Справа №:755/12688/22
Провадження №: 2-о/755/366/25
"26" червня 2025 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань Грищенко С.В.,
учасники справи:
представник заявниці - адвокат Копитко Є.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту народження дитини, -
08 грудня 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 із заявою в порядку окремого провадження за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини, відповідно до якої просила суд:
«Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , що відбувся 17.08.2021 року (сімнадцятого серпня дві тисячі двадцять першого року) у місті Москва (Російська Федерація), матір'ю якого є ОСОБА_1 (паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 19.09.2006, РНОКПП: НОМЕР_2 ) та батьком якого є громадянин України ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 24.03.2005, РНОКПП: НОМЕР_4 ).»
За правилами ч.1 ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд перевіряв належність даної справи до юрисдикції та підсудності Дніпровського районного суду міста Києва.
З наданих заявником довідки та копії паспорта убачалось, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, у своїй заяві заявниця вказувала, що у жовтні 2022 року вона переїхала до м. Києва та наразі проживає у Дніпровському районі за адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3004-5002213158 від 06.10.2022 року, виданою Управлінням соціального захисту населення Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації.
19.12.2022 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 передано на розгляд до Селидівського міського суду Донецької області.
15.03.2023 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19.12.2022 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10.04.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у вказаній справі, визначено розгляд справи за правилами окремого провадження.
Дніпровський районний суд міста Києва, приймаючи своєю ухвалою від 10.04.2023 року заяву ОСОБА_1 до свого провадження та відкриваючи провадженні у справі за правилами окремого провадження, виходив з наступного.
Так, гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. (ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні. (ч.1 ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. (ч.2 ст.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. (ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. (ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо). (ч.2 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
Отже, підставою для прийняття Дніпровським районним судом міста Києва заяви ОСОБА_1 до свого провадження та відкриття провадженні у справі були ті обставини, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , як внутрішньо переміщена особа, місце перебування якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до території Дніпровського району м. Києва, має право подавати заяву про встановлення факту, що має юридичне значення до Дніпровського районного суду м.Києва, за місцем її реєстрації та перебування.
14.06.2023 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 , - залишено без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України (наявність спору про право).
06.12.2023 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14.06.2023 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У судовому засіданні, яке відбувалось 28.02.2024 року, протокольною ухвалою було визнано явку заявниці ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_2 до Дніпровського районного суду міста Києва обов'язковою для дачі особистих пояснень.
У судовому засіданні, яке відбувалось 28.05.2024 року, суд, заслухавши вступне слово заявниці ОСОБА_1 , оголосив перерву до 10.07.2024 року на 14 год. 00 хв., у зв'язку з виниклою необхідністю отримати від заінтересованої особи докази на підтвердження обставин, викладених у заяві.
У подальші судові засідання - 10 липня 2024 року, 11 вересня 2024 року, 16 жовтня 2024 року, 13 листопада 2024 року, 12 грудня 2024 року заявниця ОСОБА_1 не з'являлась, при цьому її явка у судове засідання для дачі особистих пояснень та подання доказів, необхідних для з'ясування фактичних обставин справи, була визнана обов'язковою.
12.12.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України (повторна неявка заявника).
17.03.2025 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12.12.2024 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У судових засіданнях, які відбувались 22.05.2025 року та 25.06.2025 року представник заявниці - адвокат Копитко Є.К. надав пояснення по суті заяви, просив вимогу заяви задовольнити та встановити факт народження дитини. Додатково пояснив у судовому засіданні, що ОСОБА_1 не зможе з'явитись до суду, оскільки перебуває в Грузії, має тяжку хворобу - розсіяний склероз.
Стаття 9 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» регламентує Серед гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, які встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» статтею 9 вказаного Закону регламентовано й інші права внутрішньо переміщеної особи та її обов'язки.
Так, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа, серед іншого, зобов'язана:
1) дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства;
3) повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.
4) у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом.
Внутрішньо переміщена особа зобов'язана виконувати інші обов'язки, визначені Конституцією та законами України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) у разі виявлення факту повідомлення внутрішньо переміщеною особою неправдивих відомостей та/або подання недійсних або підроблених документів, скоєння кримінальних правопорушень або співучасті у кримінальних правопорушеннях, виїзду особи на постійне місце проживання за кордон повідомляє протягом одного робочого дня орган, що видав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, про такі факти для прийняття в установленому порядку рішення щодо дії довідки. (п.4 ч.1 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень, серед іншого, забезпечують взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в порядку, встановленому статтею 4 цього Закону (п.2 ч.8 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Підстави для відкликання або визнання недійсною довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб визначені у статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Однією із підстав для відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є - виїзд внутрішньо переміщеної особи на постійне місце проживання за кордон.
Підставою для визнання недійсною довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб є подання особою завідомо недостовірних відомостей. (ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Рішення про відкликання або визнання недійсною довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та доводиться до відома особи протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. (ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У відповідності з пунктом 7? вказаного Порядку, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін, Мінцифри подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Уповноважений орган або уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про відкликання або визнання недійсною довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У відповідності з пунктом 7? Порядку, для проведення верифікації відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат" Мінсоцполітики за наявності технічної можливості передає Мінфіну інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. За результатами проведеної верифікації інформації щодо внутрішньо переміщених осіб Мінфіном передаються Мінсоцполітики рекомендації для опрацювання уповноваженими органами, які видали довідку.
Підставою для перевірки є перебування внутрішньо переміщеної особи за кордоном не менше ніж 90 календарних днів підряд.
Мінфін проводить щомісяця починаючи з 1 липня 2025 р. верифікацію інформації щодо внутрішньо переміщених осіб про перебування їх за кордоном не менше ніж 90 календарних днів підряд.
У разі виявлення за результатами верифікації факту перебування внутрішньо переміщеної особи за кордоном понад 90 календарних днів підряд уповноваженим органом, який видав довідку, проводиться додаткова перевірка рекомендацій в порядку, визначеному Мінсоцполітики.
Після проведення додаткової перевірки рекомендацій структурними підрозділами соціального захисту населення обласних, Київської міської державних (військових) адміністрацій/уповноваженим органом у разі підтвердження інформації про виїзд внутрішньо переміщеної особи на постійне місце проживання за кордон приймається рішення про відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У разі повернення внутрішньо переміщеної особи з-за кордону, щодо якої було прийнято рішення про відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка видається за заявою особи відповідно до цього Порядку.
Під час розгляду справи по суті судом встановлено, що починаючи з 17.08.2021 року і до травня 2022 року ОСОБА_1 знаходилась на території РФ, а 05.05.2022 року та 06.05.2022 року громадянка України ОСОБА_1 перетнула кордони вірменської та грузинської держав, про що наявні відповідні відмітки прикордонних служб у копії паспорту громадянки України ОСОБА_1 для виїзду за кордон.
06.10.2022 року в Управлінні соціального захисту населення Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації на ім'я ОСОБА_1 видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3004-5002213158.
Отже, з метою оформлення посвідки внутрішньої переміщеної особи, громадянка ОСОБА_1 у період з 04.10.2022 року по 08.10.2022 року здійснила переліт з Тбілісі до Варшави, а з Варшави на інших транспортних засобах потрапила до України, і тим самим шляхом повернулася назад в Тбілісі, що підтверджується відмітками в паспорті громадянина України для виїзду за кордон.
У судових засіданнях представники заявниці неодноразово наголошували на тому, що ОСОБА_1 перебуває в Грузії, де проходить лікування від розсіяного склерозу. Однак, будь-якої медичної документації, виданої медичними закладами України, на підтвердження вказаної хвороби, заявниця упродовж розгляду справи не надала. При цьому, відмітки в паспорті заявниці для виїзду за кордон свідчили про її вільний перетин кордонів РФ та виїзд до Чехії, Естонії, Франції у 2018-2019 роках. Посилання заявниці на відсутність в Україні матеріальної бази (спеціалісти, медичні програми та інші умови) для лікування хвороби заявниці, як на причину ненадання такої документації, суд визнав безпідставними та надуманими.
