760/7338/25
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
17 жовтня 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю: секретаря Губар Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
перекладача Удодової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського округу Петріцька Альона Павлівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-
У березні 2025 року позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 21 липня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петріцькою А.П. та зареєстрований в реєстрі за №8517; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 від 08 серпня 2012 року, реєстраційний номер майна 36881773.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства, навчалась у спецшколі для глухих дітей. 21.07.2012 позивач ОСОБА_1 уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яка належала позивачу на праві власності. При укладені договору була присутня особа, яка представилась сурдоперекладачем та дана особа пояснила позивачу, що остання заповідає свою квартиру відповідачу. Що фактично позивач відчужила квартиру дізналась у травні 2024 року, коли для отримання виплат, як особі з інвалідністю, потрібно надати інформацію про наявність нерухомого майна. Відповідно до інформаційної довідки, спірна квартира на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 . Позивач зауважує, що за відчуження квартири жодних коштів не отримала, а з дня укладення договору купівлі-продажу проживає у вказаній квартирі, з відповідачем зв'язку не має. Оскільки позивач не може спілкуватись без сторонньої допомоги, відтак остання неправильно сприйняла умови договору купівлі-продажу.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
27.05.2025 та 02.06.2025 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи приватного нотаріуса КМНО Петріцької А.П., у яких зазначає, що 21 липня 2012 року призваним нотаріусом посвідчено договір купівлі-продажу квартири за реєстровим №8517, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При зверненні до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії на консультації перед посвідченням договору, продавцем надано усі документи, необхідні для відчуження квартири: свідоцтво про право власності на житло, витяг з реєстру права власності на нерухоме майно, технічний паспорт, експертна оцінка щодо нерухомого майна, довідка за формою №3, тобто усі документи, що надаються для посвідчення договору купівлі-продажу, а не заповіту. ОСОБА_1 попереджена нотаріусом, що разом з нею повинен бути кваліфікований сурдоперекладач, якого вона сама повинна знайти та запросити на посвідчення договору, оскільки позивач має вади слуху, однак ОСОБА_1 є письменна особа (може читати та писати). ОСОБА_1 самостійно знайшла та запросила на посвідчення договору сурдоперекладача ОСОБА_3 , яка зробила усний переклад тексту договору жестовою мовою. Продавець самостійно читала та власноручно писала та не мала необхідності в допомозі щодо перекладу тексту договору та заяв, оскільки остання є письменною особою, яка має вади слуху, а не зору. Свідоцтво про кваліфікацію судроперекладача ОСОБА_3 відповідало вимогам закону. Договір купівлі-продажу та заяву щодо належності майна на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 особисто прочитала та особисто підписала, крім того, додатково текст договору та заяви прочитано сурдоперекладачем за допомогою жестової мови. Перед підписанням договору позивач отримала грошові кошти за продаж квартири в повному обсязі, що підтверджується п.3 договору. Відтак, продавець повністю усвідомлював свої дії щодо укладання договору купівлі-продажу квартири, а з боку нотаріуса вжито всі можливі заходи для повного захисту інтересів сторін у договорі.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року роз'яснено права позивача, можливість заявляти клопотання, у тому числі про призначення експертизи, виклик та допит свідків. Також протокольною ухвалою закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 через свого перекладача Удодову В.В. (повноваження перекладача підтверджуються листом в.о. голови Київської організації УТОГ (ГО «Всеукраїнська організація осіб з інвалідністю зі слуху «Українське товариство глухих») Корнієнко Т. від 14 липня 2025 року №01-17/141, а.с.51) просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Інші учасники у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 26 червня 2007 року ПФ України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності 3 групи з дитинства (а.с.6).
Згідно з копією договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Петріцькою А.П., зареєстровано в реєстрі за №8517, ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір, відповідно до якого продавець передала квартиру у власність покупцю, а покупець прийняв у власність квартиру і сплатив за неї обумовлену грошову суму. За даним договором відчужується квартира АДРЕСА_1 . Зазначена квартира складається з однієї кімнати, жилою площею 18,60 кв.м., загальною площею 36,70 кв.м. (а.с.7-8).
Відповідно до п.3 договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2012 року, продаж зазначеної квартири за домовленістю сторін вчинюється за ціною 504992,00 грн. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру. Підписання договору свідчить про те, що розрахунки за квартиру здійснені повністю до нотаріального посвідчення договору, та у сторін відсутні будь-які претензії фінансового чи майнового характеру один до одного (а.с.7).
У п.4 договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2012 року зазначено, що згідно висновку про вартість об'єкта оцінки, виданого суб'єктом оціночної діяльності: СПД ОСОБА_4 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ №13191/12 від 05.04.2012), ринкова вартість квартири становить 504992,00 грн (а.с.7).
Згідно з п.15 договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2012 року, сторони у присутності нотаріуса підтверджують, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних умовах, а також те, що вони отримали від нотаріуса всі роз'яснення стосовно укладання договору і ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають (а.с.8). У п.17 договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2012 року зазначено, що нотаріусом встановлено дійсність намірів кожної із сторін до вчинення правочину. Сторони однаково розуміють значення умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін, про що свідчать особисті підписи сторін на цьому договорі (а.с.8). Також у п.24 договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2012 року зазначено, що сторони свідчать, що зміст цього договору, зміст вище зазначених статей Цивільного кодексу України, Кримінального кодексу України, Податкового кодексу України, Сімейного кодексу України їм зрозуміло, питань, які залишилися б нез'ясованими і незрозумілими для них немає (а.с.8).
Договір купівлі-продажу квартири від 21 липня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петріцькою А.П., зареєстровано в реєстрі за №8517, підписано сурдоперекладачем ОСОБА_3 , продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 (а.с.8).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №381096499 від 31 травня 2024 року, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21 липня 2012 року (а.с.10).
Крім того, у матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 від 21 липня 2012 року, яка написана власноруч та підписана ОСОБА_1 й подана приватному нотаріусу КМНО Петріцькій А.П., відповідно до якої ОСОБА_1 цією заявою підтверджує, що прочитала текст договору купівлі-продажу та розуміє, що квартира АДРЕСА_1 , після укладення та підписання договору купівлі-продажу буде власністю ОСОБА_2 (а.с.34-35).
Також позивачем надано копію довідки директора навчально-реабілітаційного центру №6 від 10 жовтня 2024 року №45, відповідно до якої ОСОБА_1 навчалась у спецшколі-інтернаті №6 для глухих дітей з 1959 (підготовчий клас), 1960-1969 рік та закінчила 9 класів (а.с.11).
Відповідно до листа в.о. голови ГО «УТОГ» Кривко Т. від 08 жовтня 2024 року №01-01/54, ОСОБА_3 не значиться в реєстрах про отримання посвідчення перекладача жестової мови (сурдоперекладача) у період до 21 липня 2012 року та не проходила навчання на отримання професії перекладача жестової мови на базу Навчально-відновлювального центру УТОГ (а.с.13).
Так, відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ч.1 ст.657 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до умов оспорюваного договору, сторони у присутності нотаріуса підтверджують, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних умовах, а також те, що вони отримали від нотаріуса всі роз'яснення стосовно укладання договору і ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають. Сторони однаково розуміють значення умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін, про що свідчать особисті підписи сторін на цьому договорі. Сторони свідчать, що зміст цього договору, зміст вище зазначених статей Цивільного кодексу України, Кримінального кодексу України, Податкового кодексу України, Сімейного кодексу України їм зрозуміло, питань, які залишилися б нез'ясованими і незрозумілими для них немає.
Положеннями ст.229 ЦК України визначено, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Пленум Верховного Суду України в п.19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Таким чином, підставою для визнання недійсним правочину, який укладається під впливом помилки, є саме помилка в природі правочину, а не помилка в розрахунку одержання користі від правочину.
Крім цього, сторона, яка посилається на ст.229 ЦК України, як на підставу для визнання договору дарування недійсним, повинна довести, що фактично укладено інший правочин і досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, і що вона помилково вважала один правочин за інший, тобто допустила істотну помилку - помилку в природі правочину.
Тобто, саме сторона договору повинна довести, що вона помилялася щодо правової природи правочину.
Правочини, вчинені внаслідок помилки, належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов'язків сторін.
Правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Всупереч наведених норм, на підтвердження того, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 помилялась щодо природи цього правочину і що ця помилка має істотне значення - сторона позивача не надала суду жодних доказів.
Також заслуговує на увагу пояснення третьої особи нотаріуса, що позивач (продавець за договором) ОСОБА_1 має вади слуху, однак може читати та писати. Окрім договору купівлі-продажу, продавець ОСОБА_1 власноручно написала заяву, відповідно до якої остання прочитала текст договору купівлі-продажу та розуміє, що квартира АДРЕСА_1 , після укладення та підписання договору купівлі-продажу буде власністю ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 21 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Петріцькою А.П., зареєстровано в реєстрі за №8517, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як і не підлягає задоволенню похідна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 від 08 серпня 2012 року, реєстраційний номер майна 36881773.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). На підставі викладеного, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.4, 7, 8, 12, 13, 76 - 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Київського міського округу Петріцька Альона Павлівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Вікторія КИЦЮК
Повний текст виготовлено 20.10.2025