Справа № 308/10639/25
20 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючої судді - Логойда І.В., за участю секретаря судового засідання - Лутнянського І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 20.07.2025 автомобіль Ленд Ровер, на якому він віз дітей до міста Ужгород, було зупинено працівником поліції (особою чоловічої статі), який не представився та попросив пред'явити документи. Стосовно причин зупинки у відповідь працівником поліції (особа чоловічої статі) повідомлено, що нібито порушено вимогу п. 15.9.г ПДР. Позивач заперечив і повідомив, що зупинку транспортного засобу не здійснював. У цей момент поряд із авто проїхав автомобіль Volkswsgen Tiguan державний номер НОМЕР_1 і працівник поліції (особа чоловічої статі) пішов до водійки цього автомобіля, залишивши із працівником жіночої статі, яка також не представилась.Незважаючи на це, представник поліції (особа жіночої статі) запросила моє посвідчення водія. На запитання, куди відійшов працівник поліції (особа чоловічої статі), відповіла, що відійшов до їхньої колеги. Всупереч запереченням про те, що не здійснював зупинку транспортного засобу, працівник поліції (особа жіночої статі) склала постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ЕНА № 5215396. Відеофіксація руху транспортного засобу, за кермом якого перебував, працівниками поліції не здійснювалась. Вказане підтверджується відсутністю у розділі 7 оскаржуваної постанови будь-яких додатків або посилань про наявність фото чи/або відеозаписів, або посилань на технічні записи, якими здійснено фото чи/або відеозаписи. Згідно даної постанови працівником патрульної поліції здійснено висновок про те, що начебто порушено п. 15.9. г Правил дорожнього руху здійснено зупинку в зоні дії вимог заборонних знаків. Вважає дану постанову безпідставною, а також такою, яка прийнята з істотними порушеннями вимог чинного законодавства, виходячи з наступного. Позивача було безпідставно зупинено, правил дорожнього руху щодо зупинки транспортного засобу не здійснював. Позивача не було ознайомлено із матеріалами справи. Однак, в порушення вказаних норм діючого законодавства, 13.07.2024 посадові особи УПП в Закарпатській області не представились, не оголосили справу, яка підлягала розгляду; не дослідили доказів у справі, не заслухали усних пояснень та не надали можливість подати письмові пояснения.
Доказом вказаних обставин є відсутність відеозаписів руху транспортного засобу під керуванням позивача, а також його зупинку і початок діалогу працівників поліції у жодному із двох відео камер обох працівників поліцій. Працівники поліції не вмикали бодікамери (портативні відеореєстратори) під час того, як рухався і під час зупинки. Працівник поліції жінка включила свою службову камеру лише після того, як запитав, чому не здійснюється відеозапис і зробив зауважения. Тобто, працівники поліції під час зупинки авто Ленд Ровер 13.07.2025 навмисно не вмикали портативні відеореєстратори. Проте, відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Паструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, включения портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операшї, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершения, крім випадків, пов'язаних з виникненням у полицейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включения портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Отже, на думку позивача, вищенаведені обставини та факти свідчать про порушення процедури складення такої постанови. В оскаржуваній постанові вказано про нібито порушення п. 15.9. ґ ПДР, проте Правила дорожнього руху не містять такого пункту 15.9. ґ. Правила дорожнього руху містять підпункт «ґ» пункту 15.9 розділу 15. Це означає, що оскаржувана постанова містить суперечливі відомості щодо конкретного підпункту порушення ПДР. В оскаржуваній постанові у розділі 5 «Час та місце скоєния, суть і обставини правопорушення» вказано: м. Мукачево, вулиця Ужгородська 192. Тобто, місце нібито вчинення порушення та місце розгляду справи здійснено за адресою: м. Мукачево, вул. Ужгородська 192. Проте, за адресою м. Мукачево, вул. Ужгородська 192, відсутні пішоходні переходи та перехрестя. Тобто, навіть якщо припустити той факт, що керуючи транспортним засобом 13.07.2025 зробив зупинку транспортного засобу Ленд Ровер за адресою: м. Мукачево, вулиця Ужгородська 192, то вказана зупинка не є порушенням ані пункту, про який було оголошено працівниками поліції п. 15.9.г., ані пункту 15.9. ґ. Згідно оскаржуваної постанови, посадова особа УПП в Закарпатській області дійшла висновку про порушення правил зупинки автомобіля. Проте, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які докази, які підтверджують вказані висновки, такі як фото або відеодокази, свідчення свідків. Так, додатком 5 до Інструкції № 1395 передбачено зазначення у постанові про адміністративне правопорушення доказів вчинення правопорушення («До постанови додаються...»). Однак, у розділі 7 оскаржуваної постанови ЕНА5215396 «До постанови додаються», відсутні будь-яка інформація, документи, фото або відеодокази. При цьому, у даному розділі міститься підпис особи, яка винесла постанову: ОСОБА_2 . Тобто, працівник поліції підписом підтвердила відсутність будь-яких доказів порушення ОСОБА_1 ПДР. Отже, фактично оскаржувана постанова була складена на підставі власної думки посадової особи УПП в Закарпатській області. Це означає, що оскаржувана постанова містить суперечливі відомості, а отже не відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства. Водночас, відповідно до пункту 1.10. ПДР зупинка припинения руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантажения) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Із оскаржуваної постанови не вбачається, що нібито зупинка транспортного засобу Ленд Ровер була 5 (п'ять) та більше хвилин. Позивач заперечує той факт, що автомобіль під його керуванням 13.07.2025 по вулиці Ужгородоська 192 у м. Мукачево зупинявся. Додатковим доказом відсутності порушення позивачем підпункту «ґ» відсутність проведенна дослідження/замірів працівниками поліції. Водночас, у диспозиціях пунктів 15.9.г та 15.9. ґ визначено чітку умову транспортного засобу на пішохідних переходах та перехрестях ближче 10 метрів. Тобто, якщо транспортний засіб зупинився більше аніж на 10 метрів, а це може бути від 10,00 метрів і більше, то зупинка не вважається порушенням. Проте, із постанови від ЕНА №5215396 вбачасться, що у ній відсутні будь-які заміри відстані такої зупинки.
На підставі наведеного просить скасувати постанову складену інспектором УПП в Закарпатській області від 13.07.2025 серія EHA №5215396; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2025 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи проводити впорядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02.09.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що 13.07.2025 року під час несення служби працівниками Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції в м. Мукачево, було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , здійснив зупинку на перехресті з круговим рухом вул. Ужгородська, 192 автомобільна дорога М-06 «Київ-Чоп», порушивши п. 15.9 «г» ПДР України. На підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію" транспортний засіб було зупинено. Інспектор підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 15.9 «г» ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо водія. Водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зазначене підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та підписом Горбача А. М. в п. 8 постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5215396 від 13.07.2025, копія якої наявна в матеріалах адміністративного позову). В ході розгляду справи всі усні доводи водія були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмові пояснення водій ОСОБА_1 не надавав. У визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. Інспектор виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн. відповідно до санкції статті. На підтвердження порушення ПДР України, яке мало місце 13.07.2025 ОСОБА_1 , відповідачем надано відеозапис з камер зафіксовано рух зовнішнього відеоспостереження, транспортного засобу «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» з державним номерним знаком НОМЕР_2 на перехресті з круговим рухом вул. Ужгородська автомобільна дорога М-06 «Київ-Чоп» (20:01:34 відеозапису). Враховуючи, що 13.07.2025 водій транспортного засобу «LAND ROVER RANGE ROVER SPORT» з державним номерним знаком НОМЕР_2 здійснив зупинку на перехресті з круговим рухом вул. Ужгородська - автомобільна дорога М-06 «Київ-Чоп», у поліцейського були всі законні підстави щодо зупинки вищезазначеного транспортно засобу. Поліцейським було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 , а саме: згідно аналізу відеозаписів нагрудних камер поліцейських: оголошено посаду, звання поліцейського, причину зупинки (відеозапис з нагрудної камери поліцейського 473908: 20:02:13, 20:02:18; відеозапис 473475: 20:05:16, 20:07:24, 20:08:12); оголошено початок розгляду справи про адміністративне правопорушення (відеозапис: 473475: 20:13:38); взято до уваги усні пояснення пасажира транспортного засобу (20:08:41); роз'яснено права згідно ст. ст. 268, 289 КУпАП (473475: 20:15:08). Законодавством не визнана обов'язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу з її правами, однак виключно правопорушник вирішує чи скористається він своїми правами і в який спосіб. Водночас, розгляд справ вказаної категорії проводиться поліцейським у порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення. При цьому позивач не був позбавлений можливості звернутися за отриманням правової допомоги. Матеріалами справи не було підтверджено, що під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП відповідачем вчинялися будь-які дії, які б могли трактуватися як перешкоди у реалізації скаржником права на отримання позивачем правової допомоги. Позивач не надавав письмові пояснения, не заявляв клопотання, зокрема про перенесення розгляду справи, відмовився від можливості реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП України, якій йому були роз'яснені (підтверджується відеозаписом 473475: 20:15:25). Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію» службове посвідчения пред'являсться поліцейським виключно на вимогу особи. Однак, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_3 , яке мало місце 13.07.2025 року, поліцейським були роз'яснені права згідно ст. 268 КУпАП й надана можливість скористатися ними, однак позивач відмовився від їх реалізації (відеозапис 473475: 20:15:25). Позивач зазначає, що в постанові про адміністративне правопорушення зазначена адреса, не відповідає фактичному місцю вчиненню адміністративного правопорушення. Щодо зазначеної адреси повідомляємо, що під час визначення місця вчинення правопорушення службовий планшет автоматично визначає геолокацію. Враховуючи вищевикладене, номер будинку адреси, яка зазначена в постанові про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5215396 від 13.07.2025 автоматично визначена службовим планшетом. Окремі недоліки оформлення постанови про адміністративне правопорушення не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Таким чином, не зазначення в оскаржуваній постанові про наявність доказів вчиненого позивачем правопорушення з урахуванням всіх обставин справи, дозволяє дійти висновку, що скасування постанови з однієї лиш формальної підстави не забезпечить дотримання принципу справедливості та не спростує вчиненого позивачем правопорушення. Відповідно до статті 1 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Таким чином, у процесі здійснення відеозапису створюється інформація. Долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення диск з відеозаписами був виготовлений у зв'язку з необхідністю надання інформації, яка має значення у справі, та є самостійним джерелом доказу. Отже, такий диск містить дані, на підставі яких можливо встановити обставини вчиненого позивачем правопорушення, а тому вказаний доказ є належним та допустимим в розумінні КАС України і повинен враховуватися судом при розгляді даної справи. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. З наведеної норми слідує, що суб'єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, є відповідний орган в особі конкретної посадової особи. Таким чином, належним відповідачем у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, повинен бути відповідний орган Національної поліції, у даній справі виключно Департамент патрульної поліції. Проте, розглядуваний адміністративний позов позивачем заявлено також до Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, тобто до неналежного відповідача. Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача с самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. На підставі наведеного, просить прийняти відзив та врахувати доводи сторони відповідача при розгляді справи та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
05.09.2025 від позивача надійшло заперечення проти залучення до матеріалів справи відзиву на позов та залишення відзиву без розгляду. Згідно поданих заперечень відповідачем порушено строк його подання. Оскільки вказана ухвала суду доставлена до Електронного кабінету підсистемі ЄCITC 13.08.2025, останнім днем для подання відзиву на позов було 28.08.2025. Проте, документ під назвою «Відзив на адміністративний позов по справі про адміністративне правопорушення» подано лише 02.09.2025. У відзиві на позов відсутнє заява/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. З огляду на це, на переконання позивача, даний відзив на позов підлягає залишенню без розгляду. У зв'язку із цим, позивач заявляє клопотання про залишення вказаного документу без розгляду та повернення його особі, яка його подала. Не зазначено від кого із відповідачів подано даний документ. Крім того, у вказаному процесуальному документі «Відзив на адміністративний позов по справі про адміністративне правопорушення», датованому 01.09.2025 не зазначено від кого саме із відповідачів у справі № 308/10639/25 поданий цей документ. Подано неуповноваженою особою. До вказаного документу «Відзив на адміністративний позов по справі про адміністративне правопорушення», датованого 01.09.2025 додано копію довіреності від 13.12.2024, в якій відсутня вказівка про право Ісак Діани Іванівни підписувати та подавати відзив на позов (у тому числі адміністративний). Відсутні документи, які підтверджують право представника засвідчувати копії документів доданих до відзиву; не додано доказів надіслання його копії та додатків до нього позивачу та іншому відповідачу. Відсутні докази надіслання копій документу «Відзив на адміністративний позов по справі про адміністративне правопорушення» від 01.09.2025 та додатків до нього позивачу та іншому відповідачу.
08.09.2025 позивачем через канцелярію суду позивачем подано клопотання про витребування доказів, на підставі якого просить витребувати у Мукачівської міської ради докази: схему руху по вулиці Ужгородська у м. Мукачево із позначкою/відображенням на цій схемі точного номеру об'єкту (будинку, будівлі, споруди тощо) за номером 192 (вул. Ужгородська 192);- довідку про присвоєння адреси - м. Мукачево, вул. Ужгородська, № 192; назву об'єкта який знаходиться за адресою - м. Мукачево, вул. Ужгородська, № 192;- відобразити на схемі вул. Ужгородська у м. Мукачево (або на карті м. Мукачево) будівлі/будинку/приміщення під номером 192;
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2025 постановлено витребувати інформацію від Мукачівської міської ради.
23.09.2025 від Мукачівської міської ради надійшло клопотання із витребуваною судом інформацією, у якій зазначається, що у відповідь на питання 1 ухвали надається тимчасову схему організації дорожнього руху в м. Мукачево на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп км 774+054. Схема руху по вул. Ужгородській у м. Мукачево із позначкою /відображенням на цій схемі точного номеру об'єкту (будинку, будівлі, споруди тощо) за номером 192 (вул. Ужгородська, 192), в органі місцевого самоврядування відсутня. У відповідь на питання 2 ухвали повідомлено, що за інформацією Управління архітектури та містобудування Мукачівської міської ради, до уповноваженого органу з питань присвоєння адрес, заяв та звернень щодо присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна за адресою вул. Ужгородська, 192 в м. Мукачево не надходило. Інформація про вищезазначену адресу до Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва не вносилась. У відповідь на питання 3 ухвали повідомлено, що відповідно до «Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 07.07.2021 №690, назва поіменованого об'єкта використовується для об'єктів, що розташовані за межами населених пунктів, замість реквізиту “назва населеного пункту» у разі, коли ідентифікувати об'єкт без зазначення такої назви неможливо. Виходячи з наведеного та зважаючи на те, що об'єкт нерухомого майна знаходиться у межах населеного пункту, орган місцевого самоврядування не володіє інформацією щодо назви об'єкту за адресою: вул. Ужгородська, 192 в м. Мукачево. У відповідь на 4 питання ухвали щодо відображення на схемі будинку/будівлі/приміщення 192 по вул. Ужгородській у м. Мукачево повідомлено, що Мукачівська міська рада та її виконавчі органи не є розробниками схеми організації дорожнього руху, що додається до даного клопотання, у зв'язку з чим в органу місцевого самоврядування відсутні повноваження щодо внесення змін до такої схеми. Разом з тим повідомлено, що згідно положень ДСТУ 8752:2017 Безпека дорожнього руху. Проект організації дорожнього руху, Правила розроблення, побудови, оформлення, вимоги до змісту, затвердженого Наказом від 20.12.2017 № 434 Про прийняття національних нормативних документів та скасування чинності національних нормативних документів вбачається, що зміни до проекту (схеми) організації дорожнього руху упроваджують на підставі наказу замовника або в іншому встановленому порядку. Упровадження змін до такої схеми відбувається безпосередньо після їхнього погодження та затвердження в установленому порядку.
15.10.2025 на адресу суду надійшло клопотання, згідно якого вказано, що для позивача дана адреса є важливою, оскільки в оскаржуваній постанові від 13.07.2025 дана адреса вказана місцем нібито вчиненого правопорушення - зупинка на перехресті. Проте, за адресою: м. Мукачево, вулиця Ужгородська, будинок 192, відсутнє перехрестя. За цією адресою знаходиться магазин світла. Оскільки Мукачівською міською радою фактично відмовлено у виконанні ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про витребування документів, позивач подав самостійно додаткові докази у справі, а саме: роздруківку із загальнодоступної програми Google Earth із зображенням адреси м. Мукачево, вулиця Ужгородська, будинок 192- фотографії із зображенням адреси м. Мукачево, вулиця Ужгородська, будинок 192 192- відеозапис із зображенням адреси м. Мукачево, вулиця Ужгородська, будинок. Із вказаних доказів вбачається, що за адресою, яка зазначена поліцейськими в оскаржуваній постанові, відсутнє перехрестя. Вказані докази не були подані позивачем раніше, оскільки ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2025 було витребувані докази від Мукачівської міської ради і відповідно позивач очікував надання таких доказів органом місцевого самоврядування, тому позивач просить поновити строк для подання даних доказів та долучити їх до матеріалів справи.
17.10.2025 позивач подав письмові пояснення, згядно з якими вважає пропущеним строк на подання відзиву на позов, додання до відзиву на позов відеозаписи є неналежними і недопустимими, у постанові ЕНА № 5215396 від 13.07.2025 не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення, що є порушенням ст. 283 КУпАП, додані відеозаписи не стосуються предмету спору, відеозапис не є безперервним.
Позивач у судове засідання не з'явився, при цьому подав до суду заяву, згідно з якою просить здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений.
У зв'язку із розглядом справи без участі сторін у спрощеному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно з постановою серії ЕНА №5215396 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за те, що як зазначено у постанові 13.07.2025 року, о 20 год. 02 хв. в м. Мукачево, вул. Ужгородська,192, водій здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті, чим порушив п.15.9 ґ ПДР - порушення правил зупинки на перехрестях.
Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся із даним позовом в суд.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху
В пункті 1.3. Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9.ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положенням п.15.1ПДР визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до п.15.9 (ґ) ПДР зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Згідно п.1.10 ПДР, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, зокрема, за частинами 1, 2, 3, 5 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно зі ст. ст. 276, 280, 283 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП.
Згідно із оскаржуваною постановою розгляд справи відбувся 13.07.2025 о 20.02 год. в м. Мукачево, вул. Ужгородська, 192.
Представником відповідача до матеріалів справи разом з відзивом на позов долучено відеозапис з місця події.
Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17). Також, у графі 7 постанови «до постанови додаються» відсутні відомості про долучення до неї відеозапису.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 27.02.2020 у справі № 344/4629/16-а, від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.
Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова, без зазначення у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі. Відсутність у постанові посилання на технічний запис, сворює сумніви у дотриманні вимог процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським на які посилається відповідач у відзиві.
Виходячи з наведеного, в силу положень ч.1 ст.74 КАС України суд не приймає до уваги наданий відповідачем доказ.
Разом з тим, суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем таких доказів не надано у встановленому законом порядку. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
Суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд доходить переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесенні оскаржуваної постанови вимог ст.ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що постанова серії ЕНА №5215396 від 13.07.2025 про накладення адмінстративного стягнення по справі про адмінстративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі складена працівником Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, заперечення відповідача зазначених у відзиві, що Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної є неналежним відповідачем є необгрунтованим.
Інші доводи і заперечення сторін не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову серії ЕНА №5215396 від 13.07.2025 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Щодо заперечень позивача про пропущення строку для подання відзиву на позов, судом встановлено, що такий подано у встановлений процесуальний строк з урахуванням часу для ознайомлення із змістом позовної заяви, тому такі не підлягають до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 9, 10, 11, 242, 245, 286 КАС України, ст. ст. 152, 219, 251, 280, 283, 293 КУпАП,
Позовну заяву - задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора 1 взводу 4 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департамента патрульної лейтенанта поліції Гапак Мирослави Михайлівни серії ЕНА №5215396 від 13.07.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 03048, вул. Федора Ернеста, м. Київ).
Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції (88006, м. Ужгород, вул.Польового, 2).
Повне рішення виготовлено 20.10.2025.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В. Логойда