Справа № 932/9864/25
Провадження № 3/932/3559/25
14 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Юдіна Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 406718 від 30.07.2025, близько 01 год 15 хв., 29.07.2025 за адресою м. Дніпро, Шевченківський район, вул. Панікахи, буд. 61д, ОСОБА_1 керував т.з. Скутер Skybike без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі КП «ДБКЛПД» ДОР відмовився, порушивши вимоги п. 2.5. ПДР України. Так, ОСОБА_1 інкриміноване правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання від останнього не надходило.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При прийнятті остаточного рішення у справі суд досліджує докази, які знаходяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та які долучені до протоколу серії ЕПР1 №406718 від 30.07.2025, а саме: рапорт співробітника патрульної поліції; відеозапис з бодікамер патрульної поліції, екзаменаційну картку водія ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши надані документи, які містяться у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2 Глави І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1413/27858 від 11.11.2015 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 Глави І Інструкції визначений перелік ознак алкогольного сп'яніння. Пунктом 4 вказаної глави Інструкції, визначений перелік ознак наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З долученого відеозапису з бодікамер патрульної поліції вбачається, що з самого початку відеозапису співробітник поліції підходить до ОСОБА_1 , який стоять біля припаркованого на узбіччі (тротуарі) мопеда, та запитує в останнього чи вживав він алкоголь. Після того, як ОСОБА_1 повідомив, що вживав пиво, інспектор поліції запитує чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, не пояснюючи підстав такого огляду, не виявляючи у нього ознак алкогольного сп'яніння, та не повідомляючи таких ознак ОСОБА_1 .
Через хвилину після цього, інспектор поліції повідомляє ОСОБА_1 , що ведеться відеофіксації їхньої розмови, повідомляє причину зупинки, а також повідомляє ознаки алкогольного сп'яніння, які були виявлені в останнього, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, повіденка, що не відповідає обстановці.
Далі, співробітник поліції пропонує пройти ОСОБА_1 медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, оскільки у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння.
Згідно з п. 6 Глави І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 Глави І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Пунктами 1, 7, 12 Глави ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вищезазначені положення закону також узгоджуються з пунктами 2, 3, 5, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі - Порядок).
Згідно з матеріалів справи ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом саме з ознаками алкогольного сп'яніння.
Дослідивши наданий відеозапис, суд встановив, що співробітник поліції, спочатку запитує чи вживав алкогольні напої ОСОБА_1 , а лише потім, коли останній повідомив, що вживав пиво, почав повідомляти ОСОБА_1 , що у зв'язку із тим, що у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, йому пропонується пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Далі, інспектор поліції не пропонує пройти огляд на стан алкогольного ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу (газоаналізатора), як це передбачено Інструкцією та положеннями КУпАП, а відразу пропонує проїхати на огляд до лікаря у заклад охорони здоров'я, що йде прямо у розріз з вищенаведеним положенням законодавства. При цьому, співробітник поліції не повідомив причину неможливості застосування спеціального технічного засобу, або відсутність у нього такого засобу, не намагався знайти інший екіпаж патрульної поліції у якого мів би бути такий спеціальний технічний засіб.
Особі, у якої співробітником поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, повинно бути запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу обов'язково, та, лише у разі його відмови або незгоди із встановленими спец. приладом результатами, пропонується як альтернативна можливість встановити або спростувати перебування у стані алкогольного сп'яніння та проїхати до закладу охорони здоров'я, оскільки така процесуальна процедура, яка прямо передбачена законодавством, дозволяє особі, якій інкримінують правопорушення, скористатися правом на інший, альтернативний, більш об'єктивний спосіб підтвердити або спростувати стан алкогольного сп'яніння, що, у свою чергу, є необхідною процесуальною складовою задля можливості використання всіх існуючих ланок, передбачених законодавцем, для можливості захисту своїх прав та інтересів, запобігаючи неправомірному, незаконному та безпідставному притягненню до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 21 Глави ІІІ Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Дослідивши надані матеріали, суд встановив, що пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як вона зафіксована на відеозаписі, долученому до протоколу, є такою, що порушує діючі норми законодавства.
Разом із цим, під час пропонування ОСОБА_1 проїхати до відповідного медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, співробітник поліції вказував, що якщо ОСОБА_1 погодиться проїхати до мед. закладу для проведення відповідного огляду, то буде встановлено стан алкогольного сп'яніння. Тобто поліцейський безпідставно констатував той факт, що якщо особа проїде до мед. закладу, то у нього буде встановлено стан алкогольного сп'яніння.
