодної зброї - кастету без передбаченого законом дозволу; -за ч.1 ст.357 КК України, оскільки ОСОБА_5 привласнив офіційні документи з корисливих мотивів; -за ч.3 ст.357 КК України, оскільки ОСОБА_5 незаконно заволодів паспортом та іншими важливими документами потерпілого.
Обставиною, яка відповідно до вимог ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття.
Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого - відсутні.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту. Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який розкаявся у вчиненому, раніше притягався до кримінальної відповідальності, а також позицію потерпілого, який не має до обвинуваченого жодних претензій, та вважає, що йому слід обрати покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків у відповідності до вимог ст. 76 КК України, а також у відповідності до санкцій ст.357 обрати покарання у вигляді штрафу, який виконуватиметься самостійно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 08.11.2024 р. з 08.11.2024 р. по 12.11.2024 зарахувати в строк покарання за даним вироком.
Заставу в розмірі 60 560 ( шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., внесену ОСОБА_5 за ОСОБА_5 на рахунок ТУ ДСА у Львівській області 598201720455219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, відкритий у Державній казначейській службі (МФО 8201 72) слід повернути заставодавцю.
Судові витрати, пов'язані із проведенням експертиз у кримінальному провадженні, стягнути з обвинуваченого в користь держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження слід вирішити відповідно до статті 174 КПК України.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.2 ст.263, ч.1 ст.357,ч.3 ст.357 КК України.
ОСОБА_5 обрати покарання:
-за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять років) позбавлення волі;
-за ч.2 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
-за ч.1 ст.357 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (вісім тисяч п'ятсот) грн.;
-за ч.3 ст.357 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (вісім тисяч п'ятсот) грн.
На підставі ст.70 КК України за ч.4 ст.185 , ч.2 ст.263 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 :
-систематично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця перебування;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-здати уповноваженому органу свій паспорт чи інший документ, що дає право на виїзд за кордон.
Визначене судом покарання за ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України у виді штрафів виконувати самостійно.
Після набрання вироком законної сили, заставу в розмірі 60 560 ( шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., внесену ОСОБА_5 за ОСОБА_5 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області 598201720455219002000000757 , ЄДРПОУ 26306742- повернути заставодавцю.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 08.11.2024 р. з 08.11.2024 р. по 12.11.2024 зарахувати в строк покарання за даним вироком.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати за проведення експертиз:
-2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 00 коп. за проведення експертизи холодної зброї - висновок експерта №СЕ-19/114- 1- 26655-ХЗ від 08.1 1.2024;
-1591, 80 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну) грн. 80 коп. за проведення товарознавчої експертизи - висновок експерта №СЕ-19/114- 1- 27742-ТВ від 02.12.2024;
-1591, 80 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну) грн. 80 коп . за проведення товарознавчої експертизи - висновок експерта №СЕ-19/114- 1- 27743-ТВ від 03.12.2024;
-2387, 70 ( дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 70 коп. за проведення товарознавчої експертизи - висновок експерта №СЕ-19/114-1- 27744-ТВ від 09.12.2024;
-2387, 70 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 70 коп. за проведення товарознавчої експертизи - висновок експерта №СЕ-19/114- 1- 27741-ТВ від 12.12.2024.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 08.11.2024 (справа № 466/11225/24; 1-кс/466/3274/24) - скасувати.
Речові докази :
-змиви РБК, кастет -знищити;
-портмоне із банківськими картками і особистими документами, футляр та три пари окулярів, повербанк, ніж розкладний -повернути потерпілому ОСОБА_7 ;
-одяг, мобільний телефон, два ножі- повернути ОСОБА_5 ;
-ДВД диск - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1