Рішення від 17.10.2025 по справі 340/1365/25

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1365/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання винити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати у повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 11.08.2021 року, із не застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3918,51 грн. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року 11.08.2021 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 162049,35 гривень з відрахування з даної суми відповідних податків та зборів;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_3 ) грошового забезпечення з 29.01.2020 по 11.08.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2021 рік, основної щорічної відпустки за 2020 рік, 36 діб основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 рік у кількості 98 діб та усіх інших одноразових та додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 обчислити та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 11.08.2021 року, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2020-2021 рік, основної щорічної відпустки за 2020 рік, 36 діб основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 рік у кількості 98 діб та усіх інших одноразових та додаткових видів грошового забезпечення з врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходив військову служби у військовій частині НОМЕР_1 з 2011 по 11.08.2021 року. Станом на день виключенні із списків особового складу військовою частиною з ним не проведено розрахунків при звільненні та не проведені виплати грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та грошове забезпечення без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2020р., 01.01.2021р., у зв'язку із чим, нарахування і виплата одноразових виплат - допомоги на оздоровлення за 2020 - 2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки з 2015 по 2021 року здійснено із застосуванням неправильної розрахункової величини, тобто в меншому розмірі.

Суддя ухвалою від 10.03.2025 залишила без руху позовну заяву та встановила десятиденний строк для усунення її недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто, заяву про поновлення строку звернення до суду подано.

Ухвалою судді від 31.03.2025 року у справі відкрито провадження та вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено процесуальний строк подання заяв по суті справи.

Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі - відповідач) подано відзив на позов та відзив на уточнений позов у яких зазначено про заперечення щодо позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 при звільненні її з військової служби були виплачені усі належні йому виплати та компенсації (а.с.57-67).

Ухвалами суду від 10.09.2025 року та від 16.09.2025 року витребувані додаткові докази.

Дослідивши зміст заяв по суті справи та докази, подані сторонами, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до 11.08.2021 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2021 №177 ОСОБА_1 виключений із списків особового складу військової частини (а.с.29).

Проте, як стверджує позивач, при звільненні не виплачена сума індексації грошового забезпечення з період з 01.01.2016 по 11.08.2021, а також грошове забезпечення та інші додаткові види грошового забезпечення та компенсацію за відпустки без застосування бази обрахунку.

Отже, наявність протиправної бездіяльності щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

1. Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року (п.1-2 прохальної частини позову), суд зазначає наступне.

Згідно статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

У відповідності до абзаців першого та третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Щодо позовних вимог про протиправними дій щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, суд зазначає наступне.

Закон України ''Про індексацію грошових доходів населення'' від 3 липня 1991 року

№ 1282-XII (надалі Закон №1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі Порядок №1078).

Вказаний Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У пункті 10-2 Порядку №1078 визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Спеціальним нормативно-правовим актом, яким визначений розмір грошового забезпечення позивача у спірному періоді була Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 ''Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' (надалі Постанова №1294).

Підвищення посадових окладів відбулось згідно Постанови №1294 у січні 2008 року.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту (в редакції станом на 01.0.2016) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Згідно з п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016 - 103 відсотка.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст.

Із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року, висновується, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Водночас вилучення терміну "базовий місяць" та запровадження поняття "місяць підвищення доходу" не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у "базовому місяці", так і у "місяці підвищення доходу" індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отож, з 01 січня 2016 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Предметом спору у цій справі є наявність права на нарахування індексації у зв'язку з підвищенням 103% індексу споживчих цін, яка має обраховуватись із обрахунку базового місяці - січень 2008 року.

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою №1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За таких обставин суд зазначає, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) є січень 2008 року.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. А тому, індексація має нараховуватись з урахуванням базового місяця - січень 2008 року.

Верховний Суд у своїх постановах виснував, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Суд звертає увагу, що позовні вимоги охоплені періодом з 01.01.2016 по 28.02.2018 стосуються не виплати саме поточної індексації.

Згідно інформації Міністерства фінансів України, розміщеної на їх офіційному вебсайті (https://index.minfin.com.ua/ua/economy/index/inflation/) за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року перевищення індексу споживчих цін (103%) відбулось лише у квітні 2016 року (103,5%). В інших місяцях, протягом вказаного періоду (окрім квітня 2016) не було перевищення індексу споживчих цін більш як на 103%.

Оскільки перевищення індексу споживчих цін відбулось у квітні 2016 року, а тому у травні (у наступному місяці після перевищення індексу споживчих цін) 2016 році відповідач зобов'язаний був здійснити нарахування індексацію грошового забезпечення, застосовуючи для обрахунку базовий місяць - січень 2008 року.

Згідно даних особової картки позивача за період з 01.01.2016 по 31.08.2019 у травні 2016 року відсутня інформація про нарахування індексації за квітень 2016 року (а.с.22).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності щодо не нарахування індексації грошового забезпечення у травні 2016 року за квітень 2016 із розрахунку базового місяця - січень 2008 року.

Згідно даних особової картки позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 наявна інформація про нарахування індексації у червні-серпні 2016, вересні-грудні 2016 (а.с.10-11), водночас, відзив не містить доказів того, який базовий місяць був застосований при обрахунку індексації грошового забезпечення за квітень 2016 року.

Згідно розрахунку Міністерства фінансів України, розміщеної на їх офіційному вебсайті (https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/indexing/) сума індексації за квітень 2016 року має становити 2359,14 грн. При цьому, згідно архівної довідки №Б-1376/1299 від 26.09.2025 за квітень позивачу не нараховано індексації (а.с.7-8).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності щодо не нарахування індексації грошового забезпечення за квітень 2016 року.

Позивач просить нарахувати та виплатити сум індексації за період 01.01.2016 по 02.11.2016 із визначення базового місяця січень 2008 року, які є похідними від першої позовної вимоги та відповідно підлягають задоволенню. Отже, вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

2. Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 11.08.2021 року (п.3-4 прохальної частини позову), суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тобто, у наведених абзацах, по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 1 березня 2018 року до 08 липня 2021 року (а.с.46).

Водночас, предметом спору є перевірка наявності права позивача на отримання індексації-різниці.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 13 травня 2019 року і що це право порушив відповідач.

Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як вже зазначено раніше, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, що був чинним до 07 червня 2018 року, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1.9 Інструкції №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Пункт 2 розділу І Порядку №260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Від встановлення відповідних даних залежить правильність розрахунку грошового забезпечення та відповідно розміру індексації-різниці, належної до виплати.

Згідно копії архівної відомості за лютий 2018 судом встановлено, що у лютому 2018 році позивачу нараховано та виплачено посадовий оклад 740 грн, оклад за військове звання 50 грн., надбавка за вислугу років 158 грн, надбавка за особливості військової служби (ОВС) 474 грн, надбавка за особливі умови служби (ОУС) 185 грн, премія 3707,40 грн, щомісячна додаткова винагорода (ДГВ) 3928.68 грн, винагорода за безпосередню участь в АТО 4500 грн, компенсація ПДФО 885,77 грн, компенсація ПДФО одн 810 грн, надбавка ССО 1233,40 грн (а.с.70).

Згідно копії архівної відомості за березень 2018 судом встановлено, що у позивачу нараховано та виплачено посадовий оклад 3260 грн, оклад за військове звання 810 грн., надбавка за вислугу років 1424,50 грн, надбавка за особливості проходження служби (ОПС) 741,76 грн, надбавка за ССО 1472,12 грн, премія 3758,78 грн, винагорода за безпосередню участь в АТО 3032,26 грн, компенсація ПДФО 1979,54 грн, компенсація ПДФО одн 365,81 грн (а.с.74).

При цьому, суд наголошує, що під час обрахунку суд бере лише постійні доплати, а не разові.

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV ''Правила виплати надбавки за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя'' Інструкції №260 підставою для виплати надбавки за особливі умови служби військовослужбовцям у випадках, передбачених абзацом п'ятим підпункту 14.1.2, абзацом четвертим підпункту 14.2.2, абзацом четвертим підпункту 14.2.4, абзацом п'ятим підпункту 14.2.5 цієї Інструкції, а також військовослужбовцям управлінь з'єднань є накази командирів відповідних з'єднань, що видаються один раз на місяць, а іншим військовослужбовцям - витяги з вахтових журналів.

Пунктом 15.1 розділу XV ''Правила виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань'' Інструкції №260 визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірах до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Згідно пункту 31.4 розділу XXXI ''Преміювання військовослужбовців'' Інструкції №260 виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.

У пункті 34.3 розділу XXXIV ''Особливі умови виплати грошового забезпечення'' Інструкції №260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цією Інструкцією, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Отже, постійними складовими грошового забезпечення, які є постійними та безпосередньо залежать від розміру посадового окладу, та які слід враховувати є: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості військової служби (з березні - за особливості проходження служби) та премія (яка нараховується у поточному місяці за попередній). Інші додаткові види грошового забезпечення як надбавка за ОСС, за АТО, ОУС та додаткова грошова винагорода є виплатами, які є разовими та виплачуються за конкретний обсяг та вид служби.

Відповідно до пунктів 8-9 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 № 550, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 р. за № 1470/29600 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Водночас, суд зауважує, що таки додаткова грошова винагорода нараховується за результатом проходження військової служби минулого місяця на підставі відповідного наказу. При цьому, таки види нарахувань, як компенсація ПДФО та компенсація ПДФО одн також не є видами грошового забезпечення, а є компенсацією податків.

Так, судом, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2021 року, встановлено, що:

- грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 5180 грн (А), в тому числі: посадовий оклад 740 грн, оклад за військове звання 50 грн., надбавка за вислугу років 158 грн, надбавка за особливості військової служби 474 грн, премія 3758,78 грн (яка нарахована у березні 2018);

- грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 9995,04 грн (Б), в тому числі: посадовий оклад 3260 грн, оклад за військове звання 810 грн, надбавка за вислугу років 788,50 грн, надбавка за особливості проходження служби - 741,76 грн, премія 3758,78 грн (премія нарахована у квітні 2018).

Тому, відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної індексації в березні 2018 року мала розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Наведені позивачем обрахунок на підставі інформації ПФУ за формою ОК-5 є помилковим.

Отже, грошове забезпечення позивача у зв'язку із збільшенням розміру посадового окладу, збільшилось на 4814,26 грн (9995,04-5180,78) (А).

Як зазначалося судом раніше, для правильного вирішення спірних правовідносин слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік, становив 1762 гривні.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації становив 253,30%. Результат наведеного розрахунку підтверджується Калькулятором розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp).

З урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30%= 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача за березень 2018 року складав 4814,26 грн, що перевищує суму можливої індексації 4463,15, а відтак, позивач не має право на отримання щомісячної індексації різниці.

Вказаний правовий висновок щодо проведення обрахунку, наведений у постанові Верховного Суду у постанові №420/15789/23 від 02.07.2024 року. При цьому, судом врахована позиція Верховного Суду стосовно врахування періоду виплати премії, викладеної у постанові № 200/5940/23 від 08.11.2024 року.

Принагідно, суд зазначає, що позивач просить стягнути нарахувати та стягнути індексацію за період з 01.03.2018 по 11.08.2021 року (місяць підвищення посадового окладу березень 2018), водночас, у пунктах 5-6, просить визначити розмір посадового окладу, збільшеного станом на 01.01.2020 та 01.01.2021. Вказані позовні вимоги дисонують між собою, оскільки, як стверджує позивач, він має право на збільшення посадового окладу, що у розумінні Порядку № 1078 є місяцями збільшення посадового окладу. А тому, має застосовуватись інший порядок обрахунку.

3. Щодо обчислення та виплату грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року та на 01.01.2021 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.5-6 прохальної частини позову), суд зазначає наступне.

На момент набрання чинності Постанови №704 (01.03.2018) пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Вказані недоліки виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, яка застосовується з 01.10.2020.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Проте зазначена норма не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Таким чином, оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, але з умовою, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Отже, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Водночас, 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (далі Закон №1774-VІІІ). Положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону встановлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Законом №1774-VІІІ вносились зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Отже, зазначеними змінами законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів осіб, які отримують заробітну плату (грошове забезпечення) за рахунок коштів Державного бюджету України.

Тобто при обчисленні розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням не може братися такий показник як мінімальна заробітна плата (з урахуванням пункту 3 розділу II Закону № 1774-VII).

Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 (адміністративне провадження №К/9901/43174/21).

Слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762 грн.

В свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2102 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2270 грн.

Отже, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Наказом Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018 затверджена Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, якою визначений порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (надалі - Наказ №260).

Згідно пунктом 1.2 Наказу №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 (надалі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Отже, визначення розміру посадового окладу безпосередньо впливає на розмір додаткових виплат грошового забезпечення - грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби. А відтак, розмір вказаних видів складових грошового забезпечення також підлягають перерахуванню.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача, надбавка за вислугу років, які обраховуються із розміру посадового окладу, повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 29 січня 2020 року та 01 січня 2021 року.

Посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704).

Пунктом 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:

1) установлювати:

- надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою;

2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;

3) надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно пункту 7 Постанови №704 видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі Порядок №260 від 07.06.2018), який застосовується з 01.03.2018 року та містить такі норми:

XVI. Преміювання

1. Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

2. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

3. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.

7. Виплата щомісячної премії здійснюється із дня вступу до виконання обов'язків за посадами і до дня звільнення від виконання обов'язків за посадами, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами.

XXIII. Виплата грошової допомоги для оздоровлення

1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

2. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

6. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

XXIV. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань

1. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

7. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

9. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Відповідно до пункту 1.8 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280, командир військової частини зобов'язаний забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату грошового забезпечення пізніше встановленого законодавством терміну виплати протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця.

Згідно з пунктом 4.3 цих Правил виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування та фінансовому та інших видах забезпечення).

Одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачуються після виникнення права на їх одержання (видання відповідного наказу про виплату).

Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Зарахування на грошове забезпечення військовослужбовців, які прибули у військову частину, та виключення їх з грошового забезпечення оформлюються наказом командира військової частини.

Начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.

Цей спір стосується розміру грошового забезпечення колишнього військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого йому під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у період з 29.01.2020 року по 11.08.2022 року.

Суд установив, що у цей період позивачу у складі щомісячного грошового забезпечення були встановлені та виплачувалися такі щомісячні основні види грошового забезпечення:

- посадовий оклад,

- оклад за військовим званням,

- надбавка за вислугу років (40 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням).

Також позивачу у цей період були встановлені та виплачувалися щомісячні додаткові види грошового забезпечення:

- надбавка за особливості проходження служби (873,8% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років),

- премія (162 % від посадового окладу).

Крім того, у цей період позивачу виплачена одноразова грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII, а саме за 2020 рік - у червні 2020 року в сумі 15794,39 грн, за 2021 рік - при звільненні у серпні 2021 року в сумі 16267,87 грн.

Відповідач визначав розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн.), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14, як це передбачено пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб") та розділами ІІ, ІІІ Порядку №260.

Так, за розрахунками відповідача із заокругленнями, розмір посадового окладу за займаною позивачем посадою, віднесеною до 19 тарифного розряду, складав 2910 грн, а розмір окладу за присвоєним йому військовим званням складав 880 грн.

Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в адміністративній справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.

З дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов'язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року. Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2270 гривень.

Отже починаючи з 29.01.2020 року та з 01.01.2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, грошове забезпечення яких регулюється постановою КМУ №704, зріс у порівнянні з прожитковим мінімумом, установленим для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року.

Попри зростання з 2020 року за Законами про Державний бюджет України розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців Збройних Сил України, розміри цих щомісячних основних видів грошового забезпечення для позивача не переглядалися.

Отже дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 року (дата набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18) по 18.07.2022 року (день, про який просить позивач) без застосування належної розрахункової величини для обчислення окладів слід визнати протиправними.

Суд вважає, що у цей період військової служби позивач мав гарантоване право на отримання щомісячних основних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.

Права позивача як колишнього військовослужбовця ЗСУ на належне грошове забезпечення за період служби з 29.01.2020 року по 11.08.2021 року у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних основних видів грошового забезпечення, які належать до його сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини.

Встановлена тоді позивачу надбавка за вислугу років, відсотковий розмір якої затверджений додатком 16 до постанови КМУ №704, має бути перерахована із збільшених (переглянутих на виконання рішення суду у цій справі) посадового окладу та окладу за військовим званням.

Також перерахунку підлягає встановлена позивачу тоді надбавка до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень, відсотковий розмір якої визначений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414 "Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці". Ця надбавка має бути перерахована із збільшеного (переглянутого на виконання рішення суду у цій справі) посадового окладу.

Крім того, перерахунку підлягає виплачена позивачу грошова допомога для оздоровлення за 2020, 2021 роки, гарантована пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII у розмірі місячного грошового забезпечення, яка носить обов'язковий характер. Вона має бути перерахована із переглянутого місячного грошового забезпечення, до складу якого мають бути враховані посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (у нових/збільшених розмірах, переглянутих на виконання рішення суду у цій справі), та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував за займаною посадою на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Обов'язок здійснити такий перерахунок грошового забезпечення слід покласти на відповідача військову частину НОМЕР_1 , у списках особового складу та на грошовому забезпеченні у якій тоді перебував позивач, зобов'язавши відповідача також виплатити на його користь заборгованість, яка виникне у зв'язку з цим перерахунком.

Водночас, з огляду на розмір підвищення грошового забезпечення слід вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для його індексації у вказаний період (у зв'язку зі зміною базового місяця підвищення доходу підвищення окладів з 29.01.2020 року, з 01.01.2021 року), скоригувавши суму, належну позивачу до виплати, зокрема за рахунок сум виплаченої поточної індексації.

Щодо інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби та премія), то їх розмір не встановлений актами Кабінету Міністрів України і не є постійним. Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 право установлювати розміри цих видів грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ надано керівнику державного органу - Міністру оборони України у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на грошове забезпечення військовослужбовців, та за рахунок економії фонду грошового забезпечення. Тож у 2020 - 2022 роках Міністр оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів визначив граничні відсоткові розміри цих видів грошового забезпечення (як похідні від окладів), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України на відповідний рік. Такий кошторис був розроблений та затверджений з урахуванням потреб на виплату грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн.). Також з урахуванням виділених бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення був сформований фонд преміювання (у розмірі не менш як 10 відсотків загального фонду посадових окладів на рік). Фактичне встановлення надбавки та премії індивідуально кожному військовослужбовцю здійснювалося наказом командира, в залежності від особливостей проходження служби, складності та показників виконуваних обов'язків, з урахуванням військової дисципліни тощо.

Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Спірні правовідносини виникли через неправильне застосування відповідними розпорядниками бюджетних коштів в Міністерстві оборони України та в Збройних Силах України норм пункту 4 постанови КМУ №704 при визначенні окладів військовослужбовців у період з 29.01.2020 року по 11.08.2021 року.

У цій справі суд зобов'язує відповідача здійснити перерахунок окладів, раніше виплачених позивачу у складі щомісячного грошового забезпечення, обчисливши їх із застосуванням іншої (більшої) розрахункової величини (прожиткового мінімуму), яка на момент виплати позивачу грошового забезпечення не застосовувалася для нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України і не закладалася у військовий бюджет України, призначений для утримання та забезпечення діяльності Збройних Сил України, та в кошторис Міністерства оборони України.

У спірних правовідносинах такий перерахунок окладів не тягне перегляд для позивача сум раніше виплачених йому надбавок за особливості проходження служби та премій і не є підставою для спонукання відповідача здійснити їх повторний перерахунок із нових/збільшених окладів з одночасним застосуванням тих відсоткових розмірів надбавок та премій, які були визначені виходячи з наявного тоді фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України на відповідний рік, та в межах утвореного тоді фонду преміювання.

Надбавка ССО (Сил специальных операций) - це спеціальна доплата до грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, розмір якої залежить від посади, умов служби та складає до 100% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для різних категорій військовослужбовців розмір надбавки може бути 100%, 80%, 70% або 50% від прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Позивачу надбавка за ССО виплачувалась у розмірі 70% від прожиткового мінімуму працездатних осіб у 2020 році 1471,4 грн (2102 х 70%), у 2021 році 1589 грн (2270 х 70%).

Суд вважає, що позивач у цій справі не має права на перерахунок раніше виплачених йому варіативних складових грошового забезпечення - надбавки за особливості проходження служби, ССО та премій, виплата та розміри яких поставлені в залежність від обсягу видатків державного бюджету на утримання Міністерства оборони України на відповідний рік та від рішення Міністра оборони України, тому відмовляє у задоволенні таких вимог.

Суд вважає, що у зв'язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів щомісячні та одноразові види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив'язані до суми місячного грошового забезпечення.

У випадку позивача це встановлені йому відсоткові надбавка за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, а також надана йому грошова допомога для оздоровлення.

Щодо вимоги про перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, то ця виплата належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які не є обов'язковими та здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та порядок її виплати щороку встановлюються Міністром оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Розмір допомоги не є фіксованим, втім граничний розмір цієї матеріальної допомоги не повинен перевищувати розмір місячного грошового забезпечення. Отже розміри окладів безпосередньо не впливають на розмір такої допомоги.

Суд установив, що позивач у спірний період служби у військовій частині НОМЕР_1 отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань один два рази, а саме у вересні 2020 року та у липні 2021. Її розмір був визначений командиром в межах отриманих асигнувань для виплати грошового забезпечення на відповідний місяць. У ході розгляду справи суд не встановив порушень при нарахуванні та виплаті позивачу цієї матеріальної допомоги і не вбачає підстав для спонукання відповідача здійснити її новий перерахунок із збільшених окладів.

Щодо вимоги про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає, що при звільненні за 10 років служби, відповідно до Постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393 у розмірі 40669,68 грн.

В абзаці другому пункту 2 статті 15 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Оскільки до складу місячного грошового забезпечення за 2020 та 2021 рік входили складові такі як посадовий оклад, оклад за військове звання та за вислугу років, які у вказаному періоді були обраховані із заниженим розміром, а відтак, суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні також нарахована у меншому розмірі, а відтак, її слід перерахувати та виплатити.

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 від 07.06.2018 при обчисленні компенсації за невикористані відпустки враховується розмір місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, з урахуванням щомісячних додаткових виплат.

Оскільки до місячний розмір грошового забезпечення за 2021 рік входили складові такі як посадовий оклад, оклад за військове звання та за вислугу років, які у вказаному періоді були обраховані із заниженим розміром, а відтак, суд дійшов висновку, що компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової проведена у зменшеному розмірі, а відтак, її слід перерахувати та виплатити.

У цій справі право позивача на звернення до суду із вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення, належного за спірний період 2020 - 2022 років, відповідно до положень частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022 року) не обмежене будь-яким строком (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23).

Суд може зобов'язати відповідача здійснити перерахунок окладів, доплати за вислугу років та окладу за військове звання, компенсацію за невикористані дня відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення, що не залежить від обсягів бюджетного асигнування. Проте, не може зобов'язувати нарахувати та виплатити інші додаткові види грошового забезпечення (премія, доплата за особливі умови проходження служби, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань), розмір яких вирішувався щомісячно у межах бюджетних асигнувань бюджетної установи, оскільки такі виплати не нараховувались, які на момент виплати позивачу грошового забезпечення не застосовувалася для нарахування грошового забезпечення позивача і не закладались в державний бюджет, призначений для забезпечення діяльності ЗСУ та утримання особового складу, та в кошторис військової частини НОМЕР_1 .

У спірних правовідносинах такий перерахунок окладів не тягне перегляд для позивача сум раніше виплачених йому надбавок за особливості проходження служби та премій і не є підставою для спонукання відповідача здійснити їх повторний перерахунок із нових/збільшених окладів з одночасним застосуванням тих відсоткових розмірів надбавок та премій, які були визначені виходячи з наявного тоді фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі ЗСУ та конкретної військової частини НОМЕР_1 на відповідний рік, та в межах утвореного тоді фонду преміювання.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, то ця виплата належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ. Вона не є обов'язковою, надається військовослужбовцям ЗСУ один раз на рік за їх зверненнями (рапортами). Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань встановлюються комісією, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі військової частини. Розмір допомоги не є фіксованим/постійним, визначається комісією в межах бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення, втім граничний розмір цієї матеріальної допомоги не повинен перевищувати розмір місячного грошового забезпечення. Отже розміри окладів безпосередньо не впливають на розмір такої допомоги, яка залежить від наявного фонду грошового забезпечення.

У зв'язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів додаткові (щомісячні та одноразові) види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив'язані до суми місячного грошового забезпечення.

У прохальній частині позивач просить також провести перерахунок основної щорічної відпустки за 2020 рік, проте, згідно архівної відомості суд не вбачає окремої виплати нарахування щорічної відпустки протягом 2020-2021 років (а.с.71-72), а тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) зобов'язати частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за квітень 2016 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за квітень 2016 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 року по 08.11.2021 року без застосування належної розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, виплачених за період служби з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, обчисливши їх із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, а також перерахувати похідні види грошового забезпечення (надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, грошову допомогу для оздоровлення) за цей період та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, виплачених за період служби з 01.01.2021 року по 11.08.2021 року, обчисливши їх із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, а також перерахувати похідні види грошового забезпечення (надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, грошову допомогу для оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні, компенсацію за 36 днів щорічної відпуски за 2021 рік, грошової компенсації за 98 невикористаних днів щорічної відпустки як учаснику бойових дій ) за цей період та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК

Попередній документ

131086173

Наступний документ

131086175

Інформація про рішення:

№ рішення:	131086174
№ справи:	340/1365/25
Дата рішення:	17.10.2025
Дата публікації:	20.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Кіровоградський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Залишено без руху (24.11.2025)
Дата надходження:	03.11.2025

Учасники справи:

головуючий суддя:

ДУРАСОВА Ю В

суддя-доповідач:

ДУРАСОВА Ю В

КАЗАНЧУК Г П

суддя-учасник колегії:

БОЖКО Л А

ЛУКМАНОВА О М