Також, під час спілкування та пояснення ОСОБА_1 процедури проходження огляду водієм на стан алкогольного сп'яніння, поліцейський наголошував на тому, що ОСОБА_1 саме відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, хоча від останнього чіткої, однозначної та зрозумілої відмови зафіксовано не було.
Окрім цього, під час спілкування з ОСОБА_1 , співробітник поліції повідомив йому, що у разі відмови від проходження огляду водієм на стан алкогольного сп'яніння суд застосовує адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 17 000 (сімнадцять тисяч) грн без позбавлення права керування транспортними засобами, а у разі, якщо в матеріалах справи наявний висновок про встановлення стану алкогольного сп'яніння водія, застосовується штраф із позбавлення права керування.
З-поміж іншого, під час складання щодо ОСОБА_1 адміністративних матеріалів, до співробітників поліції звернулась жінка, яка спочатку просила їй допомогти, оскільки їй розбили автомобіль, а після цього, коли почула відмову від співробітників поліції, почала кричати на останніх та повідомила, що має намір у нетверезому стані сісти за кермо автомобіля. Після цього співробітники поліції почали викликати інший екіпаж патрульної поліції, щоб повідомити про вказану особу, яка могла вчинити адміністративне правопорушення та запобігти ймовірному правопорушенню.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 співробітник патрульної поліції був зайнятий іншої справою, а тому намагався якомога швидше скласти протокол щодо ОСОБА_1 , у результаті чого процедура проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була проведена з численними процесуальними порушеннями.
Відповідно до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Разом із цим, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення суд встановив, що окрім повідомлених ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським ознак алкогольного сп'янніня - запах алкоголю з порожнини рота та поведінка, що не відповідає обстановці, у фабулі обвинувачення згідно з протоколу поліцейським зазначені ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення координації рухів.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно з загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не може перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Суд також й не може змінювати суть «обвинувачення», викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
Переглянувши відеозапис з бодікамери поліцейського суд встановив, що поведінка ОСОБА_1 є виваженою, стриманою, на поставленні запитання з боку поліцейського останній відповідає змістовно, послідовно, логічно та по суті, що йде у розріз із встановленими ознаками з боку співробітника поліції.
Недотримання положень та інструкцій постанов Кабінету Міністрів України, а також статей Кодексу про адміністративне правопорушення, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ставить під сумнів його законність, а тому протокол вважається недійсним та недостовірним.
Суд вбачає у діях співробітників поліції порушення вищезазначеного Порядку, оскільки фактично встановлені дані останніми відрізняються від викладеного у протоколі, а саме у фабулі обвинувачення.
Окрім цього, пунктом 8 Глави ІІ Інструкції встановлена необхідність складання направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зокрема, у разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спец. приладу на місці зупинки.
У додатках до протоколу про адміністративне правопорушення відсутнє вищезазначене направлення на огляд, що також свідчить про формальний підхід працівників поліції при складанні та направленні матеріалів до суду, в порушення Інструкції.
Відповідно до абзаців першого та сьомого статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом
Дослідивши відеозапис суд встановив, що ОСОБА_1 не було повідомлено на підставі якої статті його було відсторонено, не складено відповідний акт та не долучено до матеріалів справи підтвердження того, що керування транспортним засобом, яким керувала останній передано особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії.
З-поміж іншого, дослідивши рапорт, долучений до протоколу, суд встановив, що він описує події 29.07.2025, а саме про те, що у вказану дату на перехресті вул. Запорізьке шосе та вул. Панікахи екіпажем патрульної поліції було виявлено т/з мотоцикл Kawasaki д.н.з. НОМЕР_1 , який при повороті праворуч не ввімкнув правий показчик повороту, у зв'язку із чим співробітниками поліції було прийнято рішення про зупинку водія. Далі були увімкнені червоний та синій світлові сигнали та через гучномовець була повідомлена вимога про зупинку, проте водій не відреагував та пришвидшив рух, у зв'язку із чим співробітники поліції почали його супроводження. У подальшому водія було зупинено на трасі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя 417 км та встановлено його особу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час супроводження водій неодноразово проїхав перехрестя на червоний сигнал світлофора, у зв'язку із чим на водія було складено постанову серії ЕНА № 5346944 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та протокол за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Отже, такий рапорт немає відношення до складеного щодо ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не може сприйматися як належний доказ у доведенні винуватості останнього.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Орган (посадова особа) відповідно до статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд, зберігаючи безсторонність позбавлений можливості самостійно збирати докази на користь будь-якої із сторін провадження.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статті 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 не доведено.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за відсутності в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст 130, 247 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутності в його діях події і складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра.
Суддя Н.М. Юдіна