Справа № 308/11844/25
1-кс/308/5991/25
20 жовтня 2025 року м. Ужгород
Cлідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Іза, Хустський район, Закарпатська область, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, є особою з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000363, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2025,
Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у кримінальному провадженні №12025070000000363, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2025.
На обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 14.08.2025 слідчим управління ГУНП в Закарпатській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025070000000363 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.08.2025, приблизно о 09 год. 20 хв., водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «RENAUT», модель «SYMBOL», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, рухаючись по вул. Керамічна біля будинку №114 в м. Хуст, у напрямку об'їзної дороги м. Хуст, діючи в супереч вимогам п. 1.2, 1.5, 11.1, 11.2, 11.3, 2.3 «б», 2.9 «б» та 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, будучи самовпевненим та самонадіяним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, керуючи транспортним засобом проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з велосипедисткою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_2 , яка рухалася в попутному напрямку, після чого даний автомобіль з велосипедисткою виїхав на лівий тротуар та в'їхав в бетонну електроопору.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди відповідно до висновку судово-медичного експерта велосипедистка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому хребта на рівна L2 з пошкодженням спинного мозку, розриву правої долі печінки, відкритого перелому обох кісток нижньої третини лівої гомілки, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті, по відношенню до живих осіб згідно з Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 (п. 2.1.2) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, водій ОСОБА_4 , порушив вимоги п. 1.2, 1.5, 11.1, 11.2, 11.3, 2.3 «б», 2.9 «б», 12.1, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху, якими визначено: п. 1.2: «В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів»; п. 1.5: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 11.1: «Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними»; п. 11.2: «Нерейкові транспортні засоби повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини»; п. 11.3: «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди»; п. 2.3: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі»; п. 2.9: «Водієві забороняється: б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу»; п. 12.1: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; п. 12.4: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»; п. 12.9 «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31».
Не виконання водієм вимог п. 1.2, 1.5, 11.1, 11.2, 11.3, 2.3 «б», 2.9 «б», 12.1, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали, зокрема отриманням потерпілою ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою її смерть.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
10.07.2025 у встановленому ст. 276, 277, 278 КПК України порядку ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Слідчий зазначає, що вина підозрюваного ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом Хустського РУП; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.08.2025; схемою ДТП від 14.08.2025; протоколом огляду трупа ОСОБА_8 від 15.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.09.2026; висновком судової автотехнічної експертизи №98/08; висновком транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/107-25/10423-ІТ; висновком судової автотехнічної експертизи №133/10; висновком судово-медичного експерта №128-х трупу ОСОБА_8 ; повідомленням про підозру ОСОБА_4 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_4 , а також іншими свідченнями та наявними матеріалами кримінального провадженнями.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому в сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому обрати щодо нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та особистої поруки неможливо, оскільки при обранні вказаного заходу підозрюваний може впливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні щодо зміни їхніх показів чи відмови від їх надання, а також він на території України не працює, осіб, які б поручилися за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків та які викликають довіру суду не встановлено.
Як зауважує слідчий, також недоцільно обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність постійного джерела доходів та інших соціальних зв'язків, наведене створює реальні підстави вважати, що в разі обрання даного запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_4 може покинути межі як Закарпатської області, так і території України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Слідчий вказує, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського Союзу, а саме: Румунією, Угорщиною, Словацькою Республікою та Республікою Польща, дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, а також переховуватися на території України.
2. Незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, а також їх родичів з метою надання, зміни ними показань на його користь, відтак, будучи поза контролем правоохоронних органів він зможе здійснити підкуп чи іншим способом вплинути на сторін з метою схиляння їх до зміни даних слідству показань. Аналогічним чином зможе впливати на експертів та спеціалістів, які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до надання неправдивих показань, або відмови від надання таких.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись поза контролем правоохоронних органів ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Слідчий вважає, що вищенаведене не дає підстав органу досудового розслідування звертатися до суду із більш м'яким запобіжним заходом відносно підозрюваного ОСОБА_4 , так як вони не забезпечать виконанням підозрюваного покладених на нього обов'язків.
Беручи до уваги вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може переховуватися як на території держави, так і виїхати за межі України, чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадження, вчинив тяжкий злочин, а застосування більш м'яких запобіжних заходів будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам, порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, на думку слідчого, дають підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, слідчий просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження, зауваживши на обґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_4 , та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з підстав, наведених у поданому ним письмовому клопотанні. Зауважив, що ризики, про які вказує сторона обвинувачення у клопотанні, є недоведеними. З моменту вручення підозри пройшло два дні. Жодних доказів ухилення від слідства немає, змін між показаннями, наданими ОСОБА_4 як свідком, так і у статусі підозрюваного, немає. Щодо впливу на свідків та потерпілих захисник наголошує, що у даному провадженні є один свідок, який саму дорожньо-транспортну пригоду не бачив, а тільки прийшов на місце дорожньо-транспортної пригоди у подальшому та допомагав викликати швидку. Захисник повідомив, що підозрюваний відшкодував потерпілим витрати на поховання. Впливу на інших свідків, які ще не встановлені слідством, чи на потерпілих його підзахисний не планує, виконує всі процесуальні обов'язки. Підозрюваний свою вину визнає, до кримінальної відповідальності притягується уперше, є особою з інвалідністю ІІІ групи та потребує постійного лікарського нагляду, розлучений, що захисник просить врахувати при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025070000000363, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
14.10.2025 у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025070000000363 та долучених до клопотання, а саме: рапортом старшого інспектора-чергового Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 14.08.2025; протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.08.2025; схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.08.2025; протоколом огляду трупа від 15.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11.09.2026; висновком №98/08 судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля від 02.09.2025; висновком транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/107-25/10423-ІТ від 15.09.2025; висновком експерта №128-х - труп від 19.09.2025; протоколом проведення слідчого експерименту від 01.10.2025; висновком №133/10 судової автотехнічної експертизи від 07.10.2025.
Беручи до уваги вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування.
Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310/04), рішення від 21.04.2011) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, характер пред'явленої підозри у вчиненні інкримінованого йому злочину; вік підозрюваного та стан його здоров'я (є особою з інвалідністю ІІІ групи, у зв'язку з наявними захворюваннями потребує постійного лікування); міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, зокрема, наявність у нього постійного місця проживання, родини, підозрюваний є розлученим, на утриманні неповнолітніх дітей не має; відсутність у підозрюваного постійного місця роботи; на обліку в лікарів психіатра та нарколога на перебуває; майновий стан підозрюваного; відсутність судимостей у підозрюваного.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_4 визнає обставини події дорожньої-транспортної пригоди за його участі, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, відноситься до категорії необережних, тобто, з огляду на диспозицію цього злочину, його суб'єктивною стороною є необережна форма вини щодо наслідків вчиненого у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Також слідчий суддя зауважує, що підозрюваний затриманим у порядку, визначеному ст. 208 КПК України, не був. Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з 14.10.2025, при цьому матеріали клопотання не містять жодних даних, що ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування, якимось чином перешкоджав досудовому розслідуванню, здійснював тиск на потерпілого, свідків чи експертів, іншим чином перешкоджав досудовому розслідуванню. Матеріалами клопотання встановлено, що на даний час у рамках даного кримінального провадження проведено ряд експертиз.
Враховуючи наведене та обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеним під час розгляду даного клопотання наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного.
Доводи сторони обвинувачення про існування інших ризиків, зазначених у клопотанні, а саме: незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку із чим ці ризики не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 .
Виходячи з вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, зважаючи обґрунтованість повідомленої підозри, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлений ризик, що оцінений в сукупності із даними про особу ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленому в провадженні ризику неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а відтак клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.
При ухваленні рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення Європейського суду з прав людини «Боротюк проти України», а тому слідчий суддя вважає необхідним обрання на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючому ризику та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями Європейського суду з прав людини.
Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який встановлений слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, слідчий суддя вважає, що підозрюваному слід визначити заставу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (3028 грн), відповідно становить 60560 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та є співмірною з існуючим у даному кримінальному провадженні ризиком.
Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного не вбачається.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - с. Іза, Хустський район, Закарпатська область, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання ОСОБА_4 під вартою обчислювати з моменту його фактичного затримання з 16 жовтня 2025 року.
Строк дії ухвали закінчується 11 грудня 2025 року, включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26213408; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) - 820172; рахунок отримувача - UA198201720355209001000018501.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - с. Іза, Хустський район, Закарпатська область, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного, у разі внесення застави визначити до 11 грудня 2025 року, включно, у межах строку досудового розслідування.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1