Рішення від 20.10.2025 по справі 490/3476/24

нп 2/490/375/2025 Справа № 490/3476/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., за участі позивача ОСОБА_1 , його представника адвокатки Вдовиченко І.С., представника відповідачки адвокатки Бондар Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільгу справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, а саме квартири АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову посилається на те, що до реєстрації шлюбу з відповідачем, а саме 04 липня 2013 року позивачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 77/07/2013 з ТОВ «Компанія Парадиз», відповідно до умов якого позивач придбав майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 47.0 кв.м. Вартість майнових прав на квартиру складала 244 400, 00 грн. 24 вересня 2013 року за позивачем було зареєстровано право власності на цю квартиру , отже це майно було придбана позивачем до реєстрації шлюбу з відповідачем за особисті кошті позивача.

20 вересня 2019 року позивачем було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , відповідно до якого позивач здійснив продаж вказаної за 141 024 грн.

Продаж квартири було здійснено позивачем з метою придбання у власність іншої квартири. За кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 позивачем було придбано квартиру АДРЕСА_1 .

21 листопада 2019 року позивачем було укладено договір купівлі продажу, відповідно до якого позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка має наступні характеристика: квартира трикімнатна, загальною площею - 65,7 кв.м., житловою площею - 37, 8 кв. м. за 131 418 грн.

На час придбання квартири позивач з відповідачкою перебували в зареєстрованому шлюбі, проте проживали окремо не були пов'язані спільним побутом. Так, відповідачка фактично проживала за зареєстрованим місцем проживання за адресою АДРЕСА_3 та отримувала соціальні пільги за вказаною адресою, вказана інформація зазначалась нею у Деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та у Департаменті праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради під час оформлення соціальних пільг.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана позивачем не в інтересах сім'ї та за його особисті кошти, які було здобуто відпродажу квартири АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується інформацією, яка зазначена в Деклараціях особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1 за період з 2015 по 2020 роки. При цьому підписуючи заяву згоду на придбання спірної квартири від 21.11.2019 р. ОСОБА_2 зазначила, що гроші, котрі будуть витрачені на купівлю нерухомості, згідно із законодавством України визнаються спільною сумісною власністю. Їй відомо, що відповідно до законодавства України придбана нерухомість, також буде вважатися об'єктом права спільної сумісної власності, як така що набувається ними за час шлюбу.

Отже, позивач обґрунтовує вимоги позову тим, що спірна квартира, хоча й була набута сторонами за час зареєстрованого шлюбу, водночас є його особистою власністю, оскільки джерелом походження вкладених у її придбання коштів були кошти, одержані від продажу майна, що було набуте позивачем до шлюбу.

01.10.2024 року представником відповідача адвокаткою Бондар Ю.О. подано відзив на позов, в якому ОСОБА_2 заперечує позовні вимоги в повному обсязі, заперечує проти позову в повному обсязі, вважає такий необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству .

Зазначає, що за час перебування у шлюбі вона отримувала значні суми доходів, які були складовою спільних коштів подружжя і використовувались ними спільно на потреби сім'ї, зокрема і на купівлю рухомого та нерухомого майна. Окремо зазначає, що і у своїй декларації, доданій до позову, позивач у розділі 12.1. Грошові активи задекларував готівкові кошти у розмірі 200 000 грн. як власність його дружини - відповідача, що підтверджує доводи про спільний сімейний бюджет і наявність активів у відповідача, якими подружжя користувалося разом. Тобто, враховуючи, що позивач і відповідач проживали спільно, як подружжя мали спільний бюджет, вели спільний побут, виховували і утримували дитину, усі доходи як позивача, так і відповідача використовувались і витрачались ними разом, Відповідач працювала і отримувала окремий дохід, не перебувала повністю на утриманні чоловіка, спірне майно купувалось за спільні кошти подружжя, а отже є спільною сумісною власністю. Твердження Позивача, що купівля спірного майна відбулася за ті кошти, які були отримані від продажу квартири, яка перебувала у його особистій власності не відповідає дійсності, адже подружжя вело спільне сімейне життя та мало спільні витрати, особливо враховуючи новонароджену дитину. Така інвестиція як придбання квартири з метою проживати там родиною планувалася обопільно подружжям і кошти на неї виділялися із спільних доходів як Позивача так і Відповідача. Після придбання такого майна Позивач і Відповідач разом з дитиною переїхали в квартиру і проживали там протягом майже трьох років - тобто купівля здійснена з метою забезпечити інтереси сім'ї.

Також, 02.07.2020, тобто під час перебування у шлюбі з Відповідачем за Позивачем було зареєстровано транспортний засіб HondaAccord, 2011 року випуску (копію свідоцтва про право власності на транспортний засіб та копію листа територіального сервісного центру додаємо). Купівля транспортного засобу є значною витратою і Позивач самостійно не міг нести такі витрати - купівля квартири, купівля автомобіля, утримання родини, однієї суми коштів з продажу попереднього майна недостатньо для задоволення усіх потреб. Даний факт додатково підтверджує спільні витрати подружжя і спростовує твердження Позивача, що майно купувалось виключно за його власні кошти. Адже в такому випадку його особистих доходів як посадової особи державної служби не вистачило б на такі витрати, зважаючи на витрати на родину особливо в період перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною. Додатково слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя

Звертає увагу суду на те, що у пункті 1.8. договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 21.11.2019 вказано: “Цей договір укладається за згодою дружини Покупця - ОСОБА_2 , справжність підпису на заяві якої засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. 21.11.2019 і зареєстровано в реєстрі за №3397». Відповідно до тексту такої заяви від 21.11.2019 зареєстрованої приватним нотаріусом в реєстрі під номером 3397 Відповідач підтвердила, шо гроші, які будуть витрачені на купівлю нерухомості (спірного майна) є спільною сумісною власністю подружжя, придбана нерухомість буде вважатися об'єктом права спільної сумісної власності, а всі дії, які під час укладання договору купівлі-продажу вчиняє її чоловік - відповідають інетересам сім'ї та спільному волевиявленню подружжя.

Отже, очевидно і підтверджується фактами, що між Позивачем та Відповідачем існувала домовленість щодо придбання спірного майна, таке нерухоме майно купувалось за спільні коши і для потреб родини і сторони дійшли згоди, що таке майно буде їх спільною сумісною власністю. Позивач виступивши стороною договору представляв інтереси свої та своєї дружини за їх попередньою домовленістю діючи в інтересах їх сім'ї. Навіть якби Відповідач такої згоди не надала, враховуючи, що спірне майно купувалося для родини з метою проживати в ньому сім'єю, що викликає існування у обох із подружжя рівно обов'язків та прав на таке майно. Крім цього, посилання Позивача на те, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, є неправильним та суперечить нормам матеріального права, що в свою чергу нівелює правовий режим спільного сумісного майна подружжя, закріпленого законодавцем в ЦК України та в СК України.

07.10.2024 року представник відповідача адвокат Бондар Ю.О. надала суду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в якому просить :

1) В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки у трикімнатній квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 65,7 кв.м., житловою площею - 37, 8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1966658848101, номер об'єкта в РПВН 10113483.

2) В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки транспортного засобу Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий червоного кольору, об'єм двигуна - 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

3) Виділити транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий червоного кольору, об'єм двигуна - 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 у власність ОСОБА_1 та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на це майно у розмірі 226 950, 00 грн. (двісті двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень).

4) Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.

В обґрунтування заяви посилається на те, що у період перебування у шлюбі сторонами була придбана за договором купівлі-продажу вказана квартира, яка є предметом первісного позову, а також вказаний легковий автомобіль, які належать позивачу по справі і також підлягають поділу як спільне сумісне майно подружжя.

За час перебування у шлюбі позивач та відповідач проживали разом, вели спільне господарство, разом облаштовували побут, забезпечували розвиток своєї родини, підтримували один одного, разом будували майбутнє та досягали спільних цілей як подружжя.

Напередодні вступу у шлюбні відносини за позивачкою був зареєстрований транспортний засіб, який належав їй на праві приватної власності, від продажу даного автомобіля вона отримала відповідний прибуток . До вступу в шлюб та протягом періоду перебування в ньому вона була працевлаштована, проходила службу в УСБУ в Миколаївській області і отримувала значні суми грошового забезпечення. Зокрема, протягом 2017 - 2021 років суми грошового забезпечення позивача разом складають 424 346,18 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька , отже у зв'язку з вагітністю, пологами та народженням дитини позивачка певний період часу не працювала і з 25.06.2018 по 08.05.2021 перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без збереження заробітної плати. Протягом вказаного періоду часу вона займалася доглядом та вихованням спільної з відповідачем малолітньої дитини, забезпечувала її дозвілля, вела побут, займалася домашніми справами. Разом з цим, вона отримувала державну та соціальну матеріальну допомогу, соціальні виплати. Так, за період з січня 2020 по травень 2021 років ОСОБА_2 отримала доходи у розмірі 36 871,86 грн.

Крім цього, під час перебування в шлюбі у відповідача на праві приватної власності перебувала земельна ділянка (кадастровий номер 4823684200:01:000:0140, площа 2,0 га). Таку земельну ділянку відповідач продала у 2019 році і отримала прибуток якраз напередодні купівлі спірного майна 21.11.2019, і кошти отримані від продажу земельної ділянки були використані для придбання квартири АДРЕСА_1 .

Отже, за час перебування у шлюбі позивачка отримувала значні суми доходів, які були складовою спільного бюджету подружжя і використовувались ними разом на потреби сім'ї, зокрема і на купівлю рухомого та нерухомого майна. Так, під час перебування у шлюбі, а саме 21.11.2019 подружжя придбало трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ., загальною площею - 65,7 кв.м., житловою площею - 37, 8 кв.м. Договір купівлі продажу вказаної квартири від 21.11.2019 було підписано відповідачем як представником подружжя, чиї інтереси він за попередньою домовленістю подружжя представляв як сторона в даному договорі.

Позивач же, в свою чергу, і відповідно до умов такого договору (зокрема п. 1.8.) надала письмову згоду дружини на купівлю такого майна - заява від 21.11.2019 зареєстрована приватним нотаріусом в реєстрі під номером 3397 . Відповідно до тексту такої заяви Позивач підтвердила, шо гроші, які будуть витрачені на купівлю нерухомості (спірного майна) є спільною сумісною власністю подружжя, придбана нерухомість буде вважатися об'єктом права спільної сумісної власності, а всі дії, які під час укладання договору купівлі-продажу вчиняє її чоловік - відповідають інетересам сім'ї та спільному волевиявленню подружжя.

Також, під час перебування у шлюбі подружжям було придбано транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску, який за попередньою домовленістю подружжя 02.07.2020 було зареєстровано за відповідачем, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вказане нерухоме та рухоме майно придбане подружжям в умовах ведення спільного господарства та ведення спільного бюджету. Жодних письмових договорів, зокрема і шлюбного щодо умов поділу бюджету між сторонами не укладалось. За час перебування у шлюбі позивач та відповідач проживали разом, разом облаштовували побут, забезпечували розвиток своєї родини, підтримували один одного, разом будували майбутнє та досягали спільних цілей як подружжя. Тобто, враховуючи, що позивач і відповідач проживали спільно, як подружжя мали спільний бюджет, вели спільний побут, виховували і утримували дитину, усі доходи як позивача так і відповідача використовувались і витрачались ними разом, позивач працювала і отримувала окремий дохід, який використовувався в інтересах сім'ї спільно з доходом відповідача, не перебувала повністю на утриманні чоловіка, спірне майно купувалось за спільні кошти подружжя, а отже таке рухоме та нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, очевидно і підтверджується фактами, що між позивачем та відповідачем існувала домовленість щодо придбання спірного майна, таке майно купувалось за спільні коши і для потреб родини і сторони дійшли згоди, що таке майно буде їх спільною сумісною власністю. Відповідач виступивши стороною договору представляв інтереси свої та своєї дружини за їх попередньою домовленістю діючи в інтересах їх сім'ї. Навіть за відсутності письмової згоди позивача враховуючи, що спірне майно купувалося для родини та використовувалось ними для проживання в квартирі сім'єю, автомобілем подружжя користувалося разом, це викликає існування у обох із подружжя рівно обов'язків та прав на таке майно.

Посилаючись на численну судову практику та Постанови Верховного Суду, релевантні норми діючого цивільного та сімейного законодавства, зазначає, що доцільним є визнання права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину нерухомого майна - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 65,7 кв.м., житловою площею - 37, 8 кв.м.

Також, відповідно до консультації №836/24 від 26.09.2024 суб'єкта оціночної діяльності щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу, то відповідно до середніх ринкових цін ринкова (оціночна) вартість автомобіля легкового HONDA ACCORD, 2011 р.в., об'єм двигуна - 1997 см. куб., вид палива - бензин або газ, колір червоний, загальний легковий седан складає 453 900,00 грн. Отже, зважаючи на таке позивачка м просить призначити їй грошову компенсацію за 1/2 її частини у праві спільної сумісної власності на цей транспортний засіб у розмірі 226 950, 00 грн. Додатковозазначає, що в оголошенні на продаж вказаного спірного транспортного засобу відповідач вказав ціну продажу такого автомобіля 11 500,00 доларів США, що станом на дату подання цього позову за курсом НБУ в еквіваленті становить 474 544,05 грн.

16.12.2024 року представником відповідача за зустрічним позовом адвокаткою Вдовиченко І.С. поданий відзив на зустрічний позов, де зазначає, що ознайомившись зі змістом вимог зустрічної позовної заяви, ОСОБА_1 вказані вимоги не визнає.

Зазначає, що доводи позивача за зустрічним позовом спростовуються Деклараціями ОСОБА_2 за період з 2017-2021 роки. Так, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді оперативного співробітника Управління Служби безпеки України в Миколаївській області за період 2017-2021 роки подавала щорічну Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначаючи детальну інформацію про отримані доходи (види доходів), в тому числі грошові активи які перебувають у її власності та у якій формі зберігаються, кредитні та інші зобов'язання, наявність рухомого та нерухомого майна, тип права власності та інформацію про власників. Також, зазначала відомості щодо зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання. При цьому, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі в 2019 році та в 2020 році сторони проживали окремо. Так, ОСОБА_2 а фактично проживала за зареєстрованим місцем проживання за адресою АДРЕСА_3 та отримувала соціальні пільги за вказаною адресою, вказана інформація зазначалась нею у Деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та у Департаменті праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради під час оформлення соціальних пільг. Зазначають, що задекларовані кошти від продажу земельної ділянки 4823684200:01:000:0140 у розмірі 50 000 гривень ОСОБА_2 не було витрачено на придбання спірної квартири. Вказані кошти продовжували перебувати у її власності в 2020 році. Жодних грошових активів у 2019 році ОСОБА_2 не витрачала.

Окрім того, зазначаючи інформацію про власника та типу власності квартири АДРЕСА_1 , остання протягом всього часу перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 зазначала відомості під час декларування спірної квартири, зазначаючи, що вказана квартира перебуває у приватній власності ОСОБА_3 , а не у спільній сумісній власності подружжя.

Оскільки спірна квартира була придбана ОСОБА_1 за особисті кошти, одержані від продажу квартирами, яка перебувала у його володінні ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , вказане підтверджується не тільки договорами купівлі-продажу, а і відомостями, які останній зазначив під час декларування. Також вказані обставини підтверджуються показами свідків, яких позивач за первісним позовом просить допитати в судому засіданні. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідач за зустрічним позовом не визнає вимогу зустрічного позову про поділ автомобіля з наступних підстав. Транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску, хоча і був придбаний позивачем в період шлюбу з ОСОБА_2 , проте був придбаний останнім за особисті кошти, які належали йому ще до реєстрацію шлюбу. Враховуючи викладене, кошти отримані позивачем ОСОБА_1 від продажу цього транспортного засобу у розмірі 100 000 грн. є його особистою приватною власністю.

Декларуючи свої статки, відповідач ОСОБА_2 , ніколи не зазначала тип права власності квартири АДРЕСА_1 та транспортного засобу Honda Accord, 2011 року випуску, як спільного сумісного майна подружжя, а зазначала, що вказане майно перебуває у приватній власності позивача ОСОБА_1 .

Так, з інформації зазначеній позивачем ОСОБА_1 в Декларації за 2015 рік вбачається, що у його власності перебуває транспортний засіб DAEWOO, Lanos, 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , право власності на яке зареєстровано за ним 26.04.2014 р. , ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .

30 червня 2020 р. між ТОВ «Олівія -Юг» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4588/20/000166, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску, за ціною 98 000 грн. - за особисті кошти ОСОБА_1 , які належали йому ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Вказане підтверджується інформацією, зазначеною ОСОБА_1 під час декларування доходів.

Надалі спірний автомобіль 02.10.2024 продано ним ОСОБА_4 за ціною, яка відповідає його реальній вартості - 100 000 (сто тисяч) гривень.

Кошти отримані від продажу транспортного засобу - автомобіля Honda Accord, 2011 року випуску, у розмірі 100 000 грн., є особистою приватною власністю позивача ОСОБА_1 . Вважають, що враховуючи викладене, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо компенсації 1/2 частки вартості автомобіля задоволенню не підлягають.

Також, Відповідач за зустрічним позовом не погоджується з визначеною позивачем вартістю транспортного засобу Honda Accord, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та визначеним розміром частки компенсації у 226 950 грн. Такий розмір є завищеним та не відповідає його реальній вартості. Доказів дійсної вартості спірного транспортного засобу на час розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не надано, надана консультація не є доказом по справі в розумі належності та допустимості доказів відповідно до процесуальних норм права. Під час консультації не було враховано технічних характеристик та якостей транспортного засобу.

Також відповідач за зустрічним позовом зазначає про не співмірність витрат на правничу допомогу та просить суд їх зменшити. Ззаначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано детального розрахунку таких витрат, доказів виконаних послуг з надання правничої допомоги та їх оплати. Заявлений позивачем за зустрічним позовом розмір таких витрат (53 542 грн.) є необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору.

17.12.2024 року представником позивачки за зустрічним позовом адвокаткою Бондар Ю.О, подано відповідь на відзив на зустрічний позов, в якому просить задвольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі.

Щодо посилань на дані щорічної декларації Позивача за зустрічним позовом, то зазначаємо, що місце фактичного проживання та місце реєстрації фізичної особи не є тотожними поняттями. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до наказу № 252/23 та роз'яснень НАЗК розмежовуються поняття фактичного місця проживання та місця реєстрації і в декларації вказується саме адреса місця реєстрації особи. А тому така інформація не може бути підтвердженням окремого проживання Позивача та Відповідача протягом 2019-2020 років, як на те посилається Відповідач.

Твердження, що Позивач протягом 2019 року жодних активів не витрачала є абсурдним, за логікою Відповідача Позивач проживала окремо, не працювала, жодних доходів не отримувала та разом з цим жодних коштів не витрачала (при цьому не забуваємо, що в неї на руках була малолітня дитина), а Відповідач очевидно матеріально дружину не підтримував, адже зберігав кошти від проданого майна на купівлю нового. Відповідно до роз'яснень НАЗК у декларації відображаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність. Обов'язково вказуються назви правочинів, дати їх вчинення. Оскільки стороною договорів купівлі-продажу спірної квартири від 21.11.2019 та спірного автомобіля виступив Відповідач від імені подружжя, то дані щодо укладання правочинів та подальшої реєстрації майна внесені до декларації саме щодо нього, що є логічним і відповідає законодавству до заповнення декларацій.

Позивач за зустрічним позовом надала письмову згоду дружини на купівлю спірної квартири (заява від 21.11.2019 зареєстрована приватним нотаріусом в реєстрі під номером 3397) чим підтвердила, шо гроші, які будуть витрачені на купівлю нерухомості є спільною сумісною власністю подружжя, а придбана нерухомість буде вважатися об'єктом права спільної сумісної власності. Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності. Вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором. Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду. Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя. Такою є правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22.

З приводу тверджень відповідача щодо походження коштів на придбане подружжям майно, то таке майно не могло придбатися Відповідачем за його особисті кошти, адже на час придбання спірного автомобіля подружжя перебувало у шлюбі вже протягом чотирьох років, вони мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Купівля такого транспортного засобу відповідала інтересам подружжя та мала на меті задовольнити їх спільні потреби, оскільки купувався один автомобіль, то Позивач і Відповідач попередньо домовилися та погодили таку купівлю як і реєсрацію автомобіля на одного з подружжя. А тому посилання Відповідача на те, що кошти отримані від продажу вказаного автомобіля є його особистою приватною власністю не є правдивими та суперечать презумпції спільного сумісного майна подружжя.

Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Посилаючись на відповідну практику ВС зазначає, що посилання відповідача, що майно купувалося ним за власті кошти начебто отримані від укладання інших правочинів ніяк не спростовують презумції спільного майна подружжя та не впливають на правовий стан такого майна. Крім цього, оскільки ухвалою суду від від 07.10.2024 у справі №490/3476/24 відчуження відчуження спірного автомобіля було заборонено, то договір купівлі- продажу 4841/2024/4911885 від 02.10.2024, на який так зухвало послиається Вдповідач є фраудаторним правочином, метою якого було приховати спільне майно та уникнути поділу такого майна між подружжям, призначення компенсації за нього штучно занизивши його вартість.

Окремо звертає увагу суду на суму коштів як вартість проданого автомобіля, про яку заявляє Відповідач - 100 000,00 грн. Така сума не просто викликає сумніви щодо її правдивості, а навіть свідчить про недобросовісність дій Відповідача, що полягає у прихованні справжнього прибутку та спробі занизити базу оподаткування від продажу такого авто. Досить дивно виглядають твердження Відповідача, що вартість авто DAEWOO Lanos 2007 року випуску у 2016 році становила 110 000,00 грн., вартість більш нового автомобіля вищого класу Honda Accord 2011 року випуску при придбанні у 2020 році становила 98 000,00 грн., а при продажі у 2024 році з урахуванням зносу виросла до 110 000,00 грн. На підтвердження такої ціни Відповідач не надає жодних доказів - оцінок експертів чи ін., разом з тим Відповідач виставляв оголошення про продаж спірного автомобіля на сайті auto.ria.com за ціною 11 500,00 доларів США, що станом на дату подання зустрічного позову за курсом НБУ в еквіваленті становило 474 544,05 грн. (знімки екрану з оголошенням про продаж автомобіля наявні в матеріалах справи). Вказана сума значно різниться з тією, про яку заявляє Відповідач і доводить неправдивість заявлених ним аргументів та свідчить про фраудаторність вчиненого правочину. Натомість оцінка №836/24 від 26.09.2024 суб'єкта оціночної діяльності є належним законодавчо обґрунтованим дослідженням, а відповідно і належним доказом щодо підтвердження вартості спірного автомобіля, яка крім іншого близька до тієї вартості, яку Відповідач заявив в оголошенні на продаж. У разі коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.

Також 16.12.2024 року представником позивача ОСОБА_1 адвокаткою Вдовиченко І.С. подано заяву про зміну предмету позову за такими позовними вимогами:

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7кв.м., житловою площею 37,8 кв.м.

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на грошові кошту у розмірі 100 000 гривень отримані від продажу транспортного засобу Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий, червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , який відбувся на підставі укладеного договору купівлі_продажу від 02.10.2024 р. з ОСОБА_4 .

- розподілити судові витрати.

В обгрунтування посилається на ті самі обставини щодо об'єкту його особистої власності- квартири АДРЕСА_1 .

Додатково зазначає, що з інформації зазначеній позивачем ОСОБА_1 в Декларації за 2015 рік вбачається, що у його власності перебуває транспортний засіб DAEWOO, Lanos, 2007 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , право власності на яке зареєстровано за ним 26.04.2014 р. , ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .

В 2016 році позивач ОСОБА_1 здійснив продаж вказаного транспортного засобу, та задекларував зберігання коштів від продажу в грошових активах у сумі 110 000 грн. Вказані грошові активи ОСОБА_1 зберігав у готівку та кожного року декларував їх. 30 червня 2020 р. між ТОВ «Олівія -Юг» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4588/20/000166, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий, червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , за ціною 98 000 грн. Транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий, червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , придбано за особисті кошти ОСОБА_1 , які належали йому ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Вказане підтверджується інформацією, зазначеною ОСОБА_1 під час декларування доходів

Цей автомобіль марки позивачем ОСОБА_1 . 02.10.2024 продано ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу за ціною, яка відповідає його реальній вартості - 100 000 (сто тисяч) гривень. Кошти отримані від продажу транспортного засобу - автомобіля Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 100 000 грн., є особистою приватною власністю позивача ОСОБА_1 .

Декларуючи свої статки, відповідач ОСОБА_2 , ніколи не зазначала тип права власності квартири АДРЕСА_1 та транспортного засобу Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий, червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , як спільного сумісного майна подружжя, а зазначала, що вказане майно перебуває у приватній власності позивача ОСОБА_1 . Слід зазначити, що відповідно до всіх неявних задекларованих статків ОСОБА_2 , остання не приймала матеріальної участі в придбанні вказаного майна, вказане підтверджується наявними в неї грошовими активами, зазначеними в поданих Деклараціях.

10.02.2025 року представником відповідачки за первісним позовом адвокаткою Бондар Ю.О. подано відзив на заяву про зміну предмету та підстав позову , посилаючись на неправомірність прийняття заяви про зміну предмету позову, а відтак і відсутності підстав для задоволення нових позовних вимог. Заперечення проти цієї заяви є аналогічними, викладеними у попередніх заявах по суті справи та зстрічному позову.

Окремо зазначає, що коли позивач стверджує, що спірна квартира була придбана начебто за кошти у розмірі 131 418,00 грн., які він отримав від продажу майна, яке перебувало у його особистій власності до вступу у шлюб з відповідачкою - то він явно вводить суд в оману щодо походження коштів на придбання спірної квартири, адже насправді сума таких коштів сплачена за вказане нерухоме майно становила 42 000,00 доларів США, що в еквіваленті на дату продажу за офіційним курсом НБУ становила 1 016 135,4 грн. (станом на 21.11.2019 курс долара США 24,1937 на сайті Мінфін). Даний факт підтверджується договором завдатку підписаним між позивачем та попередніми власниками спірної квартири, копію якого додаємо. За такого, навіть якби позивач здійснив купівлю спірної квартири за кошти від продажу його особистого майна, що насправді не так, таких коштів не вистачило би на придбання квартири, справжня вартість якої майже в вісім разів перевищує вказану Позивачем суму.

Також, 02.07.2020, тобто під час перебування у шлюбі за позивачем було зареєстровано транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску. Купівля транспортного засобу є значною витратою і позивач самостійно не міг нести такі витрати - купівля квартири, купівля автомобіля, утримання родини, однієї суми коштів з продажу попереднього майна явно недостатньо для задоволення усіх потреб. Позивач заявляє вимогу про визнання права власності за ним на суму коштів у розмірі 100000,00 грн. як коштів отриманих від продажу спірного транспортного засобу. Відповідач не погоджується ані з вимогою, ані із сумою коштів визначеною позивачем як вартість майна. Аргумент позивача про те, що спірний транспортний засіб було придбано за рахунок коштів, отриманих від майна проданого ним у 2016 році виглядає не просто неправдиво, а є жалюгідною спробою уникнути сплати вартості частки у спільному майні подружжя, про що свідчить його послідовна недобросовісна поведінка.

Посилання Позивача на будь-які відомості зазначені в деклараціях, які він подавав з 2015 року не мають значення для цієї справи та не є належними доказами в силу того, що такі обставини є новими заявленими разом із новим предметом позову, а також тому що не стосуються періоду перебування сторін у шлюбі, а тому не можуть бути доказами обставиним, які існували під час шлюбу. Даний факт додатково підтверджує спільні витрати подружжя і спростовує твердження Позивача, що майно купувалось виключно за його власні кошти. Адже в такому випадку його особистих доходів як посадової особи державної служби не вистачило б на такі витрати, зважаючи на витрати на родину особливо в період перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною. Додатково слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності є також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Окремо звертає увагу суду на наведене правове регулювання питання та презумпцію спільної сумісної власності подружжя. Усе спірне майно було придбане під час перебування у шлюбі та в той період, коли Відповідач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, під час якого мала дохід у вигляді соціальних виплат та матеріальної допомоги, що підтверджується довідкою про доходи. Згідно із положеннями статті 65 СК України - договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Окремо посилається на те, щовідповідно до пункту 1.8. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.11.2019 та заяви Відповідачки від 21.11.2019, зареєстрованої приватним нотаріусом в реєстрі під номером 3397, таке майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - що відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду ВС у постанові у справі № 712/3590/22від03.06.2024.

Крім цього, посилання Позивача на те, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, є неправильним та суперечить нормам матеріального права, що в свою чергу нівелює правовий режим спільного сумісного майна подружжя, закріпленого законодавцем в ЦК України та в СК України. Така правова позиція міститься в постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2020 у справі № 725/1776/18

Зазначає, що очевидним є те, що вимога Позивача про визнання за ним права власності на кошти отримані від продажу транспортного засобу є протиправною та такою, що суперечить презумпції права спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт продажу транспортного засобу також є протиправним намаганням Позивача уникнути визнання спільної сумісної власності такого майна за сторонами та призначення одному з них компенсації справжньої вартості за частку у такому майні. Позивач усупереч положенням статті 65 Сімейного кодексу України відчужив транспортні засоби на власний розсуд, без згоди Відповідача та ще і під час розгляду судом заяви про накладення арешту на такий транспортний засіб. Доводи Позивача, що сума вартості від проданого ним транспортного засобу, всупереч ст. 65 СК України та без згоди Відповідача, становить 100 000,00 грн. не підтверджують дійсну вартість такого транспортного засобу і не можуть братися судом до розрахунку під час вирішення питання щодо статусу такого майна.

Щодо судових витрат, про які заявляє Позивач, Відповідач не погоджується з такими витратами, вказує на їх неспівмірність. Заявлена сума є надмірною та нічим необргунтованою, Позивач не подав розрахунку судових витрат, не надав належних доказів на понесення таких витрат.

Ухвалою суду від 10.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі .

Ухвалою суду від 25.07.2024 року клопотання відповідача про витребування доказів - задоволено . Витребувано у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях: - інформацію щодо зареєстрованих за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , транспортних засобів протягом 2017-2021 років; - копію договору купівлі-продажу про реєстрацію за ОСОБА_1 транспортного засобу Honda accord червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN код НОМЕР_1 . Витребувано у Головного управління ДПС у Миколаївській області відомості про суми задекларованих доходів та прибутків та сплачених податків і зборів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , за звітні періоди 2017-2021 роки.

Ухвалою суду від 07.10.2024 року про забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею - 65,7 кв.м., житловою площею - 37, 8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1966658848101, номер об'єкта в РПВН 10113483.

Накладено арешт на транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий червоного кольору, об'єм двигуна - 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Заборонено суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею - 65,7 кв.м., житловою площею - 37, 8 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1966658848101, номер об'єкта в РПВН 10113483.

Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 адвокатки Вдовиченко І.С. про скасування заходів забезпечення позову - задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07.10.2024 по справі № 490/3476/24, в частині накладення арешту на транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 адвокатки Вдовиченко І.С. про зміну предмету позову та продовжити розгляд справи за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю за остаточними позовними вимогами:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7кв.м., житловою площею 37,8 кв.м.

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право особистої приватної власності на грошові кошту у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень отримані від продажу транспортного засобу Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий, червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , який відбувся на підставі укладеного договору купівлі_продажу від 02.10.2024 р. з ОСОБА_4 .

- розподілити судові витрати.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року частково задоволено клопотання преставника позивача адвокатки Вдовиченко І.С. Витребувано в Центральному управлінні Служби Безпеки України засвідчені копії Декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період з 2015 по 2020 роки, який у період з 2015-2016 р. займав посаду старшого слідчого Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, у період з 2017-2020 р. займав посаду слідчого в особливо важливих справах Управління Служби безпеки України в Миколаївській області. Витребувано в Центральному управлінні Служби Безпеки України засвідчені копії Декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 2017 -2021, яка у період з 2017 по 2019 займала посаду старшого слідчого Управління Служби безпеки України в Миколаївській област, у період з 2020 р. по 2021 займала посаду оперативного співробітника Управління Служби безпеки України в Миколаївській області .

Протокольною ухвалою суду від 27 березня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті, задоволено клопотання обох сторін про виклик свідків та долучено до матеріалів справи всі надані сторонами та такі, що надійшли на вимогу суду, письмові докази.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокатка Вдовиченко І.С. просила про задоволення позову з підстав, викладених в позові та письмових заявах по суті справи, також позиція в цілому висловлена в промові в судових дебатах, яка долучена до матеріалів справи. Окремо наголосила на неналежному способу захисту порушеного права щодо вимог зустрічного позову в частині визнання права власності на автомобіль Хонда.

Позивач ОСОБА_1 , пдітримав свої позовні вимоги та заперечив вимоги зустрічного позову. Зазначив, що фактично з часу укладення шлюбу у них з дружиною не було спільного бюджету та постійного спільного проживання, вони ніколи не вели спільного господарства - це був так званий «гостьовий шлюб», коли кожний з них проживав у своїх власних квартирах, а він періодично залишався у дружини. В своїх деклараціях він та дружина завжди вказували різні адреси проживання - що відповідало дійсності. Звісно у них були якісь спільні витрати на відпочинок, вони дарували подарунки, а після народження дитини кожен виконував свої батьківські обов'язки по вихованню та утриманню доньки.

Щодо автомоблія ОСОБА_5 пояснив, що придбав його виключно на кошти, які він отримав в 2016 році від продажу свого автомобіля Ланос. Всі отримані кошти у розмірі 110 00 грни він зберігав готівкою у своїх батьків та декларував весь цей період.В 2020 році вирішив придбати власний автомобіль, оскільки до цього користувався автомобілем матері, у дружини також в користуванні був автомобіль. Він підшукав підходящий варіант, який міг собі дозволити, та придбав спірний автомобіль в м.Одеса. Автомобіль був в незадовільному технічному стані , тому і коштував реально 98 000 грн. Дружині було достовірно відомо, за які кошти був придбаний цей автомобіль, тому він завжди його вважав своїм. Він вирішив його продати, коли автомобіль почав потребувати ремонту все частіше, а не з метою приховати його від розподілу, як-то безпідставно стверджує відповідачка. Він спочатку дійсно намагався його продати за еквівалент 11 000 доларам США, но покупців не знайшлося, тому він вимушений був продати його за 100 000 грн, що відповідало його реальній вартості. Оскільки цей автомобіль був його особистим майном, отже і отримані від продажу кошти є його особистими.

Щодо спірної квартири - суду пояснив, що він придбавав цю квартиру для свого власного проживання , і виключно на свої особисті кошти - про що дружині було добре відомо, тому він не розумнє наразі її такої нечесної поведінки. ОСОБА_2 та її батьки не вклали у покупку цієї квартири жодних коштів. Він вирішив продати свою стару квратиру в новобудові та купити іншу в центрі для свого там проживання. Після продажу своєї дошлюбної квартири він зберігав кошти у готівці у батьків і одразу почав підшукувати нову квартиру. Квартира на ОСОБА_6 потребувала ремонту, проте за ціною відповідала наявним у нього коштам, тому він вирішив її купити, заплативши за неї тими самим грошима, які зберігав цей місяць у батьків від продажу квартири по АДРЕСА_4 . Дружина не приймала участь ні в обранні , ні в огляді квратири. Лише надавала свою згоду у нотаріуса - тому що такі були вимоги нотаріуса , інакше він відмовлявся посвідчувати угоду. Він думав, що це просто формальність, ОСОБА_2 підписує як дружина стандартний текст заяви, який надав їм нотаріус, пояснивши що такі обов'язкові вимоги закону - але ж вони домовилися, що вона на цю квратиру ніколи претендувати не буде. Дружина ніколи навіть не вселялася в цю квратиру, навпаки вони вирішили, що донька стане проживати в цій трикімнатній квартирі з ним, а вона залишається жити в своїй по АДРЕСА_4 , лише іноді забираючи доньку до себе чи приходячи до нього в гості. Дитина проживла ним до 2021 року, доглядати доньку йому допомогали його батьки, а також батьки ОСОБА_7 , які також приїзжали до онуки, іноді забирали її і до себе. Саме такий режим проживання та ставлення дружини до сім'ї і став однією з причин розлучення.

В судовому засіданні відповідачка за первісним позовом та позивачка за зстрічним позовом ОСОБА_2 суду пояснила, що вони мали з ОСОБА_1 нормальну звичайну сім'ю, проживали разом в її квартирі, оскільки її квратира була відремонтована за допомогою батьків , а квартира ОСОБА_1 , залишалася без ремонту. Вони вели спільне ггосподарство та мали спільний бюджет , разом все вирішували. З часу укладення шлюбу вони мріяли про купівлю більшої квартири і разом накопичували кошти. Вона зі свого боку відклала кошти від продажу власного автомобіля Деу-Матіз- це біля 4000 доларів США, потім за 1,5 тисячі доларів продала земельну ділянку, плюс близько 15 000 доларів США дали її батьки, атакож на квартиру ще вони спільно витратили 10 000 доларів власникх заощаджень. ОСОБА_8 продав свою власну однокімнатну квартиру приблизно за 22 000 доларів США.

Спірну квартиру на ОСОБА_6 вони придбали разом за еквівлент 42 000 доларів СШа саме за ці кошти, ну і частину взяв олександр з продажу квратири однокімнатної. Вони разом її обирали, її батько допомагав там робити ремонт та вони разом туди вселилися і проживали там однією смі'єю більше року. Потім чоловік створив їй нестерпні умови для проживання, отже вона вимушена були забрати доньку та повернутися проживати у власне житло. Вони розірвали шлюб, але вона ніколи не визнавала спірну квартиру як особисту власність чоловіка, адже купиували її на спільні заощадження та у власність сім'ї.

Щодо автомобіля ОСОБА_5 - то вони також купили його на власні накопичення, їздили на ньому всією родиною, вона і не знала, що він передав автомобіль своїй новій коханці, з якою наразі проживає в їх квартирі на ОСОБА_6 , навіть не запитавши згоди колишньої дружини як співвласниці майна.

Також суду пояснила, що зазначали в деклараціях адреси проживання саме за пропискою - просто щоб зберігти пільги на оплату комунальних послуг як учасники бойових дій.

Представник ОСОБА_2 адвокатка Бондар Ю.О. пдітримала зустрічні позовні вимоги та заперечила вимоги первісного позову - з підстав, викладених в численних заявах по суті справи. Наголосила суду на недобросовісну поведінку відповідача за зустрічним позовом щодо укладення ним правочину щодо відчуження спільного автомобіля подружжя з ознаками фраудаторності, та неспростування ним презумпції спільного майна подружжя щодо всього обсягу придбаного майна.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є батьками позивачки ОСОБА_2 , суду пояснили, що їх донька та ОСОБА_1 з часу укладення шлюбу постійно жили в квартирі доньки, оскільки вони тоді допомогли доньці зробити ремонт, а у ОСОБА_8 , ймовірно, такої можливості не було. В подальшому народилася онука ОСОБА_11 . Вони ще до цього думали про придбання більшої квратири, а тут дитина підростала і потребувала більше місця . Вони особисто, як батьки, дали доньці 15 000 доларів США на придбання квартири, ОСОБА_8 продав свою однокімнатну (за скільки не знають) - і вони разом купили трикімнатну квартиру (вартість квратири також не знають) саме для проживання їх сім'ї з дитиною. ОСОБА_10 допомагав там робити невеличкій ремонт, діти туди вселилися проживали там разом всією сім'єю, аж поки не розлучилися. Як пояснила їм донька , вона вимушена була піти з квартири через ставлення чоловіка.

Також їм відомо, що вони купили автомбіль - червону ОСОБА_5 , ОСОБА_8 навіть брав тестя разом з собою в Одесу для огляду і купівлі автомобіля (свідок не пам'ятає, скільки ця ОСОБА_5 коштувала), потім зять разом з донькою і користувалися цим авто.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є батьками позивача ОСОБА_1 , суду пояснили, що достовірно не знають, які саме внутрішньосімейні відносини були у його сина з ОСОБА_2 , але знають, що і обоє батьків, і всі бабусі та дідусі опікувалися маленькою ОСОБА_11 , допомагали молодій сім'ї як у догляді , атк і купували для онуки необхідні речі, іграшки, харчування, одяг.

Коли ОСОБА_8 продав свій автомобіль Деу-Ланос, він приніс до них гроші - 110 000 грн і вони зберігали їх готівкою у себе в квартирі, поки син не підшукав новий автомобіль - червону Хонду. Тоді він прийшов і взяв на придбання цієї ОСОБА_5 саме ті готівкові кошти, які зберігалися від продажу попереднього автомобіля Деу -Ланос.

Щодо придбання квартири по АДРЕСА_4 , то ОСОБА_8 купував її для себе, сам обирав, радився при цьому з своєю матір'ю. ОСОБА_14 жодного відношення до цієї покупки не має, вона не обирала квартиру та не давала кошти на її придбання. Квартиру на ОСОБА_15 придбав за свої кошти, отримані від продажу його власної квартирі в мкр.Північний. Він вирішив придбати нову квартиру, продав свою однокімнатну та паралельно активно займався пошуками нової, а кошти від продажу знов таки готівкою приніс до них на квартиру і вони їх зберігали у себе. Він підшукав квартиру цю трикімнатну, вона трохи потребувала ремонту, і він її придбав для власного проживання. коли він туди вселився, ОСОБА_7 віддала йому доньку - і ОСОБА_11 проживала з батьком в цій квартирі - звісно вона як бабуся, та і і нша бабуся, мати ОСОБА_7 , активно допомагали доглядати за онукою. ОСОБА_7 до цієї квартири і не вселялялася. Вже потім вони дізналися , що син розлучається, а ОСОБА_7 забрала дитину до себе.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

10.02.2017 року Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого 10.02.2017 року.

Від шлюбу подружжя має спільну дитину ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 09 вересня 2021 по справі № 490/3342/21 шлюб між сторонами розірвано.

04 липня 2013 року ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 77/07/2013 з ТОВ «Компанія Парадиз», відповідно до умов якого він придбав майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 47.0 кв.м, вартість майнових прав на квартиру складала 244 400, 00 грн. - тобто до реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 за його особисті кошти, про що сторонами не заперечується.

В подальшому , 24 вересня 2013 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Квартира АДРЕСА_2 була придбана позивачем до реєстрації шлюбу з відповідачем за особисті кошті позивача, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.09.2013 серії НОМЕР_7 .

20 вересня 2019 року ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , відповідно до Розділу 2 якого він продав вказану квартиру за домовленістю сторін покупцеві за 141 024 грн, що дорівнює оціночній (ринковій) вартості цього майна.

21 листопада 2019 року ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу з ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , відповідно до якого ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка має наступні характеристика: квартира трикімнатна, загальною площею - 65,7 кв.м., житловою площею - 37, 8 кв. м. Придбання (продаж) квартири було здійснено за домовленістю сторін за 131 418 грн., що відповідає оціночній (ринковій) вартості квартири.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.11.2019 право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Так, у пункті 1.8 цього Договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 21.11.2019 вказано: “Цей договір укладається за згодою дружини Покупця - ОСОБА_2 , справжність підпису на заяві якої засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. 21.11.2019 і зареєстровано в реєстрі за №3397»

Також ОСОБА_2 надано нотаріально посвідчену заяву - згоду її чоловікові ОСОБА_1 на купівлю, укладння та підписання ним договору купівлі-продажу за ціною та на умовах на його розсуд квартири АДРЕСА_1 ,( заява від 21.11.2019 зареєстрована приватним нотаріусом в реєстрі під номером 3397 ). Відповідно до тексту такої заяви ОСОБА_2 підтвердила, шо гроші, які будуть витрачені на купівлю нерухомості (спірного майна) є спільною сумісною власністю подружжя, придбана нерухомість буде вважатися об'єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається ними за час шлюбу. При цьому заявляє свою згоду та вважає, що будь-які дії чоловіка, спрямовані на придбання зазначеного нерухомого майна відповідають інетересам їх сім'ї та укладання відповідного договору відповідає їх спільному волевиявленню . Зміст ст. 368 ЦК України, статтей 65,74,97 СК України нотаріусом їй роз'яснено.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків за період 2017-2021 років, ОСОБА_1 зазначив про отриманий дохід від продажу нерухомого майна в третьому кварталі 2019 року у рзмірі 141 024 грн., також отримував дохід від Департаменту праці та соцзахисту населення ММР ( в середньому 1500 грн на місяць) та від УСБУ в Миколаївській області (від 20 000 грн до 40 0000 грн на місяць) .

В матеріалах справи наявні відомості про доходи ОСОБА_2 : довідку№ 108/2-95 від 24.07.2024 з місця роботи про суми грошового забезпечення протягом 2017- 2021 років ( в 2016 -2017 роках мала середньомісячний дохід приблизно 12 000 грн на місяць, в 2018 - приблизно 15 000 грн на місяць) , , в період з 25.-06.2018 по 08.05.2021 року перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку без збереження грошового забезпечення; довідка про доходи за періоди 2020- 2024 років, відповідно до якої з січня 2020 по травень 2021 вона отримала доходи у вигляді соціальної допомоги у розмірі 36 871,86 грн. А загалом , протягом 2017 - 2021 років суми грошового забезпечення ОСОБА_2 складають 424 346,18 грн.

Як вбачається з Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 , за 2016 рік: він зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 - місце реєстрації збігається з зареєстрованим місцем проживання.

Серед об'єктів нерухомості зазначено вказана квартира , тип власності- приватна власність, а аткож кв. АДРЕСА_6 , тип власності : спільна власність(частка власності не застосовується), а також земельна ділянка.

В розділі доходи, крім заробітної плати, зазначено дохід від відчуження (продаж) транспортного засобу Деу-Ланос, 2007 р.в., за 110 000 грн.

В розділі видатки зазначено про припинення його права власнсоті на транспортний засіб.

Також зазначено грошові активи- готівкові кошти 170 000 грн.

Об'єкти рухомого майна-транспортні засобіи - не зазначено.

Як вбачається з Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 , за 2017 рік: він зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 - місце реєстрації збігається з зареєстрованим місцем проживання.

Серед об'єктів нерухомості зазначено вказана квартира , тип власності- приватна власність, а також кв. АДРЕСА_6 , тип власності : спільна власність(частка власності не застосовується), а аткож земельні ділянки.

Також зазначено грошові активи- готівкові кошти 220 000 грн , і окремо у власності дружини - 110 000 грн.

Серед об'єктів нерухомості дружини ОСОБА_2 зазаначена квартира за адресою АДРЕСА_3 (де вона зареєстрвоана і місце реєстрації збігається з зареєстрованим місцем проживання), тип власності- приватна власність, а також кв. АДРЕСА_7 , тип власності : спільна власність(частка власності 1/4) .

Об'єкти рухомого майна-транспортні засоби - не зазначено.

Як вбачається з Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 , за 2018 рік: реєстрація та об'єкти нерухомості - не зміннилося. Також зазначено грошові активи- готівкові кошти 270 000 грн , і окремо у власності дружини - 150 000 грн.

Об'єкти рухомого майна-транспортні засоби - не зазначено.

Як вбачається з Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 , за 2019 рік: він зареєстрований за адресою АДРЕСА_8 - місце реєстрації збігається з зареєстрованим місцем проживання.

Серед об'єктів нерухомості зазначено вказана квартира , тип власності- приватна власність, дата набуття права 21.11.2019 року, вартість на дату набуття - 131418 грн,

квартира АДРЕСА_5 - вапртість за останньою грошовою оцінкою 141024 грн;

а також кв. АДРЕСА_6 , тип власності : спільна власність(частка власності не застосовується), а також земельні ділянки, вартістю за останньою грошовою оцінкою 50000 грн.

Також зазначено про отримання доходу від продажу нерухомого майна - 141024 грн отримано від ОСОБА_1 , - покупець за договором купівлі-продажу його квартири по АДРЕСА_9 ) , 50 000 грн від продажу земельної ділянки.

Грошові активи- готівкові кошти 400 000 грн ,

В розділі видатки та правочини суб'єкта декларування зазначено - придбання квартири за 131 418 грн.

Ззаначено дохід дружини ОСОБА_2 , - 50 000 грн від продажу земельної ділянки, грошові активи у власності дружини - 200 000 грн.

Об'єкти рухомого майна-транспортні засобіи - зазначено в користуванні декларанта автомобіль ОСОБА_21 (належить матері) , в користуванні дружини - автомобіль Лексус (належить її батькові).

Також ОСОБА_1 26 вересня 2019 подавалося Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані - вид доходу від продажу нерухомого майна у розмірі 141 024 грн 20.09.2019 року.

Також ОСОБА_1 27 листопада 2019 подавалося Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані - придбання нерухомого майна 21.11.2019 року за ціною 131 418 грн. - кв. АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 , за 2020 рік: він зареєстрований за адресою АДРЕСА_8 - місце реєстрації збігається з зареєстрованим місцем проживання.

а також кв. АДРЕСА_6 , тип власності :спільна сумісна власність(частка власності не застосовується), а також земельні ділянка.

В розділі видатки та правочини суб'єкта декларування зазначено - придбання рухомого майна за 200 000 грн 29.06.2020 року.

Серед об'єктів нерухомості дружини ОСОБА_2 - без змін за попереднім роком.

Ззаначено грошові активи у власності дружини - 200 000 грн.

