Справа № 127/20283/25
Провадження № 2/127/4242/25
17 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №869341344 від 06 червня 2023 року в розмірі 53600,67 грн, мотивуючи позовні вимоги тим, що 06 червня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №869341344 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору та добровільно без примусу чи тиску заявив про своє бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Вказує, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV48K2J, який відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитоного ліміту в сумі 10800, 00 грн на умовах строковості, зворотності та платності строком, на умовах строковості, зворотності та платності строком на 30 днів з можливістю продовження договору зі сплатою процентів за користування кредитом.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Надалі до даного договору факторингу укладалися додаткові угоди, в тому числі й щодо продовження терміну його дії Відповідно до цього договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №869341344 від 06 червня 2023 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 247 від 05 вересня 2023 року.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 869341344 від 06 червня 2023 року. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр прав вимоги №1 від 31 липня 2024 року, за яким було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором №869341344 від 06 червня 2023 року, укладеним з відповідачем.
29 травня 2025 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено договір факторингу №29/05/25-Е.Відповідно до реєстру боржників б/н до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 53600,67 грн.
Позивач зазначає, що кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 53600,67 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн та судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2025 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику)осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також витребувано додаткові докази.
Відповідач, скориставшись своїм правом, подала відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вона не заперечує факт існування фінансових зобов'язання за кредитним договором №86946144 від 06 червня 2023 року та готова погасити борг. Водночас вважає, що додаткові нарахування, зокрема відсотки є надмірно нарахованими та такими, що підлягають зменшенню, у зв'язку її матеріальним становищем, на підставі принципів розумності та справедливості. У разі задоволення позову, просить суд надати їй розстрочку виконання рішення суду строком на 24 місяці або 16 місяців рівними платежами, оскільки вона є матір'ю малолітньої дитини, яка перебуває на її повному утриманні, власного жила немає, з чоловіком не проживає та не отримує від нього фінансової допомоги, немає постійного місця роботи та стабільного доходу. Вказує, що усі кошти вона спрямовує на утримання дитини.
Позивач правом подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався. При цьому через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, з яких слідує, що відповідач ознайомилася з текстом договору, паспорт то споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни не заявила, погодилася з визначеними умовами кредитування.
Суд повторно направив на виконання ухвалу суду про витребування доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Судом установлено, що 06 червня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №869341344 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до п.2.1 договору, товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно п.2.3 - п.2.6 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 10800,00 грн - 06 червня 2023 року. Другий транш та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду користування на умовах передбачених цим договором. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строк дії договору. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника.
Умови продовження дисконтного періоду позичальником, пролонгації сторони визначили в Розділі 3 договору.
Відповідно до п. 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії на строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняться дата укладення договору щодо дати надання першого траншу за договором.
Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в дому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30-(X-Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо у Y > Х, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів (п. 3.2 Договору).
Згідно п. 3.3 договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2721, 60 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Відповідно до п. 3.4 договору продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Всі істотні умови, які застосовуються протягом всього строку дії цього договору зазначенні в цьому договорі в момент його укладення. Оскільки пролонгація не є зміною істотних умов договору, зокрема, строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація не потребує застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації є конклюдентною дією, спрямованою на застосування тих чи інших, передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.
Відповідно до п.5.1 договору кожен окремий транш надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .
Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 06 липня 2023 року(п.7.1 договору).
Відповідно до п.7.2 договору в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7.Договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 06 липня 2028 року.
Згідно п. 7.4. проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Відповідно до Розділу 8 договору відповідач за користування кредитними коштами зобов'язаний сплачувати товариству проценти за його користування. Загальні витрати та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки відповідача і прораховується в порядку викладеному у Розділі 8. Зокрема, за період від дати видачі кредиту до 06 липня 2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 306,60 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,84 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі, якщо позичальник вчинить дії, описані в п.3.2 договору щодо продовження дії дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів за період з наступного дня після 06 липня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 508,21 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,39 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Після закінчення дисконтного періоду користування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2, 98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Згідно п. 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п'яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua (п.14.1 договору).
Як слідує з матеріалів справи спірний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV48K2J.
Відповідач 06 червня 2023 року також підписала електронним цифровим підписом паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 869341344 від 06 червня 2023 року, який містить інформацію про умови кредиту (строк, ставку, розмір, інші додаткові послуги).
На підтвердження укладення договору позивач надав також заявку на отримання грошових коштів в кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 06 червня 2023 року, яка містить відомості про відповідача (номер телефону, електронну адресу, серію та номер паспорта, дату його видачі та РНОКПП), адресу реєстрації та проживання відповідача, номер її банківської картки, суму кредиту, строк надання кредиту, дату укладення договору та номер договору оферти. Також надано довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в якій окрім відомостей, що містяться в заявці, також зазначено, що ідентифікатор «MNV48K2J» відправлено позичальнику 06 червня 2023 року о 18:08:42 год. на номер телефону НОМЕР_2 , ідентифікатор введено 06 червня 2023 року о 18:09:11 год., а перерахування грошових коштів позичальнику мало місце 06 червня 2023 року о 18:09:24 год. (зворотній бік ас.11, а.с.19).
Отже сторони погодили умови, порядок виконання зобов'язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 06 червня 2023 року, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Укладення договору не заперечується і відповідачем.
Факт отримання коштів позичальником підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №1ec6ed7f-4f31-4819-9b16-86f0f2204502 від 06 червня 2023 року, згідно якого на банківську картку, маска картки НОМЕР_3 , вказану позичальником в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 06 червня 2023 року перераховано 10800, 00 грн (а.с.10).
Згідно повідомлення АТ «Універсал Банк» від 13 жовтня 2025 року на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 .
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , наданої АТ «Універсал банк» на виконання вимог ухвали суду від 18 липня 2025 року, 06 червня 2023 року на картку ОСОБА_1 було зараховано 10800,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості до кредитного договору №869341344 від 06 червня 2023 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 05 вересня 2023 року відповідач має заборгованість у сумі 24957, 80 грн, з яких: 10799, 60 грн - тіло кредиту, 14158, 20 грн - нараховані проценти (зворотній бік а.с.40).
Відповідно до п. 9.1.1.5 договору кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс», зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не змінює попередній. Право вимоги переходить до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги. Підписанням Реєстру права вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром прав вимоги (п.2.1, п.2.2, п. 4.1 договору).
Згідно з п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно пункту 8.2 договору, строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до цього договору та продовжено строк його дії до 31 грудня 2020 року, інші умови залишено без змін.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року), строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Тобто сторони погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому, що відповідає положенням статей 514 та 1078 ЦК України.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №247 від 05 вересня 2023 року, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №869341344 від 06 червня 2023 року на загальну суму 25279, 63 грн (а.с.63-64).
Отже, підписавши 05 вересня 2023 року цей Реєстр первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» діяли у відповідності до приписів статті 1078 ЦК України та умов договору факторингу, який був чинним, та ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №869341344 від 06 червня 2023 року.
При цьому, згідно п. 2.2 договору факторингу, разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за кредитним договором.
ТОВ «Таліон Плюс» здійснило нарахування процентів за кредитним договором №869341344 від 06 червня 2023 року з 06 вересня 2023 року по 02 грудня 2023 року.
Згідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Таліон плюс», заборгованість за договором №869341344 від 06 червня 2023 року станом на 02 грудня 2023 року становить 53600,07 грн, з яких: 10799,60 грн - тіло кредиту, 42801,07 грн - нараховані проценти (а.с.40).
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшли права грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
31 липня 2024 року сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги №1 від 31 липня 2024 року, який містить інформацію щодо права вимоги за договором №869341344 від 06 червня 2023 року, укладеним з відповідачем, на загальну суму 53600,67 грн (а.с.49-51).
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору.
29 травня 2025 року сторонами договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним за договором №869341344 від 06 червня 2023 року становить 53600,67 грн, з яких: 10799,60 грн - тіло кредиту, 42801,07 грн - нараховані проценти (а.с.44-45).
Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право кредитора за кредитним договором №869341344 від 06 червня 2023 року, що підтверджується дослідженими доказами.
Позивач, звертаючись до суду, вказує на неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 53600,67 грн, з яких: 10799,60 грн - заборгованість за кредитом, 42801,07 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
При цьому з урахуванням визначеної кінцевої дати повернення кредиту позивач просить стягнути суму заборгованості в цілому, тобто достроково з урахуванням положень п.7.2.2 договору.
Відповідно до положень цього пункту сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше 30 днів після ініціюванням кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2 або 9.1.1.7.
Пунктом 9.1.1.1. договору передбачено, що кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором.
У разі затримки позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору (п. 9.1.1.7 договору).
Відповідно до п.9.1.1.12 договору кредитодавець має право направляти інформаційні повідомлення щодо виконання цього договору (в тому числі й під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) позичальнику в електронному вигляді через особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді смс-повідомлення на номер телефону, вказаний у заявці та/або в месенджері.
Тобто умовами даного кредитного договору передбачено порядок дострокового припинення/розірвання договору.
Крім того у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються норми законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом про захист прав споживачів порядок.
Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього, як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а суд немає підстав для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Як слідує з умов договору, укладеного між сторонами справи, кредит є споживчим (п.2.6 кредитного договору).
Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим кредитним договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов'язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року на ці правовідносини почала поширюватися частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц виснувала, що порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
Матеріали справи не містять підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із повідомленням про дострокове розірвання договору та досудовою вимогою про погашення заборгованості за умовами кредитного договору, а відповідач таку вимогу отримував.
Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 не виник обов'язок дострокового повернення суми грошових коштів за даним кредитним договором в розмірі 10799,60 грн.
При цьому суд відмічає, що, як зазначалося вище, відповідно до п.7.1, п. 7.3 договору, дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 06 липня 2023 року є рекомендована (необов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма траншами. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 06 липня 2028 року, з урахуванням положень п. 11.1 договору. Тобто на момент звернення позивачем до суду із даним позовом до відповідача строк виконання основного зобов'язання ще не сплив.
Щодо стягнення заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, суд зазначає наступне.
Відповідач, скористалася правом на продовження дисконтного періоду користування кредитними коштами, у зв'язку з чим 04 липня 2023 року сплатила всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду відсотки в розмірі 2721,60 грн. На підставі п.3.2 договору дисконтний період продовжено на 30 днів. В подальшому відповідач не здійснювала сплату відсотків, а тому нарахування відсотків відбувалося в наступному порядку.
Зокрема, за період від дати видачі кредиту до 06 липня 2023 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 306,60 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,84 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі, якщо позичальник вчинить дії, описані в п.3.2 договору щодо продовження дії дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів за період з наступного дня після 06 липня 2023 року проценти нараховуються за ставкою 508,21 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,39 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Після закінчення дисконтного періоду користування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Кредитодавці здійснили нарахування відсотків у розмірі 42801,07 грн на умовах передбачених договором. Даний розмір заборгованості, з урахуванням триваючих правовідносин між сторонами, встановлений судом та не спростований відповідачем.
На момент укладення договору відповідач була ознайомлена з умовами кредитування, зокрема й порядком погашення кредиту та сплати процентів, зауважень щодо цього не надала, а тому дану суму заборгованості по відсотках слід стягнути з відповідача.
Суд зауважує, що у цій справі позивач просить стягнути не неустойку, а погоджені сторонами у договорі проценти (частину процентів) як плату за користування кредитними коштами. При цьому слід зазначити, що якщо умови кредитного договору не визнані недійсними, не є нікчемними, тобто не суперечать вимогам чинного на час його укладення законодавства, то визначення на розсуд суду співмірності/надмірності погоджених сторонами договору процентів за користування кредитними коштами буде порушенням принципу свободи договору, закріпленого у статтях 6, 627 ЦК України.
Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказує про бажання сплатити заборгованість частинами, зазначаючи про свій матеріальний стан.
Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За вказаною нормою розстрочка виконання рішення суду є установленим механізмом його повного виконання за визначеними судом частинами й у встановлені судом строки, який суд може застосувати у виняткових випадках під час вирішення спору по суті, якщо за досліджених судом обставин по справі вбачатиметься реальне утруднення або об'єктивна неможливість виконання рішення суду.
Судом установлено, що відповідач не працює та здійснює догляд за малолітньою дитиною. Доходів, крім соціальної виплати, не має. Об'єктів нерухомості за відповідачкою не зареєстровано.
З огляду на встановлені обставини, соціальний аспект та ті, виклики, що постали перед українським суспільством, внаслідок повномасштабного вторгнення РФ, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й відповідачки, суд вбачає, в порядку реалізації дискреційних повноважень, що надані суду ст. 267 ЦК України, можливим встановити порядок виконання рішення шляхом розстрочення сплати встановленого розміру заборгованості за кредитним договором на 12 місяців шляхом сплати заборгованості рівними платежами щомісяця до повного погашення, з правом дострокового погашення. Тобто стягнення повинно відбуватися щомісячно у розмірі 3566,76 грн (42801,07 грн : 12 місяців).
Згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1934,33 грн судового збору (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати, склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.
Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги № 29/05/25-01 від 29 травня 2025 року з додатковою угодою, акт прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24 квітня 2012 року, виданого на ім'я Тараненка А.І.
Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу в обсязі та умовах, передбачених цим договором.
Порядок оплати послуг та їх вартість визначені в розділі 3 договору.
Додатковою угодою №25770737794 від 30 травня 2025 сторони, зокрема доповнили предмет договору як надання правничої допомоги по захисту інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року, який містить детальний опис робіт, адвокатом надані послуги на суму 7000,00 грн, що включає: складання позовної заяви до позичальника Волкової К.А. (2 год - 5000,00 грн), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 год - 1000,00 грн), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором (1 год - 500,00 грн), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором ( 1 год -500,00 грн).
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, прийняте у справі рішення про часткове задоволення позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 267, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, 02175, м. Київ, Харківське шосе,19, офіс 205) заборгованість за договором №869341344 від 06 червня 2023 року у розмірі 42801,07 грн, з яких: 42801,07 грн - заборгованість по відсоткам, а також 1934,33 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог - відмовити.
Розстрочити виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором №869341344 від 06 червня 2023 року у розмірі 42801,07 грн строком на дванадцять місяців, зі сплатою щомісячних платежів у сумі 3566,76 грн до повного погашення, починаючи з дня набрання рішення законної сили, з правом дострокового погашення вказаної заборгованості.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф.2005,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: