20.10.2025 Справа № 469/601/25 2/469/522/25
14 жовтня 2025 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач 21 травня 2025 року через систему “Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 102385768 від 29 червня 2021 року у сумі 31955,00 грн., посилаючись на те, що відповідачем та ТОВ «Мілоан» укладено вказаний договір, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, направленого йому електронним повідомленням (SMS), та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн. Відповідачем кредитні зобов'язання належним чином не виконані. У подальшому між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги №09Т від 30 вересня 2021 року, за умовами якого ТОВ «Міолан» відступило право вимоги за кредитним договором №102385768 від 29 червня 2021 року, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідач у розмірі 31955,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн., заборгованість за відсотками 23625,00 грн., заборгованість за комісійними винагородами 1330,00 грн.. На адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» та зазначено про порядок погашення заборгованості по кредитному договору. Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов'язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені договором. Позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Ухвалою суду від 30 травня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву суду не надала.
Зі згоди представника позивача суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Як встановлено судом з наданих позивачем письмових доказів, 29 червня 2021 року на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» за адресою: https://miloan.ua/ подав заявку на отримання кредиту №102385768; заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства; IP адреса, з якої подано позичальником заяву: 94.153.72.179 (а.с.10).
У заявці на кредит №102385768 від 29 червня 2021 року позичальником ОСОБА_1 зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування: сума кредиту 7000,00 грн., строк кредитування 15 днів.
Відповідно до цієї заявки позичальнику ОСОБА_1 було погоджено надання кредиту.
Для укладання електронного кредитного договору сторони вчинили дії в ІТС товариства та поза нею:
29 червня 2021 року 03.21 год. - обробка заяви;
29 червня 2021 року 03.21 год. - підписання договору;
29 червня 2021 року 10.16 год. - заповнення заяви;
29 червня 2021 року 10.16 год. - автоматична перевірка;
29 червня 2021 року 10.16 год. - заповнення заяви;
29 червня 2021 року 10.18 год. - автоматична перевірка;
29 червня 2021 року 10.18 год. - перевірка у БКІ;
29 червня 2021 року 10.18 год. - скоринг;
29 червня 2021 року 10.18 год. - перевірка у БКІ;
29 червня 2021 року 10.18 год. - скоринг;
29 червня 2021 року 10.18 год. - підтвердження зміни умов, прийнято рішення про погодження умов кредитування по заяві № 102385768.
Цього ж дня між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладений договір про споживчий кредит №102385768 (а.с.17-20), за умовами якого (пункт 1.1) кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п.1.3. Договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн. (пункт 1.2 Договору).
Кредит надається строком на 15 днів з 29 червня 2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 14 липня 2021 року (пункти 1.3, 1.4 Договору).
Пунктом 1.5 Договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 3955,00 грн. в грошовому виразі та 5,409.714.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10955,00 грн..
Комісія за надання кредиту становить 1330,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. Договору).
Проценти за користування кредитом становлять 2625,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.5.2. Договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 Договору).
Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (пункт 1.7).
На підставі платіжного доручення 29324049 від 29 червня 2021 року позивач перерахував відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 7000,00 грн. (а.с.31).
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст.207 ЦК України).
Згідно вимог ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
В силу ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що договір про споживчий кредит №102385768 від 29 червня 2021 року вчинений сторонами в електронній формі, тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 вказаного Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
З урахуванням викладених встановлених судом обставин справи, а саме що кредитний договір 29 червня 2021 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора після верифікації особи позичальника кредитором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку) відповідача, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем у розпорядження кредитних коштів.
Такі висновки ґрунтуються на правових позиціях, викладених Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
За умовою вказаного договору відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок (пункт 2.1 Договору).
Виконання кредитодавцем свого обов'язку щодо передання коштів на умовах кредиту підтверджено платіжним дорученням 29324049 від 29 червня 2021 року (а.с. 31).
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія, якою є ТОВ «Мілоан», має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п.4 ст.22 вказаного Закону).
З урахуванням наведеного вище, наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення 29324049 є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 102385768 від 29 червня 2021 року.
Щодо суми заборгованості, зазначеної позивачем, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1.2. Договору ,сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн..
Відповідно до пункту 1.3. Договору кредит надається строком на 15 днів з 29 червня 2021 року (строк кредитування).
Пунктом 1.4. Договору визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 14 липня 2021 року.
Поряд з цим, згідно п. 1.5. Договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3955,00 грн. в грошовому виразі та 5,409.714.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10955,00 грнн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема - здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст.1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з п.1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом становлять 2625,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також згідно з п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Умови та особливості застосовування типу процентної ставки визначені окремо у п. п. 2.2., 2.3 Договору.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що проценти відповідно до ст.1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України ( постанови від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц).
Згідно з пунктом 2.3.1.2. Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Оскільки відповідач 14 липня 2021 року кредит в сумі 7000,00 грн. не повернув, а продовжував користуватися кредитним коштами, то ТОВ «МІЛОАН» нарахувало проценти за період з 30 червня 2021 року по 14 липня 2021 року включно відповідно до умов п.1.5.2 Договору п. 2.3.1.2.; за період з 15 липня 2021 року по 12 вересня 2021 року нарахувало проценти у відповідності до вимог п.п.1.6, 2.3.1.2 Договору у розмірі 23625,00 грн. (а.с.44), і таке нарахування відповідає вимогам вказаних вище норм законодавства та умовам договору.
Щодо переходу до позивача права вимоги до відповідача за Договором.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
30 вересня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (новий кредитор) уклали договір факторингу №09Т, за яким кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними, у реєстрі боржників (портфель заборгованості), серед яких - права вимоги за кредитним договором від 29 червня 2021 року №102385768 (а.с. 23-29).
Згідно із витягом з додатку до договору №09Т від 30 вересня 2021 року, сума заборгованості відповідача становить 31955,00 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн., заборгованість за відсотками - 23625,00 грн., заборгованість за комісією -1330,00 грн. (а.с.12).
Тому суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №102385768 від 29 червня 2021 року.
Відповідно до статей ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Суд на підставі наданих сторонами та оцінених у відповідності із вимогами статті 89 ЦПК України в їх сукупності та взаємозв'язку доказів дійшов висновку про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та невиконання відповідачем зобов'язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитними коштами та комісією, що є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача, до якого перейшли права кредитора за Договором.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За нормами ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п.8 ч.2 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01 січня 2025 року, детальний опіс робіт (наданих послуг), додаткову угоду № 102385768 від 02 квітня 2025 до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 січня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн..
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 206, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІДЖИ ФІНАНС», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746, заборгованість за кредитним договором № 102385768 від 29 червня 2021 року у розмірі 31955 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., усього стягнути 40377 (сорок тисяч триста сімдесят сім) гривень 40 копійок.
Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя