Справа № 484/3680/25
Провадження № 2/484/1681/25
20 жовтня 2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 16 798 грн. 83 к., -
07.07.2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в особі представниці Гедзь О.В. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 1159963, мотивуючи тим, що 25.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 1159963, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10 500 грн., строк позики 64 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора QP2rhWE9q3 - електронного підпису, що був надісланий на вказану відповідачем електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 1159963 від 25.04.2021 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Того ж дня позикодавець виконав свої зобов'язання, а саме передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10 500 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією. Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов'язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості, яка склала 16 798 грн. 83 к., в тому числі 8 131 грн. 50 к. - заборгованість за основною сумою боргу та 8 667 грн. 33 к. - заборгованість по процентам. 26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1159963 від 25.04.2021 р. Крім того, 03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р., за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1159963 від 25.04.2021 р. Зазначена сума кредитної заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на його користь зазначену суму заборгованості за договором позики та відшкодувати судові витрати, зокрема, й витрати на професійну допомогу.
Ухвалою суду від 14.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз'яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі; відповідачу копію позовної заяви з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.
Ухвалою суду від 14.07.2025 року за клопотанням позивача зобов'язано АТ «Ощадбанк» надати суду: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Державний ощадний банк України», РНОКПП НОМЕР_2 , за період з 25.04.2021 по 28.04.2021.
Ухвалою суду від 07.08.2025 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 23.09.2025 року з метою забезпечення права відповідача на подання відзиву на позовну заяву.
22.09.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (письмові пояснення), в якому вона зазначила, що позов не визнає, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що акт звірки взаємних розрахунків за період 2023 року та Реєстр прав вимог №2, складений ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не містять підписів та печаток обох сторін договору; копія довідки ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» за вих. №КД000023666/ТНПП від 29.04.2025 року про нібито перерахування 25.04.2021 року на її картовий рахунок суми коштів за умовами договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2028 року укладеного між Компанією та ТОВ 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», не підписана директором ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» та не є первинним бухгалтерським документом, а тому є неналежним доказом по справі та не може підтверджувати факт перерахування коштів на її рахунок; Додаток №2 до Договору факторингу №2610 від 26.10.2021 року та Додаток №2 до Договору факторингу №030423 від 03.04.2023 року - Акти прийому-передачі документації є шаблонними документами без зазначення інформації боржника та не підписані сторонами; Додаток №3 до Договору факторингу №2610 від 26.10.2021 року та Додаток №3 до Договору факторингу №030423 від 03.04.2023 року є зразками формату реєстру заборгованостей на електронному носії інформації, зі змісту яких неможливо ідентифікувати відомості про сторін договору факторингу та особу відносно якої їх укладено. З наданих документів неможливо встановити, що позивачу за договором факторингу перейшло право вимоги саме в тих розмірах, які він заявляє. Позивачем не надано доказів визначення одиничної ціни придбання позивачем, як фактором у первісних кредиторів права грошової вимоги заборгованості відповідача, так як і не надано доказів сплати цієї ціни, що ставить під сумнів перехід права вимоги за кредитними договорами відповідача саме до позивача, а не іншої фінансової установи. ТОВ «ФК «Факторинг Партнерс» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання їй електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет. Більш того, позивачем ТОВ «ФК «Факторинг Партнерс» надано довідку видану ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про ідентифікацію, яка нібито підтверджує її ідентифікацію при укладенні кредитного договору № 1159963 від 25.04.2021. Акцепт договору підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Проте, надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і не може вважатися безспірним доказом проведення її ідентифікації при укладенні договору. Так матеріали справи не містять доказів належності номеру телефону ОСОБА_1 , а також отримання нею ідентифікатора та підписання ним кредитного договору. Бльш того, зазначена в наданих позивачем матеріалах справи електронна адреса відповідача, не належить відповідачу. Зазначене у позові є лише твердженням позивача, оскільки підтверджується лише створеними ним доказами, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним доказом не створеним самим позивачем. ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 , а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу. Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже не є належним доказом наявності заборгованості. Загальна сума відступлення прав вимоги, що відступаються ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу від 26.10.2021 та позивачу за договором факторингу від 03.04.2023 не визначені. Акти прийому-передачі Реєстру боржників, який долучено до договору факторингу, також не містить загальної суми заборгованості, що відступається на користь позивача. В матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та від ТОВ «Фінансова компанія управління активами» до позивача, так як надані позивачем додатки до Договорів факторингу та Реєстри боржників до договір факторингу не підписані та не завірені печатками сторін даних правочинів та не надано доказів оплати.
24.09.2025 року від представника позивача директора ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» Гедзь О.В. надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила позов задовольнити, мотивуючи тим, що посилання Відповідача щодо неукладання договору позики №1159963 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики Відповідачем підписано (акцептовано) оферту одноразовим ідентифікатором (QP2rhWE9q3), чим засвідчено умови оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку Позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Посилання Відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора є неможливим без проходження Відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)). У свою чергу, доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, Відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій Відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору. Крім того, Верховний Суд України в постанові від 24 лютого 2016 року за №6-50цс16 наголошується, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. (Електрона форма договору прирівнюється до письмового). В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача: Електронна платіжна інструкція № 691805b1-681e-42f5-86bc-ee27e4cc5c09 від 25.04.2021 року, видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», Довідка № КД-000023666/ТНПП від 29.04.2025 р., видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», Лист №10/04/25-89 від 10.04.2025 р., виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». В матеріалах справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу, а посилання Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок Відповідача є безпідставними, оскільки саме боржник/Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Твердження Відповідача, стосовного того, що Позивачем не доведено право грошової вимоги за Договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано докази здійснення оплати за договором факторингу №2610 від 26.10.2021 р та за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р. (додаток до позовної заяви №16, 19). Відповідач не надав доказів на підтвердження або спростування позовних вимог (виписку із карткового рахунку Відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти Відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору тощо), а тому відзив ґрунтується виключно на припущеннях.
Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.
До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.
Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, з точки зору їх достатності, допустимості і взаємозв'язку, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судом встановлено, що 25.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 1159963, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10 500 грн., строк позики 64 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % в день.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора QP2rhWE9q3 - електронного підпису, що був надісланий на вказану відповідачем електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2, у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою Позикодавцем, Позичальник ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 1159963 від 25.04.2021 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Позикодавець виконав свої зобов'язання, а саме передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10 500 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією
Як роз'яснив Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, яка передбачає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані позивачем виписки за рахунком позичальника підтверджують обставини видачі кредиту та його розмір.
26.10.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1159963 від 25.04.2021 р.
Крім того, 03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р., за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1159963 від 25.04.2021 р.
Отримавши кредит, відповідач належним чином взяті по договору зобов'язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості, яка склала 16 798 грн. 83 к., в тому числі 8 131 грн. 50 к. - заборгованість за основною сумою боргу та 8 667 грн. 33 к. - заборгованість по процентам.
Згідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Тож посилання Відповідача щодо неукладення договору позики №1159963 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики Відповідачем підписано (акцептовано) оферту одноразовим ідентифікатором (QP2rhWE9q3), чим засвідчено умови оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, посилання Відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до Закону, що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора є не можливим без проходження Відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)).
У свою чергу, доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, Відповідачем суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій Відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору.
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 24 лютого 2016 року за №6-50цс16 наголошується, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. (Електрона форма договору прирівнюється до письмового).
Як вбачається з інформації, наданої АТ «Ощадбанк», на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 з банківським рахунком НОМЕР_3 , крім того, саме цю банківську платіжну картку вказав відповідач при заповненні анкетних даних під час підписання кредитного договору, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до виписки по рахунку у період з 25.04.2024 року по 28.04.2024 року наявний рух коштів.
Твердження Відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий Відповідача:
- Електронна платіжна інструкція № 691805b1-681e-42f5-86bc-ee27e4cc5c09 від 25.04.2021 року, видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) [документ виданий платіжною системою];
- Довідка № КД-000023666/ТНПП від 29.04.2025 р., видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № 691805b1-681e-42f5-86bc-ee27e4cc5c09 від 25.04.2021 року [документ виданий платіжною системою];
- Лист №10/04/25-89 від 10.04.2025 р., виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 691805b1-681e-42f5- 86bc-ee27e4cc5c09 від 25.04.2021 року [документ виданий Позикодавцем].
Між тим, посилання Відповідача у відзиві на позовну заяву зводяться до того, що зазначені вище документи не є належними та допустимим доказами, оскільки не відповідають положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75» та розрахунок суми заборгованості, а отже не підтверджують факт передачі коштів, то з цього слід зазначити наступне.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний Відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. (п.5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань).
Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу, а посилання Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок Відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.
Саме по собі посилання Відповідача у відзиві на те, що Позивачем не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок Відповідача, не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, вказані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише Відповідач має доступ до свого рахунку, однак відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своєї позиції. У разі заперечень проти позову, обов'язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на Відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові Верховного Суду України від 14.07.2020 року у справі № 367/4970/13-ц зроблено висновок про те, що «заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника».
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно до ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Суд звертає увагу, що у постанові ВС України від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 викладено висновок про те, що тлумачення ст. 516, ч.2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і ВС України у справі № 761/1543/20 від 23.02.2022 року, у справі № 639/86/17 від 19.01.2022 року та у справі № 554/8549/15-ц від 14.07.2021 року.
Доказів про визнання договору факторингу недійсним та/або виконання відповідачем своїх зобов'язань перед первісним/попереднім кредитором матеріали справи не містять,
Крім того, відповідач повідомлений про відступлення права грошової вимоги шляхом звернення до суду з наданим позовом, так як в матеріалах справи наявні докази переходу права вимоги від позикодавця до позивача.
Твердження Відповідача, стосовного того, що Позивачем не доведено право грошової вимоги за Договором позики, спростовується матеріалами справи, оскільки до позовної заяви додано докази здійснення оплати за договором факторингу №2610 від 26.10.2021 р та за договором факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 р.
Окрім того, згідно п.5.2. зазначених вище Договорів факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід'ємними частинами цього Договору.
Крім того, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність доказів надсилання ТОВ «ФК «Факторинг Партнерс» їй електронного повідомлення на укладення електронного договору та вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а також посилання на відсутність доказів відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «ФК «Факторинг Партнерс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» не мають жодного відношення до наданої справи, вони не є ні первісними кредиторами, ні факторами.
За таких обставин заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором позики в загальній сумі 16 798 грн. 83 к. підтверджена вищевикладеними обставинами.
Враховуючи те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки, передбачені договором позики, належним чином не виконав, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентах є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 к.
Крім того, статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано ордер на надання правничої допомоги серії АХ № 1149961, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099, договір про надання правової допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року, укладений мж ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» і адвокатом Ткаченко Ю.О.; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 01.11.2024 року, а також платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579934664.1 від 30.04.2025 року позивачем на рахунок ОСОБА_2 .
Суд вважає, що позивачем доведено, що ним понесено витрати на правову допомогу в сумі 3 500 грн., що є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, а також значенням справи для учасників, а тому підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 5, 10-13, 81, 89, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ціна позову 16 798 грн. 83 к., - задовольнити повністю.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, заборгованість за договором позики № 1159963 від 25.04.2021 року в сумі 16 798 (шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 83 к., з яких 8 131 (вісім тисяч сто тридцять одна) грн. 50 к. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 8 667 (вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 33 к. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 к. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн., а всього 5 922 (сорок сім тисяч двісті три) грн. 40 к.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, адреса: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення виготовлено 20 жовтня 2025 року.