Справа № 127/9587/14-а
Провадження № 6-а/127/2/25
20.10.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення судом строку звіту про виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014року по адміністративній справі №127/9587/14-а, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014року по адміністративній справі №127/9587/14-а. Заява мотивована тим, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 по адміністративній справі №127/9587/14-а зобов'язано УПФУ у Вінницькому районі Вінницької області перерахувати та привести у відповідність розмір державної та щомісячної додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 50 ч.4 ст. 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 28.12.2007року, починаючи х 13.11.2013року, здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат, врахувавши при цьому, що розмір державної пенсії ОСОБА_1 не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 75 процентів мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показних мінімальної пенсії за віком в розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014року, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та приведення у відповідності пенсії ОСОБА_1 до УПФУ у Вінницькому районі за період з 13.11.2013 по 31.12.2013 р. та в цій частині відмовити в задоволення позовних вимог. В решті постанову суду залишити без змін. В листі ГУ від 15.01.2020р. за № 3791/К-10 зазначено, щ0о управлінням було визначено різницю між нарахованою за рішенням суду та фактично виплаченою пенсією згідно вказаного рішення суду за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у загальній сумі 28 888,77грн. та включено зазначену суму доплати у додаткові відомості на виплату пенсії у листопаді 2014 року. Борг виплачено додатковою відомістю у липні 2019 року з урахуванням порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду. З даною позицією Головного управління заявник не погоджується та просить зобов'язати суб'єкта владних повноважень ГУПФ У Вінницькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014р. по справі № 127/9587/14-а в повному обсязі починаючи з 03.08.2014року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав за викладених у ній обставин, просив її задовольнити.
Представник боржника в судове засідання не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при винесені рішення покладався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 по адміністративній справі №127/9587/14-а зобов'язано УПФУ у Вінницькому районі Вінницької області перерахувати та привести у відповідність розмір державної та щомісячної додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 50 ч.4 ст. 54, 67 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 28.12.2007року, починаючи з 13.11.2013року, здійснивши виплату сум пенсій з урахуванням проведених раніше виплат, врахувавши при цьому, що розмір державної пенсії ОСОБА_1 не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 75 процентів мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому показних мінімальної пенсії за віком в розмірі мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014року, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та приведення у відповідності пенсії ОСОБА_1 до УПФУ у Вінницькому районі за період з 13.11.2013 по 31.12.2013 р. та в цій частині відмовити в задоволення позовних вимог. В решті постанову суду залишити без змін.
В листі ГУ від 15.01.2020р. за № 3791/К-10 зазначено, щ0о управлінням було визначено різницю між нарахованою за рішенням суду та фактично виплаченою пенсією згідно вказаного рішення суду за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у загальній сумі 28 888,77грн. та включено зазначену суму доплати у додаткові відомості на виплату пенсії у листопаді 2014 року. Борг виплачено додатковою відомістю у липні 2019 року з урахуванням порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно із ч.1 ст.382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст.382-1 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 р. у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У постанові від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 Верховний Суд висловив позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Отже, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Суд зауважує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, у разі відсутності факту добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Підсумовуючи наведене, суд робить висновок про відсутність підстав вважати, що за умови не встановлення судового контролю, рішення суду у цій справі залишиться невиконаним, оскільки у суду відсутні фактичні та правові підстави для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України) на відповідачів як суб'єктів владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Крім того, виходячи з особливостей ст. 382 КАС України, суд може, тобто, наділений правом, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі під час прийняття постанови у справі. Таку ж позицію висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 р. (справа №235/7638/16-а).
Тому, заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі є необґрунтованою, а тому потрібно відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 248, 256, 381-1, 382, 382-1 КАС України, суд-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судом строку звіту про виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2014року по адміністративній справі №127/9587/14-а - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складено 20.10.2025року.
Суддя: