печерський районний суд міста києва
Справа № 757/40425/25-ц
Пр. № 2-8891/25
13 жовтня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2025 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 171 335,86 грн., з яких: 142 178,87 грн. - основний борг, 25 527,72 грн. - інфляційні втрати, 6 629,27 грн. - 3% річних, а також витрати з оплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач є власником нежитлових приміщень № 23 та 28, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує даний будинок є КП «Житло-сервіс». 01.05.2028 між позивачем та відповідачем укладено договір № 10-18 про відшкодування витрат за теплову енергію, відповідно до умов якого підприємство приймає зобов'язання за рахунок «Споживача» на умовах Договору № 10-18 розрахуватися з теплопостачальною організацією по договору № 1532607 від 05.11.2004 за теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби власників нежитлових приміщень. Проте, відповідач не виконує свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість за період часу з листопада 2021 року по травень 2025 року у розмірі 71 081,73 грн. Також позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), нараховано інфляційні втрати у розмірі 11 175,00 грн. та 3% річних у розмірі 2 856,28 грн.
Крім того, 01.05.2028 між позивачем та відповідачем укладено договір № 14-18 про відшкодування витрат за теплову енергію, відповідно до умов якого підприємство приймає зобов'язання за рахунок «Споживача» на умовах Договору № 14-18 розрахуватися з теплопостачальною організацією по договору № 1532607 від 05.11.2004 за теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби власників нежитлових приміщень. Проте, відповідач не виконує свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим за нею утворилась заборгованість за період часу з листопада 2021 року по травень 2025 року у розмірі 71 097,14 грн. Також позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховано інфляційні втрати у розмірі 14 352,72 грн. та 3% річних у розмірі 3 772,99 грн.
Ухвалою судді від 26 серпня 2025 року в справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
29 серпня 2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.
Відповідач, повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомив.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Суд установив, що відповідно витягу зі статуту, предметом діяльності Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» є надання житлово-комунальних послуг споживачам.
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.10.2017 № 1077 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності від 03.10.2017.
01.05.2028 між позивачем та відповідачем укладено договір № 10-18 про відшкодування витрат за теплову енергію, відповідно до умов якого підприємство приймає зобов'язання за рахунок «Споживача» на умовах Договору № 10-18 розрахуватися з теплопостачальною організацією по договору № 1532607 від 05.11.2004 за теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби власників нежитлових приміщень.
Крім того, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.10.2017 № 1078 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності від 03.10.2017.
01.05.2028 між позивачем та відповідачем укладено договір № 14-18 про відшкодування витрат за теплову енергію, відповідно до умов якого підприємство приймає зобов'язання за рахунок «Споживача» на умовах Договору № 14-18 розрахуватися з теплопостачальною організацією по договору № 1532607 від 05.11.2004 за теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби власників нежитлових приміщень.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
За положеннями ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто вказана стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, незалежно від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому прав володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку з утримання належного йому на праві власності майна може створювати небезпеку для третіх осіб.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610, 612 ЦК України).
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Пунктом 6 частини 1 статті 1 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Крім того, відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, зобов'язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту п'ятого частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідач не надала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження оплати житлово-комунальних послуг у визначеному чинним законодавством розмірі.
За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період часу з листопада 2021 року по травень 2025 року у розмірі 142 178,87 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання інфляційну складову боргу у розмірі 25 527,72 грн. та 3% річних у розмірі 6 629,27 грн. за період часу з лютого 2021 року по лютий 2022 року та з січня 2024 року по квітень 2025 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки ОСОБА_1 прострочила виконання грошового зобов'язання, то позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних збитків є обґрунтованими.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд з ним погоджується. Будь-яких заперечень чи контррозрахунку відповідач не надав.
За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 щодо стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 25 527,72 грн. та 3% річних у розмірі 6 629,27 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028,00 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, на підставі ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 11, 509 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 137, 141, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послугу у розмірі 171 335 (сто сімдесят одна тисяча триста тридцять п'ять) грн. 86 коп., з яких: 142 178,87 грн. - сума основного боргу, 25 527, 72 грн. - інфляційні втрати, та 6 629,27 грн. - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» витрати з оплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Позивач - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (вул. Дніпровська Набережна, 25-Б, м. Київ, 02081, код ЄДРПОУ 31025659).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст судового рішення складено 17 жовтня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик