печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46151/25-к
24 вересня 2025 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000025 від 10.01.2024 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001),-
Слідчий у кримінальному провадженні - заступник керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. 297-1, 297-2, 297-3, 297-4 КПК України про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000025 від 10.01.2024 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Обгрунтовуючи подане клопотання вказує, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62024000000000025 від 10.01.2024 за підозрами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 408 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_20 за ч. 2 ст. 408, ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_21 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ОСОБА_22 за ч. 1 ст. 111 КК України.
Зокрема суть підозри обгрунтовує наступним.
Так, наказом начальника Управління державної охорони України № 154-ос від 11.09.2012 ОСОБА_6 призначений на посаду старшого офіцера безпеки 2 відділення 1 відділу Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України.
Однак ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем офіцерського складу, в порушення Законів України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», «Про військовий обов'язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999, та іншого законодавства України, яким встановлено порядок проходження військової служби, не бажаючи бути вірним і відданим народу України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, захищати Вітчизну та територіальну цілісність України, вчинив умисні злочини за таких обставин.
Так, у вечірній час 23.02.2014, ОСОБА_23 , який на той час обіймав пост Президента України та охорону якого відповідно до свого військового обов'язку здійснював ОСОБА_6 , перебуваючи на території м. Севастополя, вирішив залишити територію України.
Прийнявши зазначене рішення, ОСОБА_23 , перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації у Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), переслідуючи особисті цілі щодо подальшого забезпечення себе професійною охороною, вирішив схилити військовослужбовців Управління державної охорони України, які безпосередньо виконували завдання по забезпеченню його особистої безпеки, у тому числі ОСОБА_6 , до вчинення дезертирства.
З цією метою ОСОБА_23 , усвідомлюючи те, що військовослужбовці Управління державної охорони України, перебувають на військовій службі та зобов'язані сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, захищати Вітчизну та територіальну цілісність України, використовуючи свій авторитет та наявність зв'язків серед вищого керівництва Російської Федерації, діючи з прямим умислом, розуміючи, що за самовільне залишення місця служби передбачена кримінальна відповідальність за дезертирство, у період приблизно з 21 год 25 хв до 23 год 29 хв 23.02.2014, перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації у Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), особисто та цілеспрямовано запропонував військовослужбовцям Управління державної охорони України, які безпосередньо виконували завдання по забезпеченню його особистої безпеки, у тому числі військовослужбовцю ОСОБА_6 , ухилитися від подальшого проходження військової служби шляхом виїзду з ним до Російської Федерації.
При цьому, ОСОБА_23 , у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», відповідно до якого особа, щодо якої здійснюється державна охорона, має право на тимчасову відмову в письмовій формі від особистої охорони, приймаючи на себе повну відповідальність за можливі негативні наслідки цієї дії, власноручно написав заяву про відмову від державної охорони з 24.02.2014, зміст якої довів до військовослужбовців, у тому числі ОСОБА_6 , а тому вони усвідомлювали відсутність у них правових підстав для здійснення подальшої державної охорони ОСОБА_23 та подальшого перебування поряд з ним, а також наявність обов'язку повернення до місця постійного несення служби.
ОСОБА_6 , усвідомлюючи свій обов'язок повернутися до місця постійного несення служби, нести військову службу відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України та маючи реальну можливість це зробити, внаслідок впливу ОСОБА_23 , на ґрунті особистого мотиву, пов'язаного із особистою відданістю ОСОБА_23 , вступив у змову з військовослужбовцями Управління державної охорони України ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , які керувались подібними мотивами, вирішив спільно з ними вчинити дезертирство та залишити територію України з метою ухилитися від військової служби.
Далі, з метою приховування (маскування) вчинення злочину та надання видимості законності його відсутності за місцем служби, ОСОБА_6 , за відсутності законодавчих підстав припинення контракту, усвідомлюючи порядок припинення військової служби, склав рапорт з проханням звільнити його з військової служби в УДО України, який адресував начальнику УДО України ОСОБА_24 та датував 21.02.2014. Зазначений рапорт було доставлено до Управління державної охорони України лише 25.02.2014, після чого на його підставі було видано наказ про звільнення ОСОБА_6 з військової служби.
У ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 військовослужбовець офіцерського складу УДО України ОСОБА_6 , за сприяння представників силових відомств Російської Федерації, перебуваючи в Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), за допомогою наданого вказаними представниками Російської Федерації морського судна, за попередньою змовою групою осіб з військовослужбовцями УДО України ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 залишив територію України та без поважних причин і правових підстав, у період з 08 год 00 хв до 18 год 00 хв 24.02.2014 та пізніше (до цього часу) не повернувся до місця служби - Управління державної охорони України (вул. Богомольця, 8, м. Київ) з метою ухилитися від військової служби.
Крім цього, усвідомлюючи факт перебування країни його громадянства - України у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, будучи військовослужбовцем, який приймав Військову присягу на вірність народу України, маючи конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, розуміючи, що Російська Федерація є ворогом для українського народу, ОСОБА_6 , не пізніше 21 год 25 хв 23.02.2014, перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації у Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), діючи з мотивів не сприйняття діючої в Україні влади, підтримуючи злочинні наміри вищих посадових осіб Російської Федерації щодо порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, створення сприятливих для РФ умов для анексії частини території України, а у подальшому - знищення української державності та повної окупації території України шляхом розв'язання повномасштабної війни, вирішив вчинити державну зраду, а саме перейти на бік ворога - Російської Федерації під час вказаного збройного конфлікту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем офіцерського складу, в порушення Законів України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», «Про військовий обов'язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999, та іншого законодавства України, яким встановлено порядок проходження військової служби, за сприяння представників силових відомств Російської Федерації, з якими він вступив у зв'язок за невстановлених слідством обставин, перебуваючи в Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), у ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 за допомогою наданого вказаними представниками Російської Федерації морського судна, за попередньою змовою групою осіб з військовослужбовцями УДО України ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , спільно із колишнім Президентом України ОСОБА_23 , вчинив перехід на бік ворога - Російської Федерації у період збройного конфлікту.
Далі, прибувши до м. Ростов-на-Дону Російської Федерації ОСОБА_6 продовжив здійснювати охорону колишнього Президента України ОСОБА_23 , у той же час шукаючи шляхи для відшукання більш ефективних способів надання допомоги Російській Федерації у проведенні підривної діяльності проти України, які він пов'язував із набуттям громадянства Російської Федерації та вступу на службу до її правоохоронних або воєнізованих органів.
Усвідомлюючи факт перебування України у стані збройного конфлікту із Російською Федерацією, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів РФ, бажаючи надавати іноземній державі - Російській Федерації, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, ОСОБА_6 , за сприяння невстановлених слідством осіб - представників Російської Федерації, упродовж березня - червня 2014 року пройшов необхідну процедуру та 23.06.2014 набув громадянства Російської Федерації із документуванням паспортом громадянина Російської Федерації 4513 № НОМЕР_1 . При цьому, у державних реєстрах Російської Федерації поряд із відомостями щодо набуття ОСОБА_6 громадянства РФ значиться і факт наявності у нього іноземного паспорта - паспорта громадянина України НОМЕР_2 . У подальшому, 09.10.2019 ОСОБА_6 отримав закордонний паспорт громадянина Російської Федерації нового покоління (з біометрією) НОМЕР_3 .
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи громадянином України, маючи конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, усвідомлюючи, що Російська Федерація є ворогом української держави та перебуває з нею у стані збройного конфлікту, з метою надання Російській Федерації допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, набув громадянства Російської Федерації для подальшого вступу на військову службу до її правоохоронних або воєнізованих органів.
Після цього ОСОБА_6 , використовуючи свій статус громадянина Російської Федерації, продовжуючи реалізовувати злочинний намір на надання Російській Федерації допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, не пізніше 24.09.2015 вступив на військову службу до воєнізованого формування Російської Федерації - Федеральної служби охорони Російської Федерації, а саме до її структурного підрозділу - Служби охорони на Кавказі Федеральної служби охорони РФ з дислокацією у м. Сочі Краснодарського краю РФ.
Враховуючи, що із 20.02.2014 Російська Федерація перебувала з Україною у стані збройного конфлікту, а з 24.02.2022 - у стані повномасштабної війни, громадянин України ОСОБА_6 , перебуваючи на військовій службі у воєнізованому формуванні держави-агресора - Федеральній службі охорони Російської Федерації та виконуючи обов'язки військової служби, виходячи із специфіки завдань та повноважень вказаного органу, у взаємодії з іншими правоохоронними органами, спецслужбами та військовими формуваннями ворога, діяв на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Так, відповідно до ст. 13 Федерального закону від 27.05.1996 № 57-ФЗ «Про державну охорону», основними завданнями органів державної охорони є, окрім забезпечення безпеки об'єктів державної охорони тощо, також забезпечення в межах своїх повноважень організації і функціонування зв'язку для потреб органів державної влади; участь в межах своїх повноважень в боротьбі з тероризмом; участь в межах своїх повноважень в забезпеченні інформаційної безпеки Російської Федерації.
Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що органи державної охорони зобов'язані:
- організовувати і проводити в межах своїх повноважень заходи по розвитку і удосконаленню зв'язку для потреб органів державної влади, забезпечення її надійності, інформаційної безпеки та оперативності при наданню Президенту Російської Федерації, Уряду Російської Федерації, іншим державним органам, а за необхідності органам місцевого самоврядування і організаціям;
- здійснювати в порядку, встановленому нормативними правовими актами Президента Російської Федерації, розробку, створення, експлуатацію і розвиток федеральних інформаційних систем для інформаційно-технологічного і інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації, інших державних органів, забезпечувати надійне функціонування цих систем та їх інформаційну безпеку, в тому числі і в військовий час і при надзвичайних ситуаціях, брати участь у формуванні державних інформаційних ресурсів, організації їх резервування та здійснення державної політики в галузі правової інформатизації Російської Федерації;
- організовувати і виконувати шифрувальні роботи;
- здійснювати в межах своїх повноважень контроль за додержанням вимог нормативних правових актів Російської Федерації, які регламентують порядок використання для потреб органів державної влади мереж зв'язку спеціального призначення, і за додержанням порядку використання радіочастотного спектру;
- здійснювати у взаємодії з органами федеральної служби безпеки заходи по протидії витоку інформації по технічним каналам.
Таким чином, органи державної охорони Російської Федерації, де проходить військову службу ОСОБА_6 , займають важливе місце у системі правоохоронних органів, органів влади і органів спеціального призначення держави-агресора, здійснюючи функції організації і функціонування урядового зв'язку, боротьби з тероризмом, організації шифрувальних робіт, контроль за діяльністю у сфері електронних комунікацій в частині використання радіочастотного спектру, протидії витоку інформації та ін. Вказані сфери є вкрай важливими для ведення Російською Федерацією підривної діяльності та агресивної війни проти України, а забезпечення їх повноцінного і нормального функціонування, що покладено на Федеральну службу охорони держави-агресора та входить до службових обов'язків військовослужбовців вказаної служби, у тому числі ОСОБА_6 , робить таку діяльність успішною та спричиняє шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
З огляду на викладене, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що Російська Федерація є ворогом для українського народу, а Федеральна служба охорони, будучи складовою державного механізму держави-агресора, у взаємодії із іншими державними, правоохоронними органами, спецслужбами та Збройними Силами РФ, у період збройного конфлікту та повномасштабної агресивної війни проти України, націлена на знищення української державності та повної окупації території України, будучи громадянином України, виконуючи обов'язки військової служби на штатній посаді вказаного органу, надавав тим самим допомогу іноземній державі, іноземній організації та їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Таким чином, діючи за вказаних обставин, громадянин України ОСОБА_6 , керуючись політичними, ідеологічними та особистими корисливими мотивами щодо продовження військової служби в органах державної влади РФ, у період з 23.02.2014 року вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України у формі переході на бік ворога в період збройного конфлікту.10.01.2024 у межах кримінального провадження № 42013110000001029 від 25.11.2013 повідомлено про підозру ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІI від 05.04.2001).
Постановою прокурора від 10.01.2024 матеріали досудового розслідування відносно підозрюваних ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 виділено із кримінального провадження № 42013110000001029 в окреме провадження № 62024000000000025.
16.08.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000025 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лисичанськ Луганської області, громадянин України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, підозрюється у:
1. самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби (дезертирстві) за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України (в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05.04.2001);
2. державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 16.08.2025 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено цього ж дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, зокрема, направлено поштовим зв'язком на відому адресу проживання та опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку з наведеним, ураховуючи положення ст. 42 КПК України, відповідно до якої підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 у належний спосіб повідомлено про підозру та останній набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Встановлено, що у ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 ОСОБА_6 поза пунктами пропуску у незаконний спосіб залишив територію України, морським шляхом вибув до Російської Федерації і до теперішнього часу на територію України не повертався.
23.06.2014 ОСОБА_6 набув громадянства Російської Федерації, не перебуває на контрольованій Урядом території України, його точне місцезнаходження слідству не відоме, останній не прибуває за викликами слідчого.
Відома слідству адреса проживання (перебування) ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим 11.01.2024 його оголошено у державний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено оперативним підрозділам.
Крім того, інформація стосовно розшуку ОСОБА_6 розміщена на офіційному веб-порталі МВС України та внесена в обліки Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України.
Ураховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органу слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 62024000000000025, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_6 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, переховується від органів слідства на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих йому злочинів, оголошений у міжнародний розшук, чинним кримінальним процесуальним законодавством дозволяється здійснення стосовно останнього спеціального досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав у ньому зазначених.
Захисник підозрюваного заперечив щодо задоволення клопотання, просив відмовити.
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, дійшов таких висновків.
Під час розгляду клопотання встановлено, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62024000000000025 від 10.01.2024 за підозрами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 408 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_20 за ч. 2 ст. 408, ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_21 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ОСОБА_22 за ч. 1 ст. 111 КК України.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Водночас, положеннями ст. 297-5 КПК України передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Так, в рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2 ст. 408 та ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджуються наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, зокрема:
- показаннями свідків - військовослужбовців УДО України ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які показали, що приблизно у обідню пору 23.02.2014 вони разом із ОСОБА_23 , його супутницею - ОСОБА_29 , сином ОСОБА_30 та іншими військовослужбовцями УДО України прилетіли до АР Крим. У цей же день, у вечірній час вони приїхали до якоїсь військової частини Збройних Сил РФ в районі АДРЕСА_2 , де ОСОБА_23 повідомив присутнім військовослужбовцям УДО України, що він прийняв рішення залишити територію України і хто бажає, то може їхати з ним і працювати з ним далі. Також ОСОБА_23 повідомив, що відмовляється від державної охорони, про що написав відповідну заяву. Після цього більшість військовослужбовців прийняли рішення їхати разом із ОСОБА_23 та у подальшому виїхали з ним;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_25 впізнав за фотознімками окремих військовослужбовців Управління державної охорони України, зокрема, ОСОБА_18 та ОСОБА_11 , які в ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 у співучасті з ОСОБА_6 та іншими військовослужбовцями УДО України вчинили дезертирство;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_28 впізнав за фотознімками військовослужбовця Управління державної охорони України, а саме ОСОБА_18 , який в ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 у співучасті з ОСОБА_6 та іншими військовослужбовцями УДО України вчинили дезертирство;
- показаннями свідків - головного інспектора з особливих доручень Інспекції УДО України ОСОБА_31 , колишніх директорів Департаменту роботи з особовим складом УДО України ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , які показали, що військовослужбовці УДО, які вибули до Російської Федерації разом із ОСОБА_23 , всупереч вимогам п. 7.1 Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, особисто до кадрового підрозділу УДО не з'явилися, а лише передали написані ними рапорти про звільнення, при цьому в частині з них не було вказано законних підстав для звільнення, а в частині зазначені незаконні підстави - «за власним бажанням», «у зв'язку з небажанням служити», тобто підстави, які не передбачені ні законодавством, ні контрактом. Окрім цього, вказані військовослужбовці не проходили військово-лікарської комісії, що є обов'язковим при звільненні, а також були виявлені й інші порушення, допущені при звільненні даних військовослужбовців. Таким чином, за такої ситуації ніхто звільняти вказаних військовослужбовців не мав права, а вони, відповідно, не мали права залишати місце служби та виїздити за межі України. В діях цих військовослужбовців, які полягали в незаконному залишенні місця проходження військової служби та вибутті за межі України, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 408 КК України (дезертирство);
