Справа № 344/18399/25
Провадження № 2-о/344/464/25
20 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб : ОСОБА_2 , Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Заявник звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою в порядку окремого провадження, у якій просить : встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( в актовому записі про народження сина, ОСОБА_1 ,- ОСОБА_2 ), є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви зазначено, з метою оформлення соціальних гарантій та догляду за матір'ю, її єдиний син - ОСОБА_1 звернувся до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, однак отримав усуну відмову та посилання на те, що у свідоцтві про його народження та в паспорті матері є розбіжності у прізвищі. Відповідно не можливо підтвердити родинний зв'язок. Виправлення помилки в актових записах є неможливим, тому рекомендовано звертатись до суду із даною заявою про встановлення факту родинних відносин. Помилка у прізвищі матері викликано неправильним про відмінюванням.
Перевіривши матеріали заяви, встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, як це закріплено положеннями ч. 7 ст. 19 ЦПК України.
Правилами п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України унормовано, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту зокрема: 1) родинних відносин між фізичними особами.
У силу приписів ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
Аналогічні положення містяться у ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Положеннями ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» унормовано, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього, що відповідає положенням ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», відомості про фізичних осіб, що містяться у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, безоплатно надаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.
Згідно з п. 6 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, зазначено, що про факт державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видаються відповідні свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть на бланках, виготовлених за зразками та їх описами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2010 № 1025 «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з абз. 2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судами не встановлюється тотожність особи, а відповідно до роз'яснень листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах; якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження. У цих справах, суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них, а також не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
Разом з цим частиною 3 ст. 315 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Заявник просить встановити факт родинних відносин, підмінюючи таке фактом тотожності особи, а саме просить встановити, що « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( в актовому записі про народження сина, ОСОБА_1 ,- ОСОБА_2 ), є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ». що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, які висвітлені у постанові від 08.12.2021 у справі №464/6696/20.
Принагідно, слід зазначити, що також факт належності свідоцтва про народження особи, смерті, не може бути встановлений в судовому порядку, оскільки не є правовстановлюючим документом (тобто документом, який посвідчує правовий зв'язок конкретного майна з особою його власника та складений у порядку, передбаченому законодавством) та відповідно до положень ст. 315 ЦПК України не належить до юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.
Також, слід звернути увагу, що за вказаних обставин, законодавством визначений порядок внесення змін до актових записів та порядок оскарження відмови у внесенні таких змін.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюються Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5.
Згідно з п. 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 п. 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» судам роз'яснено: «[…] суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків)».
Згідно ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Тобто за змістом даної статті суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів. І тільки у разі наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження.
Заявник просить встановити факт родинних відносин між ним та матір'ю, яка не позбавлена як правоздатності, так і дієздатності, доказів протилежного не надано.
Крім того, підтвердження родинних відносин між живими фізичними особами здійснюється іншим шляхом, в залежності від виниклих обставин (зокрема можливо шляхом звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актового запису про народження або до органу міграційної служби для одержання нового паспортного документу, оскільки за життя будь-який громадянин не позбавлений права уточнити правильність написання свого прізвища, ім'я та по батькові).
Доказів звернення заявника до відділу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до його актового запису про народження, суду не надано.
Відповідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», у кожному разі суд зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що заявником не зазначено належних та допустимих доказів, що встановлення факту родинних відносин між ним та його матір'ю неможливо в позасудовому порядку, зокрема шляхом внесення відповідних виправлень до документів, які посвідчують їх родинні відносини чи їх особистих документів, тому у відкритті провадження відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 186, 293, 315, 353 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб : ОСОБА_2 , Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.