Справа № 761/41266/24
Провадження № 2/761/3570/2025
31 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Голуб О.А.,
представників відповідачів Фролової І.О.,
Сбітнєва Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в містіКиєві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київськоїміської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним наказу та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В листопаді 2024 року позивач, інтереси якого представлені адвокатом, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до КП «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київськоїміської ради (Київської міської державної адміністрації)», в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати Наказ №352-к від 05.09.2024 року, виданий КП «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київськоїміської ради (Київської міської державної адміністрації)» про звільнення ОСОБА_1 з посади слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування 6-го розряду, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин; 2) поновити позивача на посаді слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування 6-го розряду КП «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київськоїміської ради (Київської міської державної адміністрації)» з 06.09.2024 року; 3) стягнути з КП «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київськоїміської ради (Київської міської державної адміністрації)» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, що станом на 01.11.2024 становить суму 69 048,00 грн. без урахування обов'язкових податків та зборів, з врахуванням збільшення розміру на день ухвалення рішення; 4) стягнути з КП «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київськоїміської ради (Київської міської державної адміністрації)» на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 36576,00 грн. та стягнути судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що 10.09.2014 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування 6-го розряду КП «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київськоїміської ради (Київської міської державної адміністрації)». Зазначає, що 01.03.2020 року позивача було переведено на посаду слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування 6-го розряду у майстерню з ремонту та технічного обслуговування дорожньо-транспортних засобів згідно Наказу №45-к від 28.02.2023. Вказує, що 05.09.2024 позивача було звільнено з роботи за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу № 352-к від 05.09.2024, з яким позивач ознайомився 03.10.2024. Вважає, що даний наказ відповідача є незаконним та необгрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зазначає, що вказаний наказ № 352-к не містить посилання на конкретні дати, які позивачем було нібито вчинено прогул та не містить правового та фактичного аргументування звільнення. Крім того, наказ про звільнення №352-к не містить жодної вказівки про дату та час вчинення прогулу та не зазначено на підставі яких саме актів про відсутність працівника на роботі та доповідної записки він був складений, відповідач за письмовими поясненнями до позивача не звертався, про письмові пояснення у Наказі №352-к не зазначено.У зв'язку з чим, позивач вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 вищевказана справа надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В..
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.11.2024 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
15.12.2024 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач, згідно наказу №49-к від 10.09.2014 був прийнятий на роботу на посаду слюсаря-електрика з ремонту устаткування. Згідно наказу № 45-к від 28.02.2023 позивач, з 01.03.2023 був переведений у майстерню на посаду слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування автомобілів 6 розряду. 07.08.2024 ОСОБА_3 був призначений на посаду начальника майстерні з ремонту та технічного обслуговування дорожньо-транспортних засобів. Зазначає, що приступивши до виконання своїх обов'язків, останній з'ясовував, що його підлеглий ОСОБА_1 з 01.08.2024 не з'являється на роботі, у зв'язку з чим, ним 07.08.2024 була складена доповідна записка про відсутність позивача на роботі. Того ж дня, 07.08.2024, комісією у складі начальника майстерні ОСОБА_3, оператора мийної установки ОСОБА_7, завідуючої сектором кадрового забезпечення ОСОБА_4 був складений акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом усього робочого дня з 08:00 год. до 17:00 год.. Вказує, що на підставі наказу в.о.директора КП «АТП КМА» № 309 від 08.08.2024 було призначено службове розслідування за фактом відсутності слюсаря-електрика ремонту електроустаткування автомобілів 6 розряду ОСОБА_1 на роботі та створена комісія з його проведення. Крім того, доповідними записками начальника майстерні ОСОБА_3 від 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30 серпня 2024 року та Актами про відсутність ОСОБА_1 на роботі 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30 серпня 2024 року було зафіксовано відсутність позивача на роботі без поважних причин безперервно з 01.08.2024 року. 13.08.2024 року на відому та зазначену в особовій справі адресу проживання позивача було направлено повідомлення про необхідність надання пояснень тривалої відсутності на роботі, про призначення службового розслідування та запрошення ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування і надання пояснень за фактом його відсутності на роботі. Зазначає, що 21.08.2024, приблизно о 14:00 год. ОСОБА_1 з'явився на підприємстві в приміщенні ремонтної майстерні і почав складати в багажник власного автомобілю «Шкода Супер б» інструменти та інше обладнання. На запитання ОСОБА_3 , чому він краде майно підприємства позивач відповів, що він забирає власні інструменти та обладнання. Вказує, що на запитання ОСОБА_3 про причини безперервної відсутності на роботі з 01.08.2024 та на прохання надати документи, підтверджуючи поважність причин такої тривалої відсутності відповів відмовою. Крім того, заслухавши зміст наказу № 309 від 08.08.2024 про проведення службового розслідування та права особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, ОСОБА_1 відмовився поставити свій підпис в графі «З наказом ознайомлений». У зв'язку з цим, 21.08.2024 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 був складений акт про відмову позивача в ознайомленні з наказом про проведення службового розслідування, в наданні письмових пояснень щодо причин своєї тривалої безперервної відсутності на роботі. Крім того, поведінка позивача по відношенню до співробітників підприємства була доволі агресивною, тому у зв'язку з протиправними діями останнього на гарячу лінію 102 був здійснений виклик слідчо-оперативної групи поліції на територію підприємства. Після приїзду слідчо-оперативної групи її співробітниками проводились слідчо-оперативні дії на території підприємства за участю співробітників підприємства ОСОБА_3 та інших, а також безпосередньо ОСОБА_1 .. Згідно табелю обліку використання робочого часу за серпень 2024 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 01 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року. Таким чином, Комісією встановлено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин безперервно з 01.08.2024 по 30.08.2024 і тим самим вчинив прогул, тобто відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня або більше, ніж три години безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
19.12.2024 представником позивача через підсистему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, просила позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві, та ухвалити відповідне рішення.
Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідно до наказу № 49-к від 10.09.2014 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування 6-го розряду КП «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», про що свідчить запис у трудовій книжці.
Відповідно до Наказу №45-к від 28.02.2023 ОСОБА_1 переведено на посаду слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування 6 розряду у майстерню з ремонту та технічного обслуговування дорожньо-транспортних засобів з 01.03.2023 року.
Наказом в.о. директора КП «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» № 352-К від 05.09.2024 ОСОБА_1 було звільнено з посади слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування 6-го розряду з 05.09.2024 за прогули без поважних причин, на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу.
Підставою для звільнення є доповідні записки, Акти про відсутність працівника на робочому місці.
Звертаючись до суду із позовом, позивач наполягає на тому, що Наказ №352-к про звільнення не містить жодної вказівки про дату та час вчинення прогулу та не зазначено на підставі яких саме актів про відсутність працівника на роботі та доповідної записки він був складений.
Відповідно до ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.
Згідно зі ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпПУкраїни, трудовийдоговір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числівідсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 зазначено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками. В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.
07.08.2024, 08.08.2024, 09.08.2024, 12.08.2024, 13.08.2024, 14.08.2024, 15.08.2024, 16.08.2024, 19.08.2024, 20.08.2024, 21.08.2024, 22.08.2024, 23.08.2024, 26.08.2024, 27.08.2024, 28.08.2024, 29.08.2024 та 30.08.2024 комісією в складі начальника майстерні ОСОБА_3, оператора мийної установки ОСОБА_5 , завідуючої сектором кадрового забезпечення ОСОБА_4 складено акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 з 07.08.2024 та 08.08.2024 року з 8:00 до 17:00, з 09.08.2024 року з 08:00 до 15:45, з 12.08.2024 по15.08.2024 року з 08:00 по 17:00, з 16.08.2024 року з 08:00 по 15:45, з 19.08.2024 по 22.08.2024 року з 08:00 по 17:00, з 23.08.2024 року з 08:00 по 15:45, з 26.08.2024 по 29.08.2024 року з 08:00 по 17:00 та з 30.08.2024 року з 08:00 по 15:45 без відомих на те причин.
08.08.2024 року в.о. директором КП «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» Рахматутулліним Дмитром видано наказ № 309/к про проведення службового розслідування за фактом відсутності працівника на роботі стосовно ОСОБА_1 , який був відсутній на роботі з 08.00 до 17.00 год. з невстановлених причин.
13.08.2024 на адресу ОСОБА_1 КП «АТП КМДА» направлено лист №09/093-410, в якому ОСОБА_1 повідомлено про призначене службове розслідування за фактом його відсутності на роботі 01 серпня 2024 року, запропоновано ознайомитися з наказом та надати свої пояснення щодо відсутності на роботі.
21.08.2024 комісією в складі завідуючої сектором кадрового забезпечення ОСОБА_4 , начальника майстерні з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів ОСОБА_3 , заступника начальника господарської служби ОСОБА_7, складено акт про відмову надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі та ознайомлення з наказом про службове розслідування, відповідно до якого ОСОБА_1 , було запропоновано ознайомитися з наказом КП «АТП КМДА» про призначене службове розслідування за фактом відсутності на роботі з 01 серпня 2024 року.
Однак, ознайомитися з наказом про службове розслідування та надати письмові пояснення щодо своєї відсутності на роботі ОСОБА_1 відмовився.
22.08.2024 на адресу ОСОБА_1 КП «АТП КМДА» направлено лист №09/093-435, в якому ОСОБА_1 повідомлено про призначене службове розслідування за фактом його відсутності на роботі 01 серпня 2024 року, запропоновано ознайомитися з наказом та надати свої пояснення щодо відсутності на роботі.
Листом КП «АТП КМДА» від 28.08.2024 року №09/093-437 повідомлено ОСОБА_1 про закінчення службового розслідування за фактом його тривалої відсутності на роботі та запропоновано прибути до КП «АТП КМДА», для ознайомлення з матеріалами службового розслідування та надання пояснень.
05.09.2024 комісією в складі завідуючої сектором кадрового забезпечення ОСОБА_4 , начальника майстерні з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів ОСОБА_3 , заступника начальника господарської служби ОСОБА_6 , складено акт про відмову ознайомлення з наказом про звільнення, з іншими документами та отримання трудової книжки, відповідно до якого 05.09.2024 ОСОБА_1 на території підприємства КП «АТП КМДА» відмовився від ознайомлення з наказом № 309 від 08 серпня 2024 року, наказом № 352-к від 05 вересня 2024 року про звільнення, актом службового розслідування, змістом доповідної записки про результати службового розслідування, іншими документами.
Листом КП «АТП КМДА» від 05.09.2024 №09/093-449 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки та копію наказу про звільнення.
Листом КП «АТП КМДА» від 20.09.2024 №09/093-470 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки та копію наказу про звільнення.
Розглядаючи вказаний спір між сторонами, суд враховує, що відповідно достатті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).
Прогул є дисциплінарним проступком, до звільнення з цієї підстави застосовується положення статей147,148,149 КЗпП України.
Згідно з частиною першоюстатті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Також частиною першоюстатті 147-1 КЗпП Українипередбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов'язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції.КЗпП Українине містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов'язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Згідно зістаттею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Така процедура є однією з гарантій від безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відмовився надавати письмові чи усні пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі з 01 серпня 2024 року по 30 серпня 2024 року, про що були складені відповідні акти.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з'ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності.
Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.
Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4статті 40 КЗпП Україниє з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.
Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом четвертимстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбаченістаттею 76 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) вказано, що «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Звільнення на підставі пункту 4 частини першоїстатті 40 КЗпП Україниє видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першоїстатті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім'ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв'язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров'я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров'я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».
Відповідно до довідки КП «АТП КМДА» від 29.08.2024 №22/1 за підписом завідуючого сектором ккадрового забезпечення ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_1 в серпні за період з 01.08.2024 року по 29.08.2024 року не перебував в будь-якій відпустці та не звертався за оформленням відпустки згідно КЗпП України. Крім того, з 01.08.2024 року по 29.08.2024 року на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України інформація щодо лікарняного відсутня.
Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи підтверджено, що у даному випадку вказані норми Закону відповідачем дотримані.
Відповідно до ст.12, частини 1 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені обставини та викладені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач був відсутній на роботі та не виконував свої посадові обов'язки, поважності причин відсутності на роботі позивач суду не надав, тобто скоїв прогул без поважних причин, при цьому роботодавцем при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності була дотримана процедура передбачена ст.ст. 147-149 КЗпП України, а тому у відповідача були правові підстави звільнити позивача із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі є необгрунтованими, а оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, тому у їх задоволенні також слід відмовити.
Питаннясудовихвитрат суд вирішуєвідповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 77-81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним наказу та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулувідмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Сіромашенко