- показаннями співучасника ОСОБА_6 - ОСОБА_22 , наданими ним в якості свідка Оболонському районному суду м. Києва під час розгляду справи за обвинувальним актом відносно ОСОБА_23 у режимі конференції з м. Севастополя. Так, ОСОБА_22 повідомив, що 21.02.2014 він у зв'язку із здійсненням охорони ОСОБА_23 вибув у відрядження до міст Харкова, Донецька та АРК. У подальшому у зв'язку із політичною ситуацією в Україні та не будучи згідним із незаконною, на його думку, зміною влади, він виїхав разом із ОСОБА_23 на територію Російської Федерації до м. Ростов-на-Дону;
- показаннями співучасника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 , наданими ним в якості свідка Оболонському районному суду м. Києва під час розгляду справи за обвинувальним актом відносно ОСОБА_23 у режимі конференції з м. Севастополя. ОСОБА_12 , зокрема, пояснив, що 21.02.2014 він у зв'язку із здійсненням охорони ОСОБА_23 вибув у відрядження до міст Харкова, Донецька та АРК. Охорону ОСОБА_23 він здійснював до 23.02.2014, після чого перебував поряд із ним у м. Ростов-на-Дону Російської Федерації в якості помічника. Виїхав він разом із ОСОБА_23 з політичних переконань, а працював у нього в подальшому помічником на безоплатній основі. На запитання стосовно способу залишення ним, ОСОБА_23 та іншими військовослужбовцями УДО України території України ОСОБА_12 відповідати відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України;
- показаннями співучасника ОСОБА_6 - ОСОБА_20 , наданими ним в якості свідка Оболонському районному суду м. Києва під час розгляду справи за обвинувальним актом відносно ОСОБА_23 у режимі конференції з м. Севастополя. ОСОБА_20 показав, що 21.02.2014 він у зв'язку із здійсненням охорони ОСОБА_23 вибув у відрядження до міст Харкова, Донецька та АРК. У подальшому вони прибули в м. Севастополь, а саме - в бухту Козача, де розміщалася бригада морської піхоти Чорноморського флоту РФ. Там ОСОБА_23 показав військовослужбовцям УДО заяву про відмову від державної охорони та запропонував їм їхати разом із ним. Ряд військовослужбовців погодилися на пропозицію ОСОБА_23 та в ніч на 24 лютого 2014 року морським шляхом вибули на територію Російської Федерації, фактично продовживши здійснювати охорону ОСОБА_23 ;
- показаннями співучасника ОСОБА_6 - ОСОБА_13 , наданими ним в якості свідка Оболонському районному суду м. Києва під час розгляду справи за обвинувальним актом відносно ОСОБА_23 у режимі конференції з Автономної Республіки Крим. ОСОБА_13 повідомив, 21.02.2014 ОСОБА_22 поставив йому задачу вжити заходів до підготовки поїздки ОСОБА_23 до міст Харкова, Донецька та АРК. У подальшому, на території АРК ОСОБА_23 повідомив, що він написав заяву про відмову від державної охорони та запропонував військовослужбовцям УДО України виїхати разом із ним. Ряд військовослужбовців погодилися на пропозицію ОСОБА_23 та разом із ним 24.02.2014, після опівночі, із м. Севастополя морським шляхом вибули до м. Ростов-на-Дону Російської Федерації. У подальшому, до червня 2014 року він перебував поряд із ОСОБА_23 в якості його помічника. Також приблизно до червня 2014 року з ОСОБА_23 перебували ОСОБА_22 та ОСОБА_12 , після чого припинили спілкування з ним;
- наказом УДО України № 25-ос від 23.02.2014, відповідно до якого військовослужбовців УДО України ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штатів та проведенням організаційних заходів;
- наказом УДО України № 1153 від 28.12.2023, відповідно до якого наказ УДО України № 25-ос від 23.02.2014 вважати таким, що виданий 25.02.2014, а військовослужбовців, зазначених в п. 4 вищезгаданого наказу ( ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 ) вважати звільненими з військової служби та виключеними зі списків особового складу 25.02.2014;
- рапортом ОСОБА_6 про звільнення з військової служби, датованим 21.02.2014, у якому підставу для звільнення з військової служби не зазначено;
- висновком експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів від 18.06.2025, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_6 , що міститься у рапорті ОСОБА_6 про звільнення з військової служби від 21.02.2014, виконаний ОСОБА_6 ;
- оглядом відомостей оператора мобільного зв'язку щодо телефонних з'єднань співучасника ОСОБА_6 - ОСОБА_22 , відповідно до якого останнє з'єднання зафіксовано 23.02.2014 о 23 год 29 хв базовою станцією за адресою м. Севастополь, бухта Козача, 1б, ПС № 16;
- оглядом відомостей оператора мобільного зв'язку щодо телефонних з'єднань співучасника ОСОБА_6 - ОСОБА_12 , відповідно до якого останнє з'єднання зафіксовано 23.02.2014 о 23 год 25 хв базовою станцією за адресою м. Севастополь, бухта Козача, 1б, ПС № 16;
- висновком службового розслідування, затвердженим 26.09.2014 в.о. начальника УДО України ОСОБА_34 , відповідно до якого звільнення військовослужбовців ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 відбулося з численними порушеннями Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, затвердженої наказом начальника УДО України № 399 від 30.08.2011, за відсутності вказаних військовослужбовців за місцем несення служби, звільнені військовослужбовці, у тому числі ОСОБА_6 , до кадрового підрозділу не з'явилися, бесіди з ними не проводилися, військово-лікарську комісію не проходили, крім цього у рапортах не вказано законних підстав для звільнення, а у деяких зазначені незаконні та непередбачені законодавством підстави - «за власним бажанням», «в зв'язку з небажанням служити». Цим же висновком комісією запропоновано кадровому підрозділу УДО України підготувати проект наказу про скасування окремих пунктів наказу № 25-ос від 23.02.2014 в частині звільнення з військової служби вищевказаних військовослужбовців;
- доповідною запискою заступника директора Департаменту - начальника СВБ ДОЗО КРЗ УДО України ОСОБА_35 від 19.12.2023 на ім'я начальника Управління державної охорони України, відповідно до якої наказ № 25-ос від 23.02.2014 про звільнення військовослужбовців УДО України, у тому числі ОСОБА_6 був виданий за відсутності рапортів на звільнення і запропоновано внести зміни до вказаного наказу, змінивши дату його підписання, вказавши дату «25.02.2014», а також поінформувати ДБР про ймовірну наявність у діях військовослужбовців, вказаних у п. 4 наказу № 25-ос ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України;
- рапортом т.в.п. директора Департаменту роботи з особовим складом УДО України ОСОБА_36 від 31.07.2014, відповідно до якого на момент звільнення вищевказані військовослужбовці знаходились поза межами України - перебували на території Російської Федерації разом із колишнім Президентом України ОСОБА_23 ;
- висновком експертів за результатами проведення судової військової експертизи № 2909/24-83 від 30.07.2024, відповідно до якого військовослужбовці УДО України, у тому числі ОСОБА_6 , не мали законних підстав для виїзду за межі України в ніч з 23 на 24 лютого 2014 року;
- рапортом заступника начальника УДО України - директора Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим ОСОБА_37 від 24.02.2014, відповідно до якого 23.02.2024 о 23.50 отримано інформацію про відміну охоронних заходів у зв'язку з відмовою ОСОБА_23 від державної охорони;
- заявою ОСОБА_23 від 24.02.2014 про відмову від державної охорони, а також висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1390-1392/17-32 від 27.01.2017, яким підтверджується факт написання цієї заяви особисто ОСОБА_23 ;
- відомостями оперативних підрозділів щодо встановлення фактів переховування ОСОБА_6 на території Російської Федерації та проходження ним служби в органах Федеральної служби охорони Російської Федерації, зокрема: рапортом співробітника Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 25.01.2025, відомостями Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України від 26.01.2024, Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 21.04.2025, ГУСБУ України у м. Києві та Київській області, УСБУ України в Житомирській, Волинській, Рівненській, Запорізькій, Львівській, Харківській, Кіровоградській, Тернопільській областях, відповідно до яких ОСОБА_6 є військовослужбовцем Федеральної служби охорони Російської Федерації та зареєстрований за місцем дислокації вказаного військового формування - АДРЕСА_2 ;
- інформацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 16.11.2023, відповідно до якої ОСОБА_6 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 у підрозділі Федеральної служби охорони та є співробітником вказаного органу;
- відомостями з державних реєстрів Російської Федерації, відповідно до яких ОСОБА_6 23.06.2014 набув громадянства Російської Федерації із документуванням паспортом громадянина Російської Федерації 4513 № НОМЕР_1 , а 24.09.2015 зареєстрував місце свого постійного проживання за місцем дислокації структурного підрозділу Федеральної служби охорони Російської Федерації - Федеральної служби охорони на Кавказі, за адресою АДРЕСА_3. При цьому, у державних реєстрах Російської Федерації поряд із відомостями щодо набуття ОСОБА_6 громадянства РФ значиться і факт наявності у нього іноземного паспорта - паспорта громадянина України НОМЕР_2 . У подальшому, 09.10.2019 ОСОБА_6 отримав закордонний паспорт громадянина Російської Федерації нового покоління (з біометрією) НОМЕР_3 ;
- протоколом огляду постанови Уряду Російської Федерації № 713 від 07.07.1995, статтею 23 якої встановлено наступне: «Військовослужбовці, які вступили на військову службу за контрактом, а також офіцери, які проходять військову службу за призовом, та члени їх сімей до отримання житлових приміщень реєструються органами реєстраційного обліку за місцем дислокації військових частин в установленому порядку».
Таким чином, є достатньо підстав вважати, що вказана особа обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі.
Постановою прокурора від 10.01.2024 матеріали досудового розслідування відносно підозрюваних ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 виділено із кримінального провадження № 42013110000001029 в окреме провадження № 62024000000000025.
16.08.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000025 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено цього ж дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, зокрема, направлено поштовим зв'язком на відому адресу проживання та опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку з наведеним, ураховуючи положення ст. 42 КПК України, відповідно до якої підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено йому внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, отже ОСОБА_6 у належний спосіб повідомлено про підозру та останній набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Встановлено, що у ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 ОСОБА_6 поза пунктами пропуску у незаконний спосіб залишив територію України, морським шляхом вибув до Російської Федерації і до теперішнього часу на територію України не повертався.
23.06.2014 ОСОБА_6 набув громадянства Російської Федерації, не перебуває на контрольованій Урядом території України, його точне місцезнаходження слідству не відоме, останній не прибуває за викликами слідчого.
Відома слідству адреса проживання (перебування) ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 .
24.02.2022 Російська Федерація розпочала повномасштабну агресію проти України, що виключає можливість міжнародно-правової співпраці з державою-агресором та виконання її компетентними органами запитів про міжнародно-правову допомогу, у т.ч. щодо вручення повісток про виклик, повідомлень про підозру, допиту підозрюваних тощо.
У зв'язку з викладеним, в ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 281 КПК України 11.01.2024 оголошено у державний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено оперативним підрозділам.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим 11.01.2024 його оголошено у державний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено оперативним підрозділам.
Крім того, інформація стосовно розшуку ОСОБА_6 розміщена на офіційному веб-порталі МВС України та внесена в обліки Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України.
Про переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органу досудового розслідування свідчать такі обставини:
- за останнім відомим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_6 відсутній;
- за час здійснення розшуку оперативним підрозділом не встановлено місцезнаходження підозрюваного на контрольованій Урядом України території;
- підозрюваний жодної активної діяльності на території України не здійснює, офіційно державний кордон не перетинав;
- перебуває на території Російської Федерації.
Крім того, факт переховування від органу досудового розслідування підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 на жоден із викликів правоохоронного органу не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Так, в газеті «Урядовий кур'єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик до слідчого підозрюваного ОСОБА_6 на 10.01.2024, 29.01.2024 та 27.06.2025.
Також повістки про виклик до слідчого на 10.01.2024, 29.01.2024 та 27.06.2025 на підставі ч. 2 ст. 135 КПК України направлено за останнім відомим місцем його проживання в Україні, а також його захисникові у порядку ч. 8 ст. 135 КПК України.
Тобто, ОСОБА_6 про зазначені виклики був проінформований належним чином, проте, в зазначені у повістках час та дату до органу досудового розслідування не з'явився, про причини неявки не повідомив.
За отриманими у ході розшуку відомостями, підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування на території Російської Федерації та зареєстрований за адресою РФ, Краснодарський край, м. Сочі, вул. Фурманова, 10.
Ураховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 переховується від органу слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні № 62024000000000025, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_6 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Отже, вищевказане дає достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний умисно переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Притягнути підозрюваного до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, неможливо.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, поряд з положеннями ч. 2 ст. 297-4 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, рішення Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182). Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій відповідно до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого про здійснення спеціального досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62024000000000025 від 10.01.2024 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Керуючись ст. 297-1, 297-3, 297-4, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000025 від 10.01.2024 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1