Об'єкти рухомого майна-транспортні засобіи - зазначено у власності декларанта автомобіль Хонда Аккорд 2011 р.в., дата набуття права власності - 02.07.2020 року , в користуванні дружини - автомобіль Лексус (належить її батькові).

Як вбачається з Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 за 2017 рік: вона зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 - місце реєстрації збігається з зареєстрованим місцем проживання.

Серед об'єктів нерухомості зазначено вказана квартира , тип власності- приватна власність,а також кв. АДРЕСА_7 , тип власності : спільна власність(частка власності 1/4) .

Також зазначено грошові активи- готівкові кошти 110000 грн , і окремо у власності чоловіка - 220 000 грн.

Серед об'єктів нерухомості чоловіка ОСОБА_1 зазаначена квартира за адресою АДРЕСА_5 (де він зареєстрований і місце реєстрації збігається з зареєстрованим місцем проживання), тип власності- приватна власність, а аткож кв. АДРЕСА_6 , тип власності : спільна власність(частка власності не застосовується), а аткож земельна ділянка.

Об'єкти рухомого майна-транспортні засобіи - не зазначено.

Як вбачається з Декларації ОСОБА_2 , за 2018 рік - всі дані також повінстю збігаються з даними , зазначеними чоловіком ОСОБА_1 ,, готівкові кошти у неї - 150 000 грн.

Як вбачається з Декларації ОСОБА_2 , за 2019 рік - всі дані також повінстю збігаються з даними , зазначеними чоловіком ОСОБА_1 .

При чому, декларуючи спірну квартиру по АДРЕСА_10 , зазначає її як власність чоловіка ОСОБА_1 , тип права - власність , частку власності не зазначає, підтверджує, що її реальна вартість на дату набуття прваа власнсоті 21.11.2019 року становить 131 418 грн.

Зазаначає вид доходу - 50 000 грн за продаж земельної ділянки.

Зазначає доходи чоловіка - 141 024 грн за продаж нерухомого майна та 50 000 грн за продаж земельної ділянки.

Зазначає готівкові кошти у неї - 200 000 грн.( що дорівнює 150 000 грн за попередній 2018 рік + 50 000 грн від продажу належної їй земельної ділянки).

У розділі видатки та правочини суб'єкта декларування за 2019 рік зазначає, що у суб'єкта декларування чи членів його сім'ї відсутні об'єкти для декларування в цьому розділі.

Також зазначає, що був правочин, в результаті якого виникло право власності на об'єкт декларування - предмет правочинуземельна ділянка ( лише один об'єкт).

Як вбачається з Декларації ОСОБА_2 за 2020 рік - всі дані також повністю збігаються з даними , зазначеними чоловіком ОСОБА_1 .

При чому, декларуючи спірну квартиру по АДРЕСА_4 ОСОБА_2 знову зазначає її як власність чоловіка ОСОБА_1 , частку власності не зазначає, підтверджує, що її реальна вартість на дату набуття права власності 21.11.2019 року становить 131 418 грн.

Декларує спірний автомбіль ОСОБА_5 як власність чоловіка , дата набуття права - 02.07.2020 року, при цьому взагалі вартість не зазначає.

Ззаначає готівкові кошти у неї - 200 000 грн., та у чоловіка - 200 000 грн.

Суд звертає увагу, що повідомлень про зміну манового стану (видатки, правочини) в 2019 році ОСОБА_2 не подавала.

Аналізуючи подані сторонами Декларації , можливо зробити висновок про відповідність зазначених ОСОБА_1 відомостей наданим ним правовстановлюючим документам і наданим поясненням.

Так, в 2019 році чітко та послідовно зазначено видатки та правочини, що стосувалися купівлі-продажу вищевказаних двох квартир, зазначені кошти на ці правочини відповідали іншим розділам Декларації , в тому числі щодо розміру активів - готівкових грошових коштів. Зміни в розмірі активів (готівка) відбражені і в наступній його Декларації за 2020 рік

Як зазначається в зустрічному позові, у ОСОБА_2 на праві приватної власності перебувала земельна ділянка (кадастровий номер 4823684200:01:000:0140, площа 2,0 га), яку вона продала у 2019 році (договір купівлі-продажу серія та номер 944 від 15.11.2019) за 50 000 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що у власності ОСОБА_2 , перебував атомобіль Деу-Матіз , який був перереєстрований на іншу особу 17 листопада 2015 року, довідку рахунок- надати неможливо за закінченням терміну зберігання.

Як стверджує ОСОБА_2 даний прибуток від продажу землі отриманий нею якраз напередодні купівлі вказаної квартири ІНФОРМАЦІЯ_4 , і кошти отримані від продажу земельної ділянки були використані для придбання квартири АДРЕСА_1 , як і кошти від продажу цього автомобіля Деу-Матіз.

Проте, як слідує з поданих нею Декларації за 2019-2020 роки, кошти від продажу земельної ділянки 50 000 грн вона декларує в наявності як на кінець 2019, так і на кінець 2020 року.

Крім того, пояснюючи в суді про отримання від батьків 15 000 доларів США на придбання квартири ( що еквівалентно станом на листопад 2019 року було 375 000 грн), вона жодним чином про це не зазначила в своїй Декларації.

Разом з тим , з аналізу Декларацій ОСОБА_2 вбачається, що розмір її готівкових коштів не змінювався за 2019-2020 роки в бік зменшення зовсім. Вона жодним чином не зазначала про витрати коштів ( що суперечить про її поясненням про витрату на придбання квартири коштів від продажу автомобіля та земельної ділянки в еквіаленті 5 000 доларів США- що еквіалентно станом на листопад 2019 року було 125 000 грн, а також що вони вкладали в придбання квартири 10 000 доларів США спільних коштів - що еквівалентно було на той час 250 000 грн ( а розмір накопичених грошових активів в готівці як раз у ОСОБА_1 , змінювався за ці роки в бік зменшення - про що він відображав в Декларації, але не на ці 250 000 грн- як-то стверджує ОСОБА_2 спільних накопичених готівкових коштів ) .

У розділі видатки та правочини суб'єкта декларування за 2019 рік зазнача, що у суб'єкта декларування чи членів його сім'ї відсутні об'єкти для декларування в цьому розділі.

Так, особа засвідчує правильність відомостей у декларації шляхом її підписання електронним підписом у відповідному електронному кабінеті, наприклад, в Реєстрі декларацій НАЗК, після чого декларація вважається поданою. Це підтверджує згоду декларанта з усіма зазначеними відомостями.

Закон передбачає чіткі наслідки за відображення неправдивих відомостей в декларації - від дисциплінарної до кримінальної відповідальності. Недостовірні відомості - це відомості у декларації, які відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 100 прожиткових мінімумів ( станом на листопад 2019 року це було 193 600 грн) та/або відомості, які не дають змоги ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування. Відомості, зазначені у декларації, які відрізняються від достовірних на суму, що не перевищує 100 прожиткових мінімумів,та/або відомості, які не відповідають дійсності, але за сукупністю інших відомостей дають змогу ідентифікувати члена сім'ї суб'єкта декларування чи об'єкт декларування, є неточними.

Отже, подаючи щорічні декларації ОСОБА_2 засвідчила своїм підписом правильність наданих нею відомостей.

Оскільки ОСОБА_2 є працівником СБУ таособою, яка зобов'язана була подавати щорічну Декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - вона зобов'язана була зазначати лише достовірні відомості в своїх деклараціях, як стосовно себе, так і членів своєї сім'ї, в тому числі і щодо вартості майна ( а як вона зазначала, що була присутня при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири - адже надавала свою згоду - отже достовірно знала про вартість придбаного майна).

А за такого, зазначаючи у Деклараціях та засвідчуючи своїм підписом достовірність зазначених даних про вартість спірної квартири в 131 148 грн. та про відсутність своїх видатків за цей рік - у суду наразі відсутні підстави сумніватися в зазначених ОСОБА_2 , як відповідальною особо , відомостях ( до того ж, відповідними компетентними органами не встановлено подання нею недостовірних, неправдивих відомостей за вказані періоди) .

Також представником ОСОБА_2 надано до суду просту фотокопію Договору завдатка від 03.11.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 , як покупець, досяг попередньої згоди з ОСОБА_22 , як продавцем, в строк до 01.12.2019 року придбати за ціною 42 000 доларів США квартиру АДРЕСА_1 . На копії договору є відбіток печатки ФОП ОСОБА_23 .

Як пояснив в судовому засідання ОСОБА_1 , він заперечує його справжність, не знає взагалі про існування такого договору, ніколи його не підписував, крім того, йому не відомо , хто такі є ФОП ОСОБА_24 та ОСОБА_22 - адже вони не є стороною догвору купівлі-продажу і невідомо яке мають відношення до цієї квартири.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оскільки представник позивачки адвокатка Бондар Ю.О. не надала суду для огляду оригінал цього письмового доказу в установоленому ЦПК України порядку, а загадала про його наявність лише на стадії надання реплік представників сторін після судових дебатів , а ЦПК України не передбачає огляд доказів на цій стадії, про що було наголошено і самою адвокаткою, суд не може прийняти цей доказ як належний взагалі та вдаватися до його оцінки.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Конституція Україниустатті 41гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Майнові відносини, які складаються між подружжям урегульовано у нормахСК України.

Відповідно достатті 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Порядок набуття у власність вказаного майна врегульовано ст.57 та 60 СК України та ч.3ст. 368 ЦК України.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За частиною першою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в шлюбі неодноразово була предметом розгляду Верховним Судом та практика вирішення зазначеного питання є сталою.

За статями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За змістом статті 57 СК України, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 334/9028/15-ц.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна, хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Так, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18)).

Аналогічні висновки викладені у Постановах ВС від 25 червня 2025 рокуу справі № 953/2500/23, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23.

Згідно із правовою позицією, викладеною в Постанові ВС від 22.01.2020 р. у справі № 771/2302/18, «статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

У даній справі судом встановлено, що на підставі договру купівлі-продажу майнових прав від 2013 року на праві приватної власності ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_11 .

Ця квартира продана ОСОБА_1 20вересня 2019 року за 141 000 грн і через два місяці ним придбана 21.11.2019 року спірна квартира вартість якої сторонами договору визначена у 139 000 грн.

За такого, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов до висновку про те, що квартира АДРЕСА_1 не належить до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки придбана за особисті кошти позивача ОСОБА_1 , а тому не може бути предметом поділу подружжя.

Так, позивачем ОСОБА_1 доведено, що спірна квартира придбана за кошти, які отримані ним за рахунок продажу майна, яке було його особистою приватною власністю, тобто за кошти, які належали йому особисто - а отже відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України є його особистою приватною власністю .

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбавалася за спільні сумісні кошти подружжя і що дружина покупця приймала участь у придбанні цього майна ( таке спростовується даними її Декларації) , вона не реєструвала своє місце проживання там , отже не доведено, що ця квартира придбавалася саме у спільну сумісну власність подружжя та в інтересах сім'ї.

Окремо слід вказати, що у договорі купівлі-продажу спірної квартири від 21.11.2019 не зазначено про те, що квартира придбавається покупцем у спільну сумісну власність подружжя, а зазначено лише про те, що квартира придбавається за згодою дружини ОСОБА_2 . Аналогічні висновки викладені в Постанові ВС від 15 лютого 2024 року у справі № 199/9770/21.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач за первісним позовом спростував презумпцію спільності права власності подружжя на спірну квартиру, яка набута у період шлюбу, оскільки довів, що спірна квартира була придбана за його кошти, отримані від продажу квартири, яка була його особистою власністю.Доказів придбання спірної квартири за спільні кошти сторін у справі матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, підлягають до задоволення первісні позовні вимоги про визнання спірної квратири особистою власністю чоловіка та слід відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання цієї квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частини цієї квартири, оскільки вказане майно хоча і набуто за час шлюбу, але за кошти, які належали відповідачу за зустрічним позовом особисто від продажу належного йому майна, яке придбано до укладення шлюбу між сторонами.

Щодо посилання представника відповідача за зустрічним позовом на постанову Об'єднаної палати КЦС Верховного Суду у справі №712/3590/22 від 03.06.2024 року - то враховуючи обставини даної конкретної справи та встановлені судом дійсні правовідносини сторін, суд приходить до того, що цей висновок не є релевантним та не може бути обов'язково застосований при вирішенні спору у цій справі, оскільки обставини цієї справи не є аналогічними. Так, Верховний Суд, приймаючи цю постанову, досліджував правовідносини подружжя щодо придбання певного майна під час перебування у шлюбі осіб, стосовно яких закон не вимагав ніяких інших підтверджуючих дій щодо статусу свого майна - натомість у даній справі обидва з подружжя є суб'єктами декларування відповідно довимог ЗУ «Про запобігання корупції» та зобов'язані дотримуватися правил заповнення щорічних Декларацій, встановлених НАЗК. Крім того, в тій справі судом не досліджувалися обставини спільної участі подружжя в придбанні спірного майна, натомість за обставинами цієї справи одним з подружжя доведено відсутність будь-якої участі іншого в придбанні нерухомого майна.

Так, подаючі щорічні Декларації , як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 своїми підписами підтверджували, що всі зазначені в них відомості є достовірними (прощо вже зазначено судом вище).

Крім того, суд погоджується з поясненнями позиваач ОСОБА_1 щодо обов'язкового на той час підписання нотаріальної заяви встановленого нотаріусом зразка дружиною покупця і що на час посвідчення правочину існувала стала практика вчинення нотаріальних дій, при якій при придбанні нерухомості особою, яка перебуває у шлюбі, нотаріусом вимагалася обов'язкова письмова нотаріально посвідчена згода другого з подружжя.. Так, за загальним правилом, якщо майно (зокрема, квартира) купується під час шлюбу, воно вважається спільною сумісною власністю подружжя (навіть якщо оформляється на ім'я одного з них). Тому для придбання такого цінного майна необхідна письмова нотаріально посвідчена згода другого з подружжя. Також про шаблонність цієї заяви свідчить ззаначення в її тексті про роз'яснення нотаріусом заявнику ( ОСОБА_2 ) положень ст.ст. 74 та 97 СК України - які не регулювали дійсні правовідносини подружжя на той час.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

«Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Proninav. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (NechiporukandYonkalov. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).»

Матеріалами справи підтверджується, що на праві власності ОСОБА_1 належав автомобіль Деу-Ланос, 2007 року випуску, який був зареєстрований за ним 05 квітня 2014 року - тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , про що сторонами не заперечується.

Згідно зазначених відомостей в Декларації ОСОБА_1 - останній продав його в 2016 році за 110 00 грн. - доказів на спростування такого жодна зі сторін до суду ен надалла та про таке не зазначила.

Відповідно до договору комісії від 30.06.2020 р., ТОВ «Олівія - Юг» зобов'язалось за дорученням ОСОБА_25 вчинити продаж транспортного засобу HondaAccord, 2011 року випуску, автомобіль легковий,червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , за ціною 98 000 грн.

30 червня 2020 р. між ТОВ «Олівія -Юг» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4588/20/000166, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав транспортний засіб HondaAccord, 2011 року випуску, автомобіль легковий, червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , за ціною 98 000 грн.

На виконання ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 25.07.2024 Головний сервісний центр МВС направив завірені копії документів, які стали підставою для реєстрації права власності на автомобіль HondaAccord, 2011 року випуску, автомобіль легковий, червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , за ОСОБА_1 , а саме: копію договору купівлі-продажу транспортного засобу від 30.06.2020 р., копію акту огляду реалізованого транспортного засобу від 30.06.2020 р., копію договору комісії від 30.06.2020 р.

Згідно відповіді РСЦ МВС, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, протягом 2014-2017 років за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано наступні транспортні засоби:- DAEWOOLANOS, 2007 року випуску, об'єм (потужність) двигуна 1600 см.куб., дата реєстрації за особою: 05.04.2014 року;- НОNDА АССОRD, 2011 року випуску, об'єм (потужність) двигуна 1997 см.куб., дата реєстрації за особою: 02.07.2020 року. Надати копії договорів купівлі-продажу зазначених транспортних засобів не вбачається можливим, оскільки вони знищені за закінченням 3-х річного строку зберігання (підстава п. 4, 5 Переліку документів, що створюються під час діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств та закладів охорони здоров'я, що належать до сфери управління МВС України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом МВС України №5/ДСК від 10.01.2014 року)

Автомобіль марки Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий, червоного кольору, об'єм двигуна 1997 см. куб., номер шасі, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . 02.10.2024 продано ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № 4841/2024/4911885. Вказаний транспортний засіб було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2024 р. за ціною 100 000 (сто тисяч) гривень.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 за ОСОБА_4 02.10.2024 р. зареєстровано право власності на вказаний автомобіль.

Відповідно до консультації №836/24 від 26.09.2024 суб'єкта оціночної діяльності ПП "Ажіо" щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу, виконаної на замовлення ОСОБА_2 - то відповідно до середніх ринкових цін ринкова (оціночна) вартість автомобіля легкового HONDA ACCORD, 2011 р.в., об'єм двигуна - 1997 см. куб., вид палива - бензин або газ, колір червоний, загальний легковий седан складає 453 900,00 грн.

Додатково представником позивачки за зустрічним позовом надано копії оголошення на продаж саме цього транспортного засобу, де продавець ОСОБА_8 вказав ціну продажу такого автомобіля 11 500,00 доларів США, що станом на дату подання цього позову за курсом НБУ в еквіваленті становило 474 544,05 грн.

Отже, зважаючи на таке позивачка ОСОБА_2 просить призначити їй грошову компенсацію за 1/2 її частини у праві спільної сумісної власності на цей транспортний засіб у розмірі 226 950, 00 грн.

Як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 - він не заперечує, що намагався продати цей автомобіль за таку ціну, проте не було жодного покупця, а оскільки автомобіль знаходився у поганому технічному тсані та потребував постійного ремонту - він вимушений був проджати його за 100 000 грн як тільки знайшовся покупець - що відповідало його реальній вартості згідно технічного стану.

Сторона відповідача за зустрічним позовом також не погодилася з визначеною позивачкою ринковою вартістю автомобіля, оскільки оцінка відбувалася без огляду спірного автомобіля та без врахування його реального технічного стану .

Суд зауважує, що не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що при придбанні ним автомобіля Хонда 30.06.2020 року Актом огляду ТЗ ТОВ "Ольвія-ЮГ" було підтверджено його технічний стан відповідно реальній ціні 98 000 грн., як і при його продажу 02.10.2024 року в РСЦТСЦ МВС в Миколаївській області - оскільки з них вбачається, що цей Акт підтверджує лише, що "ідентифікаційні номери складових частин ТЗ відповідають номерам, зазначеним в товарно-супровідній документації на ТЗ". З матеріалів, наданих на вимоги ухвали суду щодо придбання та продажу спірного автомобіля вбачається, що ні оцінка ринкової вартості ТЗ, ні Технічний огляд ТЗ - не проводився взагалі.

При цьому жодних достеменних та належних доказів на спростування зазначення ОСОБА_2 реальної рикової вартості вказаного автомобіля на час звернення до суду - ОСОБА_1 суду не надав.

Так, під час розгляду справи судом не встановлено, що на час придбання вказаного автомобіля в червні 2020 року у сторін діяв режим окремого проживання в розумінні сімейного законодавства , що дає підстави визначати статус придбаного ними в той період майна як особистого майна кожного з подружжя. ОСОБА_1 не надано суду достеменних та беззаперечних доказів, що спірний автомобіль придбано ним саме за кошти, які він отримав від продажу автомобіля Ланос в 2016 році . Так, за період 2016-2020 років він, подаючи декларації про майновий стан, зазначав про наявність готівкових коштів в більшому, ніж ті 110 000 грн, розмірі. Отже, неможливо достовірно встановити, що витрачені на придбання автомобіля кошти в 2020 році були тими самими, які він отримав в 2016, а не тією частиною, яка була накопичена ним в період перебування в шлюбі з ОСОБА_2 .

До того ж, він сам зазначив у Декларації за 2020 рік ( а суд послідовно дотримується позиції щодо достовірності зазначення даних в Деклараціях обома сторонами) , що витратив на придбання автомобіля 200 000 грн ( як раз та сума, що залишалася з його накопичених готівкових коштів з 2019 року) , а отже в будь-якому разі частина витрачених коштів на придбання автомобіля є спільними коштами подружжя.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що кожен із подружжя під час перебування у шлюбі мав дохід, у тому числі у вигляді заробітної плати, який у відповідності до вимог ч.2 ст. 61 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності.

У разі, якщо спірне майно учасниками справи набуто в період перебування в шлюбі, той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 330/1569/19.

Даючи оцінку показанням свідків зі сторони позивача на підтвердження того, що сторони фактично не проживали як сім'я у вказаний період, суд зазначає, що ці пояснення носять неконкретний, суб'єктивний характер та стосуються здебільшого їхвласного сприйняття, яке грунтувалося на поясненнях їх сина. Таке стосується і пояснень свідків зі сторони відповідача (батьки ОСОБА_2 ), які також надавали суб'єктивні покази і переважно з розповідей доньки.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

У разі коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження 61-9018сво18), у Постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 686/26591/21

Отже, враховуючи , що на час вирішення справи спірний автомобіль відчужено відповідачем та не перебуває у його власності - позовні вимоги зустрічного позову про визнання в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки транспортного засобу Honda Accord, 2011 року випуску, автомобіль легковий червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 та виділення цього транспортного засобу у власність ОСОБА_1 - задоволенню не підлягають як безпідставні.

Щодо вимог зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на це майно у розмірі 226 950, 00 грн. ( жодних даних на спростування дійсної ринкової вартості автомобіля, визначеної позивачкою , відповідач не надав, а його домовленості з покупцем щодо низької вартості автомобіля не мають правового значення для правильного вирішення спору в цій частині) - то такі вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Так, ОСОБА_1 не спростовано презумпцію набуття цього автомобіля у спільну сумісну власність подружжя, оскільки не доведено наявність підстав, передбачених ст. 57 СК України для визнання цього майна особистою приватною власністю , а саме, що це майно було придбано за кошти, які належали йому особисто.

Також ОСОБА_1 не заперечувалося , що цей автомобіль відчужено ним без згоди дружини - але розірвання шлюбу не припиняє режим спільної сумісної власності на майно подружжя.

Як наслідок, вимоги первісного позову про визнання за за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на грошові кошту у розмірі 100 000 гривень отримані від продажу транспортного засобу HondaAccord, 2011 року випуску- не підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Щодо розподілу судових витрат.

12.08.2025 року від представника позивача за зустрічним позовом адвокатки Бондар Ю.О. надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути за рахунок ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 81 458,78 грн., з них 5853,18 грн. - на сплату судового збору за подання позову про поділ майна, 605,60 грн. - за сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову, решта 75 000,00- витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження своїх вимог надала:

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 24-21 від 16.07.2024, відповідно до положень п. 4.1. - 4.2. Договору за послуги, що надаються Виконавцем відповідно до цього Договору клієнт сплачує гонорар у розмірі визначеному в окремих актах наданих послуг. Усі витрати понесені виконавцем у зв'язку із виконанням доручень клієнта оплачуються останнім.

- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 10.08.2025 року №2 до договору про надання правової (правничої) допомоги 24-21 від 16.07.2024 року з наведеним конкретним переліком наданих видів послуг та їх вартістю. Відповідно до цього Акту, адвокатом Бондар Ю.О, надано наступні послуги: надання консультацій 5000 грн, написання та подання двох відзивів - 16 000 грн, написання та подання зустрічної позовної заяви - 10000 грн, написання та подання заяв та клопотань - 8000 грн, оформлення запитів та надання витягів з державних реєстрів - 10 000 грн, участь у судових засіданнях 25 000 грн, друг документів - 1000 грн

- копію прибуткового касового ордеру № 24-21/2 від 10.08.2025 року, відповідно якого ОСОБА_2 сплачено кошти у розмірі 75 000,00 грн. за надані послуги по веденню справи № 490/3476/24.

Також в обгрунтування заяви окремо зазначають, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (висновки Великої Палати у справі № 910/12876/19). Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (постанови Верховного Суду у справах № 922/445/19, № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19).

Цивільним процесуальним законодавством передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Саме дії Відповідача щодо спроби порушити презумпцію спільного сумісного майна подружжя спричинили такі наслідки як звернення Позивача до суду для поновлення його порушених прав. Позивач не бажав нести такі судові витрати або будь-які інші додаткові витрати, зумовлені явним посягання Відповідача на майнові права Позивача. Тому, відшкодування судових витрат і зокрема витрат на правову (правничу) допомогу Позивачеві є не просто його правом, а необхідною умовою законності та справедливості

Представником Мельника О.В. заявлено про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати не є пропорційними до заявлених вимог та реально наданих послуг, їх розмір є необгрунтованим.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог зустрічного позову та часткове задоволення вимог первісного позову, ОСОБА_2 має право на відшкодування за рахунок ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з її розглядом, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи ( ч.3 ст. 137 ЦПК України).

За частиною п'ятою статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пункті 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Звертаючись до суду із заявою про розподіл судових витрат, представник позивачки за зустрічним позовом адвокатка Бондар Ю.О. посилається на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_2 понесла витрати на правову допомогу у розмірі 75 000 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 в особі її представника адвоката Бондар Ю.О. про відшкодування судових витрат, понесених при розгляді даної справи, є частково обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню пропорційно до задволених вимог.

За такого, враховуючи принцип пропорційності до задоволених позовних вимог інша сторона має відшкодувати заявниці 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу , що є пропорційним до задоволених вимог ( 75 000/ 5 заявлених позовних вимог (дві за первісним позовм та 3 за зустрічним) = 15 00 грн за одну заявлену вимогу) - оскільки судом задоволено одну вимогу зустрічного позову і відмовлено у задволенні однієї вимоги первісного позову.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивачки за зустрічним позовом та відповдічаки за первісним позовом ОСОБА_26 послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що відшкодування на користь ОСОБА_2 підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 7 500 грн. - оскільки такий розмір відповідає загальним засадам цивільного законодавства справедливості та розумності.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу (7 500 грн) є доведеним, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони ( суд окремо враховує, всі подані представником заяви по суті справи та з процесуальних питань є майже ідентичними за змістом і до них долучався один і той же обсяг письмових доказів) , тривалістю слухання справи у суді першої інстанції .

Аналогічна позиція щодо оцінки критерію реальності наданих адвокатських послуг виклдаена в постанові Верховного Суду у справі № 490/1923/23 від 04 червня 2025 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 підлягає сума судового збору, сплаченого при подачі зустрічного позову, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 605,60 грн. - за сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 2269,50 грн. - на сплату судового збору за подання позову про поділ майна.

03.10.2025 року від представника позивача ОСОБА_1 адвокатки Вдовиченко І.С. надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 34 525 грн. 20 коп. (тридцять чотири п'ятсот двадцять п'ять гривень 20 коп.), з них 2525 грн. 20 коп. (дві тисячі п'ятсот п'ять гривень 20 коп.) судового збору, 32 000 грн. (тридцять дві тисячі гривень) - витрати на професійну правничу допомогу.

В заяві зазначено, що додатками є : копія акту наданих послуг від 03.10.2025 року; копії касового ордера від 03.10.2025 та квитанція до прибуткового касового ордера від 03.10.2025.

Проте під час судових дебатів було встановлено, що вказані додатки не завантажені заявником в систему Електронний суд, в зв'язку з чим , оскільки представником Наконечної О.Л. зазначено про неотримання цих доказів завчасно і в установленому ЦПК України порядку і вона не бажає оглянути ці докази, оскільки ЦПК Укураїни не передбачено огляд доказів на стадії судових дебатів і такі її заперечення були прийняті судом - адвокатом Вдовиченко І.С. в порядку ч.8 ст. 141 ЦПК України заявлено про надання доказів на підтвердження таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає сума судового збору, сплаченого при подачі позову, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1390 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 1213, 76-81, 89, 141, 259,263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Первісний позовМельника Олександра Віталійовича -задовольнити частково .

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7кв.м., житловою площею 37,8 кв.м.

В задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на грошові кошту у розмірі 100 000 гривень отримані від продажу транспортного засобу Honda Accord, 2011 року випуску - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

В задоволенні вимог про поділ майна подружжя та визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки у трикімнатній квартири АДРЕСА_1 - відмовити.

В задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки транспортного засобу Honda Accord, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та виділення його у власність ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб Honda Accord, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 226 950, 00 грн. (двісті двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ,10 грн. за сплату судового збору та 7 500 грн витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1390 грн.за сплату судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гуденко О.А.

Попередній документ

131098351

Наступний документ

131098353

Інформація про рішення:

№ рішення:	131098352
№ справи:	490/3476/24
Дата рішення:	20.10.2025
Дата публікації:	22.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Центральний районний суд м. Миколаєва
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Передано судді (25.02.2026)
Дата надходження:	25.02.2026
Предмет позову:	про визнання майна особистою приватною власністю та за зустрічним позовом про поділ майна подружжя

Розклад засідань:

Минулі засідання (16)

16.07.2024 11:30	Центральний районний суд м. Миколаєва
25.07.2024 10:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
24.10.2024 12:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
05.12.2024 12:45	Центральний районний суд м. Миколаєва
17.12.2024 12:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
14.01.2025 14:30	Центральний районний суд м. Миколаєва
24.01.2025 14:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
11.02.2025 11:30	Центральний районний суд м. Миколаєва
11.03.2025 11:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
27.03.2025 14:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
27.05.2025 14:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
29.05.2025 14:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
12.08.2025 14:30	Центральний районний суд м. Миколаєва
03.09.2025 14:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
10.10.2025 14:00	Центральний районний суд м. Миколаєва
31.10.2025 11:30	Центральний районний суд м. Миколаєва