Номер провадження 2-а/754/553/25
Справа № 754/12874/25
Іменем України
20 жовтня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про адмінінстративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оголошення його в розшук та внесення відповідних відомостей до інформаційних ресурсів/направлення доручень до НПУ. Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка, за даними відповідача, винесена 25.01.2025р. уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 (реквізити та П.І.Б. невідомі через невручення). Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (сплив строків за ст. 38 КУпАП). Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 невідкладно припинити розшук,вилучити/скасувати всі розшукові орієнтування та внести відомості про припинення розшуку до всіх інформаційних систем, куди вони були передані. (На випадок потреби) поновити строк на оскарження постанови відповідно до ст. 289 КУпАП та ст. 123 КАС України, оскільки копію постанови не вручали, він перебував за кордоном та об'єктивно не міг реалізувати право на захист. Верховний Суд.
Вимоги позову обґрунтовано тим, що постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності яка винесена 25.01.2025 року за ст. 210 або/та 210-1 КУпАП йому не вручали, оскільки на цей момент він був за кордоном на законних підставах.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Панченко О.М. від 14.08.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Крім того, судом витребувано від відповідача докази, а саме засвідчену копію постанови від 25.01.2025 року та всі матеріали провадження відносно позивача.
Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем при зверненні до суду у позовній заяві було зазначено: " (На випадок потреби) поновити строк на оскарження постанови відповідно до ст. 289 КУпАП та ст.123 КАС України, оскільки копію постанови не вручали, він перебував за кордоном та об'єктивно не міг реалізувати право на захист. Верховний Суд."
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначив наступне: «...причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».
Зважаючи на викладені норми, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Суд звертає увагу, що оскаржувану постанову від 25.01.2025 року позивач до суду не надає, доказів коли він дізнався про її існування суду надано також не було. Крім того, позивач посилається на те, що на момент винесення постанови він перебував за кордоном та надає дві копії із закордонного паспорту (сторінки, де проставлені печатки про виїзд/в'їзд), при цьому не надаючи копію повного біометричного документу для виїзду за кордон,яка містить всі дані позивача, що унеможливлює суд встановити належність документу саме позивачу. Таким чином, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом по спливу значного часу, а саме 08.08.2025.
Доказ у виглдяді постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.01.2025 року на вимогу суду відповідачем надано також не було.
Судом не встановлено поважних причин та обставин, які б свідчили про відсутність у позивача можливості звернутись до суду з даним позовом у визначений законом десятиденний строк.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин, які б обумовили виправдану необхідність поновлення позивачу строку для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 19,62 Конституції України, ст.ст. 5-7, 77, 90, 139, 240, 241-246, 286 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про адмінінстративне правопорушення, - залишити без розгляду.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 20.10.2025 р.
Суддя О.М. Панченко