Національна соціальна сервісна служба України (далі - Нацсоцслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, сім'ї та єдності, та який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення.
Зокрема, здійснюється державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства при наданні соціальних послуг, соціальної підтримки, а також за дотриманням прав дітей. Діяльність Нацсоцслужби здійснюється відповідно до Положення про Національну соціальну сервісну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 26 серпня 2020 року.
Нацсоцслужба для виконання визначених для неї завдань, серед іншого, перевіряє достовірність відомостей про внутрішньо переміщених осіб шляхом відвідування місць розміщення внутрішньо переміщених осіб (підпункт 16 пункту 4 Положення про Національну соціальну сервісну службу України)
Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі №438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказала, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки у їхній діяльності під час вирішення спору.
Тобто, постановлення окремої ухвали є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Інститут окремої ухвали направлений на реагування суду у тих випадках, коли порушення закону настільки очевидне, зухвале та систематичне, що не дозволяє суду бути інертним до таких порушень і спонукає до ефективних дій, втіленням яких має бути окрема ухвала (пункт 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 990/131/22 (провадження № 11-137заі23).
Судом встановлено, що органи виконавчої влади, на які покладено обов'язок щодо перевірки достовірності відомостей про внутрішньо переміщених осіб; проведення щомісячної верифікації інформації щодо внутрішньо переміщених осіб про перебування їх за кордоном не менше ніж 90 календарних днів підряд не в достатній мірі виконують покладені на них обов'язки.
Суд звертає увагу, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року та № 332 від 20 березня 2022 року, довідка ВПО є підставою для надання соціальних гарантій та державної допомоги внутрішньо переміщеним особам.
Фінансування заходів щодо підтримки ВПО, а також забезпечення їх соціальних прав здійснюється за рахунок бюджетних коштів відповідно до чинного бюджетного законодавства.
Отже, своєю бездіяльністю, яка виразилась у відсутності з боку Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації та Національної соціальної сервісної служби України своєчасної перевірки достовірності відомостей про внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 , шляхом відвідування місця її перебування за адресою: АДРЕСА_2 , суд вбачає невиконання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування прямих обов'язків, покладених на них Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Положенням про Нацсоцслужбу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що дані факти свідчать про невиконання посадовими особами Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації та Національної соціальної сервісної служби України вимог статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підпункту 16 пункту 4 Положення про Національну соціальну сервісну службу України, відповідно до яких на них покладені відповідні безпосередні обов'язки, що в даному випадку підлягає усуненню у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Керуючись ст.ст. 262, 385 ЦПК України, суд
Про виявлені порушення під час розгляду цивільної справи №755/12688/22 довести до відома керівника Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ:37397200, адреса: 02125, м.Київ, вулиця Остафія Дашкевича, б. 7-А, ел. адреса: DniprRUSZN@kyivcity.gov.ua) та Національної соціальної сервісної служби України (ЄДРПОУ 43902987, адреса: Україна, 01601, місто Київ, вул.Еспланадна, будинок 8/10, ел. пошта info@nssu.gov.ua) для проведення перевірки обставин, викладених у мотивувальній частині ухвали суду, та відповідного реагування в межах їх компетенції.
Про вжиті заходи повідомити Дніпровський районний суд міста Києва протягом двох місяців з дня отримання окремої ухвали.
Копію окремої ухвали направити учасникам справи - для відома.
Окрема ухвала може бути оскаржена у відповідності до вимог ч.9 ст.262 ЦПК України особами, яких вона стосується, до Київського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст.ст.354, 355 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 08.09.2025 року після закінчення періоду тимчасової непрацездатності головуючого-судді та періоду перебування у щорічній відпустці.
Суддя: