Номер провадження: 22-ц/813/5130/25
Справа № 521/9424/21
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
14.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 21 березня 2025 року за заявою ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , -
У провадженні Малиновського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 .
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 01 липня 2021 року з метою забезпечення позову по цій справі вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на 1/5 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
10.03.2025 року представник ОСОБА_3 адвокат Ростомов Грант Артурович подав до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року у справі № 521/9424/21, посилаючись на те, що постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року скасовано рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 - відмовлено.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 21 березня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 - задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року у справі № 521/9424/21, а саме, скасовано арешт, накладений на 1/5 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 21 березня 2025 року скасувати та відмовити заявнику у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №521/9424/21, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 взагалі не була повідомлена про розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення позову, а тому ухвала суду, постановлена за результатами цього розгляду підлягає безумовному скасуванню. Разом з тим, скаржник посилається на постанову Верховного Суду у справи № 760/18551/18, в якій зазначено, що ухвала суду про забезпечення позову, зустрічне забезпечення як судове рішення є способом зовнішнього відображення судом прийнятого рішення щодо вжиття відповідних заходів. Скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення із залишенням у силі ухвали суду про забезпечення позову, зустрічного забезпечення та навпаки є неможливим.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 14.10.2025 року 15:30 год. учасники справи не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції не виявили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Колегія суддів враховує, що предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції та зважає на розумність строків розгляду справи, а також на те, що явка сторін та третіх осіб у судове засідання суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість окремої ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, ухвала суду першої інстанції у повній мірі зазначеним вище вимогам не відповідає.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010 року).
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 3) ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (ч. 2 ст. 211 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частина сьома статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України, в редакції чинній на день вручення судової повістки, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті 130 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08.04.2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13.12.2011 року).
Колегія суддів зазначає, що аналіз постанов Верховного Суду підтверджує, що застосування п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є однаковим, передбачуваним та послідовним.
Так, про це свідчить численна кількість постанов суду касаційної інстанції, в яких зазначається, що п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України передбачено обов'язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (постанови Верховного Суду від 09.02.2022 року у справі № 344/11947/20 (провадження № 61-17632св21), від 18.04.2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) та ін.).
Тлумачення ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 211, п. 3) ч. 3 ст. 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що:
- обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу;
- невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;
- розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів вручення судової повістки ОСОБА_1 про розгляд заяви про скасування заходів забезпечення позову за зареєстрованим місцем проживання останньої, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.
Так, судом першої інстанції не було вчинено жодних, передбачених ЦПК України, дій з належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 21.03.2025 року,
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якої відсутні відомості про належне її повідомлення.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення на підставі положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Вирішуючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, апеляційний суд виходить з наступного.
Задовольняючи заяву представника ОСОБА_3 адвоката Ростомова Гранта Артуровича про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Одеським апеляційним судом ухвалено постанову від 31 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , яка набрала законної сили, то підстави для продовження застосування заходів забезпечення позову відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції по суті вирішеного питання про скасування заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.
Згідно з частинами першою, другою статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Частиною сьомою статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України).
За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов'язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі N 705/4132/19, забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев'ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2021 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 , посилаючись на те, що ОСОБА_5 позичила у неї 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язалася віддати позичені грошові кошти шляхом передачі права власності на 1/5 частини придбаної квартири та 03 жовтня 2006 року оформила заповіт, відповідно до якого заповіла їй 1/5 частину зазначеної квартири.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просила накласти арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що нерухоме майно може в подальшому бути відчужено на користь будь-якої іншої особи, що може значно утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 01 липня 2021 року з метою забезпечення позову по цій справі вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/5 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 - задоволено частково. Звернуто стягнення на спадкове майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в межах вимоги кредитора про повернення 15000 доларів США, що в еквіваленті складає 406 500 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4519 гривень в рахунок сплаченого судового збору.
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 - відмовлено.
10.03.2025 року представник ОСОБА_3 адвокат Ростомов Грант Артурович подав до суду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року у справі № 521/9424/21.
Вказану заяву мотивовано тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року скасовано рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 - відмовлено.
Апеляційним судом встановлено, що задовольняючи заяву представника ОСОБА_3 адвоката Ростомова Гранта Артуровича та скасовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції керувався ч. 9 ст. 158 ЦПК України, а саме, як обов'язкова підстава у разі якщо було відмовлено у задоволені позовних вимог.
Так, вказаною статтею передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України).
Отже, рішення суду першої інстанції у даній справі, після апеляційного перегляду, було скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на спадкове майно, а саме: квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Таким чином, оскільки постанова Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року набрала законної сили з дня її ухвалення, тобто з 31 жовтня 2024 року та в подальшому учасниками справи в касаційному порядку до Верховного Суду не оскаржена, то суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для залишення заходів забезпечення позову після набрання чинності судовим рішенням.
Разом з тим, оскільки судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме не було повідомлено ОСОБА_1 про розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 21 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву представника ОСОБА_3 адвоката Ростомова Гранта Артуровича про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на спадкове майно, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 липня 2021 року у справі № 521/9424/21, а саме, скасувати арешт, накладений на 1/5 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено: 17.10.2025 року.
Головуючий: О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова