Справа № 127/19500/25
Провадження № 2/127/4047/25
15.10.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Дернової В.В., секретаря Бабкіної К.В., за участі представника відповідача - адвоката Жигала Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбуд» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення вихідної допомоги,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбуд» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення вихідної допомоги та просив зобов'язати відповідача поновити його на посаді інженера з охорони праці ТОВ «Центрбуд»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який на день звернення до суду складає 8558 грн.; стягнути з відповідача на його користь не нараховані та не виплачені кошти, що належать йому при звільненні в розмірі 9039,40 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що його було звільнено з порушенням вимог ст. 492 КЗпП України, оскільки роботодавцем не було запропоновано йому усі наявні вакантні посади (іншу роботу), а також йому не було виплачено вихідну допомогу при звільненні.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 червня 2025 року було прийнято заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2025 року було призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) осіб у судовому засіданні.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 01.08.2025 року.
У судовому засіданні представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбуд» - адвокат Жигала Л.В. заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 23.07.2025 року та запереченні від 21.08.2025 року.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом установлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1); звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно зі ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці; одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи; при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 161/9976/16-ц, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо; при цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював; оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
З 25 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 працював за сумісництвом на посаді інженера з охорони праці у ТОВ «Центрбуд» (а.с. 17).
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбуд» від 15.02.2025 року № 282-г «Про попередження працівників стосовно запланованого звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності та штату» було наказано підготувати письмове повідомлення про наступне вивільнення відповідно до п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України з пропозицією вакантних посад (за наявності) працівникам, задіяним на об'єкті «Реконструкція технічної території військової частини НОМЕР_1 »; вручити повідомлення про наступне вивільнення працівникам, які підлягають звільненню (а.с. 12).
Попередження про майбутнє звільнення із займаної посади згідно пункту 1 статті 40 КЗпП було вручено ОСОБА_1 23.03.2025 року; також ОСОБА_1 було повідомлено, що на підприємстві відсутня будь-яка інша вакантна посада або інша робота (а.с. 13).
Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбуд» від 22.05.2025 року № 954/1/к/ос «Про звільнення з роботи ОСОБА_2 з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників» позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади інженера з охорони праці 23 травня 2025 року у зв'язку зі скороченням його посади внаслідок скорочення чисельності та штату працівників ТОВ «ЦЕНТРБУД» (п. 1 ст. 40 КЗпП України).
При цьому, при розгляді справи судом відповідачем ТОВ «ЦЕНТРБУД» стверджувалося про відсутність у період з 23 березня 2025 року до 23 травня 2025 року у ТОВ «ЦЕНТРБУД» вакантних посад; жодних доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, при звільненні позивача ОСОБА_1 було дотримано вимог, передбачених ст. 40, 492 КЗпП України, а тому його звільнення неможна вважати незаконним, та поновленню на роботі він не підлягає.
При цьому, ненаправлення позивачеві ОСОБА_1 копії наказу про звільнення від 22.05.2025 року № 954/1/к/ос, що не заперечувалося представником відповідача ТОВ «ЦЕНТРБУД» у судовому засіданні, саме по собі не є підставою для поновлення його на роботі.
За невиконання цього обов'язку передбачена виплата середнього заробітку за весь час затримки (відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу), однак така вимога позивачем ОСОБА_1 не заявлялася (вимога про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу була заявлена позивачем на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України - внаслідок поновлення на роботі), а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Що стосується позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то ця позовна вимога є похідною, а тому також не підлягає задоволенню з огляду на відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Що стосується позовної вимоги про стягнення ненарахованої та невиплаченої вихідної допомоги та інших виплат у розмірі 9039,40 грн., то 23.07.2025 року останні було виплачено позивачеві, що було визнано ним у судовому засіданні при наданні пояснень, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбуд» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення вихідної допомоги слід відмовити.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 259, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст. 40, 492, 235 КзпП України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбуд» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення вихідної допомоги - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРБУД» (м. Київ, вул. Миколи Ушакова, буд. 1Д, офіс 161, код ЄДРПОУ 31092950)
Повне рішення суду складене 20.10.2025 року.
Суддя