Центральний районий суд м. Миколаєва
Справа № 490/2786/25
1-кп/490/1321/2025
20 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_6 ,
20.10.2025р. прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 . В обґрунтування якого прокурор зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів і підставами для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, шо ОСОБА_3 розуміючи, що він вчинив тяжкі злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років позбавлення волі та перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів, обвинувачений матиме можливість переховуватись від суду, тим самим уникнути кримінальної відповідальності; - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 є військовослужбовцем, та в разі його переховування від суду та, відповідно, від військової служби такі дії можуть набути ознак військового злочину, передбаченого ст. ст. 407-408 КК України.
Також, не маючи законного заробітку може продовжувати вчиняти умисні тяжкі злочини проти власності; - незаконно впливати на потерпілих та свідків, що підтверджується тим, що обвинуваченому, відомі анкетні дані осіб які є потерпілими та осіб, які є свідками, у вказаному кримінальному провадженні та адреси їх мешкання, що дає можливість зустрітись із потерпілими і свідками поза межами кримінального процесуального судочинства та психологічним чином, умовлянням або погрозами змушувати їх змінити свої покази, що також збільшує наявність вказаного ризику те, що злочини в яких він обвинувачується вчинений із корисливих мотивів.
Крім того, відповідно до наявної інформації, ОСОБА_3 , будучи призваним на військову службу за контрактом від 25.07.2024р. військовою частиною НОМЕР_1 , куди прибув з ДУ «Вознесенська виправна колонія (№72)», з 08.09.2024р. рахується як особа яка самовільно залишила ВЧ НОМЕР_1 .
Так, обвинувачений ОСОБА_3 18.07.2024р. ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області звільнений умовно-достроково від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі, на не відбуту частину строком 4 роки 4 місяці 22 дні за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.12.2024р., для проходження військової служби за контрактом, як особа, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом.
Застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати йому інший, більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
Водночас, ст. 17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
ОСОБА_3 будучи кулеметником першого стрілецького спеціалізованого відділення третього стрілецького спеціалізованого взводу першої стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (шквал ) НОМЕР_2 окремої механізованої бригади, обвинувачується в тому що він, будучи раніше судимим за злочини проти власності, знов вчинив аналогічні злочини.
Так, під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника та обвинуваченого, однак не вважає їх беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого судом не встановлено.
Суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 опинившись на волі, зможе переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких йому органами досудового розслідування пред'явлене обвинувачення.
Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування).
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років та перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обвинувачений матиме можливість переховуватись від суду, тим самим уникнути кримінальної відповідальності.
Також, обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом схиляння щодо зміни своїх показань.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на свободі зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній не працює, тобто не має постійного джерела доходу.
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
На підставі вище викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 331, 615 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 18.12.2025р. включно та з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.03.2025р.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1