Справа № 761/34584/23
Провадження № 6/761/674/2025
01 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.
за участю секретаря: Яцишина А.О.
представника заявника: ОСОБА_1
представника заінтересованої особи: Мамотенка О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Індустріалбанк», про відстрочку виконання рішення суду, -
У червні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_2 , про відстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2024 року у справі №761/34584/23 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованість за договором кредиту № 3602/2600/05/21 від 07.06.2021 в сумі 8 953 015, 60 грн., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі - 7 720 929, 95 грн., суми заборгованості по відсотках в сумі 1 232 085, 65 грн., а також стягнути суму судового збору у розмірі - 134 295, 23 грн., відповідно до якої заявник просить суд: відстрочити виконання рішення суду від 12.07.2024 № 761/34584/23 на один рік.
В обґрунтування заяви вказано, що 12 липня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва прийняв рішення, яким задовольнив позов ПАТ АКБ «Індустріалбанк» до ОСОБА_2 , яким стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ АКБ «Індустріалбанк» заборгованість за договором кредиту № 3602/2600/05/21 від 07.06.2021 в сумі 8 953 015, 60 грн., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі - 7 720 929, 95 грн., суми заборгованості по відсотках в сумі 1 232 085, 65 грн., а також стягнути суму судового збору у розмірі - 134 295, 23 грн. 18 грудня 2024 року Київський апеляційний суд за наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 залишив без змін рішення суду першої інстанції від 12.07.2024. 08 травня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Боднар Д. В. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення суду від 12.07.2024. Загальна сума до стягнення, разом з основною винагородою та витратами - 9 996 291, 91 грн.
У заяві зазначено, що наразі у ОСОБА_2 існують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, а тому змушений звернутись до суду з проханням відстрочити його виконання. На сьогоднішній день, внаслідок воєнних дій з боку РФ наносяться ракетні та бомбові удари, як по воєнних, так і по цивільних об'єктах інфраструктури на всій території України. Триває збройне протистояння у багатьох населених пунктах держави, що вочевидь потребує значного залучення економічного і людського ресурсу для стримання збройної агресії. Економіка і бізнес наразі знаходиться в стані виживання, про якесь економічне зростання не варто й говорити. Внаслідок варварського вторгнення наших сусідів люди втратили майно і статки, збільшилась інфляція і купівельна здатність суттєво знизилась.
Так, заявником вказано, що він має заборгованість перед третіми особами і стосовно нього відкриті виконавчі провадження, відповідні відомості внесені в Автоматизовану систему виконавчого провадження та Єдиний реєстр боржників. Так, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.01.2020 у справі № 761/26492/19 від 28.01.2020, була затверджена мирова угода, укладена між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Предметом даної справи є стягнення ОСОБА_3 з ОСОБА_2 суму боргу за розпискою в розмірі 4 814 837, 80 грн). На виконання вказаної ухвали від 28.01.2020, 05.12.2023 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 і наразі незавершено через відсутність у ОСОБА_2 коштів. Сума до стягнення складає майже 2 млн. грн.. Отже, з об'єктивних причин ОСОБА_2 не може розпочати виконувати рішення суду від 12.07.2024, оскільки має незавершене виконавче провадження в іншій справі.
У заяві зазначено, що за попередніми підрахунками, ОСОБА_2 потрібно ще близько року, щоб завершити погашення боргу у справі № 761/26492/19 і лише після цього він зможе розпочати виконання рішення суду у цій справі.
На переконання заявника є усі підстави відстрочити виконання рішення на один рік.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.06.2025 року прийнято до розгляду заяву та призначено відкрите судове засідання.
29.09.2025 до суду надійшли заперечення АКБ «Індустріалбанк» щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду, у яких останній просив відмовити у задоволенні заяви. В обґрунтування заперечень вказано, що заявником не доведено існування у нього виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення по справі, а існування боргу перед іншою особою не може бути істотною підставою для відстрочки виконання рішення суду у цій справі.
Представник заявника (боржника) в судовому засіданні підтримав заяву у повному обсязі, посилаючись на викладені у заяві обставини.
Представник заінтересована особа (стягувача) в судове засідання заперечував щодо задоволення заяви з підстав викладених у запереченнях.
Вислухавши пояснення представника заявника та представника заінтересованої особи, дослідивши матеріалами справи, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити за наступних підстав.
Як вбачається з матерів справи, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 липня 2024 року у справі № 761/34584/23 позов Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» заборгованість за договором кредиту № 3602/2600/05/21 від 07.06.2021 року в сумі 8953015,60 гривень 60 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі - 7720929,95 грн., суми заборгованості по відсотках в сумі 1232085,65 гри. та судовий збір в сумі 134295,23 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 761/34584/23 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року залишено без змін. Апеляційну скаргу адвоката Некрасова Олексія Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у вказаній справі, касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Некрасовим Олексієм Сергійовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, повернути заявникові.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Боднаром Денисом Володимировичем винесено постанову від 08.05.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №761/34584/23 виданого 08.05.2025 Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» заборгованість за договором кредиту № 3602/2600/05/21 від 07.06.2021 року в сумі 8953015,60 гривень 60 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі - 7720929,95 грн., суми заборгованості по відсотках в сумі 1232085,65 гри. та судовий збір в сумі 134295,23 грн.
Частинами 1-5 статті 435 ЦПК України визначено,що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Досліджуючи зміст заяви, судом встановлено, що заявником не наведено будь-яких обґрунтувань щодо необхідності відстрочення виконання рішення, враховуючи підстави, які визначено ч. 4 ст. 435 ЦПК України.
Так, заява обґрунтована тим, що обґрунтовуючи заяву про відстрочення виконання рішення суду у цій справі заявник посилається на те, що у відповідача ОСОБА_2 є борг перед іншою особою і це, на думку представника, є обставиною яка істотно ускладнює виконання рішення у цій справі, а також ситуацією в країні пов'язаною із введення правового режиму воєнного стану та повномасштабним вторгненням в Україну.
Так, виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Виходячи із вимог ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим для виконання.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов'язковість виконання рішення є однією з засад виконавчого провадження (статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено, що: «принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) зазначено, що: «належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду настаттю 129-1 Конституції України».
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення згідно ч. 4 ст. 435 ЦПК України , суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018, від 19.06.2019 року у справі № 2-55/10.
Водночас, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19.
Таким чином, у даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 435 ЦПК України для відстрочення виконання рішення у даній справі, оскільки заявником не доведено існування у нього виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення по справі, а існування боргу перед іншою особою не може бути істотною підставою для відстрочки виконання рішення суду у цій справі.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Індустріалбанк», про відстрочку виконання рішення суду, слід відмовити, так як вона є необґрунтованою вимогами законодавства та не знайшла свого підтвердження доказами у судовому засіданні.
Керуючись ст. 259-260, 435 ЦПК України, суд -
задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Індустріалбанк», про відстрочку виконання рішення суду, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повни текст ухвали складено: 06.10.2025.
Суддя: