Справа № 712/13747/25
Провадження № 1-кс/712/4798/25
10 жовтня 2025 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м. Черкаси скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42023000000001556 від 20.09.2023,
Зміст поданої скарги та її обґрунтування
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла скарга від ОСОБА_3 на постанову слідчого від 19.09.2025 про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні № 42023000000001556, із вимогою скасувати зазначену постанову та зобов'язати слідчого (прокурора) визнати його потерпілим.
Скаржник зазначає, що постанову отримав 03.10.2025, а скаргу подав через систему «Електронний суд» 08.10.2025, тобто в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 304 КПК України.
На обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що слідчим при ухваленні рішення неправильно застосовано положення ч. 5 ст. 55 КПК України, оскільки для відмови у визнанні потерпілим необхідно мати очевидні та достатні підстави вважати, що шкоди не завдано, тоді як у матеріалах його заяв містяться відомості про заподіяння шкоди здоров'ю під час перебування у місцях несвободи (епізоди туберкульозу у 1999-2000 роки та 2003-2004 роки, оперативне лікування у 2020 році, триваючі наслідки). Вказує, що наведені дані виключають наявність «очевидної відсутності шкоди», а тому слідчий був зобов'язаний визнати його потерпілим.
Крім того, заявник посилається на вихід слідчого за межі предмета вирішення питання про статус потерпілого, адже замість перевірки наявності шкоди та її очевидної відсутності, слідчий фактично здійснив оцінку кваліфікації правопорушення та причинного зв'язку, що є предметом досудового розслідування.
Скаржник наголошує на невідповідності постанови вимогам ст. 110 КПК України, зокрема на відсутності аналізу доказів і мотивів прийнятого рішення. Зазначає, що слідчий без належної перевірки зробив висновок про відсутність даних про шкоду, не витребував повний медичний масив від ДКВС, не перевірив виконавчі документи щодо правомірності тримання, а також послався на показання невизначених «службових осіб СІЗО» без ідентифікації та співставлення з об'єктивними джерелами. Вказує, що такі посилання суперечать вимогам статей 9, 22, 93, 94 КПК України та практиці ЄСПЛ щодо умов тримання під вартою в установах системи ДКВС України.
Також ОСОБА_3 звертає увагу на невірність реквізитів у постанові у мотивувальній частині зазначено номер кримінального провадження № 42023000000001556, тоді як у резолютивній частині № 120252553200000090, що створює невизначеність щодо предмета прийнятого рішення.
Позиції учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав скаргу, яку просив задовольнити із наведених у ній мотивів.
Слідчий, рішення якого оскаржується, та прокурор у кримінальному провадженні належним чином у передбаченому ст. 135 КПК України порядку повідомлені про час та місце розгляду справи не з'явилися.
Зважаючи на викладене, а також виходячи зі встановлених ч. 2 ст. 306 КПК України строків та засад їх розумності, передбачених ст. 28 КПК України, слідчим суддею визнано можливим прийняти рішення по суті скарги за відсутності слідчого, рішення якого оскаржується, на підставі наданих сторонами матеріалів, що відповідає положенням ч. 3 ст.306 КПК України.
Мотиви і висновки суду
Слідчим суддею встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві,здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001556 від 20.09.2023 за ч. 2 ст. 146-1 КК України.
ОСОБА_3 11.09.2025 звернувся до слідчого, який здійснює досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні із заявою про залучення до кримінального провадження як потерпілого.
За результатами розгляду вказаного клопотання слідчий 19.09.2025 виніс постанову про відмову у задоволенні клопотання.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий зазначив, що у ході досудового розслідування будь-яких даних (підтверджуючих документів), які б свідчили про те, що ОСОБА_3 завдано моральну, фізичну чи майнову шкоду, крім його заяви, не встановлено та наявність причинного зв'язку між рішеннями суддів та погіршенням його стану здоров'я останнім не надано.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно із ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Отже, єдиною законною підставою для винесення слідчим постанови про відмову у визнанні потерпілим є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано такої шкоди.
«Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв'язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК України (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі); неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.
Разом із тим, у разі встановлення факту неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення особа, яка приймає відповідне процесуальне рішення у будь-якому випадку має сформулювати свої висновки у такий спосіб, що б вони кореспондувалися із нормами ч. 5 ст. 55 КПК України, оскільки таке процесуальне рішення є фактично кінцевим для особи у кримінальному провадженні, відповідно, має бути вмотивованим та зрозумілим, тобто відповідати критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Наведене свідчить, що оскаржувана постанова про відмову в залученні ОСОБА_3 як потерпілою у кримінальному провадженні № № 42023000000001556 від 20.09.2023 не відповідає вказаним вимогам ч. 5 ст. 55, 110 КПК України, оскільки у мотивувальній частині слідчий не вказав очевидних та достатніх підставах вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, у тому числі з урахуванням доводів про наявність такої шкоди, про яку зазначено у скарзі слідчому судді. З огляду на це постанова про відмову в задоволенні клопотання підлягає скасуванню.
Водночас з приводу вимоги, зазначеної у скарзі, про зобов'язати слідчого (прокурора) визнати скаржника потерпілим слідчий суддя зазначає таке.
Аналіз змісту ч. 5 ст. 55 КПК України дає підстави зробити висновок про те, що під час досудового розслідування саме слідчий або прокурор повноважні вирішувати питання, пов'язані з визнанням особи потерпілою або відмовою в такому визнанні. Тому покладання на слідчого та/або прокурора таких зобов'язань буде суперечити змісту ст. 55 КПК України, у зв'язку з цим такі вимоги не підлягають задоволенню.
Подібна правова позиція наведене у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 522/7836/21.
Також слідчий суддя не вбачає підстав для постановлення рішення про поновлення строку на подання скарги, оскільки зі змісту наданих заявником документів встановлено, що цей строк не порушено.
Керуючись ст. 55, 220, 303- 304, 309, 369 - 372, 376 КПК України,
Скаргу ОСОБА_3 на постанову про відмову у визнанні потерпілим задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_4 від 19.09.2025 про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 , винесену у кримінальному провадженні № 42023000000001556 від 20.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146-1 КК України.
В решті вимог скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено о 08 год 30 хв 15.10.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1