17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 761/14200/24
провадження № 61-7875св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН», ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Саліхова В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН» (далі - ТОВ «ІА «УНН»), ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи, спростування недостовірної інформації.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року в складі судді Сіромашенко Н. В. позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ТОВ «ІА «УНН» витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Урахувавши складність справи та об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також розумність витратна правову допомогу, місцевий вважав за можливе стягнути з Фонду на користьТОВ «ІА «УНН» витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року скасовано додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з Фонду на користь ТОВ «ІА «УНН» витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн за розгляд справи судом першої інстанції.
Установивши обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), врахувавши складність справи, апеляційний суд вважав обґрунтованим розмір понесених ТОВ «ІА «УНН» витрат на правову професійну правовому допомогу в сумі 8 000,00 грн, вказавши, що такий розмір відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційним до предмета спору.
При цьому колегія суддів звернула увагу на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом із тим колегія суддів врахувала викладені в апеляційній скарзі заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що Фонд не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд цієї заяви ТОВ «ІА «УНН», а відтак був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції свої заперечення на такі витрати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
17 червня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» адвокат Захарчук І. А. подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року (передана судді-доповідачу 25 червня 2025 року), у якій просив її скасувати та залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування доводів скарги заявник вказав, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності відповідної заяви. Водночас зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
26 червня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвокат Мізунський А. І.подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року (передана судді-доповідачу 27 червня 2025 року), у якій просив її скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва про розподіл судових витрат та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 30 грудня 2024 року ухвалено із порушенням десятиденного строку, встановленого частиною третьої статті 270 ЦПК України.
Крім того, місцевий суд не врахував допущені заявником порушення щодо установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення на адреси інших учасників справи документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу.
Аргументи інших учасників справи
Відзиви на касаційні скарги не надійшли.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У відзиві на позовну заяву ТОВ «ІА «УНН» заявило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести становить 30 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року в складі судді Сіромашенко Н. В. позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення.
14 листопада 2024 року ТОВ «ІА «УНН» засобами поштового зв'язку направило на адресу суду заяву про розподіл судових витрат та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, до якої додало акт приймання-передачі наданих послуг № 10 від 12 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року на суму 30 000,00 грн, додаткову угоду № 10 від 10 травня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року, а також докази направлення цих документів іншим учасникам справи (а. с. 127-134).
Згідно з пунктом 2.4. договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року, оплата послуг адвоката за цим договором та компенсація витрат адвоката, здійснених ним для надання правової допомоги за цим договором, проводиться у розмірі, в порядку та на умовах, визначених додатковою угодою до цього договору (а. с. 61).
Відповідно до додаткової угоди № 10 до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року, сторони домовились, що послуги по наданню правової допомоги адвокатом під час розгляду справи № 761/14200/24 в Шевченківському районному суді міста Києва за позовом ФГВФО до ТОВ «Інформаційне агентство «УНН», ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи, спростування недостовірної інформації, оцінюються в розмірі 30 000 грн. відповідно до пункту 2.4. договору про надання правової допомоги і є винагородою (гонораром) адвоката (а. с. 132).
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 10 від 12 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року, адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги в рамках надання правничої допомоги щодо представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду справи № 761/14200/24 в Шевченківському районному суді м. Києва за позовом ФГВФО до ТОВ «Інформаційне агентство «УНН», ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи, спростування недостовірної інформації. Загальна вартість послуг (гонорар) адвоката за цим актом складає 30 000 грн відповідно до додаткової угоди № 10 від 10 травня 2024 року (а. с. 131).
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ТОВ «ІА «УНН» витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року скасовано додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року та ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з Фонду на користь ТОВ «ІА «УНН» витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн за розгляд справи судом першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Відповідно до положень частини восьмої статті 141 ЦПК України докази витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).
Заявник не пропустив процесуальний строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, понесених ТОВ «ІА «УНН» у зв'язку з розглядом цієї справи в суді першої інстанції, його представник - адвокат Захарчук І. А. надав: акт приймання-передачі наданих послуг № 10 від 12 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року на суму 30 000,00 грн, додаткову угоду № 10 від 10 травня 2024 року до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2019 року, а також докази направлення цих документів іншим учасникам справи (а. с. 127-134).
З врахуванням доведення вартості наданих відповідачу послуг на правову допомогу у визначеному судом обсязі, відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість розміру понесених ТОВ «ІА «УНН» цих витрат, їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом обсягу роботи та часу.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ТОВ «ІА «УНН» про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки при вирішенні питання щодо розміру таких витрат апеляційний суд підставно врахував викладені в апеляційній скарзі заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що Фонд не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд цієї заяви ТОВ «ІА «УНН», а відтак був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції свої заперечення на такі витрати.
Крім того, апеляційний суд правильно звернув увагу на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів відхиляє як безпідставні аргументи касаційної скарги Фонду про те, що місцевий суд не врахував допущені заявником порушення щодо установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення на адреси інших учасників справи документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу.
Цим доводам суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку, вказавши, що до заяви було додано докази направлення заяви на адресу позивача (а. с. 127-134).
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги Фонду про незаконність оскарженого додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Києва як такого, що ухвалено із порушенням десятиденного строку, встановленого частиною третьої статті 270 ЦПК України, оскільки відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
З огляду на те, що апеляційний у цій справі констатував в цілому законність оскарженого додаткового рішення, лише зменшивши розмір стягуваних витрат на професійну правничу допомогу, а Верховний Суд погодився із таким висновком апеляційного суду, колегія суддів зазначає про безпідставність вказаних доводів касаційної скарги Фонду та враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Таким чином, доводи касаційних скарг про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 13 березня 2025 року в справі № 275/150/22 та від 21 вересня 2022 року в справі № 725/1301/21, на які заявники посилаються в касаційних скаргах. Встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається. Разом із тим у кожній справі суди виходять з її конкретних обставин та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскарженого судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара