16 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 694/515/25
Провадження № 22-ц/821/1700/25
Категорія: 314000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Баладига Сергій Павлович,
відповідач: Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Баладиги Сергія Павловича на рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 22 липня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Линдюка В.С. в приміщенні Багачевського міського суду Черкаської області, повний текст рішення складено 25 липня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання незаконним та скасування наказу про відрахування,-
Короткий зміст позовних вимог
19 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області із позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання незаконним та скасування наказу про відрахування.
В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 , будучи студенткою 3-го курсу історичного факультету денної форми навчання Київського національного університету імені Тараса Шевченка в період часу з 02.09.2024 по 19.01.2025 проходила навчання у Лундському університеті (Швеція) за програмою обміну студентами між університетами, однак не зважаючи на погодження відповідачем такого навчання її шляхом укладення відповідного трьохстороннього договору, оскаржуваним наказом від 11.12.2024 її було незаконно відраховано з підстав невиконання індивідуального навчального плану, а, в подальшому, також відмовлено в поновленні на навчанні.
На підставі наведеного, позивачка просила суд визнати незаконним і скасувати наказ Київського національного університету імені Тараса Шевченка про відрахування ОСОБА_1 студентки історичного факультету денної форми здобуття освіти першого (бакалаврського) рівня за освітньою програмою «Східноєвропейські історичні студії» спеціальності 032 «Історія та археологія» від 11.12.2024 року № 7285-33, та поновити її до складу студентів 3-го курсу Київського національного університету імені Тараса Шевченка історичного факультету денної форми здобуття освіти першого (бакалаврського) рівня за освітньою програмою «Східноєвропейські історичні студії» спеціальності 032 «Історія та археологія».
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання незаконним та скасування наказу про відрахування передано на розгляд за підсудністю до Ватутінського міського суду Черкаської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Багачевського міського суду Черкаської області від 22 липня 2025 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із доведеності того факту, що ОСОБА_1 , отримавши право на академічну мобільність у виді проходження навчання в Лундському університеті, не в повній мірі дотрималась вимог академічної доброчесності, оскільки не виконала всіх умов, передбачених Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, для реалізації права на таку академічну мобільність, оскільки не отримала необхідних погоджень, не уклала з відповідачем договір про академічну мобільність та не затвердила індивідуальний навчальний план академічної мобільності.
При цьому, стороною позивача не надано суду доказів офіційного звернення ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про перенесення їй строків проходження підсумкового контролю (сесії) з відповідних навчальних дисциплін з обґрунтуванням поважності причин неявки на такий підсумковий контроль.
Таким чином, відрахування відповідачем ОСОБА_1 в зв'язку з невиконанням нею вимог індивідуального навчального плану не суперечить вимогам вищевказаного національного законодавства, оскільки можливість повторного проходження підсумкового контролю (сесії) надається здобувачам вищої освіти лише за умови отримання ними незадовільної оцінки за результатами підсумкового контролю, а не в разі неявки для такого контролю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 08 серпня 2025 року через систему « Електронний суд», представник ОСОБА_1 - адвокат Баладига С.П., вважаючи оскаржуване рішення необгрунтованим, незаконним, прийнятим при неповному та всебічному дослідженні обставин справи, без дотримання вимог процесуального закону, просив скасувати рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 22 липня 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обгрунтування апеляційної скарги аналогічне обгрунтуванню позовних вимог, крім того вказує, що у діях позивача відсутній факт невиконання індивідуального плану навчання у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, оскільки вона проходила навчання з 02.09.2024 по 19.01.2025 у Лундському університеті (Швеція) за програмою обміну студентами між університетами.
Під час розгляду справи відповідач неодноразово наголошував, що оскаржуваний наказ був виданий з підстав нібито неналежного оформлення позивачем академічної мобільності, а не на підставі результатів підсумкового контролю, що й стало причиною відрахування, на що просить звернути увагу та надати належну оцінку.
Крім того, розглядаючи дану справу, суд першої інстанції не врахував важливу обставину - наявність чинної трьохсторонньої угоди, належним чином укладеної та підписаної між студентом, Київським національним університетом ім. Т.Шевченка та Лундським університетом (Швеція), що підтверджує погоджене сторонами проходження академічної мобільності. Угода є не лише формальністю - вона має юридичну силу та фіксує взаємну згоду всіх трьох сторін на реалізацію програми обміну, що повинно було б слугувати ключовим доказом у справі.
Угода з Лундським університетом (Швеція) укладена в межах програми обміну студентами між університетами, що підтверджується офіційним повідомленням Лундського університету за договором між вказаним університетом та Київським національним університетом ім. Т.Шевченка, засвідчує можливість зарахування отриманих оцінок.
Наголошує, що університет не виконав належним чином свого обов'язку із забезпечення студента інформацією.
Вказує, що позивачці не були надані чіткі та вичерпні інструкції щодо процедури оформлення академічної мобільності, не було проведено жодної консультації або роз'яснення щодо необхідних документів, строків та можливих наслідків недотримання формальних вимог. Відсутність інформаційної підтримки з боку університету створила додаткові перешкоди, які могли бути легко усунені, якби університет належно виконав свою інформаційно-констультативну функцію.
Крім того, координатор ОСОБА_2 мала повну інформацію про перебування ОСОБА_1 за кордоном, проте, не повідомила про можливі негативні наслідки та ризики, не запропонувала альтернативні способи складання іспитів.
Суд не дослідив об'єктивних причин, через які студентка не мала змоги прибути на сесію, не з'ясував, чи ці причини мали поважний характер.
Вказує, що позивачка зверталась до відповідача із усними заявами про перенесення їй сесії з метою виправлення ситуації, а заяву на ім'я ректора про академічну мобільність ОСОБА_1 подано лише 02.12.2024, після звернення за правничою допомогою, що не враховано судом.
Наприкінці 2023/2024 навчального року позивачка зверталась до відділу академічної мобільності з метою врегулювання ситуації, пов'язаної з її участю у програмі обміну. Цей факт може бути підтверджений як координатором академічної мобільності ОСОБА_2 , так і відповідним листуванням через офіційні електронні адреси, також нею були подані заява та пояснювальна записка, які мали на меті пояснити обставини її перебування за кордоном і підтвердити участь у міжнародній академічній програмі. Суд першої інстанції не врахував цей важливий доказ, який свідчить про активні дії скаржника для захисту своїх прав та спробу врегулювати ситуацію у межах внутрішньої університетської процедури.
Вказує, що у рамках програми академічної мобільності ОСОБА_1 пройшла навчання за аналогічною спеціальністю в партнерському університеті, успішно виконавши відповідний навчальний план, що підтверджується наданими оцінками, які свідчать про фактичне здобуття необхідних знань та засвоєння навчального матеріалу в межах академічного обміну. Відповідно у неї виникло обгрунтоване та законне очікування, що результати її навчання будуть зараховані українським університетом, як це передбачено умовами участі у програмі Erasmus + та тристоронньою угодою.
Формальне невиконання певних адміністративних процедур, таких як подання заяви чи погодження індивідуального навчального плану, не може нівелювати факт реального навчання та досягнення академічних результатів. Відрахування студентки, яка фактично пройшла навчання і здобула знання, є надмірним та непропорційним заходом, що суперечить не лише принципам справедливості, а й загальновизнаним європейським стандартам академічної мобільності.
Крім того, комісія закладу вищої освіти не була створена та не перевіряла обставин відсутності скаржника в навчальному закладі.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 08 вересня 2025 року, представник Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Крилова Ю.І., вважаючи доводи апеляційної скарги необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції обгрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до змісту довідки про зарахування від 17.04.2024, переклад якої нотаріально завірений, Лундським університетом (Швеція) поінформовано ОСОБА_1 про прийняття її, як студентки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на навчання за обміном до Лундського університету в період часу з 02.09.2024 до 19.01.2025.
Зі змісту тристоронньої угоди про навчання за програмою Еразмус +, переклад якої нотаріально завірений, підписаної ОСОБА_1 30.05.2024, а уповноваженими особами Київського національного університету імені Тараса Шевченка Корнієнко Аліною та Лундського університету Баландюк Романом 31.05.2024, вбачається, що її сторонами погоджено академічну мобільність позивача з період часу з 20.08.2024 по 19.01.2025, зобов'язуються виконати взяті на себе зобов'язання, серед яких визнання установою, що направляє, всіх кредитів (еквівалентних одиниць), отриманих студентом в установі, що приймає за успішно завершені освітні компоненти, та зарахування їх до ступеня студента.
Оскаржуваним наказом Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 11.12.2024 року № 7285-33, виданим на підставі подання в.о. декана історичного факультету, згоди студентського парламенту, згоди проректора з науково-педагогічної роботи, ОСОБА_1 , студентку 3 курсу історичного факультету денної форми здобуття освіти першого (бакалаврського) рівня, яка навчається за державним замовленням за освітньою програмою «Східноєвропейські історичні студії» спеціальності 032 «Історія та археологія» відраховано з 02.11.2024 за невиконання вимог індивідуального навчального плану.
З копії витягу з залікової книжки ОСОБА_1 вбачається, що за І семестр 2024-2025 навчального року нею не складено жодного іспиту/заліку з передбачених навчальних дисциплін, деякі з підстав неявки, а інші з підстав не допуску, що відповідають 28 кредитам ЄКТС.
Зі змісту листа в.о. декана історичного факультету на адресу представника позивача адвоката Баладиги С.П. вбачається, що ОСОБА_1 має можливість поновитися лише на 1 семестрі курсу, з якого була відрахована, оскільки її академічна різниця перевищує 20 кредитів ЄКТС.
Згідно довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 09.04.2025 року № 056/0163 проект наказу про відкриття академічної мобільності студенткою 3-го курсу ОСОБА_1 не готувався, оскільки ні в кінці 2023/2024 навчального року, ні на початку 2024/2025 навчального року здобувачка не зверталась до відділу академічної мобільності і відповідно не подала жодних документів для оформлення відповідного наказу.
З роздруківки листування позивача з ОСОБА_2 , координатора з питань академічної мобільності Київського національного університету імені Тараса Шевченка, крім іншого, вбачається, що ОСОБА_1 листом від 28.03.2024 поінформовано про необхідність як оформлення академічної мобільності орієнтовно в серпні 2024 року, так і підготовки відповідних документів упродовж червня 2024 року, та фактичне визнання ОСОБА_1 в листі від 06.12.2024 факту не надання нею в серпні 2024 року необхідних документів до навчального закладу щодо її академічної мобільності, що зумовлено особистим фактором (забула) та помилками в комунікації.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча перше речення статті 2 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передусім закріплює доступ до початкового і середньої освіти, не існує непереборного поділу між вищою освітою та іншими рівнями освіти. Хоча дана стаття не покладає на держави-учасниці зобов'язання по створенню інститутів вищої освіти, будь-яка держава, що створює їх, зобов'язана забезпечити ефективне право на доступ до таких інститутів (Leyla Sahin v. Turkey, № 44774/98, § 136, 137, ЄСПЛ, від 10 листопада 2005 року).
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах на конкурсній основі.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти врегульовано положеннями Закону України «Про освіту» та Закону України «Про вищу освіту».
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про вищу освіту» вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Стаття 63 Закону України «Про вищу освіту» визначає обов'язки осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, зокрема, дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями; виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.
Підстави для відрахування здобувача вищої освіти передбачені частиною першою статті 46 Закону України «Про вищу освіту», зокрема, такою є невиконання індивідуального навчального плану.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.1 Закону України «Про освіту» індивідуальний навчальний план - документ, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії із здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів.
Відповідно до п.2 розділу 2 Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, надання їм академічної відпустки, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №134 від 07.02.2024, визначено, що перелік обставин, що вважаються невиконанням індивідуального навчального плану, визначається положенням про організацію освітнього процесу в закладі вищої освіти із дотриманням сукупності таких вимог: факт невиконання індивідуального навчального плану встановлюється за результатами підсумкового контролю або атестації здобувача та відрахування у зв'язку із невиконанням індивідуального навчального плпну у частині отримання за результатами підсумкового контролю незадовільної оцінки можливе лише за умов, якщо відповідно до положення про організацію освітнього процесу в закладі вищої освіти здобувачу вищої освіти була надана можливість: покращення результатів підсумкового контролю з відповідного освітнього компонента незалежно від кількості отриманих незадовільних оцінок, але здобувач вищої освіти у встановлений строк не скористався такою можливістю або за результатами повторного проходження підсумкового контролю отримав незадовільну оцінку; оскарження (апеляції) у встановленому закладом вищої освіти порядку рішення, дії або бездіяльності педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, посадових осіб закладу вищої освіти щодо організації і проведення підсумкового контролю, але здобувач вищої освіти у встановлений закладом вищої освіти строк не скористався такою можливістю або його скаргу було обґрунтовано відхилено; здобувач вищої освіти не може бути відрахований за невиконання індивідуального навчального плану до закінчення строку підсумкового контролю поточного навчального періоду або до строку початку атестації здобувачів, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили, що встановлено комісією закладу вищої освіти, створеною за участю представників органів студентського самоврядування та відповідно до положення про організацію освітнього процесу в закладі вищої освіти.
Відповідно до п. 6 ст. 10 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти на підставі відповідної освітньої програми розробляє навчальний план, що визначає обсяг освітніх компонентів у кредитах ЄКТС, форми організації освітнього процесу, види та обсяг навчальних занять, графік освітнього процесу, форми поточного і підсумкового контролю, що забезпечують досягнення здобувачем відповідного ступеня вищої освіти програмних результатів навчання.
На основі навчального плану у визначеному закладом вищої освіти порядку для кожного здобувача вищої освіти розробляються та затверджуються індивідуальні навчальні плани на кожний рік навчання.
Індивідуальний навчальний план може передбачати річне навчальне навантаження в обсязі не менше 30 і не більше 80 кредитів ЄКТС для початкового рівня (короткого циклу), першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти. Індивідуальний навчальний план формується з урахуванням вимог освітньої програми щодо вивчення її обов'язкових компонентів, освітньої політики закладу вищої освіти та результатів особистого вибору здобувачем вибіркових освітніх компонентів. Обсяг навчального навантаження протягом навчального року здобувача вищої освіти, який навчається за державним (регіональним) замовленням, за кошти пільгових довгострокових кредитів для здобуття вищої освіти, не може бути меншим, ніж передбачений навчальним планом закладу вищої освіти на відповідний рік навчання. Індивідуальний навчальний план є обов'язковим до виконання здобувачем вищої освіти.
Підставою для відрахування ОСОБА_1 із складу студентів 3 курсу історичного факультету денної форми навчання здобуття освіти першого (бакалаврського) рівня, яка навчається за державним замовленням за оскітньою програмою «Східноєвропейські історичні студії» спеціальності 032» історія та археологія», згідно наказу проректора №7285-33 від 11.12.2024, стало невиконання ОСОБА_1 вимог індивідуального навчального плану.
Звертаючись до суду із данним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що у її діях відсутній факт невиконання індивідуального плану навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, оскільки вона проходила навчання з 02.09.2024 по 19.01.2025 у Лундському університеті (Швеція) за програмою обміну студентами між університетами, тобто у зазначений нею період часу перебувала на навчанні за кордоном за програмою обміну.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що є доведеним той факт, що ОСОБА_1 , отримавши право на академічну мобільність у вигляді проходження навчання в Лундському університеті, не в повній мірі дотрималася вимог академічної доброчесності, оскільки не виконала всіх умов, передбачених Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, для реалізації права на таку академічну мобільність, оскільки не отримала необхідних погоджень, не уклала з відповідачем договір про академічну мобільність та не затвердила індивідуальний навчальний план академічної мобільності.
В апеляційній скарзі сторона позивача посилалась на те, що розглядаючи дану справу, суд першої інстанції не врахував важливу обставину - наявність чинної тристоронньої угоди, належним чином укладеної та підписаної між студентом, Київським національним університетом ім. Т.Шевченка та Лундським університетом (Швеція), що підтверджує погоджене сторонами проходження академічної мобільності, при тому, що угода є не лише формальністю, а має юридичну силу, фіксує взаємну згоду всіх трьох сторін на реалізацію програми обміну, що повинно було б слугувати ключовим доказом у справі, проте колегія суддів вважає такі посилання неаргументованими по наступних підставах.
Із матеріалів справи вбачається, що Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, здійснює навчання (стажування) здобувачів освіти за програмою академічна мобільність.
Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про вищу освіту» академічна мобільність - можливість учасників освітнього процесу навчатися, викладати, стажуватися чи проводити наукову діяльність в іншому закладі вищої освіти (науковій установі) на території України чи поза її межами.
Положеннями п.17 ч.1 ст.62 Закону України «Про вищу освіту» гарантовано особам, які навчаються у закладах вищої освіти право на академічну мобільність, у тому числі міжнародну.
Частиною 2 ст.46 Закону України «Про вищу освіту», встановлено, що здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку.
Навчання чи стажування в освітніх і наукових установах (у тому числі іноземних держав) може бути підставою для перерви у навчанні, якщо інше не передбачено міжнародними актами чи договорами між закладами вищої освіти.
Здобувачам вищої освіти, які реалізують право на академічну мобільність, протягом навчання, стажування чи здійснення наукової діяльності в іншому закладі вищої освіти науковій установі) на території України чи поза її межами гарантується збереження місця навчання та виплата стипендії відповідно до положення про порядок реалізації права на академічну мобільність.
Порядком реалізації права на академічну мобільність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 року № 579 (далі - Порядок), визначено цілі, завдання, порядок організації академічної мобільності, умови повернення до місця постійного навчання (роботи), виконання програм академічної мобільності, визнання та зарахування її результатів для здобувачів освіти (наукових ступенів), які навчаються в закладах фахової передвищої та вищої освіти, наукових установах, а також працівників зазначених закладів та установ.
Згідно змісту абз.абз. 3, 4 п. 6 вищевказаного Порядку особа, яку відібрано відповідно до вимог цього Порядку для участі у програмі академічної мобільності, укладає з українським закладом освіти (науковою установою) постійного місця навчання (роботи) договір академічної мобільності.
Право на академічну мобільність також може бути реалізоване українськими учасниками освітнього процесу за власною ініціативою за умови позитивного рішення керівника закладу освіти (наукової установи), прийнятого на підставі подання та індивідуального запрошення від іноземного закладу освіти (наукової установи). Статус учасника академічної мобільності відповідно до цього Порядку така особа набуває з моменту прийняття рішення керівника закладу освіти (наукової установи). З цього моменту на таку особу поширюються всі права та обов'язки українського учасника, визначені цим Порядком, а на заклад освіти (наукову установу) постійного місця навчання (роботи) та заклад освіти (наукову установу), що надав запрошення, - всі права та обов'язки, визначені цим Порядком для закладів-партнерів, крім фінансування витрат українського учасника, що здійснюється відповідно до другого речення абзацу сьомого пункту 18 цього Порядку.
Відповідно до змісту п. 18 Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність Київського національного університету імені Тараса Шевченка, затвердженого 08.05.2023 року Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - Положення), відбір учасників університету для участі в програмах академічної мобільності здійснюється на конкурсній основі, критерії відбору також може визначати партнерський договір.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 була однією із здобувачів освіти, які номінувалися на участь у програмі академічної мобільності з Лундським університетом та отримала право на академічну мобільність у вигляді проходження навчання в Лундському університеті (Швеція).
Відповідно до п. 5 Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність Київського національного університету імені Тараса Шевченка, право на академічну мобільність може бути реалізоване на підставі партнерського договору, договору про академічну мобільність , а також міжнародних договорів про співробітництво в галузі освіти та науки, міжнародних програм та проектів, договорів про співробітництво між Університетом або його структурними підрозділами та українськими/іноземними закладами викщої освіти ( науковими установами), їхніми структурними підрозділами, які в умовах воєнного стану можуть укладатися в електронній формі з використання кваліфікованого електронного підпису, а також може бути реалізоване Учасником з власної ініціативи за умови позитивного рішення керівника закладу освіти, прийнятого на підставі подання та індивідуального запрошення від іноземного закладу освіти.
Пунктом 20 Положення про порядок реалізації права на академічну мобільність Київського національного університету імені Тараса Шевченка, визначено перелік необхідних документів для участі в програмі академічної мобільності учасника Університету:
подання або заява на ім'я ректора із візами погодження завідувача кафедри/координатора академічної мобільності факультету/навчально-наукового інституту, декана факультету/директора інституту, резолюцією начальника відділу академічної мобільності та проректора з науково-педагогічної роботи;
копія запрошення та його переклад, завірений відділом міжнародних зв'язків або кооринатором академічної мобільності факультету/навчально-наукового інституту;
договір про академічну мобільність між Університетом та учасником (договір про навчання чи договір про практику/стажування - для студентів);
договір про навчання між університетом, учасником та закладом вищої освіти - партнером ( оформляється за потреби);
індивідуальний навчальний план академічної мобільності, підписаний учасником, координатором академічної мобільності та затверджений деканом факультету/директором навчально-наукового інституту або їхніми заступниками (оформляється за потреби); письмова згода на обробку персональних даних.
Документи, зазначені в п. 20 цього положення, подаються до відділу академічної мобільності не пізніше ніж за 7 календарних днів до початку програми академічної мобільності (п. 21 Положення).
Згідно п. 22 Положення за здобувачами вищої освіти, які здобувають освітній ступінь фахового молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, на період освітньої академічної мобільності зберігається місце навчання, право на призначення академічної та/або соціальної стипендії незалежно від наявності в партнерському договорі та/або договорі про академічну мобільність положення щодо фінансової підтримки закладом-партнером у грошовій та/або безгрошовій формі та її обсягів.
Інформація про участь здобувачів освіти у програмі академічної мобільності за відповідними формами академічної мобільності вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та до системи організаційного діловодства Triton ( п. 25 Положення).
Крім того, на сайті відділу мобільності університету відображається вся інформація щодо реалізації здобувачами освіти програми академічної мобільності.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була проінформована щодо процедури оформлення академічної мобільності, зокрема строку та необідного переліку документів, проте, крім укладення тристоронньої угоди, позивачка не здійснила інших дій - не звернулась до відділу академічної мобільності і не подала документів на оформлення академічної мобільності, що свідчить про порушення нею процедури оформлення академічної мобільності та невиконання позивачкою індивідуального навчального плану.
Саме по собі укладення триторонньої угоди, є угодою про співпрацю між навчальними закладами, проте не є підставою для академічної мобільності.
Надана позивачкою довідка про зарахування до Лундського університету свідчить лише про те, що ОСОБА_1 прийнята студенткою за обміном до вказаного навчального закладу у період з 02.09.2024 до 19.01.2025 і підтверджує прийняття студентки на програму обміну Лундського університету (Швеція).
Отже, вказані докази свідчать про те, що ОСОБА_1 отримала право на навчання у Лундському університеті за програмою обміну студентів та скористалась цим правом, однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, не в повній мірі дотрималась вимог академічної доброчесності, оскільки не виконала всіх умов, передбачених Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, для реалізації права на таку академічну мобільність, оскільки не отримала необхідних погоджень, не уклала з відповідачем договір про академічну мобільність та не завтердила індивідуальний навчальний план академічної мобільності.
Оскільки позивач не оформила належним чином договір про академічну мобільність та не завтердила індивідуальний навчальний план, тобто не набула права, передбаченого ч. 2 ст.46 Закону України «Про вищу освіту» на збереження місця навчання відповідно до положення про порядок реалізації права на академічну мобільність.
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, що стороною позивача не надано суду доказів офіційного звернення ОСОБА_1 до університету про перенесення їй строків проходження підсумкового контролю (сесії) з відповідних навчальних дисциплін з обгрунтуванням поважності причин неявки на такий підсумковий контроль.
Таким чином, позивач, отримавши в грудні 2024 року повідомлення про можливе відрахування з університету, не вчинила дій щодо запобігання такого відрахування, а лише 08.01.2025 звернулась із заявою про поновлення на навчанні.
Доводи апеляційної скарги, що КНУ не виконав належним чином свого обов'язку із забезпечення студента достатньою інформацією є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме скриншотами листування ОСОБА_1 з координатором з академічної мобільності ОСОБА_2 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про порядок оформлення академічної мобільності та строки; крім того, сама ОСОБА_1 визнала факт не оформлення академічної мобільності з власної вини.
Крім того, на сайті академічної мобільності Київського університету імені Тараса Шевченка міститься покроковий порядок дій збодувачів освіти щодо оформлення навчання стажування студентів за обміном, відомості щодо кураторів даного відділу та їх контати, про що позивачці також було відомо.
Є необгрунтованими посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що координатор ОСОБА_2 мала повну інформацію про перебування ОСОБА_1 за кордоном, проте не повідомила про можливі негативні наслідки та ризики, не запропонувала альтернативні способи складання іспитів, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що після отримання позивачем запрошення на навчання до Лундського університету, вона повідомила відділ з академічної мобільності, зокрема куратора ОСОБА_2 про прийняття нею запрошення та готовність виїзду на навчання до Лундського університету (Швеція).
Як вбачається із наявної переписки, ОСОБА_1 комунікувала із куратором відділу академічної мобільності ОСОБА_2 під час участі у конкурсі і отримувала від куратора необхідну допомогу в оформленні документів.
Обов'язок щодо оформлення академічної мобільності лежить саме на здобувачеві освіти, а не на університеті, який сприяє у навчанні студентів за обміном.
Також є помилковими доводи апеляційної скарги, що у рамках програми академічної мобільності ОСОБА_1 пройшла навчання за аналогічною спеціальністю в партнерському університеті, успішно виконала відповідний навчальний план, що підтверджується наданими оцінками, свідчить про фактичне здобуття необхідних знань та засвоєння навчального матеріалу в межах академічного обміну, що повинно було бути зараховано КНУ, оскільки тристороння угода не передбачала узгодження індивідуального навчального плану студента, які дисципліни здобувач освіти буде вивчати у приймаючому університеті, щоб їх можна було зарахувати за програмою навчання у КНУ імені Тараса Шевченка .
Доводи апеляційної скарги, що комісія закладу вищої освіти не була створена та не перевіряла обставин відсутності скаржника в навчальному закладі, є необгрунтованими, оскільки університет зобов'язаний створити комісію та розслідувати обставини відсутності студента у випадку подання останнім скарги, проте із скаргою ОСОБА_1 до університету не зверталася.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачу надано роз'яснення щодо поновлення на навчанні, зокрема, наявності можливості її поновлення на 1 семестрі курсу, з якого позивачка була відрахована.
Так, п. 21 Порядку поновлення та переведення здобувачів вищої освіти ( студентів, слухачів, курсантів, аспірантів/ад'ю тантів у КНУ імені Тараса Шевченка від 15.05.2024, ініціатором розгляду справ про поновлення є здобувач освіти. Особи, відраховані до завершення навчання за певною освітньою програмою, можуть бути поновлені на навчання на місця за кошти фізичних (юридичних) оіб на підставі особистої заяви, поданої до Університету.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а фактично зводяться до незгоди позивача із висновками суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 258,374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Баладиги Сергія Павловича - залишити без задоволення.
Рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 22 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання незаконним та скасування наказу про відрахування - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Л.І. Василенко
/повний текст постанови суду виготовлений 20 жовтня 2025 року/