Справа № 466/13136/24
Провадження № 2/466/1189/25
(заочне)
15 вересня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Білінської Г.Б.
секретаря судового засідання Ханас С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Глобалрент-1», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та пені, -
встановив:
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Білоуса В.О. звернувся в суд із позовом до ТОВ «Глобалрент-1», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та пені, в якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з TOB «Глобалрент 1» (ЄДРПОУ 43904895) на користь ОСОБА_1 - грошові кошти в сумі 100 000, 00 грн. як інвестиції згідно договору інвестування від 01.11.2023 за № 232-01/11/2023; Стягнути з ТОВ «Глобалрент 1» (ЄДРПОУ 43904895) на користь ОСОБА_1 - пеню в розмірі 0,1% від 100 000,00 грн. боргу, що становить 6 297,81 грн. із 03.10.2024 по 29.12.2024 року, а також 8000, 00 грн. витрат на правову допомогу.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що наприкінці жовтня 2023 року ОСОБА_1 знайшов у Інтернет мережі ТОВ «Глобалрент 1», представник якого запропонував укласти інвестиційний договір та як наслідок отримувати дивіденди від діяльності вказаного Товариства. Зазначена діяльність виражалася у купівлі-продажу дизельного палива та здійснення його доставки фермерським господарствам на території України. Зазначена ідея залучення власних коштів як інвестиції, виникла у ОСОБА_1 після того, як він прорахував приблизну пенсію як військовослужбовця та соціальна виплата яка утворилася, була не достатня для життя, а тому забажав таким чином зберегти грошові кошти. Поспілкувавшись по телефону із представником ТОВ «Глобалрент 1», ОСОБА_1 задовольнили виплати відсотків по договору, які складали щотижня 1 000 грн. у разі залучення 50 000 грн. інвестицій. Через декілька днів після усної домовленості та направлення на електронну пошту ТОВ «Глобалрент 1» паспорту та РНОКПП, позивачу ОСОБА_1 направлено примірники інвестиційного договору підписаного іншою стороною, а саме засобами поштового зв'язку. Вказує, що, що датою отриманого договору було «передніми числами», а саме 01.11.2024.
Наголошує, що позивач не придав цьому значення, та після вивчення умов договору, він підписав один примірник та відправив його на адресу відправника (79019, Львівська область, м. Львів, вул. Лемківська, 9-А, офіс 100, телефон НОМЕР_1 , пошта tradingfuelcompany@gmai.com) та у конверті він поклав готівку в сумі 50 000 грн. на виконання цього договору. Даний платіж підтверджується прибутковим ордером від 01.11.2023 за № 232 (на рахунок НОМЕР_2 ), що підтверджено підписом ОСОБА_2 яким і виписано вказаний рахунок на оплату. Вказаний документ направлений ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку у відповідь на підписаний договір та направлені грошові кошти. З цього слід констатувати, що 01.11.2023 ОСОБА_1 укладено договір інвестування № 232-01/11/2023, який погоджено підписом Директора ТОВ «Глобалрент 1» ОСОБА_2.
Однак в подальшому, до ОСОБА_1 зателефонував невідомий йому чоловік (як потім виявилось це був «відомий шахрай» ОСОБА_3 ), який на той час представився співвласником ТОВ «Глобалрент 1» та який шляхом обману вмовив переслати на рахунок ОСОБА_2 додатково 50 000 грн. В подальшому, ОСОБА_3 обіцяв, що дана оплата буде на тих же умовах, що і договір від 01.11.2023 та сам паперовий примірник нового договору буде надісланий додатково, однак і на даний час додатковий договір ОСОБА_1 так і не отримано. Па підтвердження даних слів, ОСОБА_1 сплачено додатково 50 000 грн. на рахунок ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ) у відповідності до платіжної інструкції Р24А1893671092D5620.
29.10.2024 ОСОБА_1 особисто прибув для спілкування до офісу ТОВ «Глобалрент 1», що розташований за адресою: вул. Софіївська, 1/2 у м. Києві (місцезнаходження причетного ОСОБА_3 на даний час), а саме з метою повернення коштів у відповідності до п. 3.2.2. Договору від 01.11.2023. Проте, ОСОБА_3 у зухвалій формі відмовив у поверненні коштів, так як ОСОБА_2 більше не працює ТОВ «Глобалрент 1» та вказав, що позивачу слід звернутися особисто до ОСОБА_2 щодо повернення коштів, однак про його місцезнаходження нічого не повідомим.
Коли ОСОБА_1 зрозумів, що його ошукали, на підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦКУ ним скеровано на адресу ТОВ «Глобалрент 1», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмові претензії із вимогою повернути 100 000 грн., однак вказані документи проігноровані.
З врахуванням того, що укладений між сторонами правочин (окремі його умови) сторонами не оспорені, судом недійсними не визнавались, їх недійсність не встановлена законом, відтак, такий договір інвестування від 01.11.2023 № 232-01/11/2023 є правомірним, а передбачені ним умови повинні виконуватись сторонами, просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09.01.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 16.04.2025 закрито підготовче провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Глобалрент-1», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та пені та призначено справу до судового розгляду по суті
В судовому засіданні в режимі відео конференції 20.05.2025 представник позивача Білоус В.О. уточнив позовну заяву, просив позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Від третьої особи- ОСОБА_2 на адресу суду надійшли пояснення щодо шахрайських дій відповідача та заява про розгляд справи у його відсутності.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та з'ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У відповідності до ч.1 ст.4 цього кодексу, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Глобалрент 1» здійснює господарську діяльність за основним видом КВЕД 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами».
01 листопада 2023 року року між ОСОБА_1 та ТОВ «Глобалрент 1», в особі директора ОСОБА_2 було укладено договір інвестування № 232-01/11/2023, за умовами якого інвестор надає інвестиції за договором у вигляді грошових коштів в розмірі 50000 грн. для придбання Компанією пального (дизельне пальне Євро-5), з метою отримання Інвестором відсотків (винагороди) за користування інвестиційними коштами у розмірі 8% від суми отриманої інвестиції за кожен календарний місяць (п.1.1, п. 1.3).
Крім того, 01 листопада 2023 між між ОСОБА_1 та ТОВ «Глобалрент 1», в особі директора ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №2, за такими ж умовами.
Відповідно до п.2.2 договору обов'язки інвестора в частині передачі інвестицій за договором вважаються виконаними з дня зарахування коштів банком на рахунок товариства.
01.11.2023 та 07.11.2023 ОСОБА_1 перерахував на користь ТОВ «Глобалрент 1» 50000 грн. та 50000 грн., що підтверджується платіжними інструкціями банку.
Як вказує позивач, з моменту укладення договорів відповідач жодних дій, направлених на виконання своїх зобов'язань не виконав.
Відповідно до п. 3.2.2 договору підприємство зобов'язалось своєчасно у відповідності до умов договору здійснити повернення суми інвестицій та сплачувати відсотки (винагороду) на умовах та в порядку визначеному договором.
У відповідності до п. 9.2 договору інвестор має право в будь-який час пред'явити вимогу до підприємства про повернення інвестованих коштів, а підприємство зобов'язується повернути інвестовані кошти інвестора не пізніше семи календарних днів від дати отримання такої вимоги.
15.11.2024 позивач ОСОБА_1 направив відповідачу звернення про повернення інвестованих коштів, однак дане звернення відповідачем було проігногровано. Кошти позивачу не повернуто. Доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.
Відповідно до п. 4.1 договору підприємство по закінченню календарного тижня сплачує інвестору відсотки (винагороду) за користування інвестиційними коштами, а саме розмірі 2% від суми отриманої інвестиції).
Оскільки позивач не міг обрахувати на момент подання позову суми інвестиційних коштів, однак обрахував пеню, в розмірі 6297,81 грн. (1% від суми інвестиційних коштів 100000,00 грн.).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути кошти.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 цього Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність провадиться на основі: інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.
Частина 1 ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання.
Враховуючи, що умови договорів відповідачем не виконані, вимога позивача про повернення коштів у семиденний строк не виконана, позовні вимоги про повернення інвестованих коштів в загальному розмірі 100000,00 грн. підлягають задоволеню.
Щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 0,1% від суми 100000 грн. богу, що становить 6297,81 грн. (із 03.10.2024- дата закінчення договору по 29.12.2024- дата звернення з позовом до суду), суд приходить до наступного висновку.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов'язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов'язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов'язання, так і після, але до виконання тих зобов'язань, які виникли на його підставі.
Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
Оскільки позивач не зміг підрахувати точну суму заподіяної шкоди внаслідок невиплати саме інвестиційних витрат, зважаючи на на те що в провадженні Шевченківського УП ГУНП в м.Києві перебуває кримінальне провадженя щодо шахрайських дій, позов в частині стягнення з відповідача пені підлягає до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги, суд захзначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача, адвокатом Білоус В.О. суду надано: договір б/н про надання правничої допомоги від 04.11.2025, Акт здачі-приймання наданих послуг від 24.05.2025 року згідно договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024 та Рахунок-фактура №б/н від 04.11.2024 року на оплату правової допомоги в розмірі 8000 грн.
Згідно Акту здачі-приймання наданих послуг від 24.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 04.11.2024, загальна вартість наданої адвокатом та отриманої клієнтом правової допомоги становить 8000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Враховуючи вищевикладене, складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу на складання процесуальних заяв, документів, враховуючи, що розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного судуУкраїни №14від 18грудня 2009року "Просудове рішенняу цивільнійсправі" встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine) ", § 23).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докаи, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263-265,268,274,280-283,289 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з ТзОВ «Глобалрент 1» в користь ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) як інвестиції згідно Договору інвестування та додатку №1 від 01.11.2023 року.
Стягнути з ТзОВ «Глобалрент 1» в користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 0,1% від суми 100000 грн. боргу , що становить 6297,81 грн. ( шість тисяч двісті дев'яносто сім гривень вісімдесят одну копійку).
Стягнути з ТзОВ «Глобалрент 1» в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень).
Стягнути з ТзОВ «Глобалрент 1» в доход держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.(одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ТзОВ «Глобалрент 1», ЄДРПОУ - 43904895, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лемківська, 9-А оф. 100;
Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Суддя Г. Б. Білінська