Справа № 191/4651/24
Провадження № 2/191/1638/24
Іменем України
29 вересня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого- судді Порошиної О.О., за участю секретаря - Набокової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Позивач «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що 26.11.2021 між ТОВ «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» і співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (одним із співвласників є відповідачі), згідно протоколу співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 було укладено договір від 24.09.2022 р. про надання послуги з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . За вищевказаним договором позивач є управителем та виконавцем житлово - комунальних послуг, відповідачі є співвласниками та замовниками цих послуг. Відповідачі не здійснювали оплату за отримані житлово-комунальні послуги. Станом на 01.09.2024 р. у відповідачів існує прострочена заборгованість за спожиті житлово - комунальні послуги у розмірі 7095,00 грн., яку позивач просить стягнути.
Враховуючи, що відповідачі є співвласниками вищезазначеної квартири, вони, як власники житла, зобов'язані нести витрати на внески і платежі співвласників багатоквартирного будинку, оскільки такий обов'язок передбачений чинним законодавством.
У зв'язку з невиконанням споживачами обов'язків з оплати послуг з управління будинком багатоквартирного будинку виникла заборгованість.
Відповідачам було нараховані збитки від інфляції в сумі 176,20 грн. та 3% річних у сумі 80,91 грн.
Просить солідарно стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» заборгованість за договором про надання послуги з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 7095,00 грн., збитки від інфляції у сумі 176,20 грн. та 3% річних у сумі 80,81 грн., а всього грошових коштів на суму 7352,01 грн., а також стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу 2500,00 грн.
Представник позивача - директор ТОВ «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» Внуков В. у судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві зазначив про можливість розгляду справи без участі їх представника.
Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися в судове засідання без повідомлення причин, правом на надання відзиву не скористалися.
У зв'язку з тим, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідачів, суд за його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2022 між ТОВ «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» і співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які діють на підставі Протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 22.09.2022, було укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації, наданої 28.03.2024 за №110 Комунальним підприємством «Новомосковське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради», власниками квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, виданого 23.04.2019 р. Першою Синельниківською держнотканторою р. 191.
Відповідно до п.1 Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.09.2021 управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами договору.
Згідно з п.3 Договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Відповідно до п.6 Договору кожен зі співвласників зобов'язаний, в тому числі, оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені договором.
Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін і тарифів на них.
Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. (Постанова Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц)
В розрізі даного спору зобов'язання відповідача оплатити комунальні послуги не урегульовано окремим договором між сторонами спірних правовідносин, тому зобов'язання щодо сплати житлово-комунальних послуг урегульовано публічним договором надання таких послуг, відповідно до якого відповідач зобов'язаний сплатити вартість фактично отриманих ним комунальних послуг.
Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що станом на 01.09.2024 у відповідачів існує прострочена заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 7095,00 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі №6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18.
Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 101 %.
Позивачем здійснено нарахування 3% річних та збитків від інфляції. Розмір заборгованості відповідно до розрахунку за період з 01.02.2024 по 03.09.2024, виконаного позивачем, складає 80,81 грн. - 3% річних, 176,20 грн. - збитків від інфляції.
Наданий розрахунок позивача суд приймає до уваги, оскільки останній відповідає нормам закону.
Суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі N 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми збитків від інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу обґрунтованими та доведеними, і такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., то позивачем не надано доказів на їх підтвердження, а тому в цій частині вимог слід відмовити.
Також, суд вважає за необхідне у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду, у розмірі 3028,00 грн., по 1514,59 грн. з кожного.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 280-282ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» (код ЄДРПОУ 44004575) заборгованість за договором про надання послуг з управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 7095,00 грн., збитки від інфляції у сумі 176,20 грн. та 3% річних у сумі 80,81 грн., а всього грошових коштів на суму 7352,01 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» (код ЄДРПОУ 44004575) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ПРОСПЕКТ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ» (код ЄДРПОУ 44004575) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.
В частині позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. О. Порошина