ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20518/25
провадження № 1-кп/753/2214/25
"02" жовтня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12014100020010220, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України,
встановив:
25 вересня 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014100020010220 від 17.11.2014, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 14 листопада 2014 року, за адресою: АДРЕСА_1 , невідома особа проникла до квартири та вчинила крадіжку особистого майна ОСОБА_4 на загальну суму 15 950 грн.
Як зазначає прокурор, під час досудового розслідування вжито всіх заходів для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, проведені всі необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на розкриття вказаного кримінального правопорушення та встановлення особи, яка вчинила це кримінальне правопорушення.
Водночас з моменту реєстрації кримінального провадження в ЄРДР, а також з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше десяти років, однак не встановлено особу, яка може бути причетною до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила суд закрити кримінальне провадження № 12014100020010220 від 17.11.2014 на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Суд, дослідивши клопотання та матеріали додані в його обґрунтування, заслухавши думку прокурора, дійшов висновку, що клопотання про закриття кримінального провадження не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на дізнавача, слідчого та прокурора.
Відповідно до частини другої статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Аналогічні положення визначені і в частині четвертій ст. 38 цього Кодексу, згідно з положеннями якої на орган досудового розслідування покладено обов'язок застосування всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування. Відповідальність за законність та своєчасність дій несе слідчий та дізнавач, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.
Закриття кримінального провадження регламентовано положеннями ст. 284 КПК України.
У п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Отже, вказана процесуальна норма, яка зобов'язує задовольнити відповідне клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, передбачає дві підстави для прийняття такого рішення:
1) не встановлення причетних до протиправного діяння осіб;
2) закінчення строків давності.
Себто, законодавцем встановлено імперативне правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. Ця правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.01.2021 (справа № 397/42/20).
Розглядаючи клопотання прокурора, суд звергає увагу на таке.
З наданих документів судом встановлено, що кримінальне провадження № 12014100020010220 було внесено до ЄРДР ще 17 листопада 2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Разом з тим, із часу його реєстрації і до моменту звернення прокурора з клопотанням суд позбавлений можливості встановити, які саме слідчі (розшукові) дії фактично проводились після грудня 2014 року.
Так, матеріали провадження містять кілька десятків доручень слідчого від грудня 2014 року до лютого 2025 року щодо встановлення та допиту свідків, а також рапорти про його виконання, які датовані значно пізніше, без будь-якої конкретизації здійснених процесуальних дій, часу чи результатів їх виконання.
Отже, такий характер документів свідчить про формальне відображення активності органу досудового розслідування без фактичного проведення необхідних процесуальних дій.
Суд також бере до уваги, що прокурором у клопотанні та у судовому засіданні не наведено жодних конкретних даних про результати виконання слідчих або процесуальних дій, спрямованих на встановлення особи, яка могла вчинити інкриміноване кримінальне правопорушення.
Навпроти, аналіз процесуальних документів свідчить, що реальне розслідування фактично не проводилося впродовж тривалого часу.
Адже як вбачається з постанови Дарницької окружної прокуратури м. Києва від 18 липня 2025 року, групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12014100020010220 було лише формально визначено більше, ніж через 10 років після початку досудового розслідування, при цьому постанова не містить підписа заступника керівника Дарницької окружної прокуратури м. Києва прокурора ОСОБА_5 .
Відтак, відсутні документи, що процесуальне керівництво прокурором у цьому провадженні взагалі здійснювалося.
За таких обставин, суд не може погодитися з висновком прокурора про те, що особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, не встановлено, оскільки відсутні відомості, які б підтверджували, що орган досудового розслідування вживав всіх можливих та передбачених законом заходів для встановлення такої особи.
Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що органами досудового розслідування не проведено всіх слідчих дій, результати яких переконливо б свідчили про вичерпання можливостей досягти завдання кримінального провадження, а відтак відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора та закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 185 КК України, ст.ст. 2, 284, 314, 372, 376 КПК України, суд,
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12014100020010220, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2014 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1