печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35935/25-к
06 серпня 2025 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду у м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту) управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025000000002032 від 14.07.2025,-
31.07.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 1-го відділу (розслідування злочинів учинених в умовах збройного конфлікту) управління організації розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025000000002032 від 14.07.2025.
Обґрунтовуючи клопотання сторона обвинувачення зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025000000002032 від 14.07.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України.
Проведеним на даний час досудовим розслідуванням установлено, що громадянин РФ, військовослужбовець НОМЕР_1 ДШП 76-ї ДШД ПДВ ЗС РФ (військова частина № НОМЕР_3 ) рядовий ОСОБА_6 , обіймаючи посаду навідника парашутно-десантного взводу 3-ї парашутно-десантної роти (далі - ПДР) 1-ї батальйонно-тактичної групи цього полку, починаючи з 24.02.2022, прийняв безпосередню участь у актах збройної агресії, в тому числі в період часу з 27.02.2022 по 30.03.2022 на території міста Буча Київської області, а тому відповідно до ст. 43 ДП І мав статус комбатанта і був зобов'язаний дотримуватися норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, а також усвідомлював існування міжнародного збройного конфлікту.
Протягом березня 2022 року року ОСОБА_6 разом з особовим складом 3-ї ПДР 1-ї БТГр 234-го ДШП 76-ї ДШД ПДВ ЗС РФ виконував бойові завдання із захоплення, утримування та контролю місцевості у м. Буча, зокрема, з використанням бойових машин десанту закріпилися на частині вулиці Яблунської між вулицями Заводська та Склозаводська в м. Буча, де періодично здійснювали патрулювання у вказаному районі та перевірку прилеглих будинків з метою виявлення осіб, які мають проукраїнські погляди з числа цивільного населення.
Так, приблизно об 8 годині 28.03.2022 ОСОБА_6 , будучи озброєним автоматичною стрілецькою зброєю, спорядженою бойовими набоями, разом з невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, пішки рухались по вулиці Склозаводській зі сторони вулиці Стадіонної в напрямку гаражних приміщень, які знаходяться навпроти будинку № 8 вулиці Склозаводській.
В цей час біля вказаного будинку № 8 перебували ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які через відсутність електроенергії та газопостачання вимушено розпалювали багаття для приготування їжі. Вказані місцеві мешканці були одягнуті у цивільний одяг, участі у бойових діях не брали, до таких дій не готувались, не мали при собі жодної зброї, знарядь чи засобів, що могли б загрожувати військовослужбовцям ЗС РФ, тобто були цивільними особами, та своєю поведінкою не компрометували, не провокували і не становили загрози.
У цей момент пролунали постріли, у зв'язку з чим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 побігли до автомобіля «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_4 , білого кольору, який знаходився біля гаражу № 3 вищевказаних гаражних приміщень, потрапивши при цьому у поле зору ОСОБА_6 , який рухався по вул. Склозаводській зі сторони вул. Стадіонної.
Після чого, ОСОБА_6 , побачивши ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які вибігли та почали сідати до автомобіля «RENAULT MASTER», підбіг до автомобіля, усвідомлюючи, що вказані місцеві жителі є цивільними особами, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права та не повинні бути об'єктом нападів, а також що його дії можуть призвести до заподіяння смерті цивільних осіб, діючи умисно, в порушення положень ст. ст. 48, 51 ДП І, без попередження на застосування зброї вчинив напад на цивільних осіб, відкривши вогонь на ураження з наявної у нього автоматичної стрілецької зброї, при цьому, з відстані близько двох метрів здійснив не менше двох пострілів в ОСОБА_7 , який пробігав біля передньої частини автомобіля та намагався заховатись, відразу після чого з відстані близько трьох метрів здійснив не менше дев'яти пострілів у ОСОБА_8 , який вже перебував на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, чим спричинив смерть останнім.
Смерть ОСОБА_7 настала від множинних вогнепальних кульових поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів та кісток скелету.
Смерть ОСОБА_8 настала від множинних вогнепальних осколкових поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів та кісток скелету.
Отже, ОСОБА_6 будучи навідником парашутно-десантного взводу 3-ї парашутно-десантної роти 1-ї батальйонно-тактичної групи 234-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії Повітряно-десантних військ ЗС РФ (в/ч № НОМЕР_3 ), приблизно об 08 годині 28.03.2022 перебуваючи біля гаражного приміщення № 3 розташованого навпроти будинку № 8 по вул. Склозаводській м. Буча та припаркованого автомобіля «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_4 , усвідомлюючи існування міжнародного збройного конфлікту та те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є цивільними особами, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права та не повинні бути об'єктом нападів, а також що його дії можуть призвести до заподіяння смерті цивільних осіб, діючи умисно, в порушення вимог ст. ст. 48, 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, вчинив напад на цивільних осіб, відкривши вогонь на ураження з наявної у нього автоматичної стрілецької зброї, при цьому, з відстані близько двох метрів здійснив не менше двох пострілів в ОСОБА_7 , який пробігав біля передньої частини автомобіля та намагався заховатись, після чого відразу з відстані близько трьох метрів здійснив не менше дев'яти пострілів у ОСОБА_8 , який вже перебував на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, чим спричинив смерть останнім.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що поєднане з умисним вбивством, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001).
ОСОБА_6 28.06.2025 було повідомлено про підозру відповідно до ч. 3 ст. 111, ч.8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, через неможливість вручення у день складення, у зв'язку із його перебуванням на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тобто РФ, шляхом публікації письмового повідомлення про підозру в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, тобто газеті «Урядовий кур'єр», та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Так, слідчий вказує, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , розуміючи, що він вчинив кримінальне правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, відчуваючи страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, достовірно знаючи про наявність кримінального провадження, в якому досліджуються обставини вчинення ним кримінально карних діянь, намагатиметься ухилитися від органів досудового розслідування та уникнути відповідальності.
Матеріалами досудового розслідування підтверджується, що ОСОБА_6 , може перебувати за межами території України, а саме на території РФ, тобто держави-агресора, або на тимчасово окупованих територіях України. Більше того, РФ, як державою, що здійснює збройну агресію проти України, вживаються заходи для переховування ОСОБА_6 , з метою уникнення ним кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, у вчинення якого він обґрунтовано підозрюється.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищення, приховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники кримінального правопорушення, місця зберігання знаряддя та засобів вчинення кримінального правопорушення; отримано не всі дані щодо місць проживання та перебування інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, де можуть зберігатися об'єкти, які були або є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Указане дає підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків, обґрунтовується тим, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 , використовуючи своє становище військовослужбовця РФ та маючи відповідний суспільний, матеріальний та інші види впливів, може з'ясувати місця проживання свідків та здійснити незаконний вплив на останніх. Крім того, наразі не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та обставини вчинення інших кримінальних правопорушень, які можуть впізнати особу підозрюваного, та яким відомі інші обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження та які в свою чергу викривають ОСОБА_6 , а тому останній, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , діючи у складі ЗС РФ, що здійснюють збройну агресію проти України, безпосередньо реалізує завдання вищого політичного і військового керівництва РФ з ліквідації суверенітету і незалежності України, без яких неможливо буде виконати завдання кримінального провадження.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , враховуючи його безкарність після здійснення даного кримінального правопорушення, продовжує участь у воєнних діях в Україні та існує висока вірогідність вчинення ним інших кримінальних правопорушень, у тому числі воєнних.
З врахуванням зазначеного, слідчий зазначає, що оцінивши сукупність всіх ризиків та обставин по провадженню, а саме: вагомість і достатність наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість можливого покарання; відсутність соціальних зав'язків в Україні - підозрюваний не має на території України родини та утриманців, які б спонукали його знаходитися на території України та не ухилятися і не переховуватися від органів досудового розслідування та суду; відсутність постійного місця роботи підозрюваного на території України; репутацію підозрюваного, який, будучи військовослужбовцем РФ, продовжує приймати участь у здійсненні військової агресії проти України, сторона обвинувачення вважає, що зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_6 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з триманням під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Так, судомим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 28.06.2025 повідомлено про підозру відповідно до ч. 3 ст. 111, ч.8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, через неможливість вручення у день складення, у зв'язку із його перебуванням на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тобто РФ, шляхом публікації письмового повідомлення про підозру в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, тобто газеті «Урядовий кур'єр», та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до вимог абзацу 3 ч. 8 ст. 135 КПК України, копію повідомлення про підозру ОСОБА_6 вручено його захиснику - адвокату ОСОБА_4 .
Одночасно, в указаний вище спосіб опубліковано повістки про виклик ОСОБА_6 , як підозрюваного до слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України на 11 год. 00 хв. 10.07.2025, 11 год. 00 хв. 11.07.2025, 11 год. 00 хв. 12.07.2025.
Також, 29.03.2025 здійснено надсилання електронних файлів повідомлення про підозру та повістки про виклик підозрюваному ОСОБА_6 в месенджерах, соціальних мережах.
Згідно абзацу 2 ч. 8 ст. 135 КПК України ОСОБА_6 , вважається таким, який належним чином повідомлений про підозру і про виклики до слідчого, з моменту опублікування повідомлення про підозру та повісток про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Однак, підозрюваний ОСОБА_6 , до Головного слідчого управління Національної поліції України відповідно до опублікованих повісток безпідставно не з'явився, про причини неявки не повідомив.
У зв'язку з переховуванням підозрюваного ОСОБА_6 , від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, останнього 22.07.2025 оголошено в розшук, організацію проведення якого доручено Департаменту карного розшуку Національної поліції України. Також, 23.07.2025 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в міжнародний розшук.
Матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України, 14.07.2025 виділені з кримінального провадження №42022112320000037 від 27.02.2022 в окреме провадження № 12025000000002032 від 14.07.2025.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчинені вказаного кримінального правопорушення, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку,встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний роз,шук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідним та достатнім для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, при судовому розгляді слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Окрім цього, ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Відтак, слідчий суддя вважає, що доводи сторони обвинувачення стосовно наявності ризиків є обгрунтованими та доведеними.
Таким чином, вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а тому для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведеному у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, ч. 2 ст. 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, згідно з якою до запиту про видачу особи для здійснення кримінального переслідування в обов'язковому порядку повинна долучатись завірена постанова про взяття під варту. Аналогічні вимоги передбачені Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.
Частина 6 статті 193 КПК України містить імперативну норму, з якої слідує, що слідчий суддя обирає запобіжний захід за відсутності підозрюваного, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний оголошений у розшук.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що постановою слідчого було оголошено підозрюваного міжнародний розшук.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, так як матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, а саме, те що підозрюваний має можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду та фактично вже переховується від слідства. вчиняти наявне.
Окрім цього, при вирішення питання щодо визначення запобіжного підозрюваний, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в силу обгрунтувань сторони обвинувачення є дієвим заходом для досягнення цілей кримінального провадження.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Відтак, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1