20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 279/1912/20
провадження № 51-1997ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вироки Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 квітня 2024 року та Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений не погоджується з вказаними судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку, попередньо поновивши йому строк на їх касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, колегія суддів вважає,
що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути засудженому у зв'язку
з таким.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що насамперед забезпечується право
на апеляційне оскарження судового рішення, а право на касаційне оскарження - у визначених законом випадках та порядку.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.
Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу. Це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов'язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити власну правову позицію.
Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК. За ч. 4 вказаної норми процесуального закону при обчисленні строків місяцями строк закінчується
у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.
Як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, ухвалою касаційного суду від 15 вересня 2025 року засудженому ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вироків Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 квітня 2024 року та Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року щодо нього та повернуто йому скаргу з усіма доданими до них матеріалами, оскільки суд касаційної інстанції не знайшов підстав
для поновлення зазначеного строку.
На адресу Верховного Суду від засудженого ОСОБА_4 надійшла нова касаційна скарга на ті ж судові рішення, в якій він знову порушує питання про поновлення строку на їх касаційне оскарження.
В обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження засуджений знову зазначає про недобросовісну поведінку адвоката, а також те, що він відбуває покарання у виправній колонії та, крім вказаного, як засуджений, не брав участь
у касаційному розгляді справи щодо нього.
Разом із тим, як убачається зі змісту касаційної скарги, жодних підстав,
які перешкодили засудженому звернутись до суду касаційної інстанції із власною касаційною скаргою у визначений процесуальним законом строк і які б касаційний суд міг визнати поважними та поновити строк на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень, навіть із урахуванням того, що він відбуває покарання у виправній колонії, останній не наводить. Не подавати касаційну скаргу самостійно,
а скористатись правом на касаційне оскарження лише шляхом подачі захисником касаційної скарги в його інтересах, а також брати участь у касаційному розгляді чи ні - це вибір засудженого.
Зважаючи на викладене, підстав для поновлення засудженому строку на касаційне оскарження вищевказаних судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення, касаційна скарга повертається.
У зв'язку з вищезазначеним касаційну скаргу слід повернути засудженому.
Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у задоволенні його клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вироків Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 квітня 2024 року та Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року щодо нього.
Повернути засудженому ОСОБА_4 його касаційну скаргу на вироки Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19 квітня 2024 року та Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3