Справа № 487/2574/25
Провадження № 1-кс/487/4620/25
16.10.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 02.04.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025230000000486 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,-
Старший слідчий відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 02.04.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025230000000486, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В ході досудового розслідування, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки у підозрюваного відсутні міцні соціальні зв'язки, крім цього тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, в разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину (зокрема це позбавлення волі) може спонукати його залишити місце проживання та виїхати за межі України або сховатися на тимчасово окупованій території. Усвідомлюючи про неминучість покарання за вчиненні ним тяжких та інших злочинів, за які Законом передбачені покарання позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що може бути визнане підозрюваним більш небезпечним ніж втеча. Крім того, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день ще не допитано всіх свідків по кримінальному провадженню, встановлюється їх місцезнаходження, а також незаконно впливати на інших підозрюваних. Водночас, підозрюваний має доступ до зброї, відомі місця проживання свідків, що надасть змогу останньому здійснювати, як моральний так і фізичний тиск на свідків з метою не надання такими особами свідчень або зміни раніше наданих показів, як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Крім того, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наслідки та ризик втечі для нього, може здійснити вплив на свідків як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді. Також, підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинені злочини, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування та судового слідства (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Сторона обвинувачення вважає, що викладенні обставини є достатніми для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з передбачених більш м'яких запобіжних заходів, не дасть змоги запобігти наведеним вище ризикам. Враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, скоєння злочину у період воєнного стану, сторона обвинувачення вважає, що до останнього при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно визначити суму застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що у прохальній частині клопотання допущено помилку щодо покладення обов'язку на підозрюваного не відлучатися із міста Херсону без дозволу слідчого, прокурора та суду, просив зазначити правильно не відлучатися із міста Харкова без дозволу слідчого, прокурора та суду.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні провину визнав частково, вказав, що є фізичною особою-підприємцем з 29.09.2025 року, має найманих працівників, чий дохід залежить від нього. Також, повідомив суд про те, що проживає із співмешканкою, яка є вагітною. Просив обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою або не обирати взагалі.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025230000000486 від 02.04.2025 за підозрою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у невстановленому органом досудового розслідування місці у невстановлений час придбав вогнепальну зброю, а саме: 5,45-мм автомат Калашникова «АК-12» (6П70), № НОМЕР_2 , виробництва Іжевського зброярного заводу (м. Іжевськ, РФ), який виготовлений промисловим способом та діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи умисел на придбання і зберігання зброї без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи, що вказаний предмет є зброєю незаконно, в порушення вимог додатку № 1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 8.1, 8.9, 13-15 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, придбав вказану зброю без передбаченого законом дозволу і переніс її у невстановлене органом досудового розслідування місце, де зберігав до моменту збуту, а саме до 03.05.2025.
В подальшому, 03.05.2025 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення встановленого законом порядку обігу вогнепальної зброї, незаконно без передбаченого законом дозволу, з корисливих мотивів, в порушення вимог додатку № 1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 «Положення по дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, 14 листопада 2024 року, перевезли вказану вогнепальну зброю у багажному відділенні автомобіля «Volkswagen Touareg» чорного кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 на територію не працюючої АЗС «AMIC Energy», яка розташована за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 10-й км.
У той же день, 03.05.2025 в період часу з 11.04 год. до 11.06 год. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 , знаходячись на території не працюючої АЗС «AMIC Energy», яка розташована за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 10-й км збули попередньо придбану вогнепальну зброю, а саме: 5,45-мм автомат Калашникова «АК-12» (6П70), № НОМЕР_2 , виробництва Іжевського зброярного заводу (м. Іжевськ, РФ), який виготовлений промисловим способом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв під контролем співробітників правоохоронних органів, при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, у якості покупця, за грошові кошти у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень, які останній передав ОСОБА_4 , а ОСОБА_7 в свою чергу 03.05.2025 о 12.49 год. видав працівникам поліції вищевказану вогнепальну зброю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України - зберігання, придбання, збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Крім цього, ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він у невстановленому органом досудового розслідування місці у невстановлений час придбав військову вогнепальну зброю, а саме: 7,62-мм кулемет Калашникова «ПК), серії/№ НОМЕР_4 , 1981 року виготовлення, виробництва Іжевського механічного заводу, СРСР та діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи умисел на придбання і зберігання зброї без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи, що вказаний предмет є зброєю незаконно, в порушення вимог додатку № 1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 8.1, 8.9, 13-15 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, придбав вказану зброю без передбаченого законом дозволу і переніс її у невстановлене органом досудового розслідування місце, де зберігав до моменту збуту, а саме до 16.06.2025.
13.06.2025 близько 14:46 год. ОСОБА_7 , який діяв під контролем співробітників правоохоронних органів, при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, у якості покупця, діючи у відповідності до узгоджених із ОСОБА_6 умов придбання вогнепальної зброї, через відділення АТ КБ «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 24, перерахував на вказану ОСОБА_6 банківську карту № НОМЕР_5 , грошові кошти у сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень, як частину оплати за придбання вогнепальної зброї.
В подальшому, 16.06.2025 ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення встановленого законом порядку обігу вогнепальної зброї, незаконно без передбаченого законом дозволу, з корисливих мотивів, в порушення вимог додатку № 1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 «Положення по дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, 14 листопада 2024 року, перевезли військову вогнепальну зброю, а саме: 7,62-мм кулемет Калашникова «ПК), серії/№ НОМЕР_4 , 1981 року виготовлення, виробництва Іжевського механічного заводу, СРСР у багажному відділенні автомобіля «Volkswagen Touareg» чорного кольору з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 на територію АЗС «WOG», яка розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Партизанська, 70.
У той же день, 16.06.2025 в період часу з 09:57 год. до 10:02 год. ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 , знаходячись на території АЗС «WOG», яка розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Партизанська, 70 збули попередньо придбану вогнепальну зброю, а саме: 7,62-мм кулемет Калашникова «ПК), серії/№ НОМЕР_4 , 1981 року виготовлення, виробництва Іжевського механічного заводу, СРСР ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв під контролем співробітників правоохоронних органів, при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, у якості покупця, та який передав ОСОБА_4 решту обумовленої суми, а саме 100 000 (сто тисяч) гривень, а ОСОБА_7 в свою чергу 16.06.2025 об 11:58 год. видав працівникам поліції вищевказану вогнепальну зброю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 263 КК України - зберігання, придбання, збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
15.10.2025 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України в порядку п. 6 ч.1 ст. 615 КПК України затриманий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15.10.2025 за погодженням з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовуються наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування та наявними в матеріалах кримінального провадження: протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_7 та протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки вогнепальної зброї у ОСОБА_6 на підставі ст. 260 КПК України, відповідно до яких 03.05.2025 в період часу з 11:04 год до 11:20 год. ОСОБА_7 (закупник) зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на території непрацюючої автозаправки «AMIC Energy», яка розташована за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе 10-й кілометр, де ОСОБА_4 дістав з багажного відділення білий мішок в якому знаходився предмет, схожий на вогнепальну зброю. ОСОБА_7 перевірив справність даного предмета та передав ОСОБА_4 грошові кошт в сумі 80 000 гривень; висновком експерта №КСЕ-19/115-25/7441 від 23.05.2025, відповідно до якого наданий на експертизу предмет є вогнепальною зброєю - 5,45-мм автоматом Калашникова «АК-12» (6П70), № НОМЕР_2 , виробництва Іжевського зброярного заводу (м. Іжевськ, рф); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_7 та протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки вогнепальної зброї у ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на підставі ст. 260 КПК України, відповідно до яких ОСОБА_7 добровільно надав згоду на проведення оперативної закупки вогнепальної зброї у ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Так, 13.06.2025 ОСОБА_7 в присутності понятих вручені грошові кошти у сумі 40000 гривень, які він переказав на банківську картку, як попередньо йому вказав ОСОБА_6 як частину коштів за придбання вогнепальної зброї. В подальшому, а саме 16.06.2025 ОСОБА_7 в присутності понятих вручені грошові кошти у сумі 100 000 гривень, після чого в той же день ОСОБА_7 за попередньою домовленістю зустрівся на заправці «WOG», яка розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Знам'янка, вул. Партизансьа, 70. На зустрічі був присутній ОСОБА_6 разом із ОСОБА_4 . Під час зустрічі безпосередньо ОСОБА_4 закупник віддав грошові кошти в сумі 100 000 гривень, а ОСОБА_4 в свою чергу передав закупнику предмет, схожий на кулемет ПКМ у розібраному стані; висновком експерта №КСЕ-19/115-25/10628 від 30.07.2025 відповідно до якого, наданий на експертизу предмет є військовою вогнепальною зброєю - 7,62-мм кулеметом Калашникова (ПК), серії/№ НОМЕР_4 , 1981 року виготовлення, виробництва Іжевського механічного заводу, СРСР.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким, яке передбачає можливість реального позбавлення волі на строк до 7 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_4 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором в судовому засіданні не доведені, а отже вони до уваги не беруться.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, в разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , який народився у 1982 році; на обліку за станом здоров'я не перебуває, інвалідність не встановлювалась. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_4 одружений, має дітей 10 років та 21 рік, які проживають окремо. ОСОБА_4 має вищу освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю співмешканкою та її дитиною 8 років. ОСОБА_4 до грудня 2024 року проходив військову службу у лавах ЗСУ, 10 червня 2023 року під час виконання бойового завдання ОСОБА_4 отримав вогнепальне осколкове сліпе черепно-мозкове поранення (довідка військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2024 року №696/1066) в результаті чого був визнаний непридатним до проходження військової служби. Станом на теперішній час є фізичною особою-підприємцем. Раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень наразі не має.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати затримання та повідомлення про підозру, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, на даній стадії кримінального провадження відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_4 , даних про його особу та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, багатоепізодінсть, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення тяжкого злочину, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; здійснення дій, спрямованих на незаконне збагачення, в період воєнного стану, що свідчить про його підвищену соціальну небезпеку.
У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого клопотання СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_5 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.12.2025 року включно.
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_4 повинен бути звільнений з-під варти, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
У разі звільнення під заставу, зобов'язати ОСОБА_4 виконувати наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, а саме: міста Харкова, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування з іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_6 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити та попередити підозрюваного, що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 20.10.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1