Справа № 127/13183/25
Провадження 2/127/2571/25
17 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір №2107052188556. Цим Договором, основними умовами кредиту передбачено всі його істотні умови, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього Договору. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит в сумі 5800 грн., які відповідач зобов'язалась повернути та сплатити проценти. 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором № 2107052188556 від 11.03.2021, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, зокрема, за договором № 2107052188556 від 11.03.2021, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем. Разом з тим, після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на день подання позову відповідно до розрахунку заборгованості становить 95468грн. з яких: 5800 грн. заборгованість за тілом кредиту, 89668 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги. За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 64772,66 грн. з яких: 5800 грн - тіло кредиту, 58972,66 грн - заборгованість за процентами.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів в АТ «Універсал Банк».
Відповідно до ст. 128 ЦПК України відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Будь-які докази у справі, крім поданих стороною позивача разом із позовною заявою, чи клопотання від учасників справи на адресу суду не надходили.
Враховуючи викладене, суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Судом установлено, що 11.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2107052188556, за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5800 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил (п. 1.1 Договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається на строк, визначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.
Згідно з п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.0 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована.
Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати (п. 1.4.1 договору).
Згідно з п. 1.4.2 договору, в разі, якщо суми кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Укладаючи вказаний договір відповідач та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Процес оформлення кредитного договору між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і відповідачем відображено в Інформаційній довідці щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій.
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 10.03.2021 на рахунок відповідача № НОМЕР_1 перерахувала грошові кошти в сумі 5800 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Вей Фор Пей», яке на підставі договору надає послуги з переказу грошових коштів.
До позовної заяви позивачем приєднано Заяву-анкету (для отримання кредиту) як Додаток № 1 до Договору, Графік платежів як Додаток №2 до Кредитного договору та Паспорт споживчого кредиту. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором і в цих документах містяться відомості про тип кредиту, суму кредиту, строк надання кредиту та спосіб надання кредиту, розмір процентної ставки та комісії, порядок користування та повернення кредиту, відповідальність за порушення умов кредитного договору тощо.
Таким чином, укладаючи вказаний договір, відповідач та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Абзац 2 ч. 2ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто, з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позикодавця можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За таких обставин суд дійшов висновку, що кредитний договір укладений та підписаний в електронній формі і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, відповідно до наданих доказів, встановлено, що під час укладення Договору про надання фінансових послуг №2107052188556 від 11.03.2021 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Також доданими до позовної заяви доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 5800 грн, відповідно, і факт виконання ТОВ «Служба миттєвого кредитування» умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів відповідачу.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав та не заперечив факт укладення кредитного договору з ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та отримання кредитних коштів.
Між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» 01.12.2021 було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором №2107052188556 від 11.03.2021, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем. Відповідно до реєстру боржників, що є додатком до Договору факторингу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло грошової вимоги до відповідача.
На підтвердження факту укладення вказаного договору факторингу позивачем надано копію Акту приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №1-12 від 01.12.2021, копію Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 03.12.2021 та копію платіжного доручення №307600018 від 03.12.2021 щодо проведення оплати за договором № 1-12.
У свою чергу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, відповідно до договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2107052188556 від 11.03.2021, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .
Факт укладення вказаного договору підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023.
Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло грошової вимоги до відповідача в сумі 95468 грн, яка складається з 5800 грн. сума заборгованості за основним зобов'язанням, 89668 грн сума заборгованості за нарахованими процентами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .
Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором №2107052188556 від 11.03.2021 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 10.01.2023 становить 95468 грн, яка складається з: 5800 грн заборгованість за тілом кредиту; 89668 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 64772,66 грн, з яких: 5800 грн заборгованість за тілом кредиту, 58972,66 грн. заборгованість за відсотками.
Отже, суд встановив, що відповідачу на підставі кредитного договору надано кредит в сумі 5800 грн строком користування кредитом на 16 днів та строком дії договору 1 рік, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2% за один день користування кредитом, але відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів не виконує в повному обсязі, чим істотно порушує умови укладеного договору.
Водночас, суд звертає увагу, що згідно з розрахунком заборгованості станом на 10.01.2023 становить 95468 грн. Однак позивач в позовній заяві ставить вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в меншому розмірі в сумі 64772,66 грн, що не порушує прав відповідача, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача потрібно задовольнити у заявленому ним розмірі.
З огляду на викладене, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов'язання за укладеним договором та не надав суду доказів на спростування викладеного, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Коллект Цент» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
При зверненні з позовною заявою ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 16000 грн.
На підтвердження таких витрат представник позивача надав договір про надання правової допомоги №04-10-2024 від 04 жовтня 2024 року, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та ФОП ОСОБА_2 , заявку на надання юридичної допомоги №10 від 01.03.2025, витяг з акту №6 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025, тарифи на послуги ФОП ОСОБА_2 .
Однак матеріали справи не містять належних доказів, що ці послуги надані саме адвокатами чи адвокатським об'єднанням, діючим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Наданий договір укладений з ФОП Ткачуком О.В., яка діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10000000066347 від 04.09.2023.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).
З наданих позивачем документів судом встановлено, що послуги з підготовки позовної заяви та інших документів процесуального характеру надавав ФОП ОСОБА_2 , що суперечить встановленим законодавством умовам відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки статтею 137 ЦПК України передбачено надання правничої допомоги адвокатом та, відповідно, компенсацію витрат за таку допомогу надану адвокатом, тому суд доходить висновку, що в задоволенні вимог у частині стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 16000 грн потрібно відмовити, оскільки правнича допомога надана позивачу не адвокатом, а ФОП.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 80, 141, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором №2107052188556 від 11.03.2021 у розмірі 64772 (шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 66 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Відмовити в задоволенні вимог у частині стягнення витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 16000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В. В. Горбатюк