Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
17 жовтня 2025 року №520/25845/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді головуючої судді - Ніколаєвої Ольги Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання - Гончаренко Валерії Олегівни,
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - Баннікова Андрія Сергійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (далі по тексту - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач) у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Савки Л.О., від 19.09.2025 у виконавчому провадженні ВП №46993701 про стягнення з ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» 11 521 703,89 грн виконавчого збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийнята відповідачем постанова є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тому підлягає скасуванню.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву. Водночас, вказаною ухвалою витребувано у відповідача засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження.
Відповідач 06.10.2025 через систему "Електронний суд" подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л.В. від 25.03.2015 було відкрито виконавче провадження №46993701 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 12.02.2015 у справі №922/4354/14 про стягнення з ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 266 394 848,41 грн основного боргу, 5 093 306,36 грн 3% річних, 29 922 162,60 грн інфляційних втрат та 61 964,53 грн судового збору, всього сума стягнення - 301 472 281,90 грн.
Постановою головного державного виконавця Рагімової А.Н. від 12.01.2016 ВП №46993701 з Боржника стягнуто 19 628 959,96 грн виконавчого збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2016 у справі №922/4354/14 задоволено скаргу боржника та визнано постанову головного державного виконавця Рагімової А.Н. від 12.01.2016 ВП № 46993701 про стягнення з боржника 19 628 959,96 грн виконавчого збору недійсною.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №127 від 24.05.2017 позивач був внесений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії із загальним обсягом кредиторської заборгованості в сумі 359 424 771,89 грн.
Постановами державного виконавця Савки Л.О. від 10.08.2018 та від 16.02.2023 ВП № 46993701 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404) зупинене вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 46993701 до виключення Позивача (Боржника) з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII.
Листом від 19.12.2023 №39/10-2275-23 АТ НАК «Нафтогаз України» надіслало відповідачу реєстр платежів ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» у справі № 922/5129/14 (Договір №061/14-ПР від 10.12.2013) та у справі № 922/4354/14 (Договір № 620-ПР від 28.12.2012) на загальну суму 222 272 095,30 грн та повідомило, що залишок заборгованості за наказом №922/4354/14 складає 35 015 468,96 грн (3% річних в розмірі 5 093 306,36 грн та інфляційні втрати в розмірі 29 922 162,60 грн), а за наказом №922/5129/14 - 31 874 983,82 грн (3 927 888,07 грн 3% річних та 27 947 095,75 грн інфляційних втрат).
Листом від 19.01.2024 № 39/10-109-24 АТ НАК «Нафтогаз України» повідомило відповідача про списання вказаних вище 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з повним виконанням умов боржником договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, визнаного укладеним постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 922/1001/18.
Постановами державного виконавця Савки Л.О. від 19.09.2025 ВП №46993701:
поновлено виконавче провадження №46993701 у зв'язку з наявністю підстав згідно листів АТ «НАК «Нафтогаз України» від 19.12.2023 № 39/10-2275-23, від 19.01.2024 №39/10-109-24 про погашення та списання заборгованості;
закінчено виконавче провадження №46993701 на підставі пункту 9) частини першої статті 39 Закону України №1404 в частині стягнення 266 394 848,41 грн основного боргу та на підставі пункту шістнадцятого частини першої статті 39 цього Закону в частині стягнення 5 093 306,36 грн 3% річних, 29 922 162,60 грн інфляційних втрат;
стягнуто з боржника 11 521 703,89 грн виконавчого збору.
Постановами державного виконавця Савки Л.О. від 22.09.2025 ВП № 79170353:
відкрито виконавче провадження № 79170353 з виконання постанови № 46993701, виданої 19.09.2025 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з боржника 11 521 703,89 грн виконавчого збору на користь держави, зобов'язано протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей;
стягнуто з боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №79170353 в загальній сумі 121,63 грн.
Не погоджуючись з постановою відповідача від 19.09.2025 ВП №79170353 про стягнення 11 521 703,89 грн виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту дев'ятого частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон України № 1404) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Пунктом шістнадцятим частини першої статті 39 Закону України №1404 передбачено закінчення виконавчого провадження у разі врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед НАК «Нафтогаз України», що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України №1404 у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом дев'ятим частиною першою статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Водночас, на підставі пункту шостого частини п'ятої статті 27 Закону України №1404 виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України №1730, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
В оскаржуваній постанові від 19.09.2025 ВП №46993701 зазначено, що відповідно до реєстру платежів боржника у період з 25.03.2015 (відкриття виконавчого провадження) до прийняття Східним апеляційним господарським судом постанови від 05.12.2018 у справі №922/1001/18 про визнання укладеним Договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ з ПАТ «НАК «Нафтогаз України», Боржником перераховано на користь стягувача заборгованість в сумі 115 217 038,92 грн (погашення боргу за договором № 620-ПР від 28.12.2012). Враховуючи наведене, державний виконавець вважав вказану суму 115 217 038,92 грн. не підлягаючою врегулюванню відповідно до Закону України №1730, а рішення суду в зазначеній частині Боржником виконаним фактично, шляхом перерахування коштів, що має наслідком закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9) частини першої статті 39 Закону України №1404 та стягнення відповідно до частини третьої статті 40 зазначеного Закону виконавчого збору у розмірі 10 відсотків в сумі 11 521 703,89 грн.
Позивач зазначає, що положеннями частини першої статті 1, частини першої статті 5 Закону України №1730 до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону віднесено кредиторську заборгованість перед постачальником природного газу НАК «Нафтогаз України» теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії.
Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 (станом на 01.06.2021 після внесення змін Законом України від 14.07.2021 №1639-IX) для виробництва теплової та електричної енергії (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ).
При застосуванні норми пункту шостого частини п'ятої статті 27 Закону України №1404 про обмеження у стягненні виконавчого збору суд враховує висновки постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №160/10320/22, постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 05.09.2023 у справі №922/3220/20, сформовані щодо одного із законодавчих актів, вказаних в цьому пункті - Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 №1639-IX, за змістом яких суду достатньо встановити: 1) поширення дії відповідного закону на стягувану заборгованість та правовідносини з приводу її врегулювання; 2) включення боржника (суб'єкта ринку природного газу) до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
За змістом рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2014 у справі №922/4354/14, з позивача було стягнуто суму основної заборгованості за укладеним з НАК «Нафтогаз України» Договором купівлі-продажу природного газу №620-ПР від 28.12.2012 у розмірі 266 394 848,41 грн за період січень-грудень 2013 та нараховано на неї 5 093 306,36 грн 3% річних, 29 922 162,60 грн інфляційних втрат, а отже така заборгованість підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1730.
З огляду на зміст частини першої статті 1, частини першої статті 5 Закону України № 1730, цей Закон поширює свою дію на стягнуту судом у справі № 922/4354/14 заборгованість за природний газ, враховуючи підставу, період її виникнення та особу кредитора.
Позивачем також було долучено до матеріалів виконавчого провадження №46993701 належне документальне підтвердження другої умови для застосування пункту шостого частини п'ятої статті 27 Закону України №1404 - повідомлення Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.05.2017 №8/10-944-17 про включення до Реєстру.
Саме з урахуванням цієї обставини, на підставі пункту десятого частини першої статті 34 Закону України №1404, постановами державного виконавця Савки Л.О. від 10.08.2018 та від 16.02.2023 вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №46993701 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 12.02.2015 по справі № 922/4354/14 було зупинене до виключення боржника із вказаного Реєстру.
Крім того, в постанові від 19.09.2025 ВП № 46993701 про закінчення виконавчого провадження державний виконавець констатував списання стягнутих за наказом у справі №922/4354/14 сум 5 093 306,36 грн 3% річних, 29 922 162,60 грн інфляційних втрат та наявність підстав для закінчення виконавчого провадження в цій частині згідно з пунктом 16) частини першої статті 39 Закону України №1404, що є наслідком сплати основної заборгованості на умовах статті 7 Закону України №1730 (зі змінами згідно з Законом України від 14.07.2021 №1639-IX).
Водночас, в оскаржуваній постанові від 19.09.2025 ВП №46993701 сплачена сума 115 217 038,92 грн помилково виключена зі складу заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730, за ознакою моменту визнання укладеним між Боржником та НАК «Нафтогаз України» постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 922/1001/18 договору реструктуризації.
Позивач наголошує, що відповідач безпідставно надає нормі пункту шостого частини п'ятої статті 27 Закону України №1404 обмежувальне тлумачення, а саме замість заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України №1730, пропонує застосовувати її тільки до фактично врегульованої (реструктуризованої) заборгованості.
Такий підхід не узгоджується з метою та загальною спрямованістю Закону України №1730, призначенням якого за змістом Пояснювальної записки до законопроекту №5273 від 17.10.2016 є зниження додаткового фінансового навантаження на підприємства житлово-комунального господарства, в тому числі в частині покладення на теплогенеруючі та теплопостачальні організації виконавчого збору зі стягуваної заборгованості постачальниками природного газу, яка виникла з незалежних від них причин в умовах неповного бюджетного фінансування Державою видатків для розрахунків за теплову енергію, пільг та субсидій, видатків на погашення заборгованості з різниці в тарифах, неврегульованості питання нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги тощо.
При цьому, при тлумаченні пункту шостого частини п'ятої статті 27 Закону України №1404 необхідно також врахувати включення законодавцем до цієї норми обмеження на стягнення виконавчого збору, в тому числі згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності Законом України №1730. За обмежувального тлумачення вказаної норми виникає ситуація, при якій вказані вже прийняті державними виконавцями постанови не виконуватимуться, а виконавчий збір щодо решти заборгованості, яка підпадає під врегулювання за Законом України №1730, стягуватиметься в повному обсязі.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Пунктом 7 розділу І «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передбачено, що постанова державного виконавця, як окремий документ повинна містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків).
У постанові від 19.09.2025 ВП №46993701 визнано такими, що не підлягають врегулюванню відповідно до Закону України № 1730, суми заборгованості, погашені боржником згідно з наданим НАК «Нафтогаз України» реєстром платежів до 05.12.2018, водночас дата укладання договору реструктуризації за рішенням суду у справі № 922/1001/18 жодним чином не зменшує (обмежує) дійсний період заборгованості, яка є предметом цього договору, що державним виконавцем відповідача достовірно не встановлено.
При цьому, слід взяти до уваги, що листом № 39/10-109-24 від 19.01.2024 НАК «Нафтогаз України» повідомив відповідача про списання заборгованості боржника за наказом №922/4354/14 у сумі 35 015 468,96 грн (3% річних в розмірі 5 093 306,36 грн та інфляційні втрати в розмірі 29 922 162,60 грн) на підставі частини першої статті 7 Закону України № 1730 у зв'язку з повним виконанням умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, визнаного укладеним постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 922/1001/18.
Отже, стягувачем НАК «Нафтогаз України» було надано відповідачу інформацію про погашення всієї стягнутої судом та наявної на момент відкриття виконавчого провадження основної суми заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 620-ПР на умовах врегулювання за Законом України №1730.
Крім того, як встановлено постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №922/1001/18, згідно з пунктом першим, другим Договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ між ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від 05.12.2018 у порядку та на умовах, визначених договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію 267 683 888,61 грн кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 01.07.2016 та не погашена до 31.12.2016 згідно з договором (договорами) купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №620-ПР, від 10.12.2013 №061/14-ПР, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.
З урахуванням вказаного, відповідач, в будь-якому випадку безпідставно включив до суми 115 217 038,92 грн сплачену боржником заборгованість за період з 10.01.2017 по 17.11.2017 на загальну суму 25 747 486,96 грн, яка погашалася після 31.12.2016 і, з огляду на положення пункту першого, другого Договору, очевидно увійшла до суми реструктуризованої заборгованості.
Крім того, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 19.09.2025 ВП №46993701 не наведено чіткого розрахунку сплати боржником суми заборгованості за виконавчим документом, а також окремо суми заборгованості, яка за висновком державного виконавця відповідача не підлягає врегулюванню за Законом України №1730, з посиланням на суми, дати, конкретні періоди тощо у відповідності до наданого НАК «Нафтогаз України» реєстру платежів.
При цьому, сама сума платежів 115 217 038,92 грн у період з 25.03.2015 (відкриття виконавчого провадження) до прийняття Східним апеляційним господарським судом постанови від 05.12.2018 у справі №922/1001/18 відповідачем розрахована помилково, оскільки за даними реєстру НАК «Нафтогаз України» правильна сума в цей період складає 115 221 058,92 грн (платежі з 25.12.2015 по 17.11.2017; інформація відображена в додатку до позову «Реєстри.платежів.Харківська.ТЕЦ-5.29.09.2025»).
За змістом частини другої статті 19 Конституції України, пункту першого частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що перевіряється адміністративними судами у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Виконавче провадження №46993701 було відкрите 25.03.2015 на підставі статті 25 чинного на той час Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1991 №606-XIV (надалі - Закон України № 606).
Пізніше, 02.06.2016 набув чинності Закон України №1404, відповідно до пункту шостого, пункту сьомого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» якого рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
У постанові від 22.01.2025 у справі №580/11774/23 Верховний Суд сформував висновок щодо застосування пункту шостого, пункту сьомого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1404 та визначення порядку і суми стягнення виконавчого збору, за обставин, коли виконавче провадження було розпочате під час дії Закону №606, а наступні дії державного виконавця вже відбувались в період дії Закону України №1404. Суть зазначеного висновку полягає в тому, що при вирішенні питання про розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника за такою постановою, враховуючи, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом №606, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону України №606 (чинного на час відкриття).
У спірній постанові від 19.09.2025 ВП №46993701, в якості правової підстави для визначення розміру та стягнення з боржника виконавчого збору державний виконавець Відповідача помилково керувався нормою статті 27 Закону України №1404.
При цьому, положення чинної на момент відкриття виконавчого провадження №46993701 статті 28 Закону України №606, як і застосовані державним виконавцем положення статті 27, статті 40 Закону України №1404, не передбачають повноважень державного виконавця стягувати виконавчий збір лише з певної, визначеної ним самостійно, частини суми, яка підлягає стягненню за виконавчим документом.
Суд зазначає, що з правового аналізу наведених норм Закону України №1404-VІІІ, який регулює питання виконавчого збору, слідує, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.
Зміст положень статей 26, 27 Закону України №1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
У іншому випадку, таке питання вирішується у порядку встановленому частиною третьою статті 40 Закону України №1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.
Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок прийняття відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2025 у справі №580/11774/23, від 01.08.2024 у справі №640/11506/21 від 24.10.2019 у справі №580/1328/19, від 01.04.2020 у справі №802/848/18-а, від 30.06.2020 у справі №823/1824/17, від 27.04.2023 у справі №640/26475/21.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 24 224,00 грн, що підтверджується квитанцією від 29.09.2025 №4140, копія якої наявна у матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 24 224,00 грн.
Керуючись статтями 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (село Подвірки, Харківський район, Харківська область, 62371, код ЄДРПОУ 0547120) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вулиця Городецького архітектора, будинок 13, місто Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Савки Л.О., від 19.09.2025 у виконавчому провадженні ВП №46993701 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» 11 521 703,89 грн виконавчого збору.
Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" у розмірі 24 224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 17.10.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА