15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 346/5929/23
провадження № 61-2886св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Управління освіти Коломийської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Тарасенком Василем Сергійовичем, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Девляшевського В. А. від 28 січня 2025 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління освіти Коломийської міської ради, у якому просив:
визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язків начальника управління освіти Коломийської міської ради Гриджук В. Д. № 148/К від 15 вересня 2023 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Коломийського ліцею імені м. Грушевського Коломийської міської ради 18 вересня 2023 року на підставі пункту 1-4 частини першої статті 41 КЗпП України;
поновити ОСОБА_1 на посаді директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради;
стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, який складає 226 741,20 грн;
стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки конкретної підстави, через яку його звільнено у зв'язку із конфліктом інтересів, не містить (який саме конфлікт інтересів мав місце і коли); розірвання трудового договору та звільнення з посади з підстав конфлікту інтересів є винятковим, крайнім заходом, застосувати який роботодавець має право виключно у тих випадках, коли конфлікт інтересів має постійний характер і не може бути врегульовано в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції».
Позивач особисто пропонував відповідачу врегулювати конфлікт інтересів у спосіб, передбачений цим законом, зокрема шляхом застосування зовнішнього контролю. Однак його було рекомендовано звільнити із займаної посади без вирішення питання про застосування цього чи іншого способу врегулювання конфлікту інтересів. Рішення про звільнення позивача містить посилання на лист-подання прокуратури, яке не містить вимоги про необхідність саме звільнення позивача з посади; так само і акт службового розслідування не містить ні оцінки того, який же саме конфлікт інтересів мав місце, коли саме, і чому не можна було його врегулювати, якщо він мав місце у спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції». Разом із цим, просив врахувати, якщо його звільняли за преміювання ним своєї дружини за наказом у 2021 році, то з 30 листопада 2021 року ним було розірвано із нею шлюб, тобто задовго до наказу про його звільнення у 2023 році, і тому такий наказ є незаконним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ виконувача обов'язків начальника управління освіти Коломийської міської ради Гриджук В. Д. № 148/К від 15 вересня 2023 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради 18 вересня 2023 року на підставі пункту 4-1 частини першої статті 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради з 18 вересня 2023 року. Стягнуто з Управління освіти Коломийської міської ради на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 117 512,70 грн, у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2023 року по 15 жовтня 2024 року. Стягнуто з Управління освіти Коломийської міської ради на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн у якості компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що трудовий договір із працівником у тому числі і директором ліцею, може бути розірвано виключно у випадку наявності у працівника конкретно визначеного реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції». Однак оспорений наказ про звільнення позивача не містить конкретно визначеного реального чи потенційного конфлікту інтересів у зв'язку із наявністю якого його було звільнено. Не визначено у наказі про звільнення і того, що такий конфлікт інтересів дійсно має постійний характер і не припинився на момент звільнення позивача з посади директора. Відсутнє будь-яке обґрунтування того, чому конкретно визначений конфлікт інтересів не може бути врегульований іншими, передбаченими статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції» способами, окрім звільнення з посади. Отже, роботодавець повинен був становити і зазначити в наказі, за які саме дії, що вказують на конфлікт інтересів, звільнено позивача, навести мотиви, чому відповідач вважає, що такий конфлікт інтересів носить постійний характер і він не припинився на момент його звільнення. Разом із тим комісією, яка проводила службове розслідування, не надано оцінку факту розірвання шлюбу позивача з дружиною, яка працює під його керівництвом, що свідчить про намір позивача врегулювати це питання.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу Управління освіти Коломийської міської ради задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що установивши, що в діях ОСОБА_1 наявний потенційний конфлікт інтересів, який має постійний характер, роботодавець із дотриманням вимог Закону України «Про запобігання корупції» вжив заходи щодо зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів і запропонував позивачеві переведення на наявну посаду заступника директора, однак позивач не надав свою згоду на переведення, отже такий крайній захід як звільнення для врегулювання конфлікту інтересів застосований Управлінням освіти до ОСОБА_1 законно.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
06 березня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційно скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, у якому просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 705/5802/23, від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
26 травня 2025 року представник Управління освіти Коломийської міської ради - Козловська М. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень на касаційну скаргу зазначає про те, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції та значною мірою зводяться до неправильного трактування норми статті 29 Закону України «Про запобігання корупції».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду 20 березня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 346/5929/23 з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, щоз 01 вересня 2005 року ОСОБА_1 працював вчителем історії Коломийської гімназії ім. М. Грушевського на підставі наказу № 79-К від 30 серпня 2005 року.
З 02 березня 2015 року позивач переведений з посади заступника директора з навчально-виховної роботи на посаду директора Коломийської гімназії ім. М. Грушевського.
27 вересня 2021 року його наказом № 84-к як директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського (з нагоди дня працівників освіти за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків) педагогічним працівникам Коломийського ліцею імені М. Грушевського наказано виплатити щорічну грошову винагороду в розмірі 25% від посадового окладу, у тому числі ОСОБА_3 і йому самому, хоча на той час вони перебували у зареєстрованому шлюбі.
16 січня 2023 року наказом № 23-к в.о. начальника управління освіти Коломийської міської ради «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 » позивачу було оголошено догану, серед іншого, й за те, що він як директор ліцею преміював працівників без погодження з управлінням освіти.
Наказом директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського ОСОБА_5 № 41-к від 04 квітня 2023 року «Про преміювання працівників» наказано у квітні 2023 року провести нарахування одноразової премії у розмірі 3 750 грн працівникам Коломийського ліцею імені М. Грушевського, у тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2023 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-7 та частиною другою статті 172-7 КУпАП (неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів) з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
11 серпня 2023 року наказом в.о. начальника Управління освіти Коломийської міської ради № 126 вирішено провести службове розслідування щодо директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 21 серпня 2023 року вирішено продовжити службове розслідування щодо директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради Івано-Франківської області.
Актом службового розслідування від 13 вересня 2023 року щодо директора Коломийського ліцею імені Михайла Грушевського Коломийської міської ради ОСОБА_1 було встановлено неодноразове та систематичне вчинення корупційних правопорушень та неналежне виконання службових обов'язків в організаційно-управлінській діяльності закладу, за що притягнути ОСОБА_1 , (враховуючи догану оголошену Наказом Управління освіти міської ради від 16 січня 2023 року № 23-К «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ») до дисциплінарної відповідальності у вигляді застосування дисциплінарного стягнення - звільнення.
В.о. начальника Управління освіти ОСОБА_6 14 вересня 2023 року у зв'язку із наявним у ОСОБА_1 постійним реальним конфліктом інтересів, з метою його врегулювання, письмово запропонувала ОСОБА_1 перевести його на посаду заступника директора ліцею.
15 вересня 2023 року ОСОБА_1 надіслав листа Управлінню освіти з повідомленням про те, що шлюб між ним та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 30 листопада 2021 року, актовий запис № 80, яке надано ним у розпорядження комісії 14 серпня 2023 року, і зазначив про те, що на даний час у нього вже відсутній реальний конфлікт інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, з метою врегулювання конфлікту інтересів, крім переведення його на іншу посаду або звільнення з посади, запропонував управлінню вжити інші заходи врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, захід передбачений пунктом 2 частини першої статті 29 Закону України «Про запобігання корупції», а саме застосування внутрішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчинення нею певних дій чи прийняття рішень.
Наказом в.о. начальника Управління освіти від 15 вересня 2023 року №148/К ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради, з 18 вересня 2023 року, відповідно пункту 4-1 частини першої статті 41 КЗпП України. З підстав, як вказано у наказі, Акту службового розслідування та листа-подання Коломийської окружної прокуратури від 29 серпня 2023 року, що також підтверджується відомостями в трудовій книжці ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом статті 25-1 КЗпП України роботодавець вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.
На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.
Пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
У статті 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, зокрема трудовий договір може бути розірваний у випадку наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України "Про запобігання корупції" (пункт 4-1 статті 41 КЗпП України)
Зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначається Законом України «Про запобігання корупції».
Директора Коломийського ліцею імені М. Грушевського Коломийської міської ради ОСОБА_1 відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є посадовою особою юридичної особи публічного права.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» під потенційним конфліктом інтересів розуміють наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об'єктивний вираз, а також часовий взаємозв'язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
Приватний інтерес згідно зі статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
При цьому приватний інтерес не обмежується фінансовими чи матеріальними інтересами або тими інтересами, які дають службовій особі пряму особисту вигоду, в тому числі неправомірну.
Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три складові: перша складова - це наявність у особи повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу; друга складова - це наявність у особи приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження; третя складова - це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об'єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов'язків та повноважень в майбутньому.
На відміну від реального конфлікту інтересів при потенційному конфлікті суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному, різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може вплинути на об'єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин.
Частиною першою статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону (в тому числі посадові особи юридичних осіб публічного права), зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів. Згідно з нормами цієї статті зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про запобігання корупції», звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.
Отже, звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв'язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється лише в разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, тобто звільнення особи є крайнім способом врегулювання конфлікту інтересів.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 у справі № 487/194/17-ц, від 03 грудня 2020 року у справі № 3354/120/18.
Згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 30 листопада 2021 року позивачем було розірвано із дружиною, яка безпосередньо перебувала у його підпорядкування, тобто задовго до наказу про його звільнення у 2023 році.
Указане свідчить про відсутність реального чи потенційного конфлікту інтересів, у зв'язку із наявністю якого, позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 4-1 статті 41 КЗпП України, тому із висновком апеляційного суду про законність звільнення позивача саме з цієї підстави погодитись неможливо.
Установивши, що на час звільнення позивача з роботи був відсутній конфлікт інтересів, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач порушив норми трудового законодавства при звільненні позивача, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі частини другої статті 235 КЗпП України, який визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
З огляду на вищенаведені положення закону та встановлені фактичні обставини справи, помилковим є висновок апеляційного суду про дотримання роботодавцем вимог чинного законодавства при звільненні позивача.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Тарасенком Василем Сергійовичем, задовольнити.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 січня 2025 року скасувати та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов