Справа №760/27074/25
Провадження №2-о/760/620/25
«20» жовтня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кваша І. В., звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту смерті, а саме факту смерті його бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території в селі Шевченко, Скадовського району, Херсонської області, Україна.
В обґрунтування вимог заяви заявник зазначив, що, ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , баба заявника - ОСОБА_1 . Відповідно до Свідоцтва про народження НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 він є сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , запис №661 від 14.06.1990 р., м. Херсон. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст. 126, 133, 135 Сімейного кодексу України, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 (мати заявника) є дочкою ОСОБА_4 (діда заявника) та ОСОБА_2 (баба заявника). с. Шевченко, Скадовського району перебувають на тимчасово непідконтрольній українській владі території Херсонської області, там не діють державні органи влади України. Заявник звернувся до Солом'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві (Солом'янський відділ ДРАЦС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), (03067, Україна, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 1/28, код ЄДРПОУ 26087820) з проханням видати свідоцтво про смерть, але йому було відмовлено в реєстрації на підставі того, що пред'явлений документ для проведення державної реєстрації, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Відмова Солом'янського відділу ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 від 01.06.2024 №475/33.9-52 (видана ОСОБА_1 ) додається. Оскільки документи на підтвердження цих обставин видані на тимчасово окупованій території, що унеможливлює отримання заявником свідоцтва про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану України, у зв'язку з чим необхідно встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 . Заявнику було роз'яснено, що рішення суду про встановлення факту смерті є єдиною підставою для державної реєстрації смерті. Факт смерті підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 23.04.2024 р., виданим Скадовським районним відділом ЗАГС Херсонської області на підставі Довідки про смерть № 154-СК від 18.04.2024 р., але цей документ є недійсним і не створює правових наслідків. Метою звернення до суду є встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 , для здійснення реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України. З врахуванням наведеного просив встановити факт, що має юридичне значення, факт смерті ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце народження - м. Джанкой, АР Крим, Україна, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Шевченко, Скадовського району, Херсонської області (тимчасово окупована територія України) у віці - 84 роки.
30 вересня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О.
Ухвалою Солом'янського районного суду від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі.
У судове засідання заявник та його представник не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В позовній заяві просили розглядати справу за їх відсутності.
Заінтересована особа Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до
ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15.04.2014 року, тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року № 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до а. 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від № 545 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Судом встановлено наступне.
Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 23 квітня 2024 року, НОМЕР_5 Скадовським районним відділом запису актів цивільного стану управління ДРАЦС Херсонської області, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Шевченко, Скадовського району, Херсонської області, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16).
Згідно медичного свідоцтва про смерть №154/СК від 18 квітня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: Гостра печінкова недостатність К72.0, токсична дистрофія печінки НОМЕР_6 (а.с. 17 - 18).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14 червня 1990 року, виданого Дніпровським ДРАЦС міста Херсон, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що зроблено відповідний запис № 661, батьками ОСОБА_1 , зазначені: батько - ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_3 (а.с. 19).
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00053731094 від 20 вересня 2025 року вбачається що ІНФОРМАЦІЯ_8 народилась ОСОБА_3 , про що 08 грудня 1965 року зроблено відповідний актовий запис № 3744, батьками ОСОБА_3 , зазначені: батько - ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_2 (а.с. 11 - 12).
З врахуванням наведено, суд приходить до висновку що заявник ОСОБА_1 є внуком померлої ОСОБА_2 .
Також, до матеріалів справи долучено копії: паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ордер про надання правничої допомоги, свідоцтво про одруження, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000767, фото могили ОСОБА_2 , відмову у проведенні державної реєстрації смерті, витяг з реєстру територіальної громади (а.с. 8 - 10, 13 - 15, 20 - 21).
Інших даних судом не встановлено.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII, на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
За положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь - які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до Наказу «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року (в редакції, чинній станом на 02.01.2025 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, м. Маріуполь, Маріупольської міської територіальної громади, Маріупольського району, Донецької області з 21.05.2022 року є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Оцінюючи свідоцтво про смерть, видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнаються на території України, суд виходить з того, що смерть фізичної особи - громадянина України на окупованій території є юридичним фактом, що має наслідком виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав такої фізичної особи - громадянина України.
Згідно ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини. А тому заявник не має іншої можливості, крім як у судовому порядку, звернутися за захистом своїх невизнаних прав.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Шевченко, Скадовського району, Херсонської області, Україна, причина смерті: Гостра печінкова недостатність К72.0, токсична дистрофія печінки НОМЕР_6 .
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 13, 76 - 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 293, 294, 315, 319, 430 ЦПК України, суд,-
заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Шевченко, Скадовського району, Херсонської області, Україна, причина смерті: Гостра печінкова недостатність К72.0, токсична дистрофія печінки НОМЕР_6 .
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Солом'янському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), провести реєстрацію смерті на підставі даного рішення.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до Солом'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.О. Тесленко