Справа № 752/10670/25
Провадження №: 3/752/5642/25
07.10.2025 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли
відУправління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП
відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання та реєстрації - АДРЕСА_1
12.03.2025 о 14:28 у приміщенні магазину "Аврора" за адресою: м. Київ, просп. Голосіївському, 89, де господарську діяльність провадить Товариство з обмеженою відповідальністю "Вигідна покупка", ОСОБА_1 здійснив таємне дрібне викрадення чужого майна на загальну суму 1 270,83 грн без податку на додану вартість (викрав товари побутового призначення (навушники вакуумні, круг відрізний металевий, пристрій для зарядки акумулятора), узявши з торгівельних полиць, будучи переконаним, що за його діями ніхто не спостерігає.
Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 підтверджується наявними матеріалами, де міститься:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 213097 від 19.04.2025, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 51 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376;
- рапорт оперативного чергового спецлінії "102" від 19.04.2025;
- довідка про вартість викраденого товару;
- заява касира торгівельного залу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вигідна покупка" ОСОБА_2 про викрадення товару від 19.04.2025;
- відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, де відображено ОСОБА_1 , який визнає винуватість (викрадення побутових товарів в магазині "Аврора" за три різні дати, в тому числі за 12.03.2025), кається у вчиненому;
- примірник постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі 357/14002/24 від 12.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП з правопорушення, вчинене 17.09.2024.
Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу від 19.04.2025 особу ОСОБА_1 установлено на підставі паспорта, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбуватиметься у Голосіївському районному суді міста Києва. Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень щодо порядку його оформлення та/або змісту.
У судове засідання, яке відкладалося ОСОБА_1 не прибув, про причини своєї неявки суд не сповістив, хоча про дату, час і місце розгляд справи повідомлявся завчасно і викликався до суду повісткою.
Заперечень по суті справи, заяв, пояснень, клопотань, документів на підтвердження поважності неявки до суду від ОСОБА_1 не надходило, вимог про розгляд справи за особистою участі, вимог про відкладення розгляду справи останній суду не пред'являв.
Крім того, у справі ухвалювалися судові рішення про повернення матеріалів справи для належного оформлення (доставлення особи до зали суду), про примусовий привід особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду, проте уповноважений орган Національної поліції не встановив місцезнаходження ОСОБА_1 та не забезпечив його явку до зали суду (лист-реагування приєднано до матеріалів справи).
Тобто, особисті пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні не видалося за можливе заслухати з об'єктивних причин.
У той же час, слід зауважити, що інформація про призначення до розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розміщувалася на офіційному веб-сайті судової влади у загальному доступні та була доступна для ознайомлення широким загалом.
Отже, у справі, що розглядається, вжито всіх залежних від суду заходів для своєчасного та правильного вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, повістки в порядку ст. 277-2 КУпАП.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляду справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі "Смірнов проти України" заява № 3655/02, п. 41 "Пономарьов проти України" заява № 3236/03).
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Тобто, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була позбавлена можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами (поцікавитися про стан розгляду справи, адже з моменту складання протоколу до дати вирішення справи по суті пройшов доволі тривалий проміжок часу) та реалізувати обов'язки (з'явитися до суду для подачі пояснень, доказів, клопотань, заяв, заперечень тощо).
Як вказувалося вище, спростувань, заперечень, заяв, пояснень, клопотань від вказаної особи не надходило.
З викладеного слідує, що ОСОБА_3 не був позбавленим можливості належним чином реалізувати свої процесуальні права й обов'язки.
За наведених обставин та обґрунтувань, а також з огляду на те, що судом вжито достатньо заходів та вчинено процесуальних дій, спрямованих на недопущення порушення права особи на захист, розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Законом України № 3886-IX від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни до КУпАП. Відповідно до вказаного Закону діяння, пов'язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом, вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність, за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.
Як було зазначено вище ОСОБА_1 здійснив крадіжку на суму 1 270,83 грн без ПДВ.
Станом на 01.01.2025 розмір неоподатковуваного мінімуму у частині кваліфікації кримінальних або адміністративних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України для відповідного року, становив 1 514,00 грн.
Таким чином ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, а не за ч. 2 ст. 51 КУпАП, як про те зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, адже вартість викраденого є меншою за 1 514,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 КУпАП дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до тридцяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб.
Згідно з ч. 2 ст. 51 КУпАП Дія, передбачена ч. 1 цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
За приписами ч. 3 ст. 51 КУпАП Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 1 або 2 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
У силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди в Україні застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дотримуючись принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, держава повинна зробити текст закону легко доступним; вона також зобов'язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
Зважаючи на викладене, кваліфікація дій ОСОБА_1 у цій справі підлягає зміні у бік покращення становища особи з ч. 2 ст. 51 КУпАП на ч. 1 ст. 51 КУпАП, а тому останній притягається до адміністративної відповідальності за протоколом № 213096 саме за ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Суд (суддя) враховує, що до протоколу приєднано докази того, що ОСОБА_1 попередньо протягом року вже притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП, проте зазначає, що не може самостійно перекваліфікувати його дії за ч. 3 ст. 51 КУпАП (повторність), адже не може погіршувати становище особи. Більше того, виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушення в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол не було складено за ч. 3 ст. 51 КУпАП. Папорт чи інше підтвердження того, що у протоколі від19.04.2025 допущено технічну описку в матеріалах справи відсутні.
Отже, оскільки ОСОБА_1 визнається винним, до нього слід застосувати передбачене законодавством адміністративне стягнення, при накладенні якого судом (суддею) враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, за ст. 34, 34 КУпАП України не встановлено.
Враховуючи загальні правила накладення стягнення, суд (суддя) вважає за належне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції статті.
Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025).
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 23, 40-1, 51, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 70 (сімдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 (одна тисяча сто дев'яносто) грн у дохід Держави.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, в частині судового збору - Державна судова адміністрація.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя О.В. Бушеленко